На головну

Вопрос 1: Структура и организация родильного дома

  1. B) социально-стратификационная структура
  2. C. Вопрос 41. Показатели состояния, движения и использования основных фондов
  3. I . структура сталей.
  4. I. До-предметная структура имени
  5. I. ДО-ПРЕДМЕТНАЯ СТРУКТУРА ИМЕНИ 1 страница
  6. I. ДО-ПРЕДМЕТНАЯ СТРУКТУРА ИМЕНИ 2 страница
  7. I. ДО-ПРЕДМЕТНАЯ СТРУКТУРА ИМЕНИ 3 страница

До групи вагітних високого ризику були віднесеш жінки з сумарною оцінкою пренатальних факторів 10 балів і більше, середнього -5-9, низького - до 4 балів. Наявність одного фактора, оціненого в 4 бали, дозволяє віднести його до факторів високого ризику, оскільки рівень перинатальної смертності при виявленні такого фактора вище ніж в загальній популяції.

Встановлено, що в міру прогресування вагітності кількість жінок групи високого ризику зростає і це обумовлено насамперед акушерськими факторами (загроза переривання вагітності, гестози вагітних, кровотечі тощо).

Розподілення вагітних на групи ризику, диференційоване їх ведення під час вагітності і пологів дозволяє знизити рівень перинатальної смертності на 30-40% порівняно з цим показником в аналогічній групі вагітних, які перебували під звичайним наглядом.

Найвища перинатальна смертність спостерігається при поєднанні факторів високого ризику під час вагітності і під час пологів (93,2%).

Наголошується необхідність дострокової госпіталізації жінок з високим і середнім ступенем ризику у відділення патології вагітних або екстрагенітальної патології вагітних для обстеження, проведення комплексної медикаментозної допологової підготовки, вибору часу і способу родозавершення. Все це значно знижує ризик несприятливого наслідку пологів.

Комплексна медикаментозна допологова підготовка складається із таких компонентів:

1. Естрогенні гормони із розрахунку 300-500 МЕ на 1 кг маси матері на добу або сигетін.

2. Глюконат кальцію 10% - 10 мл в/в.

3. Глюкоза 40% - 20-40 мл в/в.

4. Аскорбінова кислота (віт. С) 5% - 1-2 мл.

5. Галаскорбін 1,02 - 3 рази на день.

6. Кокарбоксилаза (віт. В1) - 50-100 мг на день.

7. Глютамінова кислота 0,25 - 3-4 рази на день.

8. Ціанокобаламін (віт. В12) по Імл 0,02% розчину в/м через день або хлористий кобальт 2% - по 25 крапель на молоці - 3 рази на день.

9. Лінетол по 20 мл 2 рази на добу (ранком і ввечері) перед їдою або арахіден по 10-15 крапель два рази на добу чи есенціалє по І капсулі два рази на добу.

10. Піридоксин (віт. Вб) - кофактор синтезу арахідонової кислоти із леноленової кожний день по 1 мл 5% розчину п/ш.

11. УФО поперекової ділянки (суберітемна доза) 1 раз на день.

Естрогени збільшують нагромадження вуглеводів, актоміозину, фосфорних сполук, іонів кальцію, підвищують АТФ-азну активність актоміозіну, підсилюють збудливість маткових м'язів, знижують поріг збудливості клітинних мембран, покращують електролітний обмін, підвищують чутливість нервово-м'язового апарата матки до біологічно активних речовин, покращують матково-плацентарний кровообіг.

Глюконат кальцію підвищує активність АТФ-ази, бере участь в біоелектричних процесах м'язових клітин, забезпечує динамічну рівновагу К-Са, підсилює скоротливу діяльність матки, дію окситоцину.

Глюкоза бере участь в енергетичних процесах тканинного обміну, підсилює скоротливу здатність м'язів матки, фіксує іони кальцію на мембрані м'язової клітини, сприяє тим самим виникненню мембранного потенціалу. Покращує антитоксичну функцію печінки, кровообіг.

Вітамін С бере участь в регуляції окислювально-відновних процесів, вуглеводного обміну, в регенерації тканин, утворенні стероїдних гормонів, нормалізує проникність капілярів.

Галаскорбін - комплексна сполука аскорбінової і галової кислот - має високу біологічну активність, стимулює регенерацію м'язової, кісткової і нервової тканин, нормалізує руглеводно-фосфорний обмін в м'язах, підвищує біоенергетичні ресурси мюметрію, вміст актоміозину в матці і його АТФ-азну активність, сенсибілізує рецептори матки до естрогенів.

Вітамін В1 бере участь в регуляції вуглеводного білкового і жирового обміну, регулює водний обмін, впливає на проведення нервового збудження у синапсах. Сприятливо діє на обмінні процеси, сприяє зменшенню ацидозу, нормалізує порушений серцевий ритм, активізує АТП-азу.

Глютамінова, кислота впливає на рівень окислювально-відновних процесів в м'язах матки, бере участь у перетворенні і утворенні амінокислот, інтеграції ряду реакцій азотистого обміну, знешкодженні аміаку, синтезі АТФ, ацетилхоліну і мобілізації глюкози.

Хлористий кобальт активує фермент актоміозину - АТФ, підвищує кисневу місткість крові.

Лінетол - суміш етилових ефірів ненасичених жирних кислот (олеїнової, ленолевої, линоленової) бере участь в регуляції ліпідного обміну, підвищує рівень альбумінів, знижує рівень а-ліпопротеїдів і b-глобулінів, є попередником ендогенних простагландинів.

УФО шкіри поперекової ділянки поряд з підсиленням рефлекторної діяльності спинного мозку призводить до активного синтезу і нагромадження у тканинах шкіри відновленого глютатіону, необхідного для утворення простагландинів.

Комплексна медикаментозна допологова підготовка вагітних проводиться протягом 5-7 днів залежно від стану вагітної і внутрішньоутробного плода.

Після проведення комплексної медикаментозної допологової підготовки визначають готовність матки до пологів, стан і очікувану масу плода, використовуючи для цього: ступінь "зрілості" шийки матки, результати кольпоцитологічного дослідження, ступеня відшарування плідоного міхура, УЗД, КТГ, визначення чутливості матки до окситоцину і багато інших методів залежно від обставин.

Дослідження показали, що під впливом сигетіну зростає синтез простагландинів і поліпшується їх реалізація.

Методика введення сигетіну

При відсутності біологічної готовності організму вагітної високого ризику до пологів застосовується в/в крапельне введення сигетіну в дозі 200 мг (10 мл 2% розчину або 20 мл 1% розчину) в 300 мл фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози протягом 2-З годин не більш як 6-12 крапель на хвилину.

Сигетін підсилює матково-плацентарний кровообіг, підвищує чутливість міометрію до окситоцину, поліпшує забезпечення плода киснем, поживними речовинами.

За даними дослідників, інфузійна терапія сигетіном протягом З-4 днів веде до більш швидкого, ніж при застосуванні естрогенів, "дозрівання" шийки матки.

ПІСЛЯПОЛОГОВІ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Найчастіше збудником післяпологової інфекції є гноєрідні мікроорганізми (стафіло- і стрептококи, кишкова паличка та ін., останнім часом зросла роль неспороутворюючих анаеробів, хламідій), вірусів.

В основі захворювання лежить запальна реакція, особливості якої значною мірою залежать від проходження гестаційного періоду. Необхідно відзначити особливість первинного вогнища інфекції, зокрема якщо воно локалізується в порожнині матки.

Переважна більшість післяпологових інфекційних захворювань зумовлена зниженням або дезинтеграцією факторів імунітету в зв'язку з вагітністю та пологами.

Анемії, гестози, кровотечі, оперативні втручання, особливо кесарський розтин, дефекти плаценти - ось передумовлюючі фактори, що потребують правильної оцінки з точки зору можливості розвитку гнійно-септичних ускладнень в пологах та післяпологовому періоді.

Найдоцільнішою є класифікація А. В. Бартельса та С. В. Сазонова.

- Перший етап поширення: інфекція, обмежена ділянкою пологової рани (післяпологова виразка промежини, вагіни, шийки матки; післяпологовий ендометрит).

- Другий етап: інфекція поширилася за межі пологової рани, але не виходить за межі порожнини малого таза (метрит, параметрит, локальний тромбофлебіт, метрофлебіт, поверхневий тромбофлебіт ніг, аднексит, пельвеоперитоніт).

- Третій етап: інфекція, близька до генералізованої (розлитий перитоніт, інфекційно-токсичний шок.

- Четвертий етап: генералізований сепсис з метастазами або без

метастазів.

Післяпологова виразка являє собою локальний процес, що виникає при інфікуванні пошкоджених ділянок пологових шляхів: розривів, розрізів внаслідок порушення правил асептики та антисептики як з боку породіллі, так і з боку медичного персоналу.

Інфекційна патологія другого етапу найчастіше виникає внаслідок поширення агресивної інфекції за межі первинного вогнища: на м'язові шари стінки матки, тазову клітковину та судинні стінки і навіть на очеревину малого таза.

Інфекція третього етапу нерідко виникає внаслідок розходження швів на стінці матки після кесарського розтину (перитоніт), або як ятрогенне ускладнення, що деколи виникає в результаті вишкрібання порожнини інфікованої матки під час кровотечі в пізньому післяпологовому періоді (токсико-інфекційний шок).

Найтяжчою є генералізована інфекція, яка звичайно є результатом пізньої діагностики та неадекватного лікування початкових етапів інфекційного процесу.

Лікування післяпологових інфекційних ускладнень мусить бути комплексним: антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості мікробної флори та індивідуальної переносимості препарату» антикоагулянти та дезинтоксикаційна терапія, інфузійна терапія з метою усунення гіповолемії, збільшення ОЦК, зниження в'язкості крові, зменшення стазу, агрегації елементів крові в капілярах, прискорення кровообігу та детоксикація тканин та органів, форсований діурез, корекція білкового та електролітного складу плазми, утеротонічна терапія.

Санація вогнища інфекції (матки, параметральної клітковини, тазової очеревини) - 5% ДМСО, діоксидин, 3% розчин пероксиду водню, 2,5% розчин йоду - відповідно до локалізації вогнища. Один з найбільш перспективних профілактичних і лікувальних засобів - аспіраційко-промивне дренування порожнини матки, коли цю порожнину протягом деякого часу зрошують лікувальним розчином дімексиду, діоксидину тощо через спеціальний дренаж, залишений в порожнині матки.

При наявності запальних процесів ІІ-ІV етапів поширення локальна терапія поєднується з інтенсивною терапією цілісного організму жінки - антибактеріальною (антибіотики, сульфаніламіди, тінідазоловий ряд) дезинтоксикаційною (реополіглюкін, гемодез, ацесоль та ін.) та десенсибілізуючою.

Хірургічний метод лікування - видалення інфікованої матки, розкриття абсцесів тощо звичайно застосовується на ІІІ-ІV етапах поширення інфекції (розлитий перитоніт, сепсис).

Видалення септичного вогнища поєднується з інтубаціш кішечинка, масивною антибактеріальною та дезинтоксикаційною терапією.

Індивідуальний підхід вимагає рішення про припинення лактації.

Лікування проводиться під контролем дослідження крові, лейкоцитарної формули, ШЗЕ, факторів зсідання крові, аналізів сечі, бактеріологічних досліджень.

Лікувальні заходи при маститі - раціональне нетравматичне спорожнення, регулювання водно-харчового режиму, при наявності гнійних порожнин - своєчасне хірургічне видалення з дренуванням, комплексна медикаментозна терапія, припинення лактації.

Необхідно підкреслити доцільність застосування УЗД з метою діагностики лохіометри, затримки частин плаценти в порожнині матки, абсцесу молочної залози.

Вопрос 1: Структура и организация родильного дома

Основные функции и задачи акушерского стационара (АС) - оказание квалифицированной стационарной медицинской помощи женщинам в период беременности, в родах, в послеродовом периоде, при гинекологических заболеваниях; оказание квалифицированной медицинской помощи и уход за новорожденными в период их пребывания в родильном доме.

АС имеет следующие основные подразделения:

- приемно-пропускной блок;

- физиологическое (I) акушерское отделение (50-55% от общего числа акушерских коек);

- отделение (палаты) патологии беременности (25-30%);

- отделение (палаты) новорожденных в I и II акушерских отделениях;

- обсервационное (II) акушерское отделение (20-25%);

- гинекологическое отделение (25-30%).

Структура помещений родильного дома должна обеспечить изоляцию здоровых беременных, рожениц, родильниц и новорожденных от больных, строжайшее соблюдение правил санитарно-эпидемического режима, изоляцию заболевших. АС два раза в год закрывают для проведения плановой дезинфекции, в том числе один раз для косметического ремонта. Посещение АС родственниками и присутствие на родах разрешают только при наличии соответствующих условий.

Весь персонал взят на диспансерное наблюдение для своевременного выявления и лечения хронических воспалительных заболеваний носоглотки, кожи, выявления и лечения кариеса. Обследование персонала специалистами (терапевт, хирург, невропатолог, окулист, отоларинголог, стоматолог) проводят один раз в год, осмотры дерматовенерологом ежеквартально. Медицинский персонал два раза в год сдает анализ крови на ВИЧ, ежеквартально - на RW; дважды в год - на наличие золотистого стафилококка.

Медицинский персонал с воспалительными или гнойничковыми заболеваниями, недомоганием, лихорадкой не допускают к работе. Персонал обеспечен индивидуальными шкафчиками для хранения одежды и обуви.

Приемно-пропускной блок родильного дома включает в себя приемную (вестибюль), фильтр и смотровые комнаты. Смотровые комнаты существуют раздельно для физиологического и обсервационного отделений. Каждая смотровая имеет помещение для обработки поступающих женщин, туалет, душевую, установку для мытья суден.

В фильтре врач решает, подлежит ли данная женщина госпитализации в роддом и в какое отделение (палаты патологии, I или II акушерские отделения). Для решения этого вопроса врач собирает анамнез для выяснения эпидемической обстановки на работе и дома. Затем проводит осмотр кожи и зева (гнойно-септические заболевания), слушает сердцебиение плода, выясняет время излития околоплодных вод. Одновременно акушерка измеряет у пациентки температуру тела и АД.

После решения вопроса о госпитализации акушерка переводит женщину в соответствующую смотровую, фиксируя необходимые данные в "Журнале учета беременных, рожениц и родильниц" и заполняя паспортную часть истории родов.

Затем врач и акушерка проводят общее и специальное акушерское обследование: взвешивание, измерение роста, размеров таза, окружности живота, высоты стояния дна матки, определяют положение плода в матке, выслушивают сердцебиение плода, определяют группу крови, резус-принадлежность, проводят исследование мочи на наличие белка. Дежурный врач знакомится с "Индивидуальной картой беременной и родильницы", собирает подробный анамнез, определяет сроки родов, предполагаемую массу плода и заносит данные опроса и осмотра в соответствующие графы истории родов.

После обследования проводят санитарную обработку, объем которой зависит от общего состояния поступающей или от периода родов (бритье подмышечных впадин и наружных половых органов, стрижка ногтей, очистительная клизма, душ). Беременная (роженица) получает индивидуальный пакет со стерильным бельем (полотенце, рубашка, халат), чистую обувь и идет в палату патологии или в предродовую палату. Из смотровой II отделения - только во II отделение.

Родовой блок включает в себя предродовые палаты (палату), палату интенсивной терапии, родовые палаты (залы), комнату для новорожденных, операционный блок (большая и малая операционная, предоперационная, комната для хранения крови, переносной аппаратуры), кабинеты и комнаты для медперсонала, санузлы и т. п.

Предродовые и родовые палаты могут быть представлены отдельными боксами, которые при необходимости можно использовать в качестве малой операционной или даже большой операционной при наличии в них определенного оборудования. Палата интенсивной терапии предназначена для беременных, рожениц и родильниц с тяжелыми формами гестоза и экстрагенитальными заболеваниями. Палата должна быть оснащена необходимыми инструментами, медикаментами и аппаратурой для оказания неотложной помощи. В начале II периода родов роженицу переводят в родильный зал после обработки наружных половых органов дезинфицирующим раствором. В родильном зале роженица надевает стерильную рубашку и бахилы. После родов все лотки, баллоны для отсасывания слизи, катетеры и др. предметы моют горячей водой с мылом и подвергают обеззараживанию. Одноразовые инструменты, предметы и т. п. выбрасывают в специальные баки с полиэтиленовыми мешками и крышками. Кровати обрабатывают дезинфицирующими растворами. Малые операционные в родовом блоке предназначены для выполнения всех акушерских пособий и оперативных вмешательств, которые не требуют чревосечения (акушерские щипцы, вакуум-экстракция плода, акушерские повороты, извлечение плода за тазовый конец, ручное обследование полости матки, ручное отделение последа, зашивание травматических повреждений мягких родовых путей) и осмотра мягких родовых путей после родов. Большая операционная предназначена для чревосечений (большое и малое кесарево сечение, надвлагалищная ампутация или экстирпация матки). Правила санитарно-эпидемического режима такие же.

В родильном блоке родильница и новорожденный после нормальных родов находятся в течение 2-х часов, а затем их переводят в послеродовое отделение для совместного пребывания.

Послеродовое отделение включает в себя палаты для родильниц, процедурную, бельевую, санитарные комнаты, туалет, душ, выписную комнату, кабинеты для персонала. Палаты для новорожденных выделяют в физиологическом и обсервационном отделениях. Наряду с палатами для здоровых новорожденных выделяют палаты для недоношенных детей и детей, родившихся в асфиксии, с нарушением мозгового кровообращения, дыхательными нарушениями, после оперативных родов. Для здоровых новорожденных может быть организовано совместное пребывание с матерью в одной палате.

 



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Вопрос 3: Связки и сочленения таза. | Вопрос 4: Тазовое дно, его строение и функции. | Вопрос 5: Малый таз. Его плоскости и размеры. | Вопрос 6: Истинная конъюгата, ее акушерское значение, способы определения. | Вопрос 7: Крестцовый ромб и показатель Соловьева, его значение при диагностике. | Вопрос 8: Методы исследования беременных и рожениц. | Вопрос 9: Вероятные признаки беременности | Вопрос 10: Лабораторные методы диагностики беременности | Вопрос 11: Определение срока предоставления дородового отпуска. Длительность отпуска после родов. | Вопрос 12: Акушерская терминология (членорасположение плода, положение плода, предлежание, позиция, вид). |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати