Головна |
* П'ятницький іконостас - унікальний зразок ренесансного мистецтва,
зберігає чітку симетричність, гори-зонтальний поділ, декоративне стильове
обрамлення, рівновагу і гармонійну цілісність. Іконостас складається з п'яти
ярусів: 1) намісний - з царськими та дияконськими дверима; 2) празничний- з
«Тайною вечерею»; 3) апостольський; 4) пасійний (страсний); 5) пророчий.
Завершенням іконостаса є розп'яття з пристоячими. Ця система повторена в
Успенському (Львів) та Святодухівському (Рогатин) іконостасах, створених у
першій половині XVII ст.
Повніше нові мистецькі якості художника виявилися в Успенському
іконостасі, замовленому Ставропігійським братством для новозбудованої
церкви (1629 р.). Оскільки майстри користувались декількома європейськими
графічними матеріалами, в сцені «Бичування Христа» М. Петрахнович наслідує
мідерит (графічна робота на міді) І. Вірікса, що належали до циклу робіт
виданого Я. Вішером в Антверпені. Однак іконостас згодом був понищений
пожежею (ліва частина). Ф. Сенькович не брав участі в його поновленні - він
помер всередині 1631 р. Поновив іконостас із добавленням ще двох рядів -
апостольського та пасійного - М. Петрахнович.
Ренесанс в українській культурі 113
Відома у гравюрі корогва гетьмана П. Сагайдачного (1622) -
єдина збережена, бодай у копії, пам'ятка київського портретного
малярства.
Центральною пам'яткою ___ранньою книжкового малярства Ре-
несансу є мініатюри Пересопницького Євангелія. Ці мініатюри ре-
презентують найвищий професійний рівень книжкового малярства.
Інтенсивний розвиток книжкового малярства у другій поло-
вині XVI ст. завершив його історію. У XVII ст. мініатюра більше не
розвинулась, натомість її місце зайняв новий для мистецької
практики українських земель вид мистецтва - гравюра.
Уперше з гравюрою українська мистецька культура зіткнулася
у краківському виданні Октоїха Швайпольта Фіоля 1491 р. Вміщене
тут «Розп'яття» походить з майстерні німецького гравера.
Аналогічним шляхом пішло українське друкарство на початках своєї
історії. Гравюру львівського «Апостола» (1574) «Євангеліст Лука»
виконав краківський німець Вендель Шарфенберґ.
Перші важливі кроки у поширенні української книжкової
ілюстрації пов'язані з виданнями стрятинської та крилоської дру-
карень, у яких ілюстрації стали невід'ємною складовою. Першість
належить гравюрам «Служебника» 1604 р., серед яких виділяються в
повний ріст постаті Іоанна Златоуста, Василія Великого та Григорія
Богослова, повторювані та наслідувані у пізніших львівських і
київських виданнях.
Початки львівської гравюри XVII ст. засвідчує «Часослов»
(1609). У ньому вміщено п'ять гравюр - чотири на теми великих
празників та зображення царя Давида. Помітним явищем у
львівській гравюрі 1630-х рр. стали ілюстрації анонімного майстра
до «Анфологіона» 1632 р. та «Євангелія» 1636 р.
Від початку заснування друкарні в Києві гравюри з'являються
і на сторінках його видань. У «Часослові» 1616 р. вміщено «Преоб-
раження» зі стрятинського «Требника». Третє видання друкарні
Києво-Печерської лаври - «Анфологіон» 1619 р. - є першим в історії
українського мистецтва багатоілюстрованим виданням.*
* «Анфологіон» прикрашає 29 гравюр з 26 дощок, причому 24 з них
виконані спеціально для цього видання. Серед них перші дереворити
українських святих Володимира, Бориса, Гліба, Антонія та Феодосія Пе-
114 Розділ 4
Загальні культурні зміни не оминули і музики. Важливим
джерелом для вивчення музичного інструментарію XVI-XVII ст. є
згадуваний «Лексикон» 1627 р., який зафіксував декілька десятків
назв музичних інструментів як народних, так біблійних та західно-
європейських. Це струнні інструменти - гудок, гуслі, скрипиця,
арфа, цитра, кінира, ліра, лютня___, псалтир; духові - труба, пищаль,
флетня, пищавка, перегудниця, дуда, шторт, свірель, сопль, сопілка,
фуяра, сурма, жоломійка, цівниця, шаламан; ударні - брякало,
клепало, звонець, колокол, цимбал, кімвал, тимпан, бубен.
Найповнішою збіркою української побутової музики є
знайдений у бібліотеці Яґеллонського університету рукопис в оправі
унійного Служебника, який походить з Берестейщини і датується
першою половиною XVII ст. Тут містяться популярні європейські
танці, а в деяких творах виразно прослуховуються українські на-
родні інтонації та звороти. Це свідчить, що українські танцювальні
мелодії набули значного поширення в західно-європейській побу-
товій музиці, що фіксується в інструментальних табулатурах** для
органу Яна з Любліна (1540), лютні французького лютніста та ком-
позитора Жан Батіста Безара (XVII ст.) та ін. Носіями цих мелодій
часто були самі українські музики, що з'являлися при дворах
польських королів і магнатів.
До середини XVI ст. переживають найвищого розвитку Ір-
молої - оригінальний українсько-білоруський вид східносло-
в'янської церковної нотної збірки, музичний (гімнографічний)
збірник ___духовних церковних пісень (ірмосів і катавасій), які вико-
нувалися під час богослужб в православних церквах. Найваж-
ливішою причиною масової появи нотолінійних Ірмолоїв був
рішучий стильовий злам в українській гімнографії, що настав у XVI-
XVII ст. Музично-стильове оновлення відбувалося у взаємодії двох
протилежних тенденцій. З одного боку, відчутною була переорієн-
тація на західноєвропейські стильові здобутки ренесансу і бароко, а
черських. Хоч ілюстрації Анфологіона мають скромний мистецький рівень,
вони констатують вагомі позиції нового виду мистецтва у київському
культурному середовищі.
** Табулятура - схема, в якій мелодія показана на декількох горизон-
тальних лініях, що відповідає струнам відповідних музичних інструментів; ноти
позначені цифрами ладів і розташовані послідовно по долям.
Ренесанс в українській культурі 115
з іншого - намагання зберегти традиційні зв'язки з візантійським
культурним ареалом. Внаслідок тісної взаємодії цих тенденцій і
напрямів формується національний стиль української гімнографії.
До нашого часу дійшло близько 1000 списків нотолінійних Ір-
молоїв, що охоплюють проміжок часу з кінця XVI до середини
XIX ст. Центри гімнографічного мистецтва передовсім були розта-
шовані в Києві - Печерська лавра, Софійський собор, Михайлівсь-
кий, Межигірський, Видубицький монастирі. Інтенсивне перепису-
вання Ірмолоїв здійснювалося також в інших провідних політичних і
культурних центрах України - у Львові, Острозі, Володимирі, Пол-
таві, монастирях Спаському, Лаврівському, Манявському скиті та ін.
Насамкінець зазначимо, що професійний рівень музики визна-
чає і те, що вона була обов'язковим предметом викладання у всіх
освітніх закладах, які впроваджували систему «семи вільних наук».
Отже, розвитку та утвердженню ідеалів Ренесансу в українській
культурі передував процес збереження та захисту культурно-
історичної спадщини княжої доби в умовах перебування українських
земель в складі Великого князівства Литовського і Польщі. Зрештою,
очевидно, що перебування західноукраїнських земель в складі Поль-
щі, інтегрованої в західноєвропейський культурно-освітній простір,
позитивно позначилось на проникненні ідей ренесансу, а найваж-
ливіше - гуманістичних цінностей. У результаті це дало поштовх до
відродження та динамічного розвитку національної культури у
галузях освіти, друкарства та видавництва, літератури, науки, архітек-
тури, скульптури, образотворчого мистецтва тощо. Позитивним стало
те, що відродження національної культури проходило в декількох
осередках України, що з одного боку забезпечило долучення до
культурних змін широкого загалу, а з іншого надало культурно-істо-
ричним процесам певної продуманості, організованості, концентрації
кращих інтелектуалів та митців і навіть можливості конкурувати
з єзуїтськими культурними впливами.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте особливості культурно-історичних процесів
на теренах України з середини XVI ст. до середини XVI ст.
2. Розкрийте шлях проникнення європейських гуманістичних ідей
на український культурно-історичний простір.
116 Розділ 4
3. Ранній гуманізм в українській культурі: діяльність Ю. Дро-
гобича, С. Оріховського та П. Русина.
4. Роль князя Василя-Констянтина Острозького у відродженні
національної культури.
5. Діяльність Острозького науково-освітнього осередку.
6. Діяльність науково-освітнього осередку Львівського Успенсь-
кого братства.
7. Розвиток українського друкарства та видавничої справи.
8. Діяльність науково-освітніх та видавничих осередків Києва.
9. Полемічна література.
10. Значення єзуїтських, протестантських та уніатських освітніх
закладів в українській культурі доби Ренесансу.
11. Пам'ятки архітектури та скульптура.
12. Розкрийте основні напрями розвитку образотворчого мистецтва.
13. Особливості музичної культури України цього періоду.
Найважливіші факти:
1491 р. - надруковано перші книги кирилицею - «Часослов» і
«Осмогласник».
З кінця XIV ст. основними освітніми закладам на західно-
українських землях стають латинські школи, через які молодь
знайомиться з гуманістичними ідеями.
Ю. Дрогобич (1450-1494), П. Русин (1470-1517), С. Оріховський-
Роксолян (1513-1566) сприяли проникненню гуманістичних ідей в
українську культуру.
1556-1561 рр. - укладення «Пересопницького Євангелія».
«Острозьку академію» як науково-освітній та видавничий осе-
редок засновано в 1576 р.
1577 р. - вийшла праця П. Скарги «Про єдність Божої Церкви під
одним Пастирем» яка фактично започаткувала формування полемічної
літератури.
12 серпня 1581 р. - надруковано «Острозьку Біблію».
1587 р. - світ побачила праця Г. Смотрицького «Ключ царства
небесного».
1585 р. - на базі Львівського Успенського братства відкрито
братську школу.
1574 р. - І. Федоров надрукував перші в Україні книги «Апостол» і
«Буквар».
1586 р. - видано статут Львівської братської школи «Порядок
шкільний».
1591 р. - видано грецько-слов'янську граматику «Адельфотес».
Ренесанс в українській культурі 117
1608 р. - відкрито єзуїтську колегію у Львові.
1615 р. - при Богоявленській церкві в Києві на Подолі відкрито
братську школу.
1616 р. - з друкарні Києво-Печерської лаври вийшла перша книга
«Часослов».
1627 р. - надруковано «Лексикон славенорусскій і імен толкованіє»
Памви Беринди.
1632 р. - відкрито Києво-Могилянську колегію при Києво-
Печерській лаврі.
1617 р. - розпочалась реформа чернецтва в уніатській церкві
(греко-католицької), за її результатами створено орден отців Василіянів.
1591-1629 рр. - будівництво Успенської церкви у Львові.
Художники Ф. Сенькович (р. н. невід. - 1631) та М. Пет-
рахнович (р. н. невід. - 1666) - працювали над іконостасами П'ят-
ницького та Успенського храмів Львова.
118 Розділ 5
Трипільська культура | Антична культура Північного Причорномор'я | На теренах України | Найважливіші факти | Дохристиянська культура східних слов'ян | Культура Київської Русі | Галицько-Волинського князівства | Найважливіші факти | Землях з середини ХІV до середини ХVІ ст. 1 страница | Землях з середини ХІV до середини ХVІ ст. 2 страница |