Головна

ВИТРАТИ ФІРМИ В мікроекономічному аналізу

  1.  I. ЗАСТОСУВАННЯ проективної-демонстраційною технікою В глибинний аналіз З
  2.  III. Проблема вибору в національній економіці. Витрати виробництва.
  3.  IV. Дохід і прибуток підприємницької фірми.
  4.  IV. Матеріали використовувані при аналізі
  5.  SWOT- аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища фірми
  6.  А) види цілей фірми
  7.  Альтернативні витрати і проблема вибору

Витрати на виробництво в цілому укладають повний обсяг витрат живої і матеріалізованої праці тоді як витрати на виробництво вітчизняних підприємств складаються з їх власних грошових витрат.

Найбільш загальне поняття витрат виробництва фірм в зарубіжних підручниках визначається як витрати на вводяться фактори або економічні ресурси. Всі витрати приймаються як альтернативні (або змінні), це означає, що вартість будь-якого ресурсу, обраного для виробництва, дорівнює його цінності при найкращому варіанті використання. Це один з найважливіших принципів ринкової економіки.

Розрізняють економічні та бухгалтерські витрати. під економічними витратами розуміються всі види виплат фірми постачальникам за використовувані ресурси: зовнішні (явні, або грошові) і внутрішні (неявні, або імпліцитні).

зовнішні витрати являють собою грошові платежі постачальникам ресурсів: оплату сировини, матеріалів, палива, заробітну плату, нарахування зносу і т.д. Ця група витрат і становить бухгалтерські витрати, відповідні затратам підприємств.

внутрішні витрати фірм мають неявний, імпліцитний характер. Вони відображають використання у виробництві ресурсів, що належать власникам фірми: землі, приміщень, їх особистої праці, нематеріальних активів і т.д., за які фірма формально не платить. В узагальненому розумінні внутрішні витрати являють собою дохід на власний додатково використовуваний ресурс (капітал, землю, працю в межах нормального відсотка або ренти, як якщо б кошти були покладені в банк, земля здана в оренду і т.д.) і нормальний прибуток (вона включає заробітну плату і винагороду підприємця, як якщо б він працював за наймом). Підприємці насправді несуть ці витрати, але не в явній, не в грошовій формі, що дозволяє включати їх в економічні витрати.

Витрати класифікуються на постійні, змінні, валові, середні та граничні. постійні витрати не залежить від обсягу виробництва і реалізації продукції (плата за оренду та утримання приміщень, амортизація, відсотки за кредит, накладні витрати і т.д.). До змінних витрат відносяться ті, які збільшуються або зменшуються разом з обсягом випуску продукції (витрати на сировину, матеріали, оплату праці виробничих робітників та інші змінюються витрати). Сума постійних і змінних витрат становить валові, або загальні, витрати. Середні витрати являють собою витрати, що припадають на одиницю продукції, що виготовляється. під граничними розуміється сума збільшення витрат, пов'язана з випуском додаткової одиниці продукції в порівнянні з даними обсягом випуску.

При збільшенні або скороченні обсягу виробництва важливо знати середні витрати, що припадають на додатковий випуск продукції, і порівняти їх з фактично склалися середніми величинами. Це дозволяє визначити оптимальний обсяг продукції з точки зору мінімізації витрат. Граничні витрати розраховуються на кожну наступну одиницю виробів за допомогою вирахування з суми валових витрат їх попереднього значення.

Взаємозв'язок валових, середніх і граничних витрат є ключовим моментом в теорії витрат, які лежать в основі розрахунків оптимального обсягу виробництва, мінімізації витрат і максимізації прибутку.

Постійні і змінні витрати пов'язані з обсягом виробництва і собівартістю продукції по-різному. При незначному обсязі виробництва середні показники собівартості окремих видів продукції формуються в основному за рахунок постійних витрат, тобто вони мають найбільшу питому вагу в загальних витратах. З ростом обсягу виробництва середні витрати знижуються за рахунок розподілу постійних витрат між великою кількістю виробленої продукції.

Змінні витрати, навпаки, зі збільшенням обсягу ростуть, але потім настає момент, коли реалізується ефект економії на масштабі виробництва. Зростання змінних витрат сповільнюється в порівнянні з ростом виробництва. При значному збільшенні виробництва вступає в силу закон спадної прибутковості (віддачі), тоді темпи зростання змінних витрат випереджають аналогічні показники виробництва продукції. Тому важливо вибрати «золоту середину» при визначенні обсягу виробництва і цін на продукцію.

Сенс поділу витрат на постійні та змінні полягає в зближенні показників собівартості виробленої та реалізованої продукції. Це дозволяє нормувати витрати і найбільш широко використовується в ціноутворенні.

28. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: виручка, ПРИБУТОК

На ринку підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її, отримуючи грошову виручку.

Якщо виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдається лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки.

Прибуток як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

O характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства;

O служить основним елементом фінансових ресурсів

O підприємства;

O служить джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Збитки висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва і збуту продукції.

Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток - Основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподаткування розраховується валовий прибуток, на її основі - прибуток, оподатковувана і неоподатковувана. Що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів до бюджету частина балансового прибутку називається чистим прибутком.

Балансовий прибуток включає-: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (Робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, яка може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом; розраховується як різниця між виручкою від реалізації (без ПДВ і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна підприємства не пов'язана з основними видами діяльності підприємства. Відображає прибуток (збиток) від іншої реалізації, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що значиться на балансі підприємства, за вирахуванням пов'язаних з цим витрат.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій - Це прибуток (збиток) за операціями різного характеру, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не пов'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг.

До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок та інших видів санкцій, а також інші доходи:

O прибуток минулих років, виявлена ??у звітному році;

O доходи від дооцінки товарів;

O надходження сум в рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки;

O позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;

O відсотки, отримані по коштах, які значаться на рахунках підприємства.

До позареалізаційних також відноситься доход від пайової участі в статутному капіталі інших підприємств, що є частиною чистого прибутку, яка надходить засновникам у заздалегідь обумовленому розмірі або у вигляді дивідендів по акціях, якими володіє засновник. Доходами від цінних паперів є відсотки по облігаціях і короткострокових казначейських зобов'язаннях. Підприємство має право на отримання доходу за цінними паперами акціонерних товариств, якщо вони придбані не пізніше ніж за 30 днів до офіційно оголошеної дати їх виплати. За державними цінними паперами право і порядок одержання доходів визначаються умовами їх випуску і розміщення.

Чи по кишені, наданих у позику, підприємство одержує доходи за умовами договору між кредитором і позичальником.

Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної плати. Прибуток від використання орендованого майна є обов'язковою частиною орендної плати і залежить від його вартості, рентабельності підприємства, терміну оренди. Залежно від умов договору орендна плата може включати амортизаційні відрахування або їх частину, якщо орендар бере на себе певні зобов'язання по відновленню основних фондів. Прибуток включається в орендну плату як відсоток від вартості майна.

До позареалізаційних результатами також відносяться витрати і втрати:

O збитки за операціями минулих років;

O недостача матеріальних цінностей, виявлена ??при інвентаризації;

O негативні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;

O некомпенсируемое втрати від стихійних лих з урахуванням витрат на запобігання та ліквідацію стихійних лих і т.д.

МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ

Планування прибутку виробляється роздільно по усіх видах діяльності підприємства. У процесі планування прибутку враховуються всі фактори, які можуть впливати на фінансові результати.

В умовах стабільних цін і можливості прогнозування умов господарювання плани по прибутку, як правило, розробляються на один рік. Підприємства можуть також складати плани по прибутку на квартал або щомісяця.

Об'єктом планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

На практиці застосовуються різні методи планування прибутку. найбільш поширений метод прямого рахунку. При прямому рахунку планований прибуток на продукцію, що підлягає реалізації в майбутньому періоді, визначається як різниця між планованої виручкою від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю продукції, Метод найбільш ефективний при випуску невеликого асортименту продукції.

Метод прямого рахунку використовується при обгрунтуванні створення нового або розширення діючого підприємства або при здійсненні будь-якого проекту.

Різновидом методу прямого рахунку є метод поассортіментного планування прибутку (Тобто визначення прибутку по кожній асортиментній групі).

Перевагою методу прямого рахунку є його простота. Однак його доцільно використовувати при плануванні прибутку на короткостроковий період.

Для складання плану прибутку використовуються і інші методи: аналіз ліміту рентабельності, прогноз рентабельності та ін.

Аналіз ліміту рентабельності дозволяє оцінити взаємозв'язок планового прибутку й еластичності підприємства стосовно коливань величини витрат при обороті капіталу. Зазвичай будується система графіків, що показують цю залежність.

Мінімальний оборот = 1

або

 Мінімальний оборот = I-

Розрив між мінімальним оборотом, необхідним для покриття витрат, і запланованим оборотом характеризує ступінь свободи підприємства в плануванні обороту капіталу.

прогноз рентабельності вкладеного капіталу:

Оборотні кошти + Капітальні вкладення = Вкладений капітал;

 коефіцієнт оборотності =  Оборотні кошти
 капіталу  вкладений капітал

Коефіцієнт прибутку =

Коефіцієнт рентабельності =

Рентабельність капіталу = ?  + 100

Аналіз перекриття ліквідності заснований на співвідношенні витрат підприємства, які є грошовими витратами, і амортизації. В цьому випадку визначається мінімальна величина обороту капіталу, необхідна для збереження ліквідності підприємства (рис. 4).

Нормативний метод планування прибутку грунтується на розрахунках планового прибутку за допомогою нормативів. Зазвичай використовуються норми прибутку:

O на власний капітал;

O активи підприємства;

O одиницю реалізованої продукції.


Мал. 4. Визначення точки ліквідності

Складність методу полягає в розробці відповідних нормативів, їх обгрунтуванні і кількісному вирахуванні.

метод екстраполяції передбачає аналіз динаміки за ряд років, виявлення тенденції розвитку та прогнозування прибутку на плановий період. Метод можна використовувати на стадії техніко-економічного обґрунтування проекту, а також при плануванні на короткостроковий період.

Аналітичний метод планування прибутку заснований на побудові багатофакторних моделей. Він враховує вплив різних чинників на результати діяльності підприємства.




 СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. |  СФЕРА, СЕКТОРА, КОМПЛЕКСИ І ГАЛУЗІ |  РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА |  ПІДПРИЄМСТВО У ринкових механізмів |  ПОНЯТТЯ продукту, ТОВАРУ ТА ПОСЛУГ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ |  ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА |  ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА |  Знос І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА |  ВИКОРИСТАННЯ ОФ |  Показники ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати