На головну

Введение

  1. I. Введение
  2. I. Введение
  3. I. Введение
  4. I. ВВЕДЕНИЕ В ЛИНЕЙНУЮ АЛГЕБРУ. КРАТКИЙ ОБЗОР
  5. Quot;ВСЕМИРНАЯ ИСТОРИЯ ФИЛОСОФИИ. ВВЕДЕНИЕ" - текст Ясперса (1951-1952).
  6. Quot;ГОЛОС И ФЕНОМЕН: введение в проблему знаков в феноменологии Гуссерля" ("La voix et le phénomène". Paris, 1967) - работа Деррида.
  7. V.2.3. Введение Институций Гая в научный оборот

ХЛОРПІКРІН ССl3NО2:

Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на слизисті обо-лонки.

1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі), відчуття стискання у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння - головний біль, загальна слаб-кість, запаморочення, чуття страху, сухий кашель, серцебиття, нудота, блювота.

3. Тяжкий ступінь отруєння - миттєве виникнення набряку легенів.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря.

3. Спокій, зігрівання тіла.

4. При попаданні на слизисті оболонки очей, носової та рото-вої порожнин -промивання 2% розчином борної кислоти, а при болях у очах закапати по 1-2 краплі 1% розчином новокаїну.

5. Промивання шкіри водою з милом.

6. Інгаляції з киснем.

7. При спазмі голосової щілини гортані - гірчичники на шию, внутрішньом'язове введення атропіну, платифіліну, папаве-рину.

8. При необхідності - кофеїн, кордіамін, камфора.

ЕТИЛМЕРКОПТАН СН3СН2SН:

Клінічні ознаки отруєння, ступінь тяжкості:

Небезпечний при вдиханні парів.

1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизистих оболо-нок очей (сльозотеча, різь в очах).

2. Середній ступінь отруєння - головний біль, нежить, запа-морочення, стан сп'яніння, нудота, блювота.

3. Тяжкий ступінь отруєння - втрата свідомості, параліч дихання. Можлива смерть.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря, звільнити від забрудненого одягу.

3. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня - тривалі інгаляції з киснем, кордіамін, сульфокамфокаїн в/м.

4. При попаданні на слизисті оболонки та шкіру - промивання 2% розчином борної кислоти, а при болях у очах закапати по 1-2 краплі 1% розчином новокаїну.

5. Промивання шкіри проточною водою протягом 15-20 хвилин.

УВАГА!!!

При отруєнні іншими сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог Аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз'яснення.

Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.

Т Е М А 10.

ВЗАЄМОДІЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ У РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАДОВОЛЕННЯ

МІНІМУМУ ЖИТТЄВИХ ПОТРЕБ ГРОМАДЯН,

ЯКІ ПОТЕРПІЛИ ВІД НАСЛІДКІВ НС.

Навчальна ціль:

Дати основи організації взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт та їх участі у заходах життєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.

Вид навчальних занять - групове заняття.

Тривалість - 1-2 години.

Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття - клас, навчальна площад-ка або містечко.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова. 5 хв.

1. Організація взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт в районах над-звичайних ситуацій. 15 (35) хв.

2. Участь формувань цивільної оборони у заходах жит-тєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзви-чайних ситуацій. 20 (45) хв.

Підсумки. 5 хв.

Навчальна література і посібники:

1. Закон України "Про Цивільну оборону України", ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

3. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби", ВРУ, № 1281-Х1У, 1999 р., Київ.

3. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А. Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.

4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В. Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

5. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

6. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.

7. Типове положення про управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адмініст-рації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

8. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, район-ної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

9. Управління цивільною обороною. Під редакцією генерал-полковника В. М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.

10. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.

11. Життєзабезпечення населення в надзвичайних си-туаціях, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.

12. Захист систем господарсько-питного водозабезпе-чення, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.;

13. Мобільні засоби очищення поверхневих вод, Стандартвидав Росії, Москва, 1995 р.;

14. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 1997-2000 рр., Київ.

15. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.

Матеріальне забезпечення

1. Стенди або схеми в класі:

1. Структура цивільної оборони України.

2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

3. Концепція захисту населення і територій в над-звичайних ситуаціях.

4. Управління, оповіщення і зв'язок цивільної оборони.

5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.

11. Навчальне містечко (місце) для проведення аварійно-рятувальних робіт.

ПЕРЕДМОВА

Одними із головних завдань цивільної оборони щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій наряду з виконанням завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походжен-ня і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха, оповіщення населення про загрозу і виник-нення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку, захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження, орга-нізація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження, підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях є:

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБОВОГО

СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

РОБІТ В РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ.

Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керівництва зі сторони начальників ЦО всіх ступенів та управлінь (відділів, штабів ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення підлеглими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання поставлених задач, які неможливо виконати без чіткої організації взаємодії і координації дій органів управління і сил цивільної оборони як в територіальних так і галузевих ланках.

Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивільної оборони, їх постійної готовності до виконання постав-лених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішенні завдань цивільної оборони; організацію бага-тостороннього забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своє-часне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони.

Управління повинно бути безперервним, твердим, гнуч-ким і стійким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керівництва зі сторони старшого началь-ника і органу управління з одночасним наданням ініціа-тиви підлеглим.

Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної обо-рони розробляється план, який узгоджується з вище-стоящим органом управління.

План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додатками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розробляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відпо-відності з задачами, які покладено на ці служби.

Для безпосереднього керівництва проведенням рятува-льних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об'єктах господарської діяльності і в районах стихійного лиха використовуються рухомі пункти управління.

Сутність взаємодіїпри виконанні завдань цивільної оборони міститься в узгодженні і об'єднанні зусиль орга-нів управління сил та засобів ЦО, які задіяні для про-ведення аварійно-рятувальних робіт в осередках і зонах ураження, як по цілям, завданням, способам їх виконання так і по місцю та часу.

Організація взаємодії по цілям, задачам і заходам міс-титься у визначенні ролі і місця кожного органу управ-ління, формування в досягненні поставленої мети, вико-нанні кожного поставленого завдання і проведення кож-ного наміченого заходу.

Організація взаємодії за способами виконання постав-лених завдань і заходів - це визначення порядку вико-ристання сил і засобів різного призначення при виконанні завдань і проведені заходів, а також форм маневру ними в ході виконання поставлених завдань.

Організація взаємодії за місцем проведення аварійно-рятувальних робіт складається із узгодження зусиль за напрямками, маршрутами, районами, об'єктами та дільницями рятувальних робіт.

Організація взаємодії за часом - це узгодження зусиль за термінами виконання завдань проведення заходів, а також за іншими тимчасовими показниками.

Організація взаємодії при виконанні завдань циві-льної оборони означає:встановлення єдиних сигналів, єдиної системи кодування карт, документів тощо, поряд-ку обміну взаємною інформацією, порядку організації взаємодії територіальних та відомчих сил ЦО, створення спеціальної системи зв'язку взаємодії, порядку надання допомоги силами і засобами ЦО, а також контролю за виконанням встановленого порядку взаємодії.

Організація взаємодії між органами управління ЦО включає: визначення кола виконавців і їх конкретних обов'язків при виконанні заходів ЦО; узгодження зусиль виконавців за способами виконання задач, місцем і ча-сом; призначення головних виконавців заходів, відпові-даючих за безпосередню координацію зусиль сил і засо-бів ЦО, що залучаються; встановлення єдиних сигналів управління і порядку обміну інформацією між виконав-цями створення зв'язку взаємодії; визначення порядку здійснення контролю за практичною підтримкою взаємо-дії у ході проведення заходів ЦО.

Організація взаємодії здійснюється за наступними основними заходами ЦО:встановлення кордонів зон ураження та характеру пошкоджень споруд; визначення орієнтовних втрат (людських і матеріальних); організації інженерного захисту формувань ЦО (укриття особового складу в захисних спорудах); проведення термінової евакуації особового складу формувань із зони ураження; приведення в готовність та використання засобів інди-відуального захисту особовим складом сил ЦО (надання засобів та їх обеззаражування); забезпечення особового складу формувань незараженими продуктами харчуван-ня, їжею та водою; організації спостереження і лабора-торного контролю за довкіллям при виникненні загрози зараження; створення угрупування сил і засобів цивільної оборони для проведення аварійно-рятувальних робіт; ор-ганізації оповіщення особового складу формувань про можливість виникнення та виникнення надзвичайних си-туацій; організації захисту від наслідків надзвичайних ситуацій; порядку проведення аварійно-рятувальних ро-біт; організації управління роботами з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; організації взаємодії з військо-вими формуваннями ЦО України.

Порядок взаємодії між формуваннями в процесі проведення аварійно-рятувальних робіт визначають від-повідальні уповноважені керівники робіт з ліквідації нас-лідків надзвичайних ситуацій і особи, які очолюють проведення робіт на відповідних об'єктах (дільницях).

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз'яснення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ

ОБОРОНИ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ ПОТЕРПІЛО ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

Концепція захисту населення і територій у разі ви-никнення надзвичайних ситуацій наряду з виконання інших задач, передбачає: проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків над-звичайних ситуацій та організація життєзабезпечення пост-раждалого населення; здійснення заходів щодо соціаль-ного захисту постраждалого населення; реалізація визна-чених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб, які брали участь у їх ліквідації.

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час перед-бачає заходи, що здійснюються центральними та місце-вими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і органі-зацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з ме-тою створення умов для виживання, яке може опинилися (опинилося) в осередках ураження.

Життєзабезпечення населення в надзвичайних си-туаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров'я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямовани-ми на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичай-них ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;

організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;

організація забезпечення населення, що потерпіло, одя-гом, взуттям і товарами першої необхідності;

організація подання фінансової допомоги потерпілим;

забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;

відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок наслідків надзвичайних ситуацій.

При створені і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:

приорітетність функції держави в підготовці і прове-денні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;

раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;

персональна відповідальність посадових осіб за вико-нання законодавчих, нормативних і правових актів з жит-тєзабезпечення в НС;

завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;

забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;

забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;

першочергове орієнтування системи життєзабезпечення в НС на місцеві ресурси і можливості з наступним вико-ристання державних ресурсів;

відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок ви-користання ресурсів від непотерпілих регіонів держави та закордонної допомоги;

здібність до швидкого відновлення системи життєза-безпечення після дії на неї дестабілюючих факторів при-родних та техногенних НС.

Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:

забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;

інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транс-портним і комунально-побутовим забезпеченням.

Забезпечення водою населення в НС повинно перед-бачувати задоволення:

потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і профілактики населення;

господарсько-питєвих і комунально-побутових потреб потерпілого населення і особового складу сил ЦО.

Забезпечення продуктами харчування потерпілого на-селення в НС повинно передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м'ясі і м'ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуван-ні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.

Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток, зем-лянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також вико-ристання житлового фонду, що зберігся (будинки відпо-чинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення і евакуації.

Забезпечення предметами першої необхідності потер-пілого в НС населення повинно передбачати задоволення його потрібностей у верхньому одязі, взутті, головних убо-рах, постільних приналежностях, простій побутовій посу-ді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, ігол-ки, мило тощо) та інших товарах (табачні вироби, сірники, примуси, гас тощо).

Інформаційне забезпечення в НС повинно передба-чувати своєчасне оповіщення його і органів управління всіх рівнів про можливості і факт виникнення НС, мож-ливих його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.

Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення насе-лення в НС повинно передбачувати надання першої допо-моги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сорту-вання поранених і надання їм кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуван-нями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.

Забезпечення комунально-побутовими послугами на-селення, потерпілого в НС, повинно передбачати прове-дення заходів щодо задоволення його мінімально необхід-них потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці тери-торії, банно-пральному, ритуальному обслуговуванню.

Забезпечення безпеки населення та його функціонуван-ня в умовах надзвичайних ситуацій, обумовлених стихій-ним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а так же використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні си-туації) є загальнодержавною задачею, обов'язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціо-нальними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб'єктами господарювання.

Об'єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.

Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження, шкоди для життя і здоров'я людей від дії небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуа-цій і в місцях дислокації евакуйованих.

Заходи медичного захисту населення в умовах природ-них і техногенних надзвичайних ситуаціях необхідно пла-нувати і здійснювати з використанням наявних сил і засо-бів міністерств і відомств України, безпосередньо вико-нуючих задачі захисту життя і здоров'я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-епідемічного контролю; захисту і життєзабезпе-чення населення в надзвичайних ситуаціях, екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної кількості медичних формувань і установ.

Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідклад-них робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само- і взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в екстремальних умовах.

В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні форму-вання і установи; вести підготовку медичного персоналу; накопичувати медичні засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії населення в надзвичайних ситуаціях.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно проводити з метою невідкладного надання допомоги населенню, яке підверг-лося безпосередній або відносній дії руйнівних і шкідли-вих сил природи, техногенних аварій і катастроф, а також для обмеження масштабів, локалізації або ліквідації виник-лим при цьому надзвичайних ситуацій.

Комплексом аварійно-рятувальних робіт необхідно за-безпечити знаходження та виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їх життя і здоров'я факторів ураження, надання невідкладної медичної допомоги потер-пілим і їх евакуацію в лікарняні установи, створення для врятованих необхідних умов фізіологічно нормального існування організму людини.

Невідкладні роботи повинні забезпечити блокування, локалізацію або нейтралізацію джерел безпеки, пониження інтенсивності, обмеження розповсюдження і знешкод-ження дії полів факторів ураження в зоні лиха, аварії або катастрофи до рівнів, які позволяють ефективно викорис-товувати інші заходи захисту.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно планувати і проводити з використанням сил і засобів міністерств і відомств, міжга-лузевих консорціумів, корпорацій, концернів, асоціацій, а також територіальних, функціональних і відомчих систем за підпорядкованістю підконтрольних їм територій і су-б'єктів господарювання, які мають необхідних спеціаліс-тів (охорони здоров'я, охорони правопорядку, матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення та ін-ших) і технічними засобами, що можливі для використання в осередках ураження, в цілях перевезення людей, в тому числі з травмами і пошкодженнями, виконання демонтаж-них, монтажних, шляхових, навантажувальних і розванта-жувальних і земляних робіт, проведення дегазації, дезакти-вації, дезинфекції та інших спеціальних робіт.

В зонах ураження необхідно організовувати життєза-безпечення населення і особового складу формувань ЦО, що залучаються до участі в рятувальних та інших невід-кладних роботах.

Завчасна підготовка і введення в дію планів захисту населення в надзвичайних ситуаціях, що обумовлені при-родним стихійним лихом, техногенними аваріями, катаст-рофами, а також використання сучасної зброї, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організа-ційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів цивіль-ної оборони, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.

Організація безперебійного забезпечення населення, що опинилося в осередках ураження і зонах зараження внас-лідок надзвичайних ситуацій, продуктами харчування, пит-ною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань, яке повинні вирішувати всі органи управління захистом населення і територій від НС. Це означає створення системи підвозу продуктів харчування, питної води і предметів першої необхідності., складування і організації місць та порядку їх видачі, забезпечення громадського порядку. Цю роботу, як правило виконують спеціалізовані формування служб цивільної оборони (тор-гівлі і харчування, інженерні, охорони громадського по-рядку, матеріально-технічного забезпечення.

Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від зара-ження радіоактивними і хімічними речовинами та бакте-ріальними засобами.

Відновленням функціонування систем водопостачання, електро-, газозабезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські служби місце-вих державних адміністрацій та органів місцевого само-врядування та спеціалізованих формувань ЦО відповідних галузевих служб.

Своєчасна організація і проведення робіт щодо санітар-ної обробки населення, обеззаражування техніки і транс-порту, територій і споруд, засобів захисту, одягу і взуття та проведення дезинфекції у цих умовах має першочергове значення щоб не допустити вторинного ураження насе-лення радіоактивними і хімічними речовинами та бакте-ріальними засобами, а також не допустити погіршення санітарно-епідемологічного стану населених пунктів і територій та виникнення осередків інфекційних захво-рювань населення і особового складу формувань цивільної оборони. Це завдання в першу чергу виконують спеціа-лізовані формування відомчих та комунально-господар-ських служб місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування (створення і забезпечення роботи СОП, СОТ, пересувних КСО, інфекційно-душевих установок ДДА-53А, ДДА-66, ДДП, ПуСО, використання комуналь-ної, сільськогосподарської, дорожньої, будівельної техніки тощо).

Організацією соціального захисту потерпілого населен-ня внаслідок надзвичайних ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування та страхові організації.

Організацією захисту сільськогосподарських тварин і рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріаль-них засобів в зонах ураження (зараження) займаються служби (формування) сільськогосподарських об'єктів (служ-би або формування захисту тварин і рослин).

Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укри-вати брезентом або поліетиленовою плівкою , а в складах, що не піддаються герметизації - подвійним шаром брезен-ту або поліетиленової плівки.

При перевезенні продуктів харчування, предметів хар-чування, сільськогосподарської продукції і фуражу, питної води в умовах зараження навколишнього середовища ра-діоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами в першу чергу необхідно використовувати спе-ціальні транспортні засоби (хлібовози, водовози, зерно-вози, муковози тощо), а також спеціальну м'яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багато-шарові крафт-мішки).

В цих умовах також можуть бути використані суцільно-металеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна та інші анало-гічні транспортні засоби, а при перевезенні насипом і в м'якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бакте-ріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бак-теріальними засобами продукція, матеріали та засоби під-лягають обов'язковому обеззаражуванню і контролю сту-пеню зараження до відповідних допустимих величин, а у разі їх перебільшення підлягають знищенню або поховання у спеціально створених могильниках.

Організацію інформації населення про наслідки надзви-чайних ситуацій, стан проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист потерпілого населення здійснюють місцеві державні адмі-ністрації та органи місцевого самоврядування, адміністра-ція уповноваженого керівника з організації і проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій.

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз'яснення.

Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.

Т Е М А 11.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ

РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ

РОБІТ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ

СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ ТА

КАТАСТРОФ.

Навчальна ціль:

Довести до навчаємих основні заходи безпеки при слідуванні та проведенні аварійно-рятувальних робіт при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Вид навчальних занять - групове заняття.

Тривалість - 1-2 години.

Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття - клас, навчальна площад-ка або містечко.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова. 5 хв.

1. Заходи безпеки особового складу формувань цивіль-ної оборони при висуванню в район проведення аварійно-рятувальних робіт. 15 (35) хв.

2. Заходи безпеки особового складу формувань цивіль-ної оборони при проведенні аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзви-чайних ситуацій. 20 (45) хв.

Підсумки. 5 хв.

Навчальна література і посібники:

1. Закон України "Про Цивільну оборону України", ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби", ВРУ, № 1281-Х1У, 1999 р., Київ.

3. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А. Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.

4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В. Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

5. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

6. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.

7. Типове положення про управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адмініст-рації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

8. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, район-ної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.

9. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.

10. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування (ДР-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.

11. ГСРФ "Безпека в надзвичайних ситуаціях", Стан-дартвидав Росії, Москва:

1. Режими діяльності рятівників, що використовують засоби індивідуального захисту при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, 1995 р.;

2. Засоби інженерного забезпечення аварійно-ряту-вальних робіт, 1996 р.;

3. Засоби знаходження людей в завалах, 1996 р.,

4. Аварійно-рятувальний інструмент і обладнання, 1995 р.

12. Кодекс законів України про працю, ВРУ, Київ,1990-2000 рр.

13. Періодичні інформаційні видання МНС України, 1995- 2000 рр., Київ.

14. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995- 2000 рр., Москва.

15. Безпека труда, Ю. В. Борисповец, В. Е. Геращенко, Будівельник , Київ, 1981 р.

16. Охорона праці у будівництві, В.І. Русин, Г. Г. Орлов, М. М. Неделько, Будівельник, Київ, 1990 р.

Матеріальне забезпечення

1. Стенди або схеми в класі:

1. Нормативно-правова база цивільної оборони України.

2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у над-звичайних ситуаціях.

3. Організація проведення аварійно-рятувальних робіт.

11. Навчальне містечко (клас з техніки безпеки праці на об'єкті) для проведення аварійно-рятувальних робіт.

ПЕРЕДМОВА:

Попередження травматизму при виконанні аварійно-рятувальних робіт у осередках ураження і зонах зараження - головна проблема, яка потребує підвищеної уваги всього керівного і командно-начальствуючого складу сил ЦО. Ча-ще всього небезпека травмування особового складу сил ЦО виникає там, де порушується трудова дисципліна, за-дійснюються неправильні прийоми в роботі, допускаються різні відхилення від нормальних умов праці і недотриман-ня вимог норм і правил охорони праці.

Безпека виконання аварійно-пошукових робіт зале-жить від правильної організації робіт на місці виконання аварійно-рятувальних робіт, організації робочих місць осо-бового складу сил ЦО, наявності необхідних засобів і прис-тосувань для виконання призначеного виду робіт.

У системі заходів щодо поліпшення умов праці особово-го складу сил ЦО велике значення має ефективне викорис-тання засобів індивідуального захисту і запобіжних прис-тосувань у тих випадках, коли іншими засобами неможли-во попередити виникнення нещасних випадків і професій-них захворювань.

В обов'язки керівного і командно-начальствуючого складу сил ЦО з питань охорони праці особового складу входять:

дотримання правил охорони праці, виконання заходів з техніки безпеки і виробничої санітарії;

забезпечення особового складу сил ЦО засобами індиві-дуального захисту органів дихання, шкіри та медичними засобами, спеціальним одягом і взуттям;

проведення інструктажів і навчання особового складу сил ЦО правилам беопеки при виконанні аварійно-ряту-вальних робіт в НС;

забезпечення місць виконання аварійно-рятувальних ро-біт попереджувальними надписями, плакатами тощо;

організація навчання і щорічна перевірка знань особо-вим складом сил ЦО правил і норм охорони праці при про-веденні аварійно-рятувальних робіт;

проведення медичних оглядів особового складу сил ЦО, який буде зайнятий на роботах з підвищеною небезпекою і шкідливими умовами праці;

розслідування всіх нещасних випадків при проведенні аварійно-рятувальних робіт, їх облік та аналіз.

Загальне керівництво з техніки безпеки і виробничої санітарії, а також відповідадьність за її стан покладається на керівників формувань цивільної оборони та їх вище-стоящих органів управління.

Усі невоєнізовані формування цивільної оборони підля-гають обов'язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Неатестовані формування до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.

Порядок атестації невоєнізованих формувань цивільної оборони встановлюється Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ПРИ ВИСУВАННЮ В РАЙОН ПРОВЕДЕННЯ

АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ.

З отримання розпорядження на висування сил цивіль-ної оборони в район проведення аварійно- рятувальних ро-біт, начальник цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності ставить завдання своїм заступникам і команди-рам формувань на підготовку особового складу і проведен-ня маршу в район проведення РіНАВР, транспортне, матеріально-технічне та інші види забезпечення на марші і в районі проведення робіт і призначає одного із своїх заступників начальником сил ЦО і відповідальним за проведення маршу і виконання завдань уповноваженого керівника з проведення РіНАВР в осередку ураження (зоні зараження).

Отримавши завдання, командири формувань проводять інструктаж особового складу з правил безпеки під час маршу:

особовий склад формування в район аварій (катаст-рофи), стихійного лиха слідує колоною у складі ___ авто-машин і ___одиниць техніки;

на кожний автомобіль (техніку) призначається старший, який відповідає за дотримання особовим складом порядку під час руху та зупинок;

швидкість руху колони складає від 30 до 60 км/год. У залежності від пори року та метеоумов, і встановлюється начальником колони;

особовий склад перевозиться автобусами або автомо-білями, що повинні мати спеціальне обладнання для пере-везення людей і надписі "Обережно люди! «як спереду так і ззаду автомобіля;

забороняється перевозити в автобусах та автомобілях людей більше встановлених норм для даного автомобіля;

в колоні між автотранспортом та технікою встанов-люється з'язок (радіо, світлофорами, прапорцями тощо), відрив однієї машини від другої становить від 30 до 50 м;

весь автотранспорт і спеціальна техніка повинна мати спеціальне розпізнавальне позначення сил ЦО;

колону повинна супроводжувати машина швидкої допо-моги, а при її відсутності працівник медичної частини (медпункту) об'єкту;

особовий склад повинен мати засоби індивідуального захисту, аптечку АІ-2 (або її аналог) і повну екіпіровку для виконання робіт за призначенням;

особовому складу під час руху забороняється розпивати спиртні напої, переходити з одного автомобіля до іншого або з одного місця на інше, поводитися неналежним чином, заважати водію;

засоби малої механізації робіт, як правило, перевозяться окремо від особового складу формування, в іншому автомобілі;

якщо є необхідність в зупинці автомобіля, то треба негайно про це повідомити начальника колони;

встановлюється єдиний порядок щодо дій за сигналами цивільної оборони, особливо при можливому хімічному зараженню;

забороняється особовому складу формування перево-зити на транспорті радіоактивні, хімічні, легкозаймисті та вибухові речовини;

особовий склад, який хворий, від направлення в район надзвичайної ситуації відстороняється.

Командир формування після проведення інструктажу, посадки особового складу і завантаження аварійно-ряту-вального та іншого спорядження доповідає начальнику колони о готовності формування до маршу.

Безпека особового складу формувань на марші зале-жить, в першу чергу від справності автотранспорту. відповідальність за справність транспорту несе суб'єкт господарської діяльності, який володіє чи експлуатує цей транспорт.

При здійсненні маршу в зимовий час необхідно, при наявності часу, проводити очищення проїзної частини шляху від льоду і снігу, а в колоні мати автогрейдер або снігоочищувач.

Дотримувати заходи безпеки при проїзді автотранс-порту з особовим складом через переїзди, які не охоро-няються, при пересіканні перехрестя з головним шляхом, а також при пересіканні транспортних розв'язок і техно-логічних комунікацій.

При слідуванні автоколони по тимчасовому шляху необхідно понизити швидкість до 30-45 км на годину, враховуючи при цьому його призначення, природні умови, стан і термін використання, ширину шляху.

Забороняється перевезення особового складу формувань в кузовах автосамосвалів, на причепах, напівпричепах і автоцистернах, а також в кузовах бортових автомобілів, які спеціально для цього не пристосовані.

До управління вантажними автомобілями при пере-везенні особового складу формувань допускаються водії, що мають певний досвід в управлінні автотранспорту і отримали спеціальний дозвіл керівника автомобільного господарства або мають права водія якому дозволяється перевезення людей (особового складу сил цивільної оборони).

Керівник ставить декілька запитань навчаємим щодо перевірки стану засвоєння ними матеріалу і при необ-хідності робить додаткові роз'яснення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ПРИ

ПРОВЕДЕННІ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ

РОБІТ В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ І ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

Організація і виконання рятувальних та інших невід-кладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ура-ження внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного і воєнного характеру є одним із головних завдань усіх органів управління і сил Цивільної оборони України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій з метою забезпечення прав громадян на захист і здоров'я від наслідків аварій, ката-строф, значних пожеж, стихійного лиха.

Рятувальні роботи включають: розвідку осередків ураження, локалізацію і гасіння пожеж, знайдення ура-жених і діставання їх з під завалів, а також з пошкоджених, загазованих та які горять будинків і споруд, надання потерпілим першої медичної допомоги і евакуацію їх в лікувальні заклади; вивід (вивіз) населення із зон хімічного і небезпечного радіоактивного зараження, проведення сані-тарної обробки людей, ветеринарної обробки тварин, обез-зараження техніки, засобів захисту і одягу, продовольства, харчової сировини, води і фуражу; території, споруд, об-ладнання суб'єктів господарської діяльності і транспорт-них засобів.

Невідкладні аварійно-відновлювальні роботи вклю-чають: прокладку колонних шляхів, устрій проходів в завалах і на зараженій місцевості; локалізацію аварій на комунальних і енергетичних мережах; відновлення окре-мих установок і мереж водозабезпечення і каналізації, систем енерго- та життєзабезпечення з метою успішного виконання рятувальних робіт; зміцнення або обвалення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і створюють завади безпечному руху і виконанню ряту-вальних робіт.

При виконанні різних видів аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження та зонах зараження в силі залишаю-ться вимоги державних стандартів з техніки безпеки і виконання робіт у різних галузях народного господарства (ДСТів), галузевих стандартів, галузевих і об'єктових пра-вил та інструкцій з техніки безпеки в окремих галузях і виробництвах, а також вимоги контрактів, які заключаю-ться з рятівниками, статутів і положень про сили цивільної оборони, наказів начальників цивільної оборони територій та суб'єктів господарської діяльності.

При прибутті формування в район проведення РіНАВР, керівник формування доповідає уповноваженому керів-нику з проведення робіт щодо ліквідації НС і отримує від нього завдання для формування (на зміну, робочий день, тиждень тощо), місце розміщення, порядок взаємодії та забезпечення матеріально-технічними засобами, після чого знайомиться з місцем робіт і приймає рішення про порядок виконання поставленого завдання. Уточнює задачі струк-турним підрозділам і з командно-начальницьким складом формування на робочому місці уточнюються деталі прове-дення робіт та інструктажу особового складу формувань.

При проведенні інструктажу особового складу форму-вань ЦО висвітлюються питання охорони праці на робо-чому місці, організація місця проведення робіт, штучного освітлення, безпечного розташування машин і механізмів, позначення місць розміщення технологічних, енергетич-них і комунальних комунікацій, улаштування тимчасових комунікацій, складів і шляхів, визначення зон потенційно діючих небезпечних факторів, санітарно-побутового об-слуговування, питання безпечної організації роботи авто-транспорту та інших машин і механізмів, проведення навантажувальних і розвантажувальних робіт тощо.

При проведенні земляних робіт необхідно дотримува-тись вимог правил безпеки, щоб уникнути обвалу грунту в процесі його розроблення: в траншеях і котлованах із-за недотримання нормативної глибини виїмки без закріплен-ня; неправильного устрою або недостатньою стійкістю зак-ріплення стінок траншей і котлованів; порушення правил їх розробки; розроблення котлованів і траншей з недос-татньо стійкими косяками; виникненням неврахованих додаткових навантажень від конструкцій, механізмів тощо; порушення встановленої технології земляних робіт; відсутність водовідведення або устрій його без врахування геологічних умов проведення робіт.

На стан безпеки при виконанні земляних робіт оказує вплив відсутність або неправильний устрій захисних ого-роджень та сигнальних устроїв, недотримання правил про-ведення робіт поблизу небезпечних підземних комуні-кацій, недостатньої кваліфікації особового складу, що керує машинами і механізмами, мимовільного переміщен-ня машин, втрати машинами і механізмами стійкості.

При виконанні земляних робіт необхідно виконати захо-ди щодо відведення поверхневих і грунтових вод. Най-більш часті обрушення лесовидних грунтів. Вони, мають високу стійкість у сухому стані, втрачають зв'язність між окремими частицями при зволожуванні, в наслідок чого незакріплені стінки траншей і відкоси обрушуються. При розробленні мерзлих грунтів обвалення стінок котлованів і траншей виникає внаслідок зміни температури, відлиги.

Роботи в районі розміщення підземних комунікацій необхідно виконувати під наглядом керівника формування та представника організації, відповідаючої за експлуатацію комунікацій. У районі самих комунікацій грунт розроб-ляється вручную.

При виконанні монтажних і демонтажних робіт най-більш небезпечними є порушення:

розрахунків щодо підбору монтажних машин і меха-нізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем монтажу (демонтажу);

кордонів небезпечних зон потенційно небезпечних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;

необхідної кількості і безпечного складування конст-рукцій, деталей тощо;

раціональних вантажозахоплюючих пристосувань і за-собів тимчасового закріплення конструкцій, деталей тощо;

безпечної послідовності монтажних (демонтажних) робіт;

розрахунків з перевірки конструкцій на монтажну (де-монтажну) стійкість і засобів для її забезпечення;

відсутності засобів безпечного проведення монтажних (демонтажних) робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;

відсутності або недостатності штучного освітлення ро-бочого місця монтажних (демонтажних) робіт.

До проведення монтажних (демонтажних) робіт допус-кається особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці.

На місці проведення монтажних (демонтажних) робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під'їздом (від'їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.

Перед підйомом (спуском) перевіряють правильність і надійність закріплення конструкцій, закріплюють при не-обхідності канати для додатково дистанційного стропуван-ня, ліквідації розкручування та підвищення її стійкості.

Особовий склад, що приймає участь у демонтажу (мон-тажу) конструкцій (деталей тощо) і виконує верхолазні роботи повинен мати запобіжні пояси, а також повинен пройти медичну перевірку і навчання, інструктаж і отри-мати дозвіл на виконання верхолазних робіт.

При проведенні покрівельних, ізоляційних, оздоблюю-чих і санітарно-технічних робіт найбільш небезпечними є:

відсутність надійних і стійких підмостків, огороджень ро-бочих місць; невикористання запобіжних поясів; недотри-мання безпеки користування ручним електроінструмен-том; дія підвищених концентрацій шкідливих речовин і пилу; можливість отримання опіків при роботі з гарячими матеріалами; порушення технології демонтажу трубопро-водів і обладнання; експлуатація технічно несправних ма -шин і механізмів, інструментів і пристосувань тощо, від-сутність індивідуальних засобів захисту.

При роботі на покрівлі необхідно виконувати заходи безпеки особового складу, які передбачають способи ого-родження робочих місць, приготування, транспортування на робоче місце матеріалів, інструменту і засобів захисту. Кожний повинен мати запобіжний пояс і каску, захисні окуляри.

При роботі в колодязях, камерах і прохідних каналах можлива наявність отруйних і вибухонебезпечних газів, які виявляють приладами, а також за допомогою шахтар-ської лампочки. Якщо факел у лампочці гасне відразу, це означає, що є вуглекислий газ; якщо після спалаху, це означає, що є наявність в повітрі окислу вуглецю, метану та їх сумішок. Для виявлення газу забороняється корис-туватися відкритим вогнем (сірниками, папером або іншим відкритим вогнем), що може призвести до вибуху.

Все це викликає необхідність попереднього провіт-рювання, при цьому органи дихання і шкіру необхідно захистити засобами індивідуального захисту.

Причинами електротравматизму особового складу фор-мувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт є:

незадовільне огородження струмопідводячих частин установок від не навмисного до них доторкання;

виконання робіт під напругою без дотримання заходів безпеки і без захисних засобів;

незадовільне заземлення електроустаткування;

невідповідність використання машин, апаратів, кабелів і дротів умовам їх експлуатації;

робота машин поблизу дротів повітряних ліній, що зна-ходяться під напругою, без дотримання необхідних засобів безпеки;

неправильна експлуатація ручного електроінструменту, що переноситься, в умовах підвищеної небезпеки або в особливо небезпечних умовах тощо.

Всі електроустановки повинні мати заземлення, марки-ровку, відповідні надписи, що показують призначення ка-белів, проводів, вимикачів, запобіжників, вимірювальних приладів і апаратів автоматики, цифрові, символічні або буквені умовні позначення, відрізняючи пофарбування частин (фаза А-жовтий колір, фаза В-зелений колір, фаза С - червоний колір, нульові шини - чорний колір).

Ступінь ураження організму людини струмом залежить від тривалості його дії. В розрахунках з правил техніки безпеки опір тіла людини згідно з Правилами устрою електроустановок (ПУЕ) приймається рівним 1000 Ом.

Для забезпечення безпеки при торканні до частин електроустановок, що не знаходяться під напругою, роб-лять захисне заземлення. Опір устроїв заземлення для всіх електроустановок приймають відповідно з Правилами устрою електроустановок (ПУЕ).

У якості устроїв заземлення рекомендується викорис-товувати природні заземлителі: водопровідні та інші мета-леві труби, що прокладені в землі без ізоляції (окрім трубопроводів з горючими речовинами), шпунти, свинцеві оболонки, металеві конструкції будинків і виробничих споруд тощо.

При виконанні електрозварювальних робіт існує небез-пека ураження електричним струмом внаслідок несправ-ного електрозварювального обладнання або сеті заземлен-ня, неправильного підключення зварювального обладнання до електричної мережі, несправності електропроводів і неправильного проведення самих електрозварювальних робіт.

Небезпека ураження електрозварювальника і підсобних робітників особливо велика при зварюванні резервуарів, при роботах в сиру погоду, сирих приміщеннях, котло-ванах, колодязях.

При виборі варіантів електроосвітлення місця робіт особового складу формувань необхідно враховувати: міс-цеві умови, наявність високих об'єктів, необхідні норми освітлення площадок, наявність приборів ближнього і дальнього освітлення, використання переносних електро-освітлювальних установок.

Для зменшення дії на особовий склад шкідливого впли-ву негативних умов довкілля внаслідок надзвичайної ситуації проводиться ряд заходів:

механізація і автоматизація важких і трудомістких ро-біт, виконання яких супроводжується надмірним тепло-утворенням в організмі людини;

забезпечення дистанційного управління тепловипро-мінюючими процесами і апаратами, що виключає необ-хідність перебування працюючих у зоні інфрачервоного випромінювання;

устрій системи вентиляції;

раціональне розміщення і теплоізоляція обладнання, апаратів, комунікацій та інших джерел, що випромінюють на робочі місця конвективне і променеве тепло;

устрій захисних екранів, водяних і повітряних завіс, тамбурів, водоповітряного або повітряного душування;

забезпечення особового складу спецодягом і спец-взуттям, а при роботі в запилених і загазованих районах засобами індивідуального захисту;

для захисту від шуму використовують навушники.

При виконанні аварійно-рятувальних робіт особовому складу сил ЦО необхідно враховувати:

ступінь вибухопожежонебезпечних параметрів речовин і матеріалів;

наявність засобів пожежогасіння, у тому числі проти-пожежного водопроводу;

наявність систем пожежної сигналізації;

ступені вогнестійкості головних будівельних конструк-цій і межі розповсюдження вогню по цим конструкціям;

заходи щодо обмеження розповсюдження вогню;

захист від вибухів будинків і споруд.

Найбільшу небезпеку для особового складу сил ЦО при вибухах (пожежах) складають:

склади сильнодіючих отруйних речовин та установки з їх використання;

склади балонів для горючих газів;

склади легкозаймистих і горючих рідин;

будинки насосних і компресорних станцій з перекачу-вання горючих газів і рідин;

цехи фабрик штучного волокна і синтетичного каучуку тощо.

Особливу увагу необхідно приділяти особовому складу формувань на безпечне проведення робіт при:

відкопуванні і відкритті завалених будинків, підвалів і сховищ;

поданні повітря у завалені підвали і сховища;

знаходженні і рятуванні людей;

аварійно-рятувальних роботах на комунальних і енерге-тичних мережах;

роботах у районах стихійного лиха (великі лісові і тор-ф'яні пожежі, повені з катастрофічним затопленням насе-лених пунктів, землетрусах тощо);

роботах у зонах радіаційного забруднення місцевості або хімічного зараження тощо.

При радіаційному зараженні місцевості особливу увагу необхідно приділяти:

з метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної профілактики. Для цієї мети на протязі десяти днів кожний день приймайте по одній таблетці (0,25 г) йодистого калію, використовуючи йодистий калій із , аптечки індивідуальної АІ-2 або її аналогу;

дотримуватися заходів радіаційної безпеки і санітарної гігіє-ни та правил поведінки на зараженій території.

Для захисту органів дихання використовуйте респіратор типу "Пелюсток", респіратори Р-2, У-2К, ватно-марлеві пов'язки, маски від пилу ПТМ-1 із тканини, а також цивільні протигази.

Засоби індивідуального захисту можна не використовувати при виконанні робіт в житлових і адміністративних будинках, в тиху безвітряну погоду і після дощу.

Для уникнення ураження шкіряних покровів необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки із щільної тка-нини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумове взуття, рукавиці, а при наявності і захисний спеціальний одяг.

Для попередження або послаблення дії на організм радіо-активних речовин та можливого уникнення захворювання про-меневою хворобою:

роботи необхідно виконувати у відповідності з комплексом протирадіаційного захисту, який встановлюється для даного місця виконання робіт;

при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;

перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;

суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;

у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;

приймайте їжу тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед її вживанням;

воду вживайте тільки з перевірених джерел;

сільськогосподарські продукти, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я,не збирайте в лісі ягоди ;

виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступе-ня їх радіоактивного забруднення.

Головну небезпеку для особового складу формувань цивіль-ної оборони на місцевості, яка забруднена радіоактивними речовинами, становить у першу чергу внутрішнє опроміню-вання внаслідок попадання радіоактивних речовин всередину організму людини з повітрям, що вдихається та при вживанні харчів і води і, у другу чергу зовнішнє опромінювання. За опромінюванням особового складу радіонуклідами встанов-люється радіаційний контроль.

При виконанні особовим складом формувань цивільної оборони робіт у зонах хімічного зараження місцевості особливу увагу необхідно приділяти:

отримавши інформацію про викид в атмосферу сильно-діючих отруйних речовин, глибину і час розповсюдження отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження, необ-хідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії;

виходити із зони хімічного зараження в сторону (при вказівках командування), яка перпендикулярна напрямку вітру. Обходити переходи через тунелі, яри, лощини - в низьких місцях може бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин;

при виході із зони зараження, зніміть верхній одяг і про-вітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот;

при підозрі на ураження сильнодіючими отруйними речо-винами виключіть будь-які фізичні навантаження, прийміть велику кількість пиття (чай, молоко і т. д.) та зверніться до медичного працівника або в медичний заклад.

Особовий склад сил цивільної оборони при роботах в осередках ураження і зонах зараження повинен знати:

порядок, способи і засоби проведення санітарної обробки людей, обеззаражування техніки і транспорту, території і спо-руд, засобів індивідуального захисту, одягу і взуття, обезара-жуючі речовини і розчини;

порядок, способами і засоби проведення дегазації і дезин-фекції;

порядок, способи і засоби захисту сільськогосподарських тварин і рослин від РР, ОР і БЗ; захист сільськогосподарської продукції;

знати основи само- і взаємодопомоги при ураженнях внас-лідок надзвичайних ситуацій.

Командири підрозділів (старші команд) перед початком роботи отримують наряд-допуск на виконання робіт в зоні зараження за спеціальною формою, який затверджено керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а потім проводять інструктаж підлеглих про поря-док виконання задачі і дотримання заходів безпеки. В ході роботи вони повинні постійно бачити своїх підлеглих і при необхід-ності організувати надання їм необхідної допомоги.

При роботі зі СДОР, що володіють проміжною або низькою летучістю, перед виходом на перерив засоби за-хисту шкіри повинні підвергатися дегазації (нейтралізації) на людях. Перед площадкою, яка призначена для відпо-чинку, вони знімаються і розвішуються на вішалках. Після закінчення перерви засоби захисту шкіри можуть вико-ристовуватися знову, але при умові, що сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) при їх зніманні не попали на внутрішні поверхні одягу.

Перерви для відпочинку особового складу проводяться через встановленні командиром проміжки часу організо-вано, одночасно для всього підрозділу (команди) або поз-мінно. Під час відпочинку і після закінчення зміни осо-бовий склад може підвергатися медичному огляду персо-налом медичного пункту.

Приймати харчі, пити воду, палити в зоні зараження сильнодіючими отруйними речовинами категорично забо-ронено,так як це може привести до непередбачених нас-лідків.

Речовини і рецептури для проведення дегазації (нейт-ралізації) сильнодіючих отруйних речовин поставляється хімічно небезпечним об'єктом, на якому виникла хімічно небезпечна надзвичайна ситуація, а також відповідними службами (міністерствами, відомствами).

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз'яснення.

Після робить короткі підсумки заняття і ставить зав-дання на підготовку навчаємих до наступного заняття.

З М І С Т:

    1.   2.     3.     4.   5.     6.     7.   8.   9.   10.   11. Загальні положення................................................   Закон України «Про Цивільну оборону України». Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Організаційна структура ЦО підприємства, установи, організації..............................................   Законодавство України у сфері рятувальної справи. Комплектування та підготовка особового складу формувань. Обов'язки, права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятівників сил цивільної оборони..............................................................   Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на екологічну безпеку та безпеку життя і здоров'я людей. Характеристика небезпечних промислових факторів об'єкту...............................................................   Функціональні обов'язки особового складу невоєнізованих та його дії при приведенні формувань в готовність.........................................................   Організація захисту особового складу формувань у ході виконання рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах радіаційного забруднення місцевості та при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах............   Радіаційно небезпечні об'єкти. Радіоактивні речовини та їх вимірювання. Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю. Норми радіаційної безпеки НРБУ-97. Поводження з радіоактивними відходами. Режими радіаційного захисту...................................   Хімічно небезпечні об'єкти. Сильнодіючі отруйні речовини, особливості їх впливу на організм людини. Промислові засоби індивідуального захисту органів дихання. Прилади хімічної розвідки для сильнодіючих та бойових отруйних речовин................................... Організація санітарної обробки особового складу формувань, спеціальна обробка техніки і майна при зараженні радіоактивними, отруйними та бактеріальними засобами........................................   Прийоми надання само- та взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах

1   2   3   4   5   6   7   8   9   Наступна

Описание технологического процесса и схемы. 1 страница | Описание технологического процесса и схемы. 2 страница | Описание технологического процесса и схемы. 3 страница | Описание технологического процесса и схемы. 4 страница | Описание технологического процесса и схемы. 5 страница | Амортизационные отчисления на здание | Развитие химической науки /Под ред. Жаворонковой Н. Г.-М.:Иваново,2006.- 168 с. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати