На головну

дисциплінарна відповідальність

  1.  VII. відповідальність
  2.  VII. відповідальність
  3.  VII. відповідальність
  4.  адміністративна відповідальність
  5.  адміністративна відповідальність
  6.  адміністративна відповідальність
  7.  адміністративна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв'язку з накладенням на нього дисциплінарного стягнення.

Виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії зобов'язують працівників Кодекс законів про працю (КЗпП) України (ст. Ст. 139, 159), Закон України «Про охорону праці» (ст. 18), правила внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах, в установах і організаціях, норми колективних договорів, інші нормативні акти про працю. Відповідні умови можуть бути внесені і до контрактів, які укладаються з працівниками.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень. Перелік основних повноважень посадових осіб цих органів міститься в ст. 45 Закону України «Про охорону праці».

Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці, прямо вказаних у Законі, за яку власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, є ухилення його від проходження обов'язкового медичного огляду (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону праці »). У цьому випадку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний також відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати.

Повноваження і права профспілок здійснювати контроль за виконанням власником або уповноваженим ним органом законодавчих чи інших нормативних актів про охорону праці передбачено КЗпП України (ст. 244) і Законом України «Про охорону праці» (ст. 48). Створення працівниками перешкод для діяльності представників професійних спілок, спрямованих на виконання цих повноважень, є підставою для притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності.

КЗпП України (ст. 147) встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну, які діють в деяких галузях народного господарства, можуть бути передбачені для окремих категорій і інші дисциплінарні стягнення.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийому на роботу (обранням, призначенням на посаду, затвердженням на посаді) цього працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами і положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими над органами, уповноваженими приймати на роботу.

До працівників, які займають виборні посади, такий захід дисциплінарного стягнення, як звільнення з роботи може бути застосована тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише на підставах, передбачених законодавством.

Дисциплінарні стягнення на працівника за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та представників професійних спілок може бути накладено з ініціативи органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці та його посадові особи (державні інспектори) мають право посилати власникам, керівникам підприємств, установ і організацій подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів (ст. 45 Закону України «Про охорону праці», підпункт б пункту 5 Положення про Державний комітет України по нагляду за охороною праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 № 328).

Профспілковий орган, який підписав колективний договір, має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу розірвання трудового договору (контракту) з керівним працівником або усунення його з займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором. Вимога профспілкового органу може бути оскаржене працівником, власником або уповноваженим ним органом у вищому профспілковому органі або в суді (ст. 45 КЗпП України).

Професійні спілки мають право за наслідками перевірки дотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці вносити власникам або уповноваженим ним органам, а також державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь (ст. 48 Закону України «Про охорону праці »). У поданні може бути поставлено питання і про притягнення винних працівників до відповідальності, в тому числі дисциплінарної.

Фахівці служби охорони праці на підприємстві мають право вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці. Вони мають право направляти керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці (ст. 23 Закону України «Про охорону праці», пункти 2.5.4 та 2.5.5 Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 № 73).

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право вносити власнику або уповноваженому ним органу пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці (п. 3.1.4 Типового положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 28 грудня 1993 № 135, узгодженого з профспілковими органами).

На підприємствах, в організаціях, господарствах із кількістю найманих працівників 50 і більше осіб незалежно від форм власності та видів господарської діяльності можуть створюватися комісії з питань охорони праці підприємства (ст. 26 Закону України «Про охорону праці»). Ці комісії мають широкі повноваження в галузі охорони праці, зокрема, мають право здійснювати контроль за дотриманням законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, змивають і обеззараживающими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, станом санітарно-побутових приміщень і т. п. Комісія має право звертатися до власника або уповноваженого ним органу з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці (п. 8 Типового положення про комісії з питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 № 72). У зверненні комісії можуть бути аргументовані пропозиції також щодо притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності.

Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці, може бути поставлений також органами прокуратури, зокрема, у формі подання.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця сот дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

Перш ніж накласти дисциплінарне стягнення, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від винного працівника письмове пояснення. Закон не встановлює терміну, протягом якого працівник повинен надати пояснення. Бажано, щоб орієнтовні строки для надання пояснень були передбачені в колективному договорі, а конкретні терміни, в залежності від обставин вчинення проступку, встановлювало службова особа, яка має право накладення дисциплінарних стягнень. У разі неотримання від працівника пояснень в установлений термін дисциплінарне стягнення може бути накладено на підставі матеріалів, що є на підприємстві, в установі, організації.

У тому випадку, коли працівник відмовляється дати пояснення »про це повинен бути складений акт за підписом службової особи і працівників підприємства, які були свідками цієї відмови.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При виборі дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Стаття 49 Закону України «Про охорону праці» є загальною нормою, вона не встановлює безпосередньо конкретних санкцій за ту чи іншу адміністративне порушення, а відсилає до адміністративного законодавства, обмежуючись визначенням двох основних груп проступків, за які може настати такий захід відповідальності, як адміністративне стягнення . Зокрема, це:

1) порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

2) створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок.




 лекція 3 |  В області охорони праці |  Гарантії прав громадян на охорону праці |  Охорона праці жінок |  Охорона праці неповнолітніх |  Охорона праці інвалідів |  Органи державного нагляду за охороною праці |  Державного нагляду за охороною праці |  Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці |  Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати