Головна

Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 03.09.96 №803 / 96

  1.  Арбітражного Суду РФ від 13.11.97 № 21 «Огляд практики
  2.  У царювання імператора Миколи I Павловича вищого піку досягло розуміння народом і самим государем великого духовного сенсу існування Російської імперії на землі.
  3.  Виникнення і розвиток вищої металургійного освіти
  4.  ДРУГА СТАДІЯ: Прояв вашого Вищого Потенціалу
  5.  Вищої професійної освіти
  6.  Вищої професійної освіти
  7.  Вищої професійної освіти

Президія Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації розглянув протест першого заступника Голови Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації на рішення від 08.08.95 та постанову від 11.10.95 Арбітражного суду Санкт-Петербургу і Ленінградської області у справі № 4079/95.

Заслухавши та обговоривши доповідь судді, Президія встановив наступне.


 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство« Обсяг »звернулося в Арбітражний суд м Санкт-Петербурга і Ленінградської області з позовом про стягнення з військової частини № 44414 403 134 149 руб. неустойки за затримку оплати робіт за договором від 29.03.94 № 1.

Рішенням від 08.08.95 припинено провадження у справі щодо військової частини № 44414, так як вона не є юридичною особою. У стягненні позовної суми з учасниками провадження у процесі в якості другого відповідача Ленінградського військового округу відмовлено.

Постановою апеляційної інстанції від 11.10.95 рішення скасовано, позовні вимоги задоволені за рахунок першого відповідача - військової частини.

У протесті першого заступника Голови Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації пропонується скасувати всі відбулися судові акти як прийняті по неповно з'ясованих обставин, справу направити на новий розгляд.

Президія вважає, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Виробниче підприємство« Обсяг »та військова частина № 44414 уклали договір від 29.03.94 № 1 на проведення робіт по ремонту і дефектоскопії резервуарного парку на суму 152 073 542 руб. Договором передбачена поетапна оплата робіт на підставі актів приймання протягом 10 днів з моменту їх підписання. Згідно п. 3.3 договору остаточний розрахунок повинен проводитися після підписання акту про прийняття об'єкта в експлуатацію. Пунктом 4.4 встановлено обов'язок замовника здійснити оплату виконаних робіт протягом 10 днів. За невиконання цієї умови п. 5 договору визначена відповідальність замовника у вигляді сплати штрафу в розмірі 5% від суми виконаних робіт за кожен день прострочення платежів

У зв'язку з порушенням термінів оплати робіт товариство пред'явило вимоги про стягнення штрафу за актами № 73-75 за 283 дня прострочення, за актами № 76, 77 - За 252 дня.

Замовник не заперечував факту виконання робіт і несвоєчасну їхню оплату. Разом з тим він вважав, що названі акти форми № 2 не є актами приймання робіт по кожному з етапів, тому нарахування за ним санкцій вироблено неправомірно. Крім того, пропущено строк позовної давності, штрафні санкції неспіврозмірні допущених порушень, військова частина - не юридична особа.

Суд першої інстанції визнав, що військова частина № 44414 не є юридичною особою. Апеляційна інстанція це рішення скасувала, обгрунтовано вважаючи, що замовник відповідно до ст. 48 і 52 Цивільного кодексу Російської Федерації має всі ознаки юридич-


 чеського особи і діє на підставі Положення про військове корабельному господарстві Збройних Сил СРСР, затвердженого наказом міністра оборони СРСР від 22.02.77 № 105.

Однак при розгляді справи в апеляційній інстанції суд не врахував, що вимоги позивача не обгрунтовані належним чином.

Позивач не надав суду доказів оформлення узгодженого календарного плану, як це передбачено п. 1.4 договору від 29.03.94. Етапи робіт в договорі не визначено, хоча згідно п. 3.1 і 4.2 розрахунки за виконані роботи проводяться поетапно на підставі акта приймання робіт протягом 10 днів з моменту підписання. У плані-графіку, направленому замовнику з листом від 08.04.94 № 2, узгоджувалися терміни обстеження, проведення робіт, гідравлічних випробувань. Акти приймання робіт, за якими нараховувалася неустойка, складалися щомісячно і не означали закінчення того чи іншого етапу робіт. Представлені суду акти № 73-77 не мають дати підписання, що свідчить про необґрунтованість розрахунку неустойки.

При таких обставинах у суду не було підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення платежів за виконані роботи за договором № 1 від 29.03.94.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 187-189 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, Президія Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації

постановив:

рішення від 08.08.95 та постанову від 11.10.95 Арбітражного суду Санкт-Петербургу і Ленінградської області у справі № 4079/95 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.




 Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 28.05.96 №124 / 96 |  Постанова ФАС Північно-Західного округу від 10.11.2002 у справі № А21-1449 / 02-С2 |  У справі № КГ-А40 / 1152-00 |  Усунення недоліків у виконаних роботах |  У справі № КГ-А40 / 3963-01 |  У справі № КГ-А40 / 3594-03 |  У справі № КГ-А40 / 7057-03 |  У справі № КГ-А40 / 6299-01 |  Консервація об'єкта будівництва |  У справі № КГ-А40 / 686-98 |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати