Головна |
Розвиток економічних зв'язків, науково-технічного і культурного співробітництва країн пов'язане з інтенсифікацією обміну інформацією, персональних контактів між людьми. Відкриваються нові можливості для телебачення різних країн.
Культурний обмін між народами, державами є істотним відображенням тих об'єктивних процесів, які відбуваються в світі.
При підготовці інформаційних програм для зарубіжних організацій вітчизняне телебачення керується завданнями роз'яснення політики Росії, інших країн СНД. Основними каналами взаємодії телеорганізацій східноєвропейських країн до вересня 1992 р залишалися Міжнародна організація радіомовлення і телебачення (ОІРТ) і її провідне підрозділ «Інтербачення».
Разом з тим Інтербачення несло в собі риси об'єднання, в основному країн Східної Європи, що відображають їх політичний, економічний і військовий союз, які припинили своє існування в результаті розвалу світової соціалістичної системи. Однак досвід співпраці і безкорисливої ??взаємодопомоги, накопичений в рамках Інтербачення, допоможе нашим телевізійним організаціям активізувати ділові контакти з Євробаченням, іншими світовими телеоб'едіненіямі.
Інтербачення мало в своєму розпорядженні систему космічного телебачення «Інтерсупутник», яка існувала як відкрита міжнародна міжурядова організація, членом якої могло стати уряд будь-якої держави, що розділяє принципи діяльності цієї організації і приймає на себе зобов'язання, що випливають з нормативних документів «Інтерсупутник».
За останні роки отримала розвиток кооперація на двосторонній основі телевізійних студій різних країн щодо спільного виробництва телевізійних фільмів. При цьому укладаються угоди, в яких обговорюються умови надання технічних чи інших послуг в ході роботи над телевізійним твором. У цих угодах зазвичай підкреслюється непорушність принципу поваги інтересів країн, що беруть участь у такій спільній роботі.
Важливою формою міжнародного співробітництва є спільна робота з організації трансляцій через супутники зв'язку великих міжнародних акцій, зустрічей на вищому рівні.
Поширення хронікальних матеріалів вітчизняного телебачення йде за наступними напрямками:
по-перше, підготовка хронікальних матеріалів нарисового плану, присвячених візитам урядових, парламентських та інших делегацій. Як правило, це 15-20-хвилинні кольорові, озвучені матеріали на мові тих країн, куди вони направляються;
по-друге, виконання комерційних замовлень іноземних телекомпаній і організацій. Наприклад, для телебачення Австралії була підготовлена ??серія матеріалів про австралійських промислових виставках в Москві, а на замовлення канадських телеорганізацій знята серія з чотирьох фільмів про гравців збірної країни з хокею з шайбою.
Просування оперативних інформаційно-пропагандистських матеріалів в телевізійний ефір США та інших країн здійснюється по каналах найбільших міжнародних агентств телеінформації - Вісньюс і ЮПІТН. У агентства регулярно надсилаються інформаційні матеріали про життя в нашій країні.
У числі передплатників агентств - все телемережі і багато місцевих станції США, Англії, ФРН, Франції та інших країн. Вони оперативно отримують пакети новин по каналах космічного зв'язку. Таким чином, наші матеріали потрапляють в телерадіомовлення ряду країн протягом одного-двох годин після отримання їх в штаб-квартирах Вісньюс і ЮПІТН в Лондоні. Про те, скільки наших матеріалів, отриманих від агентств, реально показується в американському ефірі, можна судити за інформацією, одержуваної від Вісньюс і ЮПІТН. Агентства дають оцінну цифру - 70%.
Іншою формою роботи вітчизняного телебачення сзарубежнимі організаціями стали спільні зйомки сюжетів, репортажів та фільмів.
Так, громадська телемережа Пі-Бі-Ес в США частіше комерційних станцій звертається до створення публіцистичних передач. По каналах Пі-Бі-Ес пройшла серія передач, підготовлених за допомогою нашого телебачення, зокрема телепрограма «Преса і громадськість» - про висвітлення зовнішньої і внутрішньої політики західними засобами масової інформації; «Подорож до Росії» - про диспутах між нашими і американськими студентами.
Для рубрики «60 хвилин» (програма № 1 за кількістю телеглядачів) американської телекомпанії Сі-бі-ес були проведені зйомки різних тематичних сюжетів.
Вітчизняному телебаченню вдалося налагодити контакти з рядом регіональних телестанцій США, що мають вихід на загальнонаціональні мережі. Деякі з станцій мають досить велику аудиторію (близько 30 млн. Чоловік).
Подальший розвиток набуває робота по зйомках у Росії телефільмів з незалежними продюсерами і громадськими організаціями США.
З метою подальшої активізації інформаційно-пропагандистської роботи на зарубіжні країни засобами телебачення за доцільне обрати такі шляхи:
- Активніше просувати телематеріали з найбільш гострих і актуальних питань;
- Удосконалювати форми появи і прохідність наших фільмів і інших матеріалів на зарубіжному телеекрані;
- Розширювати практику проведення телемостів з іноземними компаніями, залучаючи до участі в них провідних учених, народних депутатів, фахівців з проблем миру і роззброєння;
- Ширше практикувати участь наших оглядачів в передачах зарубіжного телебачення, розширювати коло учасників, проявляти ініціативу при організації подібних передач;
- Використовувати різні кампанії, що проводяться іноземними організаціями, для популяризації мирних ініціатив;
- Активніше просувати на регулярній основі телеінформації на зовнішній телеринок, в окремих випадках купувати час для мовлення на кабельному телебаченні ряду країн (США та ін.);
- Проводити більш спрямовану і систематичну роботу з акредитованими вМоскве іноземними кореспондентами;
- Активізувати роботу по більш повному використанню можливостей відділень наших корпунктів, інших представництв за кордоном;
- Поліпшувати матеріально-технічну базу нашої телевізійної інформації на зарубіжні країни.
Комерційна реалізація наших телепрограм в США почала розвиватися більш активно лише в останні роки. В даний час здійснено перехід від продажу окремих програм або їх фрагментів до більш широкому проникненню на зовнішній телевізійний ринок. Одним із прикладів такої роботи, яка ведеться за допомогою американських посередників, може служити трисерійний телефільм «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна», проданий нам посередницькою компанією США «Файв Стар Інтернешнл». Через посередників переданий наш балет «Чайка» і програма «100-річчя Московського цирку».
У листопаді 1978 р XX сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО прийняла «Декларацію про основні принципи, що стосуються внеску засобів масової інформації у зміцнення миру і міжнародного взаєморозуміння, у розвиток прав людини і у боротьбу проти расизму і апартеїду та підбурення до війни». Держави, які підписали Декларацію, беруть на себе морально-політичну відповідальність за припинення військової і расистської пропаганди в національних органах масової інформації.
Найважливіше завоювання демократичних сил у зв'язку з прийняттям Декларації полягає в тому, що вперше вироблений міжнародний правовий документ, що проголошує основним принципом діяльності використання засобів масової інформації в інтересах миру і взаєморозуміння. Декларація не має обов'язкової юридичної сили. Це не договір, не угода держав. За правовим статусом її слід швидше прирівняти до рекомендації, однак рекомендації особливої ??сили і значущості.
Інформаційний потік з капіталістичних держав Заходу в країни Азії, Африки та Латинської Америки в 100 разів перевершує потік у зворотному напрямку, хоча на цих континентах проживає 2/3 людства. Біля витоків «інформаційного імперіалізму» варто четвірка провідних агентств капіталістичного світу: ЮПИ, АП, Рейтер і Франс Прес.
«Монополії слова» часом спотворюють правду про стан та перспективи країн, що розвиваються. Це призвело до того, що в багатьох державах були закриті кореспондентські пункти західних інформаційних служб, а кілька років тому був створений пул інформаційних агентств країн, що не. Сьогодні вже більше 90 держав світу володіють власними телеграфними агентствами, органами і каналами зовнішньополітичної інформації і пропаганди. Істотну допомогу в їх становленні надала ЮНЕСКО. Все більш охоче країни, що розвиваються обмінюються інформацією з державами СНД.
Прийнята ЮНЕСКО Декларація націлена на виправлення сформованих диспропорцій в області поширення інформації, на обмеження ідеологічної експансії «монополій слова» і підпорядкування її чітким міжнародним нормам.
Зростаюча роль засобів масової інформації в сучасному світі стала загальновизнаною. Президент Міжнародної організації журналістів, професор з Фінляндії К. Норденстрен писав: «Життя народів сьогодні багато в чому пов'язана з інформацією. Люди як на Сході, так і на Заході проводять в середньому майже чверть того часу, яке вони не сплять, під впливом засобів масової інформації - газет, журналів, книг, радіо, телебачення, кіно, грамплатівок, магнітофонних записів і іншого.
Наше уявлення про те, який світ є і яким він буде, наш світогляд в чималому ступені визначаються цим потоком інформації. Вона робить все більший вплив на так званий спосіб життя, оскільки технічні інформаційні засоби завоювали центральне місце в нашому дозвіллі і навіть в мистецтві, іншими словами - в національній культурі ».
Наша країна набуває і показує на телеекрані в три рази більше продукції західних організацій, ніж вони закуповують у нас.
Розширюється практиці обміну телепрограмами сприяють міжнародні організації космічного зв'язку: «Інтерсупутник», «Інтелсат», регіональна система мовлення «Нордсат», через яку здійснюється обмін телеінформації скандинавських країн; «Арабсат», яка обслуговує арабські держави, і «Бразілсат» - супутник, призначений для трансляції телепередач на країни Латинської Америки. У регіональних системах зв'язку постійно удосконалюється технологія обміну інформацією за допомогою ТВ. Так, в рамках проекту «Південь-Південь» з обміну новинами й телепрограмами між арабськими, африканськими і азіатськими країнами проведені перші експерименти діалогу через супутники зв'язку.
До середини 80-х рр. процес включення нашого телебачення в зовнішньополітичну пропаганду проходив особливо інтенсивно. Телемости, теледебати, «круглі столи» та інші форми розгорнутого коментування найважливіших міжнародних подій, великомасштабних мирних ініціатив колишнього Радянського Союзу і альтернативних кроків Заходу, найважливіших внутрішньополітичних і міжнародних подій, прямі передачі прес-конференцій та інтерв'ю на урядовому рівні стали далеко не винятковим явищем.
Листи глядачів на телебачення, відгуки світової преси стали визнанням телемостів: не просто технічним засобом спілкування між народами, але і важливим пізнавальним моментом в їх житті, що руйнують застарілі стереотипи мислення і таким, що сприяє встановленню взаєморозуміння між людьми. Ідея двосторонніх телемостів отримала свій подальший розвиток. Уже накопичено перший досвід зі створення таких передач на багатосторонній основі, що, безсумнівно, значно розширює їх змістовний і цільової аспект. Мабуть, збільшення кількості та покращення якості таких програм є одним з можливих шляхів розвитку всього міжнародного телевізійного мовлення, прийнятного для всіх і що базується на загальноприйнятих нормах міжнародного права.
Міжнародний телеобмен стає частиною загальної програмної політики в країнах Заходу. Відбувається заміна одного джерела зображення іншим: зростання числа джерел як одночасного (традиційне мовлення доповнюється каналами супутникового і кабельного мовлення), так і подальшого користування (відеомагнітофон і відеоплеєр) не призведе до збільшення споживання, пропорційного збільшення годин трансляції.
У той же час два основні чинники дозволяють припускати, що загальне споживання може трохи зрости:
- Можливість записувати зображення - нове зручність для телеглядача, який, краще організувавши час перегляду програм, буде, природно, приділяти більше часу телепередачам (зацікавленим телеглядачем буде пропущено менше кадрів або передач);
- Покращиться охоплення споживачів зображення. В даний час типові відмінності між категоріями телеглядачів дуже значні. Використання ж відеомагнітофона і відкривається таким чином доступ до ранкових і нічних програмах дозволять ряду телеглядачів (бажаючих дивитися програми, але не мають можливості цього робити найчастіше за професійними або сімейних причин) стати дійсними телеглядачами. Крім того, телеіновещаніе допомагає урізноманітнити джерела зображення, що дозволяє створювати програми, краще враховують інтереси певних категорій, які, таким чином, будуть більше зацікавлені телепередачами. А ці «шукані категорії» включають в даний час тих, хто недостатньо дивиться телевізор (керівні працівники, представники творчих професій і т. Д.).
Збільшене число програм в результаті міжнародного телеобмена не повинно викликати значного кількісного зростання споживання, але воно дозволить телеглядачеві бути значно більш виборчим щодо програм. Замість того щоб дивитися нав'язану програму, він буде мати можливість її вибрати.
Розширення міжнародного телеобмена, інтернаціоналізація мереж розповсюдження програм ставить у привілейоване становище деякі фільми, а саме американські. Такі фільми будуть поширюватися по всіляких каналах, відповідно до ретельно розробленого плану і графіку їх збуту. Спочатку їх будуть показувати в кінотеатрах, потім продавати на відеокасетах або відеодисках, потім вони потраплять на телемережі, причому результати їх прокату в кінотеатрах будуть в значній мірі визначати умови їх продажу конкуруючим телекомпаніям.
До організації телемовлення | НА ТЕЛЕБАЧЕННІ | ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТЕЛЕПРОГРАМ | ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ | ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО | РОЗВИТОК ТЕЛЕВІЗІЙНОІ публіцистики | ТЕЛЕБАЧЕННЯ І ЕКОЛОГІЯ | МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ АУДИТОРИИ ТЕЛЕБАЧЕННЯ | НА ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМ | ТЕЛЕБАЧЕННЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА |