На головну

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4.2.1.3. (ТЕМА 3). ВИЗНАЧЕННЯ КУРСУ ЛІТАКА

  1. D2 Report - програмний модуль, призначений для формування звітів, що відображають результати діяльності закладу.
  2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  3. Айырылатын қосылыстар» АҚ 3 графикалық модуль.
  4. Аналитический модуль
  5. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту
  6. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
  7. Астрономія та визначення часу.

Заняття № 1 Визначення курсу літального апарату

НАВЧАЛЬНА ТА ВИХОВНА МЕТА

У результаті вивчення матеріалу лекції студенти повинні знати:

- визначення курсу ЛА;

- системи відліку курсів;

- залежність між курсами;

- сутність вимірювання курсів за допомогою магнітних компасів.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА РОЗПОДІЛ ЧАСУ

1. Визначення курсу літального апарату.

2. Системи відліку курсу.

3. Залежність між курсами.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. Самолетовождение, учебник, часть 1 Воениздат М., 1972, стр. 72 – 76.

2. Применение геотехнических средств воздушной навигации. Учебник. В. издат. 1992. С. 68 – 70.

3. Определение курса самолета. Учебное пособие. ВВВАУШ 1980. С. 3 – 15.


ЗАНЯТТЯ № 1 ВИЗНАЧЕННЯ КУРСУ ЛІТАЛЬНОГО АПАРАТУ

1. Визначення курсу літального апарата

При вирішенні завдань перельоту ЛА з однієї точки земної поверхні в другу виникає необхідність визначення напрямку й висоти польоту, тобто траєкторії, за якою повинний пролетіти ЛА. Проекція траєкторії польоту на земну поверхню називається лінією шляху. Лінія шляху може бути заданою й фактичною. Лінія, по якій екіпаж повинний провести ЛА називається лінією заданого шляху (ЛЗШ), проекціяна земну поверхню фактичної траєкторії польоту називається лінією фактичного шляху (ЛФШ). Положення лінії шляху визначається шляховим кутом (ЗШК, ФШК). Під шляховим кутом, у загальному випадку, розуміється кут у горизонтальній площині, ув'язнений між обраним напрямком відліку (меридіаном) і лінією шляху.

 
 


Рис. 1. Лінії шляху і шляхові кути.

Звичайно за початок відліку для визначення напрямку лінії шляху приймають систему координат, що зв’язана із земною поверхнею. Основними навігаційними системами координат є геодезична, магнітна, умовна й ортодромічна. У геодезичній системі за початок відліку приймається північний напрямок істинного меридіана; у магнітному – північний напрямок магнітного меридіана; в ортодромічній системі - напрямок головної ортодромії. Шляхові кути відраховуються по ходу годинної стрілки від нуля до 360° і в залежності від меридіана, прийнятогоза початок відліку, одержують відповідне найменування: істинний шляховий кут (ІШК), магнітний шляховий кут (МШК), умовний шляховий кут (УШК) і ортодромічний шляховий кут (ОШК).

Усі меридіани, які прийняті за початок відліку, зв'язані між собою. Їхнє взаємне положення визначається кутами між цими меридіанами (Мал. 2).


Мал. 2. Взаємне положення меридіанів і шляхових кутів.

На малюнку кути: ΔA - азимутальне виправлення; ΔМ - магнітне відмінювання; ΔМу - умовне магнітне відмінювання.

Для успішного вирішення завдань повітряної навігації необхідно розрахувати й витримати такий напрямок польоту ЛА, щоб ЛФШ збігалася або була максимально наближеною до ЛЗШ. Переміщення ЛА відносно земної поверхні являє собою складний рух і є наслідком переміщення його відноснио повітря (відносний рух) і наслідком переміщення разом із повітряними масами щодо земної поверхні (переносний рух). Щоб домогтися рівності ФШК = ЗШК, необхідно підібрати напрямок польоту. Такий напрямокхарактеризується величиною, іменованою курсом (від латинського «cursus» - біг, рух, шлях проходження корабля). Таким чином, щоб пролетіти по ЛЗШ, потрібно витримати напрямок польоту, щохарактеризується величиною, іменованою курсом. Курс є одним з основних навігаційних елементів, що характеризує напрямок польоту ЛА в повітряному середовищі з однієї точки земної поверхні в іншу.

Курсом літака називається кут у горизонтальній площині, ув'язнений між обраним напрямком відліку й проекцією на цю площину подовжньої осі ЛA.

N

Мал. 3. Курс ЛА.

За умови, якщо вектор повітряної швидкості збігається з напрямком подовжньої осі ЛА, курсом є кут у горизонтальній площині, ув'язнений між обраним напрямком відліку курсу й проекцією вектора швидкості (V) на цю площину.

Курс виміряється від нуля до 360º за ходом годинної стрілки і позначається літерою “К”.

Прилади, за допомогою яких виміряється курс ЛA, називаються курсовими приладами або компасами. Основу курсового приладу складає чуттєвий елемент, що дозволяє визначати кут між обраним напрямком відліку курсу і подовжньою віссю ЛА. Спосіб виміру курсу визначає найменування приладу.

У магнітних компасах використовується властивість магнітного поля Землі. У гіроскопічних курсових приладах використовується властивість гіроскопа. Астрономічні компаси дозволяють розрахувати або побудувати компасний меридіан по небесних світилах і вимірити кут між цим меридіаном і подовжньою віссю JIA. При цьому варто пам'ятати, що усталена робота магнітних компасів порушується в районах магнітних аномалій і у високих широтах, а астрокомпаси працюють тільки при видимості небесних світил.

Для підвищення точності й надійності виміру курсу на ЛА доцільно встановлювати кілька курсових приладів, робота яких заснована на різних принципах. Але роздільне застосування курсових приладів спричиняє ускладнення роботи з ними і потребує збільшення кількості покажчиків і органів управління. Тому, на сучасних ЛA установлюються курсові системи, що поєднують курсові прилади в єдиний комплекс.

2. СИСТЕМИ ВІДЛІКУ КУРСІВ

Застосування в курсових приладахі системах чуттєвих елементів, що працюютьна різних фізичних принципах, дозволяє визначати курс щодо різних напрямків відліку. Така необхідність викликається умовами, у яких відбувається політ. У залежності від обраного початку відліку розрізняють умовний, істинний, магнітний, компасний і ортодромічний курси.

Істинним курсом (ІК) називається кут, обмірюваний у горизонтальній площини між дотичною до геодезичного меридіана й проекцією подовжньої осі ЛА на цю площину. ІК визначається за допомогою астрономічних компасів.

Умовним курсом (УК) називається кут, обмірюваний у горизонтальній площині між обраним умовним напрямком і проекцією подовжньої осі ЛА на цю площину. Втримується за допомогою гіроскопічних курсових приладів. Меридіан, щодо якого виробляється вимір курсуна окремому етапі або протягом усього польоту, прийнято називати опорним меридіаном.

Ортодромічним курсом (ОК)називається кут, вимірюваний у горизонтальній площині між дотичною до ортодромічної паралелі ортодромічної системи координат і проекцією подовжньої осі ЛАна цю площину. Втримується за допомогою гіроскопічних курсових приладів.

Крім зазначених напрямків за початок відліку курсу може бути прийнятий напрямок магнітного меридіана. В цьому випадку кут, вимірюваний у горизонтальній площині між дотичною до магнітного меридіана й проекцією подовжньої осі ЛА на цю площину, називається магнітним курсом (МК). Виміряється за допомогою магнітних компасів.

На магнітну систему компасів, крім сил земного магнетизму, впливають феромагнітні маси ЛА. Тому магнітна система компаса встановлюється за напрямком рівнодіючої магнітного поля Землі і магнітного поля феромагнітних мас, що у більшості випадківне збігається з напрямком магнітного меридіана. Меридіан, щодо якого встановлюється чуттєвий елемент компаса, називається компасним меридіаном. Кут, обмірюваний у горизонтальній площині між дотичноюдо компасного меридіана й проекцією подовжньої осі ЛАна цю площину, називається компасним курсом (КК).

Отже, при визначенні напрямку польоту застосовуються: геодезичний (магнітний) меридіан, обраний умовний напрямок відліку чи одна з осей ортодромічної системи координат. Кути, вимірювані щодо цих опорних меридіанів, називаються істинним курсом, умовним курсом, магнітним курсом і ортодромічним курсом відповідно.

3. ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ КУРСАМИ

Не карті виміряються істинні шляхові кути, але в польоті курсові прилади показують магнітні або умовні курси. Тому виникає необхідність переходити від однієї системи відліку курсів до іншої. Для такого переходу необхідно знати взаємне розташування меридіанів, від яких виміряється курс. Взаємне розташування меридіанів визначається за допомогою кутів, що одержали визначені назви й позначення. Так, кут між істинним і магнітним меридіаном даної точки називається магнітним відмінюванням і позначається DМ. Кут між умовними й істинним меридіанами прийнято називати азимутальним виправленням і позначати DА. Кут між умовним і магнітним меридіанами називають умовним магнітним відмінюванням і позначають DМу. Кут між магнітним та компасними меридіанами називається девіацією і позначається DК. Усі ці кути виміряються в діапазоні ±180° по ходу годинної стрілки зі знаком плюс, проти ходу годинної стрілки - із знаком мінус. Магнітне відмінювання виміряється від істинного меридіана, азимутальне виправлення й умовне магнітне відмінювання виміряються від умовного меридіана, а девіація від магнітного меридіана.

Залежність між магнітним, істинним, умовним і компасним курсами показанана малюнку.

Мал. 4. Залежність між умовним, істинним,

магнітним і компасним курсами.

DМ - магнітне відмінювання;

ΔА - азимутальне виправлення;

ΔМу - умовне магнітне відмінювання;

ΔК – девiацiя.

КК = IК + ΔА або КК = МК + ΔМу;

ІК = МК + ΔМ або ІК = УК – ΔА ...

При перерахуванні курсу по цих формулах може статися, що буде отримане значення курсу більш 360°, або негативне. Тому що, курс має тільки позитивні значення в межах від нуля до 360°, в першому випадку треба від отриманого значення курсу відняти період 360°, а в другому - додати 360°.

Залежність між ортодромічним кусом, істинним курсом і напрямком головної ортодромії визначається співвідношеннями:

ОК = ІК - bі

Ni

ОК

V

Мал. 5. Залежність між істинним і ортодромічним курсами.

bі – напрямок головної ортодромії (істинній шляховий кут)

Приклад 1.

МК = 350º; ΔМ = + 15º. Визначити ІК.

Рішення: ІК = МК + ΔМ = 350º + 15º = 5º

Приклад 2.

ІК = 10º; ΔА = - 20º. Визначити УК.

Рішення: УК = ІК + ΔА = 10º + (- 20º) = 350º

Приклад 3.

ІІК = 40º; bі = 340º. Визначити ОК.

Рішення: ОК = ІК - bі = 40º - 340º = (360 + 40) – 340 = 60º

Розробив: викладач кафедри № 803 О. г. ПОЛИГАЛОВ


Харківський університет Повітряних Сил

імені Івана Кожедуба

 



  1   2   3   4   5   6   7   Наступна

Б) За опорний меридіан прийнятий магнітний меридіан аеродрому вильоту. | В) За опорний меридіан прийнятий позитивний напрямок головної ортодромії. | Приклад 1. За опорний меридіан початку відліку курсу прийнятий істинний меридіан аеродрому вильоту. | За опорний меридіан прийнятий магнітний меридіан аеродрому вильоту. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати