Головна

Землях з середини ХІV до середини ХVІ ст. 4 страница

  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

* П'ятницький іконостас - унікальний зразок ренесансного мистецтва,

зберігає чітку симетричність, гори-зонтальний поділ, декоративне стильове

обрамлення, рівновагу і гармонійну цілісність. Іконостас складається з п'яти

ярусів: 1) намісний - з царськими та дияконськими дверима; 2) празничний- з

«Тайною вечерею»; 3) апостольський; 4) пасійний (страсний); 5) пророчий.

Завершенням іконостаса є розп'яття з пристоячими. Ця система повторена в

Успенському (Львів) та Святодухівському (Рогатин) іконостасах, створених у

першій половині XVII ст.

Повніше нові мистецькі якості художника виявилися в Успенському

іконостасі, замовленому Ставропігійським братством для новозбудованої

церкви (1629 р.). Оскільки майстри користувались декількома європейськими

графічними матеріалами, в сцені «Бичування Христа» М. Петрахнович наслідує

мідерит (графічна робота на міді) І. Вірікса, що належали до циклу робіт

виданого Я. Вішером в Антверпені. Однак іконостас згодом був понищений

пожежею (ліва частина). Ф. Сенькович не брав участі в його поновленні - він

помер всередині 1631 р. Поновив іконостас із добавленням ще двох рядів -

апостольського та пасійного - М. Петрахнович.

Ренесанс в українській культурі 113

Відома у гравюрі корогва гетьмана П. Сагайдачного (1622) -

єдина збережена, бодай у копії, пам'ятка київського портретного

малярства.

Центральною пам'яткою ___ранньою книжкового малярства Ре-

несансу є мініатюри Пересопницького Євангелія. Ці мініатюри ре-

презентують найвищий професійний рівень книжкового малярства.

Інтенсивний розвиток книжкового малярства у другій поло-

вині XVI ст. завершив його історію. У XVII ст. мініатюра більше не

розвинулась, натомість її місце зайняв новий для мистецької

практики українських земель вид мистецтва - гравюра.

Уперше з гравюрою українська мистецька культура зіткнулася

у краківському виданні Октоїха Швайпольта Фіоля 1491 р. Вміщене

тут «Розп'яття» походить з майстерні німецького гравера.

Аналогічним шляхом пішло українське друкарство на початках своєї

історії. Гравюру львівського «Апостола» (1574) «Євангеліст Лука»

виконав краківський німець Вендель Шарфенберґ.

Перші важливі кроки у поширенні української книжкової

ілюстрації пов'язані з виданнями стрятинської та крилоської дру-

карень, у яких ілюстрації стали невід'ємною складовою. Першість

належить гравюрам «Служебника» 1604 р., серед яких виділяються в

повний ріст постаті Іоанна Златоуста, Василія Великого та Григорія

Богослова, повторювані та наслідувані у пізніших львівських і

київських виданнях.

Початки львівської гравюри XVII ст. засвідчує «Часослов»

(1609). У ньому вміщено п'ять гравюр - чотири на теми великих

празників та зображення царя Давида. Помітним явищем у

львівській гравюрі 1630-х рр. стали ілюстрації анонімного майстра

до «Анфологіона» 1632 р. та «Євангелія» 1636 р.

Від початку заснування друкарні в Києві гравюри з'являються

і на сторінках його видань. У «Часослові» 1616 р. вміщено «Преоб-

раження» зі стрятинського «Требника». Третє видання друкарні

Києво-Печерської лаври - «Анфологіон» 1619 р. - є першим в історії

українського мистецтва багатоілюстрованим виданням.*

* «Анфологіон» прикрашає 29 гравюр з 26 дощок, причому 24 з них

виконані спеціально для цього видання. Серед них перші дереворити

українських святих Володимира, Бориса, Гліба, Антонія та Феодосія Пе-

114 Розділ 4

Загальні культурні зміни не оминули і музики. Важливим

джерелом для вивчення музичного інструментарію XVI-XVII ст. є

згадуваний «Лексикон» 1627 р., який зафіксував декілька десятків

назв музичних інструментів як народних, так біблійних та західно-

європейських. Це струнні інструменти - гудок, гуслі, скрипиця,

арфа, цитра, кінира, ліра, лютня___, псалтир; духові - труба, пищаль,

флетня, пищавка, перегудниця, дуда, шторт, свірель, сопль, сопілка,

фуяра, сурма, жоломійка, цівниця, шаламан; ударні - брякало,

клепало, звонець, колокол, цимбал, кімвал, тимпан, бубен.

Найповнішою збіркою української побутової музики є

знайдений у бібліотеці Яґеллонського університету рукопис в оправі

унійного Служебника, який походить з Берестейщини і датується

першою половиною XVII ст. Тут містяться популярні європейські

танці, а в деяких творах виразно прослуховуються українські на-

родні інтонації та звороти. Це свідчить, що українські танцювальні

мелодії набули значного поширення в західно-європейській побу-

товій музиці, що фіксується в інструментальних табулатурах** для

органу Яна з Любліна (1540), лютні французького лютніста та ком-

позитора Жан Батіста Безара (XVII ст.) та ін. Носіями цих мелодій

часто були самі українські музики, що з'являлися при дворах

польських королів і магнатів.

До середини XVI ст. переживають найвищого розвитку Ір-

молої - оригінальний українсько-білоруський вид східносло-

в'янської церковної нотної збірки, музичний (гімнографічний)

збірник ___духовних церковних пісень (ірмосів і катавасій), які вико-

нувалися під час богослужб в православних церквах. Найваж-

ливішою причиною масової появи нотолінійних Ірмолоїв був

рішучий стильовий злам в українській гімнографії, що настав у XVI-

XVII ст. Музично-стильове оновлення відбувалося у взаємодії двох

протилежних тенденцій. З одного боку, відчутною була переорієн-

тація на західноєвропейські стильові здобутки ренесансу і бароко, а

черських. Хоч ілюстрації Анфологіона мають скромний мистецький рівень,

вони констатують вагомі позиції нового виду мистецтва у київському

культурному середовищі.

** Табулятура - схема, в якій мелодія показана на декількох горизон-

тальних лініях, що відповідає струнам відповідних музичних інструментів; ноти

позначені цифрами ладів і розташовані послідовно по долям.

Ренесанс в українській культурі 115

з іншого - намагання зберегти традиційні зв'язки з візантійським

культурним ареалом. Внаслідок тісної взаємодії цих тенденцій і

напрямів формується національний стиль української гімнографії.

До нашого часу дійшло близько 1000 списків нотолінійних Ір-

молоїв, що охоплюють проміжок часу з кінця XVI до середини

XIX ст. Центри гімнографічного мистецтва передовсім були розта-

шовані в Києві - Печерська лавра, Софійський собор, Михайлівсь-

кий, Межигірський, Видубицький монастирі. Інтенсивне перепису-

вання Ірмолоїв здійснювалося також в інших провідних політичних і

культурних центрах України - у Львові, Острозі, Володимирі, Пол-

таві, монастирях Спаському, Лаврівському, Манявському скиті та ін.

Насамкінець зазначимо, що професійний рівень музики визна-

чає і те, що вона була обов'язковим предметом викладання у всіх

освітніх закладах, які впроваджували систему «семи вільних наук».

Отже, розвитку та утвердженню ідеалів Ренесансу в українській

культурі передував процес збереження та захисту культурно-

історичної спадщини княжої доби в умовах перебування українських

земель в складі Великого князівства Литовського і Польщі. Зрештою,

очевидно, що перебування західноукраїнських земель в складі Поль-

щі, інтегрованої в західноєвропейський культурно-освітній простір,

позитивно позначилось на проникненні ідей ренесансу, а найваж-

ливіше - гуманістичних цінностей. У результаті це дало поштовх до

відродження та динамічного розвитку національної культури у

галузях освіти, друкарства та видавництва, літератури, науки, архітек-

тури, скульптури, образотворчого мистецтва тощо. Позитивним стало

те, що відродження національної культури проходило в декількох

осередках України, що з одного боку забезпечило долучення до

культурних змін широкого загалу, а з іншого надало культурно-істо-

ричним процесам певної продуманості, організованості, концентрації

кращих інтелектуалів та митців і навіть можливості конкурувати

з єзуїтськими культурними впливами.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте особливості культурно-історичних процесів

на теренах України з середини XVI ст. до середини XVI ст.

2. Розкрийте шлях проникнення європейських гуманістичних ідей

на український культурно-історичний простір.

116 Розділ 4

3. Ранній гуманізм в українській культурі: діяльність Ю. Дро-

гобича, С. Оріховського та П. Русина.

4. Роль князя Василя-Констянтина Острозького у відродженні

національної культури.

5. Діяльність Острозького науково-освітнього осередку.

6. Діяльність науково-освітнього осередку Львівського Успенсь-

кого братства.

7. Розвиток українського друкарства та видавничої справи.

8. Діяльність науково-освітніх та видавничих осередків Києва.

9. Полемічна література.

10. Значення єзуїтських, протестантських та уніатських освітніх

закладів в українській культурі доби Ренесансу.

11. Пам'ятки архітектури та скульптура.

12. Розкрийте основні напрями розвитку образотворчого мистецтва.

13. Особливості музичної культури України цього періоду.

Найважливіші факти:

1491 р. - надруковано перші книги кирилицею - «Часослов» і

«Осмогласник».

З кінця XIV ст. основними освітніми закладам на західно-

українських землях стають латинські школи, через які молодь

знайомиться з гуманістичними ідеями.

Ю. Дрогобич (1450-1494), П. Русин (1470-1517), С. Оріховський-

Роксолян (1513-1566) сприяли проникненню гуманістичних ідей в

українську культуру.

1556-1561 рр. - укладення «Пересопницького Євангелія».

«Острозьку академію» як науково-освітній та видавничий осе-

редок засновано в 1576 р.

1577 р. - вийшла праця П. Скарги «Про єдність Божої Церкви під

одним Пастирем» яка фактично започаткувала формування полемічної

літератури.

12 серпня 1581 р. - надруковано «Острозьку Біблію».

1587 р. - світ побачила праця Г. Смотрицького «Ключ царства

небесного».

1585 р. - на базі Львівського Успенського братства відкрито

братську школу.

1574 р. - І. Федоров надрукував перші в Україні книги «Апостол» і

«Буквар».

1586 р. - видано статут Львівської братської школи «Порядок

шкільний».

1591 р. - видано грецько-слов'янську граматику «Адельфотес».

Ренесанс в українській культурі 117

1608 р. - відкрито єзуїтську колегію у Львові.

1615 р. - при Богоявленській церкві в Києві на Подолі відкрито

братську школу.

1616 р. - з друкарні Києво-Печерської лаври вийшла перша книга

«Часослов».

1627 р. - надруковано «Лексикон славенорусскій і імен толкованіє»

Памви Беринди.

1632 р. - відкрито Києво-Могилянську колегію при Києво-

Печерській лаврі.

1617 р. - розпочалась реформа чернецтва в уніатській церкві

(греко-католицької), за її результатами створено орден отців Василіянів.

1591-1629 рр. - будівництво Успенської церкви у Львові.

Художники Ф. Сенькович (р. н. невід. - 1631) та М. Пет-

рахнович (р. н. невід. - 1666) - працювали над іконостасами П'ят-

ницького та Успенського храмів Львова.


118 Розділ 5



  11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   Наступна

Трипільська культура | Антична культура Північного Причорномор'я | На теренах України | Найважливіші факти | Дохристиянська культура східних слов'ян | Культура Київської Русі | Галицько-Волинського князівства | Найважливіші факти | Землях з середини ХІV до середини ХVІ ст. 1 страница | Землях з середини ХІV до середини ХVІ ст. 2 страница |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати