Головна

Елементи і структура

  1. MFT и его структура.
  2. БЛОЧНІ ЕЛЕМЕНТИ
  3. Вибір вогнегасної речовини та основні елементи устаткування водяного пожежогасіння
  4. Виды банков и их структура.
  5. Виносні елементи
  6. Гідроапаратура та інші елементи гідроприводу
  7. Горизонтальна структура. 1 страница

Поняття системи. Ідея системності формувалася поступово. Вагомий внесок у її розвиток внесла німецька ідеалістична філософія. Відповідно до Канта - наука - не агрегат, а система, у якій ціле - чіткий взаємозв'язок відповідних знань - важливіше частин. Але у вивченні природи і суспільства до середини ХІХ в. переважали ідеї механізму і елементаризму. Процес пізнання цілого мислилося як просте підсумовування знань про частини. Єдиним шляхом дослідження вважався шлях від частини до цілого. Насамперед це відносилося до природознавства, до класичної механіки, поширювалося і на пізнання суспільства. Питання про можливість іншої спрямованості думки просто не виникало. У науці ідеї системності заявили про себе в середині XIX ст. при дослідженні таких складних, динамічних об'єктів, які постійно розвиваються, як людське суспільство і біологічний світ. Поступово стало наростати усвідомлення того, що практично в будь-якій сфері людської діяльності люди мають справу не з окремими, ізольованими об'єктами, а з їх складними, взаємозалежними комплексами. Ствердження системних уявлень зробило звичним хід досліджень від цілого до частини. Філолофсько-методологічні принципи дослідження складних об'єктів, що розвиваються, сформульовані в XX ст.: тектологія А. А. Богданова, загальна теорія систем Л. Берталанфі - 50-і роки, системотехніка - 60-і роки і т.д. На філософському рівні осмислюються основні поняття системного дослідження: система, елемент, структура.

Система - упорядкована множина взаємозалежних елементів, що має структуру й організацію.

Елемент - нерозкладний далі (у даній системі, при даному розгляді) компонент (одиниця аналізу) складних предметів, явищ, процесів. Сьогодні в науці під елементами розуміють будь-як об'єкти, зв'язані з іншими об'єктами в складний комплекс.

Структура - відносно стійкий спосіб (закон) зв'язку елементів того чи іншого складного цілого. Структура відбиває упорядкованість внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкта, що забезпечують його стійкість, стабільність, якісну визначеність. Структурні зв'язки різного роду «пронизують» усі процеси, що відбуваються в системних об'єктах. Об'єкт є системою, якщо він може бути розчленований на взаємозалежні і взаємодіючі частини чи елементи. Ці частини, як правило, мають власну структуру і можуть бути представлені як підсистеми вихідної, великої системи. На певному етапі членування можуть бути виділені елементи, подальше членування яких буде означати вихід за рамки дослідження даної системи.

Між підсистемами даної системи можуть бути різні відносини, зв'язки і взаємодії. Подібні, однотипні, стійкі відносини і взаємодії складають структуру. Оскільки усередині однієї і тієї ж системи, особливо великій і складній, може бути безліч різних зв'язків і відносин, то в ній можна виділити цілий ряд структур. Такі системи називають багатоструктурними, багаторівневими.



  65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80   Наступна

Загальнологічні методи пізнання. | Наукові методи емпіричного дослідження. | Наукові методи теоретичного дослідження. | Етика науки. | Соціальна відповідальність ученого. | Античні філософи про діалектику. | Діалектика - саме багате, всебічне і глибоке вчення про загальний, універсальний зв'язок і розвиток. | Альтернативи діалектики. | Одиничне і загальне. | Частина і ціле. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати