Головна

Поведінка монополіста в довгостроковому періоді

  1. Відповідальність та етична поведінка у бізнесі.
  2. Етична поведінка як сукупність вчинків та дії людей
  3. Зміни в організмі жінки у післяпологовому періоді.
  4. Особистість: сутність, структура, організаційна поведінка
  5. Поведінка витрат
  6. Поведінка домішок по тракту електростанції.

Економісти виділяють можливі моделі поведінки фірми-монополіста в довгостроковому періоді. Вони не завжди пов'язані з отриманням прибутку. Так, монополія може вивести свою продукцію на ринок за високою ціною, а потім, при загрозі виникнення конкурентів, ковзатись вниз вздовж кривої попиту, тобто поступово знижувати ціну.

Або може виникнути ситуація довгострокової рівноваги, коли економічний прибуток монополії дорівнюватиме нулю. Оскільки незмінних продуктів взагалі не існує, в довгостроковому періоді фірмі загрожує розробка товарів-субститутів. Крім того, отримання короткострокових максимальних прибутків, як правило, приводить до зростання попиту на всі види замінників, а активність потенційних конкурентів викликає падіння попиту на продукцію монополіста. Отже необхідність захисту власних інтересів спонукає його підвищувати виробничі витрати, пов'язані з інноваціями та рекламою. Вона може знизити ціни, щоб зробити ринок менш привабливим для потенційних конкурентів, або збільшити витрати на створення додаткових бар'єрів для вступу в галузь Все це призводить до втрати монополією прибутків в довгостроковому періоді. Вона опиняється в стані беззбитковості, коли фірма отримує дохід, достатній тільки для покриття витрат (LATC) (рис. 50).

Рисунок 50. Монополія та беззбиткове виробництво

У будь-якому разі прибуток монополії зменшується. Слід зауважити, що у довгостроковому періоді всі монополії можуть вважатися відкритими, оскільки конкуренція може виникнути у зв'язку із появою товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами.

Питання 3. Економічні наслідки монополії

Найсуттєвіші економічні наслідки чистої монополії такі:

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник). Тому, з одного боку, суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, оскільки рівноважний обсяг виробництва не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат. Перерозподіл ресурсів на користь монополізованої галузі зменшив би середні витрати, що свідчило б про підвищення ефективності розподілу ресурсів. З іншого боку, споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Цей податок становить економічний прибуток монополіста. Оскільки вступ у галузь нових виробників заблоковано, то механізм ліквідації економічного прибутку у довготерміновому періоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми. До цього часу про можливості такого незбігу не йшлося. Середні витрати монополіста (АТСМ) можуть бути як нижчими, так і вищими, ніж у конкурентної фірми (АТСК). Оскільки монополіст - це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитися ефект масштабу. Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

Усі криві середніх витрат, які ми використовували раніше, ґрунтуються на припущенні, що виробник використовує залучені ресурси з максимальною ефективністю. Проте щодо чистого монополіста це припущення досить часто необґрунтоване, оскільки у монополіста фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва, як правило, більші, ніж мінімально можливі.

Це явище називаєтьсяХ-неефективністю. Воно пояснюється такими причинами:

а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат. Вони можуть: реалізувати завдання зростання фірми, не рахуючись з витратами; ухилятися від надмірного ризику, погоджуючись на більші витрати; брати на роботу некомпетентних друзів та родичів, знижуючи загальну ефективність управління тощо;

б) монополіст, не відчуваючи подиху в потилицю конкурента, стає в'ялим, припиняє пошук нових технологій, які мінімізують витрати;

в) монополія змушена нести додаткові витрати, пов'язані із збереженням свого монопольного становища. Це можуть бути як офіційні (легальні) платежі за придбання патентів, ліцензій, так і неофіційні (нелегальні) витрати на підкуп посадових осіб, тиск на постачальників ресурсів тощо.

3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес. З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурентному ринку. Більшість сучасних відкриттів, дійсно, зроблено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути неефективним.

4. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію.Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується більше, ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов'язані з відмінностями у витратах. Продавець-монополіст може застосовувати цінову дискримінацію за умови, що він має змогу виділити різні групи покупців та якщо первинний покупець не може перепродувати товар чи послугу. Прикладів такої дискримінації досить багато, особливо коли йдеться про природну монополію. Так, електропостачання населенню та підприємствам в Україні відбувається за різними тарифами, заниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за рахунок підвищених тарифів на перевезення вантажів тощо.

Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

Питання 4. Антимонопольна політика

Для нейтралізації негативних ефектів, викликаних функціонуванням монополій, держава змушена проводити антимонопольну політику, спрямовану на недопущення ділової практики, що підриває ефективність конкуренції, та зловживань домінуючим положенням на ринку.

Мета антимонопольногорегулювання полягає в обмеженні ринкової влади (збільшенні обсягів випуску і зниженні цін) та підтримка конкуренції.

Методи антимонопольного регулювання: законодавчі та економічні.

Напрямки антимонопольного регулювання:

- заборона горизонтальних угод (особливо домовленостей відносно цін);

- заборона вертикальних угод (особливо заборона обмежень виходу на ринок).

В Україні антимонопольне регулювання здійснюється Державним Антимонопольним Комітетом, який регулює діяльність природних монополій, а відносно монополій, які не мають природного характеру, - застосовує антимонопольне законодавство. Згідно Закону України
1992 р. Про обмеження монополізму і недопущенні недобросовісної діяльності монопольним визнається такий стан, при якому фірма контролює більше 35 % ринку певного блага (інколи навіть менше).

Антимонопольне регулювання в Україні здійснюється за такими напрямками:

- регулювання діяльності домінуючих фірм. Проявляється у вигляді заборони дій, спрямованих на підтримку дефіциту; нав'язування умов, що не мають відношення до предмету домовленості; включення у домовленість дискримінаційних умов; створення бар'єрів для доступу на ринок; порушення встановленого порядку ціноутворення; немотивоване припинення виробництва та виконання домовленості;

- контроль над вертикальними та горизонтальними домовленостями. Проявляється у вигляді заборони домовленостей по розділу ринків (асортиментний, територіальний тощо); створення галузевих бар'єрів; узгодженості дій по контролю над цінами; узгодженості дій по обмеженню пропозиції;

- регулювання природних монополій.

Дії держави по регулюванню діяльності природних монополій полягають в імітації умов, притаманних конкурентному ринку, що проявляється в обмеженні доходності, регулюванні відносин власності та ціноутворення. На практиці це проявляється у встановленні для них цін продажу, у відповідності до яких, на думку суспільства, буде забезпечуватися ефективне використання ресурсів або справедливий розподіл прибутку. Ціна, яка забезпечує ефективне використання ресурсів (суспільно-оптимальна ціна), встановлюється на рівні Р = МС. Звичайно ціна такого рівня виявляється настільки низькою, що у короткостроковому періоді викликає у монополії збитки, а у довгостроковому періоді може призвести навіть до її банкрутства. Намагання держави забезпечити природній монополії отримання хоча б нормального прибутку проявляється у встановленні для неї стелі цін на рівні Р = АТС. Виникнення так званої дилеми регулювання (вибір між суспільно справедливою, але збитковою для монополії ціною, та ціною, що гарантує їй хоча б отримання нормального прибутку) розв'язується встановленням ціни, яка має бути дещо вищою за Р, щоб фірма-монополіст могла відшкодувати свої середні витрати і залишилось в галузі.


Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція

1. Основні ознаки олігополії.

2. Теоретичні моделі олігополії.

3. Олігополія з погляду теорії ігор. Дилема ув'язненого.

4. Економічна ефективність олігополії.

5. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.

6. Ринкова поведінка монополістичного конкурента.

7. Нецінова конкуренція.

Питання 1. Основні ознаки олігополії.

Олігополія - це ринкова модель, коли невелика кількість великих за розміром фірм виробляють основну частку продукції певної галузі, а входження нових виробників у галузь ускладнене. Використовуючи загальні критерії для класифікації моделей ринку залежно від панівного типу конкуренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополістичного ринку.

1. Характерною рисою олігополії є малочисельність фірм в галузі. Про це говорить етимологія самого поняття олігополія (грецьк. олігос - декілько, полео - продаю). Як правило, в олігополістичній галузі можуть домінувати від трьох до двадцяти великих фірм, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістичною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва.

2. Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним, так і диференційованим. Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі (алюмінію) та автомобілів (цигарок). Якщо у першому випадку виробляється стандартний продукт, то у другому він досить диференційований.

3. Оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з нихможе проводити самостійну цінову політику. Чи то зниження цін окремим виробником та збільшення обсягів продажу, чи то підвищення цін за рахунок обмеження пропозиції певним чином впливають на загальну динаміку цін у галузі. Однак слід враховувати, що результати цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої монополії, але ті бар'єри для вступу в галузь, які ми розглядали у темі 9, можуть бути застосовані також для характеристики олігополістичного ринку.

5. Приймаючи економічні рішення фірми мусять враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно. Стратегічна поведінка олігополіста - це ситуація, коли олігополіст розробляє стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів. Звідси головною рисою олігополії єзагальна взаємозалежність фірм.

Олігополістична модель ринку - майже така поширена модель, як і ринок монополістичної конкуренції.

Завершуючи загальну характеристику олігополістичної конкуренції, слід звернути увагу на принципову відмінність цієї моделі ринку від інших, а саме: незначна кількість виробників дає можливість кожному проводити свою цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважиться на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогідну відповідну реакцію своїх конкурентів. Загальна взаємозалежність проявляється як за умов загострення конкурентної боротьби, так і у випадку домовленості з іншими олігополістами, коли виникає тенденція перетворення галузі в чисто монопольну. Загальна взаємозалежність ускладнює передбачення відповідної реакції конкурента та унеможливлює розрахунок попиту та граничного доходу для олігополіста, а тому точний прогноз щодо визначення ним ціни та обсягів виробництва неможливий. Проте це не означає, що олігополістичний ринок взагалі не піддається дослідженню.



  3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   Наступна

Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача | Вибір споживача з ординалістських позицій. | Аксіома незалежності споживача. | Криві байдужості опуклі до початку координат. | МUу *△У | Оптимум споживача. | Тема 4. Аналіз поведінки споживача. | Тема 5 Попит, пропозиція, їх взаємодія. Еластичність. | Закон пропозиції, наголошує: при інших незмінних умовах, зростання ціни блага призводить до збільшення його обсягу пропонування (і навпаки). | Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати