На головну

Кримінальна відповідальність

  1.  VII. відповідальність
  2.  VII. відповідальність
  3.  VII. відповідальність
  4.  адміністративна відповідальність
  5.  адміністративна відповідальність
  6.  адміністративна відповідальність
  7.  адміністративна відповідальність

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці передбачена статтями 135, 218, 219 і 220 КК України. Стаття 135 містить в собі загальне поняття складу і суб'єкта злочину. Суб'єктом злочину з питань охорони праці є якесь службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин - власник підприємства або уповноважена ним особа.

Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоров'я громадян.

Зазначена стаття передбачає таку міру покарання, як виправні роботи або штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Слід звернути увагу на те, що відповідно. з цією статтею винні несуть відповідальність за створення небезпеки для життя або здоров'я не тільки працюючих, а й для всіх громадян, яких перебувають на підприємстві, в тому числі стажистів, студентів-практикантів і навіть сторонніх осіб.

Поняттям «порушення правил охорони праці» охоплюється недотримання загальнодержавних, галузевих і локальних - для даного підприємства правил, інструкцій, положень та інших підзаконних актів, розроблених і прийнятих відповідно до Закону України «Про охорону праці» та Кодексом законів про працю України. Це, зокрема, правила техніки безпеки, виробничої санітарії, правила зберігання і використання легкозаймистих або їдких речовин.

Відповідальність за порушення спеціальних правил, що забезпечують безпеку гірничих, будівельних робіт або робіт на вибухонебезпечних підприємствах (у цехах), складають окремі самостійні склади злочину, передбачені статтями 218, 219 і 220 КК України.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 10 жовтня 1982 № 6 (з наступними змінами та доповненнями від 3 жовтня 1986, 12 жовтня 1989 р і 4 червня 1993 г.) «Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушенням правил охорони праці », в п. 7 підкреслив, що не можна кваліфікувати за ст. 135 КК України злочинні дії у вигляді порушення спеціальних правил, які забезпечують безпеку гірничих, будівельних робіт або робіт на вибухонебезпечних підприємствах (у цехах).

У тій же постанові (п. 8) зазначено, що за ст. 135 КК України можуть нести відповідальність посадові особи, на яких за їх службовому становищу на підставі наказу, посадової інструкції безпосередньо покладені обов'язки забезпечувати дотримання правил охорони праці або здійснювати контроль за їх виконанням іншими підлеглими працівниками. Керівні працівники за допущені на підприємстві порушення правил охорони праці можуть нести відповідальність за статтями КК України про службові злочини (зловживання владою або службовим становищем - ст. 165; недбалість - ст. 167 і т. П.).

Злочином, передбаченим ст. 218 КК України, є порушення правил безпеки гірничих робіт, якщо воно заподіяло шкоду здоров'ю людей або завідомо могло призвести до людських жертв або інших тяжких наслідків, і карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.

Те саме діяння, якщо воно призвело до людських жертв або інших тяжких наслідків, карається позбавленням волі на строк до восьми років.

Гірничими роботами є технологічний процес з розробки і видобутку корисних копалин (вугілля, мармуру, руд і т. П.), В тому числі всі підготовчі дії, необхідні для забезпечення доступу до них, їх вилучення та транспортування на поверхню (проходження допоміжних штреків, кріплення стелі підземних тунелів і т. п.).

У той же час не належать до гірничих робіт виробничі операції, що обслуговують процес видобутку (забезпечення зв'язку, ремонт устаткування на поверхні шахти, транспортування вугілля від рудника (шахти), медичне та побутове обслуговування гірників і т. П.). Тому порушення правил охорони праці при допоміжних роботах не створюють складу злочину, передбаченого статтею 228 КК України, а можуть кваліфікуватися ст. 135 цього ж Кодексу.

Поняття «інші тяжкі наслідки» роз'яснено в пункті 12 згаданої постанови пленуму Верховного Суду України як «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, значних матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, а також тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць».

До відповідальності за ст. 218 КК України залучаються як посадові особи, так і інші працівники гірничих підприємств, які досягли 16 років.

Стаття 219 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил проведення будівельних робіт, будівельних і санітарних правил, а також порушення правил експлуатації будівельних механізмів, якщо воно заподіяло шкоду здоров'ю людей або завідомо могло призвести до людських жертв або інших тяжких наслідків, у вигляді позбавлення волі на термін до одного року, виправних робіт на той же термін або штрафу в розмірі до 20 мінімальних розмірів заробітної плати.

Те саме діяння, якщо воно призвело до людських жертв або інших тяжких наслідків, - позбавлення волі на строк до п'яти років або виправні роботи на строк до двох років.

Обов'язковою ознакою складу цього злочину є проведення будівельних робіт в будь-якій галузі народного господарства «зі спорудження, ремонту та реконструкції будинків і будівель, а також розбирання і переміщення раніше побудованих об'єктів, зокрема: загальнобудівельні (земляні, кам'яні, оздоблювальні, монтажні та ін .), спеціальні роботи (водо-, газопостачання, монтаж технологічного обладнання та т. п.) і допоміжні (вантажно-розвантажувальні, заготівельні і транспортні), які пов'язані з будівництвом об'єктів в виконуються в його межах (п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України).

Згадані в ст. 219 КК України правила проведення будівельних робіт, в тому числі окремо для каменярів, штукатурів, електромонтажників, сантехніків і т д., Розроблені як в загальнодержавному, відомчому масштабі, так і конкретно для кожної будівельної організації з урахуванням специфіки кожної роботи.

Таким же чином регулюються питання захисту здоров'я, забезпечення побутових, санітарно-гігієнічних правил, спрямованих на забезпечення засобами індивідуального захисту будівельників, встановлення правильної організації робочого часу і часу відпочинку.

На особливу увагу заслуговує питання правильної експлуатації будівельних механізмів під час будівництва.

Наприклад, порушення водієм-автокрановщик правил експлуатації ввіреній йому автомашини не під час підйому і монтажу будівельної конструкції на будівельному майданчику, а під час руху по дорозі тягне за собою відповідальність водія за ст. 215 КК України (коли є в його діях ознаки злочину).

Поняття «порушення правил експлуатації будівельних механізмів» охоплює питання не тільки змісту їх в технічно справному стані. У це поняття входить обов'язок посадової особи в питаннях охорони праці та проведення відповідного загального інструктажу та інструктажу на робочому місці, перевірка технічного стану механізму, періодична організація його техогляду фахівцями контролюючих органів (Державтоінспекції, інспекцій енерго- та котлонагляду і т. П.).

За ст. 219 КК України можуть залучатися до кримінальної відповідальності особи, які досягли 16-річного віку, незалежно від обсягу виконуваних ними трудових обов'язків (рядові працівники і посадові, особи).

21. Окремим видом кримінального злочину, передбаченого ст. 220 КК України, є порушення виробничо-технічної дисципліни або правил, які забезпечують безпеку виробництва на вибухонебезпечних підприємствах (цехах), що карається позбавленням волі на строк до одного року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі до 25 мінімальних розмірів заробітної плати.

Те саме діяння, якщо воно призвело до людських жертв або інших тяжких наслідків, карається позбавленням волі на строк до десяти років.

Для вирішення питання про винність особи необхідно звертатися до нормативних актів, що регламентують безпеку виробництва на вибухонебезпечних підприємствах (у цехах).

Ці нормативні акти поділяються на дві групи: одні служать для попередження небезпеки вибуху, а інші -для захисту безпеки умов праці, тобто перші -правила вибухову безпеку, а інші - загальні правила охорони праці.

До відповідальності за статтею 220 КК України притягуються особи, винні в порушенні правил вибухову безпеку, а порушення загальних правил охорони праці може бути в кожному конкретному випадку предметом обговорення питання про застосування правил ст. 135 КК України.

У свою чергу, правила вибухову безпеку поділяються на правила взривопредупрежденія (їх мета - усунути можливість вибуху) і правила вибухозахисту (їх мета -захист людей, їх здоров'я, життя і матеріальних цінностей від вибуху).

Ознаки злочину є як у діях, так і в бездіяльності, тобто в невиконанні того, що слід було робити на виконання відповідних правил або інструкцій.

Підприємство (цех) можуть бути віднесені до категорії вибухонебезпечних певними нормативними актами компетентних органів. Тільки порушення правил безпеки на таких підприємствах (в цехах) або вибух в них є підставою для притягнення до відповідальності винних осіб за ст. 220 КК України. Коли віднесено вугледобувну, але вибухонебезпечну шахту до цієї категорії (класу), то за порушення виробничо-технічної дисципліни або правил, що забезпечують безпеку гірничих робіт, внаслідок чого стався вибух або створилася реальна загроза його виникнення, винні притягуються до кримінальної відповідальності не за ст. 218 КК України, а по ст. 220 цього ж Кодексу (пункт 17 згаданої постанови пленуму Верховного Суду України).

У всіх випадках притягнення до кримінальної відповідальне ти осіб за ст. 135, 218-220 КК України слід встановлювати коло службових обов'язків кожного з цих осіб, чи дійсно їм не виконувалися ці обов'язки, чи є його вина діями (бездіяльністю) і негативними наслідками.

Слід також мати на увазі, що суміжних за характером і наслідками є такий злочин, як «порушення правил пожежної безпеки», передбачене ст. 22 КК України.

На вибухонебезпечних підприємствах (цехах) недбале ставлення посадових осіб, а також інших працівників до виконання правил обліку, зберігання легкозаймистих речей, невиконання вимог нормативних актів про попереднє і регулярному (періодичному) навчанні працівників, їх інструктаж з питань користування цими речами, як правило, призводить до тяжких наслідків: пожежі, вибуху.

У зв'язку з цим дії (бездіяльність) винних в цьому працівників кваліфікуються як порушення правил охорони праці.





 Охорона праці жінок |  Охорона праці неповнолітніх |  Охорона праці інвалідів |  Органи державного нагляду за охороною праці |  Державного нагляду за охороною праці |  Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці |  Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці |  За дотриманням законодавства про охорону праці |  дисциплінарна відповідальність |  адміністративна відповідальність |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати