На головну

Горизонтальна структура. 7 страница

  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница
  Артикль также определяют как единицу, основной функцией которой является актуализация понятия о референте в конкретном тексте; другими словами, артикль соотносит понятие о референте с реальной действительностью с точки зрения субъективного представления говорящего (пишущего). Без артикля понятие остается неактуализированным, например, если речь идет о лексической единице в словаре. В общем языкознании артикли обычно рассматривают в связи с общесемантической категорией «определенности - неопределенности - обобщенности». Такой подход позволяет соотнести артикли с другими полузнаменательными детерминативами: детерминативы определенности - the, this - that, these - those, my, our, your и др.; детерминативы неопределенности - a(n), another, any, some, no, an item of, a case of, a piece of и др.; детерминативы обобщенности - ø, all, per se (as such), in general и др. The article is also defined as a unit whose main function is to actualize the concept of the referent in a particular text; in other words, the article correlates the notion of the referent with actual reality subjectively, as presented by the speaker (writer). Without any article (or any other determiner) at all, the concept remains non-actualized, for example, when we deal with a lexical unit in a dictionary. In general linguistics, articles are usually studied in connection with the semantic category of "definiteness - indefiniteness - generalization". This approach correlates articles with other semi-notional determiners in the following groups: determiners of definiteness - the, this - that, these - those, my, our, your, etc.; determiners of indefiniteness - a(n), another, any, some, no, an item of, a case of, a piece of, etc.; determiners of generalization - ø, all, per se (as such), in general, etc.   Проблема артиклевой детерминации явилась причиной многих разногласий; в лингвистике широко дискутировался и статус самого артикля, и статус его сочетания с существительным. Вопрос заключается в следующем: является ли артикль самостоятельным словом, как все остальные детерминативы, образует ли он словосочетание с существительным, которое определяет, или это чисто зависимое, вспомогательное, похожее на морфему грамматическое слово, используемое для образования аналитической формы существительного? В пользу и того, и другого подхода существуют убедительные доказательства, и против обоих возможны возражения, но более убедительным представляется трактовать артикль в терминах общелингвистического полевого подхода как единицу промежуточного статуса между словом и морфемой, как особого типа вспомогательный грамматический элемент, а его сочетание с существительным - как явление промежуточное между словом и словосочетанием.   The problem of article determination has given rise to much controversy; there is much dispute about the status of the article itself and the status of its combination with the noun. The question is: is the article an independent word like other determiners, does it form a word-combination with the noun which it determines, or is it a purely grammatical, dependable, morpheme-like auxiliary word used to build an analytical form of the noun? There are pros and cons to sustain each of these two approaches, but it seems more plausible to interpret the article in terms of the general linguistic field approach as a lingual unit of intermediary status between the word and the morpheme, as a special type of grammatical auxiliary, and its combination with the noun as an intermediary phenomenon between the word and the word-combination.  

Key terms: determination, determiner (lexical or grammatical), definite article, indefinite article, zero article (meaningful non-use, absence of an article), identification, individualization, classifying (relative) generalization, classification, absolute generalization, abstraction, substitution tests, insertion tests, contrast tests, omission, lexicalization, situational rules, unique objects, thematic (old) information and rhematic (new) information, limiting (restricting, particularizing) and descriptive attributes, the semantic category of "definiteness - indefiniteness - generalization" (determiners of definiteness, determiners of indefiniteness, determiners of generalization)



[1] The original meaning of the Greek word, from which the term 'paradigm' comes, is 'model': in Ancient Greek linguistics it denoted the models of words from which a pupil could deduce the corresponding forms of other words belonging to the same inflectional class.

Горизонтальна структура.

Зазвичай|звично| фітоценоз не буває абсолютно|цілком| однаковим на всьому своєму протязі. У лісі відрізняють ділянки під кронами дерев і більш освітлені, на болотах - купина та простори|простір-час| між дернинами|, в степах - дерновини ковили зі|із| всіма пов'язаними з ними рослинами й ділянки між ними (дерновинами) і так далі. Такі ділянки, що розрізняються один від одного за особливостями будови| рослинного покриву, називаються мікроценозами| (Биків, 1953), або мікрофітоценозами (Лавренко, 1959). А. А. Гроссгейм (1929) називав їх мікроасоціаціями, П. Д. Ярошенко (1953, 1961) - мікроугрупованнями, а Н. В. Диліс - парцелами. Всі ці структурні частини|частки| співтовариства|спілки|, а також вертикальні - яруси, біогеогоризонти|, і дрібніші|мілкі| структурні утворення, можна назвати|накликати| й ценоелементами|.

Ценоелемент - неконкретизоване позначення будь-якої структурної частини|частки| або елементу рослинності (Трас, 1970).

У лісовій і біогеоценології| найбільше визнання|зізнання|, як основний ценоелемент| при вивченні горизонтальної неоднорідності ценозів| отримала|одержувала| парцела. Цей термін був запропонований учнем В. Н. Сукачова Н. В. Дилісом.

Парцели - це структурні частини|частки| горизонтального розчленовування фітоценозу|спілки|, відособлені один від одного на всю вертикальну товщу співтовариства|спілки| (тобто включаючи| не тільки|не лише| рослини, але і тварин, грунти особливості нано рельєфу і варіації мікроклімату) (Диліс, Уткин і Успенська, 1964).

Парцели розрізняються між собою складом, структурою, властивостями компонентів (лісоутворюючих| порід і рослин нижніх ярусів), розподілом їх за площею, кількісними показниками. В той же|також| час між ними (компонентами) існує зв'язок, головна роль в якій належить едифікаторам, тобто тим видам і ярусам, які володіють найсильнішими середовищеутворюючими| властивостями. У практиці лісознавства й фітоценології уявлення про парцелу асоціюється з|із| складовою частиною фітоценозу - найважливішого|поважного| і доступнішого для вивчення ланки біогеоценозу.

Кожному типу лісу властивий свій набір парцел (мал. 4), що чергуються в певній послідовності й відображають як екологічні умови місце зростання (волого - і теплозабезпеченність грунтів, мікрорельєф, положення в рельєфі, хімічний склад грунтоутворюючих порід), так і внутрішньоценотичну обстановку (затінення грунту і ярусів, що пролягають нижче, верхніми, конкуренція за поживні речовини й вологу, характер утворення насіння тощо.).

 

При вивченні горизонтальної неоднорідності надгрунтового покриву|покривала| слід користуватися терміном мікроугруповання.

Мікроугруповання - однорідне угрупування рослин надгрунтового покриву|покривала| без розділення|поділу| його на яруси, тобто це дрібні|мілкі| поєднання рослин усередині|всередині| співтовариства|спілки|, що займають|позичають| одну територію.

Горизонтальна неоднорідність фітоценозу характеризується двома поняттями - мозаїчністю і комплексністю.

Мозаїчність - горизонтальне розчленовування усередині|всередині| фітоценозу|, обумовлене ценотичними| чинниками|факторами|.

Причини її різні:

- Нерівномірність умов існування, викликана|спричиняти| життєдіяльністю тих або інших рослин (відмінності в затінюванні, хімізмі й фізичних особливостях опаду|, в нанорельєфі);

- Результат діяльності тварин, що викидають на поверхню грунт з|із| глибоких горизонтів (землериї|) або, що порушують в деяких ділянках звичайний|звичний| лад|стрій| рослинного співтовариства|спілки| (гризуни).

- Способом зростання|зросту| тих або інших рослин, створюючої купини або куртини. Так, висока купина, що утворюється осокою дернистою на болотах, сприяє виникненню вельми|дуже| різноманітних|всіляких| мікроценозів| на вершинах, на укосах і в пониженнях між купиною.

- Нерідко|незрідка| мозаїчність розвивається одночасно з розвитком фітоценозу або дещо відстає в розвитку від фітоценозу і з'являється|появляється| пізніше за його виникнення. Нарешті|урешті|, вона може бути результатом зімкнення|стуляти| раніше роз'єднаних мікроценозів|, створюючих мозаїчний фітоценоз поступово шляхом злиття (Ярошенко, 1961).

Мозаїчність - горизонтальне розчленовування усередині|всередині| фітоценозу - не завжди легко відрізнити від комплексності - поєднання ділянок різних співтовариств|спілок|, тобто комплексність відображає|відбиває| вплив екологічних (екотопічних) чинників|факторів|.

П. Д. Ярошенко запропонував розрізняти мозаїчність і комплексність за наступними|слідуючих| ознаками: при мозаїчності кожну пляму представляє|уявляє| один єдиний мікроценоз, а при комплексності кожна пляма у свою чергу|своєю чергою| може складатися з мікроценозів|, тобто комплексність - складніше явище, ніж мозаїчність.

Присутність загального|спільного| едифікатора в співтоваристві|спілці|, що робить визначальний вплив на життєдіяльність решти видів, - найбільш надійна ознака, по якій мозаїчність відрізняється від комплексності. Решта перерахованих ознак не завжди виявляється|опиняється| насправді.

Мозаїчність може бути неясною (завжди в одновидових| фітоценозах і на початкових стадіях розвитку багатовидових фітоценозів) й виразною|чіткою| (у багатовидових фітоценозах). Остання буває плавною, з|із| нерізкими межами|кордонами| мікроценозів|, і контурною, з|із| відносно різкими межами|кордонами|.

Комплексність відрізняється від мозаїчності рядом ознак:

ділянки, що чергуються між собою, як правило, значних розмірів (від кількох сотень кв.метрів і більше);

вони хоч і входять до складу одного масиву, лук, полів, але не з'єднані, а відокремлені одна від одної;

генетично різнорідні й розрізняються будовою, структурою, генезисом та екологією.

Нерідко подібна комплексність трапляється на болотах де серед гідрофільної рослинності зустрічаються мезофіти.

Комплексність - це горизонтальне розчленування рослинного покриву на генетично різнорідні за будовою, водно-мінеральним живленням і продуктивністю комплекси, що чергуються між собою.

3. СИНУЗІАЛЬНОСТЬ

Поняття «синузія»було введене в науку X. Гамсом (Gams, 1918).

Ймовірно|певно|, немає жодної категорії явищ, що характеризують структуру фітоценозу, уявлення про які були б такими суперечливими|настільки| |, як синузії.

Синузія розглядається як структурна частина фітоценозу, що характеризується чітким певним видовим складом, а головне, однаковою життєвою формою видів, що до неї входять, тобто еколого-біологічноюєдністю.

Це, наприклад, синузія сосни, синузія брусниці, синузія зелених мохів та інші синузій лісової зони.

Синузія - завжди одноярусне утворення|утворення|. Якщо вона складається з рослин одного виду|виду|, то називається простою; якщо з|із| двох і більш - то складною.

Синузія, по Гамсу, є сукупність (об'єднання, група) особин одного виду (синузія першого порядку) або схожих видів (синузії другого і третього порядків).

Синузія другого порядку|ладу| - сукупність особин|осіб| різних видів, що відносяться до схожої життєвої форми. Види, що створюють синузію другого порядку|ладу|, повинні рости|зростати| разом| і регулярно зустрічатися в даному поєднанні. Наприклад, кленово-дубовий древостій| широколистяного лісу.

Синузія третього порядку - сукупність видів, спільно створюючих або ярус, або одноярусне співтовариство. Види, що входять в її склад, відносяться до різних класів життєвих форм. Відносна самостійність таких синузій підтверджується і тим, що даний ярус або поєднання ярусів може виступати й окремо як фітоценоз. Наприклад, мохово-чагарничкова синузія соснового лісу здатна існувати на просіці самостійно, хоча зовнішній вигляд її буде дещо іншим, ніж під пологом лісу.

 

Популяції окремих видів (синузії першого порядку|ладу|) можуть скласти синузію другого порядку|ладу| і разом з іншою синузією другого порядку|ладу| - синузію третього порядку|ладу|. Види, створюючі синузію третього порядку|ладу|, повинні регулярно зустрічатися в даному поєднанні при схожій обстановці.

Таким чином, синузії можуть бути дифузно змішаними в одному і тому ж просторі|простір-час|.

Невизначеність поняття синузії надалі викликала|спричиняла| різні його тлумачення.

Т. Ліпмаа об'єднував синузії, схожі за ознаками, ядро характерних|вдача| видів, визначеного складу життєвих форм і екології, в один уніон|. Таким чином, уніон| - це типологічна одиниця синузії.

Синузіям та уніонам| властива гомогенність і стабільність рослинності, тобто яка знаходиться|перебуває| в рівновазі з|із| умовами місцепроживання.

В. Н. Сукачев визначав синузії таким чином (1957): синузії - це «структурні частини фітоценозів, що характеризуються певним видовим складом, певним екологічним характером видів, їх складових, просторовою або тимчасовою відособленістю, а отже, і особливим мікросередовищем, що створюється рослинами даної синузії».

Схоже визначення дає і А. П. Шенніков (1964): «Такі структурні частини|частки| фітоценозу, відмежовані в просторі|простір-час| (що займають|позичають| особливу екологічну нішу), відрізняються одна від одної в морфологічному, флористчному, екологічному і фітоценотичному стосунках, називають синузіями».

Трохи інакше розглядає|розглядує| їх Н. А. Міняєв (1963). Він указує|вказує|, що синузія є просте рослинне угрупування, що характеризується конкурентними стосунками між особинами|особами|, що входять в її склад.

Б. Н. Норін (1965) вважає, що«синузією буде просторово відособлене, однорідне, одноярусне, зімкнуте в надземних або підземних частинах угрупування рослин».

Таким чином, в розумінні синузії намічаються два підходи:

- синузія - поняття екологічне, воно охоплює рослини, що відносяться до однієї життєвої форми в співтоваристві|спілці|;

- синузія - поняття структурне, ценотичне|.

Прихильники|прибічники| останньої точки зору розуміють під синузією або будь-яку хоч скільки-небудь відособлену частину|частку| співтовариства|спілки| (Сукачев і його послідовники), або тільки|лише| ті структурні частини|частки|, які складені екологічно однорідними рослинами. Останню точку зору розвивають Н. А. Міняєв, |очевидно|, Б. Н. Норін і особливо послідовно П. Д. Ярошенко (1961).

Синузією можуть бути:

· ярус, складений рослинами, що відносяться до однієї життєвої форми, якщо він однорідний на всій території, зайнятій|заклопотаній| фітоценозом;

· частина|частка| ярусу в межах ділянки, зайнятої|заклопотаної| мікрофітоценозом, якщо весь ярус неоднорідний і в різних мікрофітоценозах, що створюють дане співтовариство|спілку|, представлений|уявляти| рослинами, які відносяться до різних життєвих форм;

· сукупність епіфітів|, що відносяться до однієї життєвої форми в межах всього фітоценозу, якщо відсутні варіації в їх екологічних особливостях або в межах|упродовж| мікроценозу, якщо в різних| мікроценозах| епіфіти| представлені|уявляти| різними життєвими формами;

· сукупність рослин, що зумовлюють|зумовлюють| аспект, характеризуються розвитком в одні й ті ж терміни;

· в деяких випадках (у одноярусних фітоценозах) синузія може збігатися з|із| мікрофітоценозом.

Таким чином, набувають|придбавають| визначеності й поняття «синузія» та поняття «мікрофітоценоз».

 



  1   2   3   4   5   6   7

Горизонтальна структура. 1 страница | Горизонтальна структура. 2 страница | Горизонтальна структура. 3 страница | Горизонтальна структура. 4 страница | Горизонтальна структура. 5 страница |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати