Головна

Мова і мислення

  1. " Нове мислення "і поворот у зовнішній політиці
  2. " Екологічне мислення "нове слово для старого язичництва
  3.  V. Мислення
  4.  Абсолютистська мислення.
  5.  абстрактне мислення
  6.  Б) РОЗДУМИ
  7.  Біблер В. С. МИСЛЕННЯ ЯК ТВОРЧІСТЬ (ВСТУП В ЛОГІКУ уявний діалог). - М., 1975

Думки виражаються через мовну діяльність. У промові "відображаються" і зміст і форма мислення, тому аналіз мислення невіддільний від аналізу мови.

Мова- Це система умов і правил породження і інтерпретації мови у вигляді мовних знаків(Слів і словосполучень), яким надаються певні семантичні (смислові) значення.

Будь-яка мовна система складається з:

а) лексики- Безлічі слів і словосполучень, специфічних для даної мови;

б) граматики- Правил побудови та інтерпретації мовних виразів (пропозицій).

Будь-яка мова є засобом для вираження в мові думок. Смислове і предметні значення будь-якого слова або словосполучення складається в його позначає функції. Всякий мовної знак (будь то природного або штучного мови) завжди позначає певний існуючий або уявний об'єкт. Позначаються мовними знаками (словами, символами, формулами) речі і явища - денотат мовних знаків - можуть бути як матеріальними, так і ідеальними, наприклад, - ідеальний газ, абсолютно чорне тіло, і т.п.

Граматична структура, синтаксис мовиз'являється в мові. Синтаксис існує, по-перше, у формі навичок мовленнєвої діяльності і, по-друге, у формі усвідомлених правил побудови ня мови з слів і словосполучень відповідно до їх семантичними значеннями.

Знання мовиполягає в оволодінні людиною лексикою (сукупністю мовних зна ков) і синтаксисом мови. Індивід засвоює мову певного мовного суспільства за допомогою власного досвіду. Практичне використання індивідом особистого мови здійснюється в його промові.

мова- Це організована сукупність знаків (слів, словосполучень), вироблених в мовному спілкуванні. Через звукову, мімічну чи іншу мовну діяльність, тобто через ви- робництво і оперування мовними знаками, здійснюється взаємодія мови і мислення. Мова втілює в себе взаємозв'язок мовних знаків і їх смислових значень.

Мова може існувати у вигляді "зовнішньої" мови і у вигляді "внутрішньої" мови. "Зовнішня" мова складається з звукових, графічних або мімічних знаків (фонем, символів, жестів і т.п.). "Внут-ренняя" мова складається з наочно-чуттєвих уявлень мовних знаків, їх ідеальних заступників (слухових образів слів і зорових образів графічних знаків).

Мислення не можна ототожнювати з внутрішньої промовою, з оперування наочно-чуттєвими (слуховими, зоровими) образами слів звукового мови або символів графічного мови. Не- дивлячись на те, що думки, формуючись в сфері свідомості, спираються на ці образи, тим не менше, наочні уявлення мовних знаків не є елементами думок, як таких. Думки виражаються у внутрішній і зовнішній промови, але не зливаються з психічними образами звукових, графічних чи інших знаків, не кажучи вже про самих словах і інших мовних знаках.

Необхідно чітко розрізняти, з одного боку, мовні знаки (наприклад, слова і словосполучення), а також їх наочні уявлення (наприклад, слухові образи слів) і, з іншого боку, кон- концептуальні значення слів і словосполучень (їх смисли).

Всякий концепт, поняття (сенс, який виражається терміном) формується і інтерпретується в свідомості не інакше як у зв'язку з узагальненим, еталонним наочно-чуттєвим уявленням певного класу мовних знаків.

Однак, сам по собі концепт позбавлений чуттєвої наочності. А наочна інтерпретація думки не є самою думкою. В процесі концептуального мислення, тобто при оперуванні в свідомості концептами, не виникають, чи не актуалізуються наочні уявлення всіх позначаються словами предметів. Певні ланки концептуального мислення залишаються в свідомості суб'єктом не Вира женнимі у внутрішній або зовнішній промови. Якби ми намагалися наочно інтерпретувати смисло- ші значення кожного слова, наприклад, в процесі сприйняття мови (усної або письмової, то наше мислення заплутувалося б в купах наочних уявлень.


 Для того, щоб наочно уявити собі подумки відображається осмислювати предметні ситуацію, необхідно перервати процес концептуального мислення і "включити" вооб- ражение. Остання являє собою процес оперованими наочними уявленнями можливого предмета. концептуальнеж мислення(Його часто ще називають логічним або понятійним мисленням) - це процес логічного зв'язування смислів слів (концептів, поня- тий), позбавлених чуттєвої наочності, на основі граматичного упорядкування слухових образів слів у реченнях внутрішнього мовлення або самих слів у зовнішній промови.

Концептуальне мислення розгортається в особливих формах і характеризується логічною упо- рядкування побудови. В цьому аспекті концептуальне мислення вивчається формальною логікою. Уява (наочно-образне) не характеризується логічною впорядкованістю і до нього не можуть застосовуватися правила логіки.

Зміст і логічна форма думки

Концептуальне мислення (далі для стислості - мислення) і уяву - необхідні і взаимосвязностью компоненти будь-якого процесу пізнання.

Формування і розвиток знання про той чи інший фрагменті дійсності неможливо поза мислення, яке здійснюється в логічних формах (суджень, умовиводів), і харак- теризуется дотриманням логічних правил. Пізнання здійснюється за допомогою закінчених думок: суджень, питань, припущень, приписів. Будь-яка закінчена думка містить цілісну концептуальну картину тієї чи іншої предметної ситуації.

концептуальна картина- Результат уявного опису, відображення за допомогою кон-

ЦЕПТ реальних або уявних речей і подій. Наприклад, концептуальна картина нагрівання ваемого в полум'я пальника металевого стержня може бути змістом різних закончен- них думок (судження, питання, припущення), які висловлюються відповідними пропозиціями, наприклад: "Нагрівання металів викликає їх розширення", "Чи викликає нагрівання металів їх розширення? "," мабуть, нагрівання металів викликає їх розширення ". У цих думках, ко- торие розрізняються за формою, міститися інваріантні компоненти - результат концептуаліза- ції, залежності між нагріванням металів і їх розширенням. У наведених тут думках міститися одні і ті ж концепти, що відображають елементи предметної ситуації. Ці концепти певним чином пов'язані, що в цілому і становить однакову описову частину всіх трьох думок - їх зміст - єдину концептуальну картину.

Як бачимо, одна і та ж концептуальна картина може по-різному проектуватися на предметні ситуацію. Наприклад, у формі затвердження, заперечення або в формі проблеми. Саме те, як концептуальна, уявна картина актуалізується (оцінюється, переживається) в свідомості суб'єкта, і визначає форму думки. Так, якщо концептуальний опис причинного залежності між нагріванням металів і їх розширенням переживається суб'єктом як адекватне предмет-ної ситуації, то виникає думка в формі судження. Але те ж саме уявне зміст (та ж концептуальна картина) може оцінюватися, переживати по-іншому. Наприклад, в логічній формі проблеми, тоді ця думка є питання.

Отже, концептуальна картина не може мислитися інакше, як у формі питання, затвердження, припущення і т.п., тобто за допомогою логічних структур питання, судження і т.п. Ці форми - найзагальніші логічні характеристики думки.

Логічні форми думок реалізуються в процесах пізнання. У них виникають і конфліктні питання, висуваються припущення, формуються приписи; в цих формах оцінюється від- несення концептуальних описів до предметних ситуацій. Крім того, в логічних формах зв'язуються частини можливого змісту; встановлюються зв'язки залежності між елементарного ними думками (і простими судженнями), а так само з останніх утворюються більш складні струк- тури - складні судження, умовиводи, теорії.


 Той чи інший спосіб (форма) зв'язку може бути однаковий для нескінченно великого количест- ва думок. При цьому кожна з них буде відрізнятися від інших своїм особливим конкретним содер- жанием. Наприклад, в кожному з простих суджень, виражених в пропозиціях: "Земля є пла- нету"; "Гоголь є великий письменник"; "Дієслово є частина мови" мислитися особливий зміст, від- приватне від змістів інших думок. Однак структура, форма наведених тут думок загальна. Цей вид логічної форми виражається символічно формулою:

Sє P

Думки такий простий логічної форми (або, по-іншому, структури) в свою чергу також можуть вступати між собою в логічний зв'язок, утворюючи думки складнішою логічної форми, теж загальної для безлічі думок різного конкретного змісту.

Різні форми встановлення залежностей між думками можуть відповідати або не відповідати певним логічним законам і правилам. Саме цим відповідністю визна- виділяється правильність розумових операцій.




 Вступ |  Поняття і термін |  об'єкт 3 |  Логічне відношення між поняттями |  Логічні операції з поняттями |  поділ поняття |  Загальна характеристика судження |  Прості категоричні судження |  Ленний. |  Відносини між судженнями по істинності. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати