Головна

Висотою польоту називається відстань по вертикалі від деякого рівня, що прийнятий за початок відліку, до літального апарату

  1. А). Розрахунок істинної швидкості польоту за показниками вузької стрілки КУС.
  2. Б) За опорний меридіан прийнятий магнітний меридіан аеродрому вильоту.
  3. Б) Розрахунок істинної швидкості польоту по показанню широкої стрілки КУС.
  4. В) За опорний меридіан прийнятий позитивний напрямок головної ортодромії.
  5. Для приміщень висотою до 10 м
  6. Електропроводкою називається сукупність проводів або кабелів з кріпильними, підтримуючими і захисними конструкціями і деталями, які до них відносяться.

Рівнями відліку можуть бути:

- рівень моря;

- рівень земної поверхні, понад якою знаходиться ЛА;

- рівень аеродрому;

- рівень баричної поверхні з тиском 760 мм. рт. ст.

- рівень полігону, майданчика десантування та ін.

КЛАСІФІКАЦІЯ ВИСОТ ПОЛЬОТУ.

При одночасному виконанні польотів кількома ЛА в районі аеродрому або на маршруті для забезпечення безпеки екіпажам задаються різні висоти відносно єдиного рівня відліку.

В інших випадках інтереси виконання спеціальних завдань, наприклад, бойового застосування, потребують знання фактичної (істинної) висоти відносно місцевості, над якою знаходиться ЛА.

Таким чином, у процесі польоту виникає необхідність вимірювання висоти від різних рівнів. Така обставина, у свою чергу, потребує чіткої класифікації висот та виявлення залежностей між ними.

За рівнем початку відліку висоти поділяються на:

- дійсну Ндій

- абсолютну Набс.

- відносну Нвід.

- висоту ешелону Неш

Дійсна висота -відстань по вертикалі від рівня точки, що знаходиться безпосередньо під повітряним судном до повітряного судна

Відносна висота -відстань по вертикалі від вказаного вихідного рівня рівня (наприклад, рівня аеродрому) до рівня, точки або об'єкта, прийнятого за точку

Абсолютна висота - відстань по вертикалі від середнього рівня моря до рівня, точки або об'єкта, прийнятого за точку

«А»


Наер.

Мал. 1. Класифікація висот за рівнем початку відліку.

Ешелон польоту -поверхня постійного атмосферного тиску, віднесена до встановленої величини тиску 760 мм. рт. ст. (1013,2 гектопаскалей (гПа)), віддалена від інших таких поверхонь на величину встановлених інтервалів тиску;

Примітка 1. Барометричний висотомір, калібрований відповідно до стандартної атмосфери:

при встановленні тиску за QNH буде показувати абсолютну висоту;

при встановленні тиску за QFE буде показувати відносну висоту над опорною точкою QFE;

при встановленні тиску 760 мм. рт. ст. (1013,2 ГПа) може бути використаний для індикації ешелонів польоту

Таким чином, для ЛА, що знаходиться в точці «А» (мал. 1), висота польоту може мати різні найменування та чисельні значення в залежності від прийнятого рівня початку відліку.

ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ ВИСОТАМИ.

З мал. 1 бачимо, що різниця між абсолютною та істинною висотами дорівнює величині рельєфу місцевості. Отже, щоб визначити істинну висоту по відомій абсолютній, необхідно урахувати рельєф місцевості.

Ніст. = Набс. - Нрел.

Якщо на висотомірі встановлений тиск аеродрому (Раер.) і відомий тиск на рівні моря (Рпр. мін), то можна розрахувати абсолютну висоту

Набс. = Нвід. + Наер.

та навпаки Нвід. = Набс.- Наер.

якщо перерахувати висоту аеродрому за допомогою баричної ступіні то можна записати

Нвід. = Набс. - (Рпр. мін. - Раер.)11

де 11 барична ступінь (1мм рт. ст. відповідає 11м висоти)

Для розрахунку істинної висоти по відомій відносній висоті аеродрому, необхідно урахувати перевищення рельєфу місцевості понад рівнем аеродрому

Ніст. = Нвід. - DНрел.

де DНрел. = Нрел. - Наер.

Таким чином, якщо знати залежність між висотами, можна вирішити будь - яку задачу визначення висоти польоту.

За висотами польоти поділяються:

- на гранично - малих висотах - до 200 м (включно) понад рельєфом місцевості або водною поверхнею;

- на малих висотах - вище 200 м і до 1000 м (включно) понад рельєфом місцевості або водною поверхнею;

- на середніх висотах - вище 1000 м і до 4000 м (включно) понад рельєфом місцевості або водною поверхнею;

- на великих висотах вище 4000 м до 12000 м (до тропопаузи) понад рельєфом місцевості або водною поверхнею;

- стратосфері - вище 12000 м понад рельєфом місцевості або водною поверхнею (вище тропопаузи).

2. МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ВИСОТИ ПОЛЬОТУ. СУТНІСТЬ БАРОМЕТРИЧНОГО МЕТОДУ ВИМІРЮВАННЯ ВИСОТИ ПОЛЬОТУ.

Вимірювання висоти польоту ЛА здійснюється за допомогою приладів, які називаються висотомірами. В залежності від методу вимірювання висотоміри бувають:

радіотехнічні, інерційні, лазерні, барометричні.

Сутність радіотехнічного методу укладається в тому, що вимірюється час проходження радіосигналом шляху від ЛА до земної (водної) поверхні та зворотно.

t = -- де с = 3 * 108 м/сек. - швидкість

с розповсюдження радіохвиль.

Н = ---

Барометричний метод вимірювання висоти польоту засновано на закономірному змінені атмосферного тиску з підняттям на висоту.

З рівняння стану газу

Р = gRT

відомо, що тиск є функцією від

питомоїваги повітря (g), газової постійної (R), та абсолютної температури (Т).

Якщо прийняти, що g та R постійні, то одержимо, що тиск на будь - якій висоті залежить від температури, що змінюється за визначеним законом.

Виходячи з цього приблизні формули, що встановлюють залежність висоти та тиску будуть мати вигляд:

- для висот 0 - 11000 м

Н = RTсер.ln Тсер. =

- для висот від 11000 м до 20000 м

Н = Н11 + RT11ln

де R - газова постійна, дорівнює 29.27 м/град.;

Tсер. - середня абсолютна температура шару повітря від початкового рівня до висоти польоту: Тсер. = (То + Тн)/2;

Ро - статичний тиск на початковому рівні відліку;

Рн - статичний тиск на висоті польоту;

Т11 - абсолютна температура на висоті 11000 м.

 
 

12 стратосфера

8 тропосфера

2 Тн = То - tГРН

-60° -50° - 40° -30° -20° -10° 0° +10° +15ºТ0

Із формул ми бачимо, що висота, яка вимірюється, є функцією:

- тиску на висоті польоту Рн;

- тиску на рівні початку відліку Р011);

- температури на рівні початку відліку Т011);

- температурного градієнту tГР.

Якщо прийняти параметри Р0 (Рн), Т0 (Тн), tГР постійними, то висоту можна визначити як функцію атмосферного тиску.

Тиск на висоті польоту можна виміряти на ЛА за допомогою барометра (анероїду). Шкала барометра може бути градуйована в одиницях висоти польоту. Такий прилад називається барометричним висотоміром. Принципова схема барометричного висотоміра показана на мал. 3.

 
 

Рн Н

Мал. 3. Принципова схема барометричного висотоміра.

Тарування висотоміру здійснюється для стандартних умов:

Р0 = 760мм рт. ст., Т0 = 288,15°К (+15°С), tГР = 6,5 град./км.

Фактичний тиск та температура не залишаються постійними і можуть відрізнятися від стандартних. Тому ці зміни необхідно ураховувати при визначенні висоти польоту барометричними висотомірами.

Урахування фактичних умов польоту здійснюється шляхом уводу відповідних поправок до висотоміра.

3. ПОХИБКИ БАРОМЕТРИЧНИХ ВИСОТОМІРІВ.

Похибкою (dН) є різниця між показаннями приладу (Нпр.) та фактичним значенням відповідної величини (Нфак.)

dН = Нпр. - Нфак.

При користуванні приладами зручніше ураховувати не похибки (помилки), а поправки (DН). Поправкою називається величина, що повинна бути алгебраїчно додана до показання приладу для одержання дійсного значення величини, що вимірюється. Величина поправки дорівнює величині похибки і має зворотній (протилежний) знак DН = - dН

Барометричні висотоміри мають інструментальні, аеродинамічні та методичніпохибки (помилки).

Інструментальні похибкивиникають в наслідку не вдосконалення виготовлення механізму приладу, зносу деталей та зміни властивостей анероїдної скриньки. Ці похибки виявляються в лабораторних умовах ТЕЧ не менш як один раз на рік, або через 100 годин роботи висотоміра в повітрі.

Аеродинамічні похибкивиникають в наслідку неточного вимірювання статичного тиску на висоті польоту. Точний вимір статичного тиску, особливо на великих швидкостях, пов'язаний з труднощами, тому, що повітряний потік, який обтікає ЛА, скривлюється.

Величини аеродинамічних похибок визначаються при льотних випробуваннях та у вигляді поправок надаються в Єдиній методиці уводу поправок при вимірюванні висоти на літаках авіації усіх міністерств та відомств частина 2, а також у технічних описуваннях ЛА.

Для точного витримування висоти заданого ешелону на ЛА повинні бути таблиці сумарних поправок. DНсум. = DНі + DНа

Табл. 1. Показання висотомірів з урахуванням DНсум..

Неш Vпр Нпр
... ... ...
... ... ...

Ця таблиця, складена для найвигідніших швидкостей польоту.

Якщо швидкість польоту відрізняється від найвигіднішої, то ураховується додаткова поправка, таблиця якої знаходиться на борті ЛА. Поправка зі своїм знаком додається до значення табл. 1.

  Приладова швидкість км / год.
Неш\V
- 20 - 10 +10 + 20 +30
- 20 - 10 + 10 + 20 + 30
- 10 + 20 +30 + 40
... ... ... ... ... ...
... ... ... ... ... ...

Табл. 2. Величини зміни приладової висоти при відхиленні швидкості від найвигіднішої.

Методичні похибки викликаються не вдосконаленням методу вимірювань та поділяються:

- похибка за рахунок невідповідності початкового тиску;

- температурна похибка.

Барометричний метод передбачає вимірювання висоти відносно того рівня, тиск якого встановлений на шкалі тиску (Ро). Таким чином, якщо тиск на рівні початку відліку висоти не відповідає тиску, що встановлений на висотомірі, то висота буде виміряна з помилкою за рахунок невідповідності початкового тиску.

Температурна похибка. Причиною її є невідповідність фактичного розподілу температури повітря з підніманням на висоту зі стандартним значенням, що прийнятий у розрахунках шкали висотоміра.

У холодний час року повітря стає більш щільним, і у цьому випадку атмосферний тиск із підніманням на висоту зменшується скоріше ніж в стандартній атмосфері, а в теплому повітрі навпаки. (мал.7). Отже, літом при високій температурі повітря висотомір буде показувати висоту менш дійсної (зменшувати показання), взимку більш дійсної.

Температурна похибка враховується на НЛ - 10м або розраховується за приблизною формулою.

tо + tн Ниспр.

7 8

Нпр.

Мал. 4. Облік температурного виправлення в тропосфері на навігаційній лінійці НЛ - 10м.

Установивши ромбічний індекс проти суми температур біля землі і на висоті польоту, проти значення приладової висоти знайдемо висоту польоту, виправлену на температурну помилку.

Приблизна формула розрахунків температурної поправки має вигляд:

DНт = () Нвипр.

де to - фактична температура біля землі в градусах Цельсія.

В даній формулі за Тсер. прийнято 288° (+15°С), у знаменнику це значення округлене до 300.

Нвипр. = Нт. пр. + DНтемп.

Формула наближеного обчислення наочно ілюструє важливий висновок: барометричний висотомір при tо більш + 15°С зменшує, а при tо менш + 15°C збільшує значення вимірюваної висоти. Тому, з погляду безпеки польотів, застосування висотомірів у холодну пору року без обліку температурних погрішностей може привести до небезпечного зближення із земною поверхнею й перешкодами на ній.

Так, наприклад, якщо температура біля землі дорівнює - 30° С, а висота польоту по приладу 500 м, то на підставі наближеної формули одержимо температурне виправлення, що дорівнює - 75 м. Висотомір буде показувати висоту на 75м більше фактичній.

Для середніх, великих і стратосферних висот, звичайно, температурне виправлення окремо не обчислюють. Перерахування значення приладової висоти у виправлену виконується за допомогою навігаційної лінійки або навігаційного розраховувача. Для обліку температурного виправлення в тропосфері на навігаційній лінійці є шкали: «tо + tн», «Исправленная высота» і «Высота по прибору».

Для висот більш 1200

tн Ниспр.

10 14

15 Нпр.

Мал. 5. Облік температурного виправлення в стратосфері на навігаційній лінійці НЛ - 10м.

Примітки: l. Ha навігаційній лінійці шкала для перерахунку висоти в стратосфері цифрована з висоти 12000 м. Це зв'язано з властивістю десяткової логарифмічної шкали. Проміжок висот від 11000 до 12000 м треба розглядати як більш великі розряди цієї ж логарифмічної шкали. Так, наприклад, число 300 на шкалі лінійки НЛ-10 треба розуміти як висоту 11300, 11030 і т. д.

При перерахунку висот у діапазоні від 11000 до 12000 м найбільша питома вага температурної помилки падає на тропосферу. Тому для спрощення розрахунку доцільно в указаному діапазоні перерахунок висот виконувати по шкалі для тропосфери, що з цією метою продовжена до висоти 12000 м.

2. На шкалі перерахунку висот для стратосфери навігаційної лінійки НЛ-10м усередині ромбічного індексу стоїть цифра 12. Остання може привести до невірного висновку, що границею переходу від тропосфери до стратосфери є рівень 12000 м. Збіг ромбика й цифри па лінійці випадкове, цифра 12 відноситься до шкали розрахунку істинної швидкості польоту.

4. ПРАВИЛА ВИТРИМУВАННЯ ВИСОТИ ПОЛЬОТУ.

Висота польоту призначається з урахуванням рівня підготовки екіпажа, льотно-технічних характеристик і устаткування ЛА, рельєфу місцевості і штучних перешкод на ній, а також повітряної метеорологічної й орнітологічний обстановки.

Висота польоту втримується екіпажем по барометричному висотоміру з урахуванням сумарної поправки.

DНсум. = DНі + DНа

абсолютна висота - відстань по вертикалі від середнього рівня моря до рівня, точки або об'єкта, прийнятого за точку

абсолютна висота переходу -абсолютна висота, на якій або нижче якої положення повітряного судна у вертикальній площині витримується у значеннях абсолютної висоти

відносна висота -відстань по вертикалі від вказаного вихідного рівня до рівня, точки або об'єкта, прийнятого за точку

дійсна висота -відстань по вертикалі від рівня точки, що знаходиться безпосередньо під повітряним судном до повітряного судна

ешелон переходу -найнижчий ешелон польоту вищий за абсолютну висоту переходу, що може бути використаний для польоту

ешелон польоту -поверхня постійного атмосферного тиску, віднесена до встановленої величини тиску 760 мм. рт. ст. (1013,2 гектопаскалей (гПа)), віддалена від інших таких поверхонь на величину встановлених інтервалів тиску;

Примітка 1. Барометричний висотомір, калібрований відповідно до стандартної атмосфери:

при встановленні тиску за QNH буде показувати абсолютну висоту;

при встановленні тиску за QFE буде показувати відносну висоту над опорною точкою QFE;

при встановленні тиску 760 мм. рт. ст. (1013,2 ГПа) може бути використаний для індикації ешелонів польоту

ешелонування -інтервал між повітряними суднами, рівнями або лініями шляху

перехідний шар - повітряний простір між абсолютною висотою переходу та ешелоном переходу

повітряний рух - усі повітряні судна, що знаходяться у польоті або рухаються у зоні маневрування аеродрому;

політ за ППП- політ, що виконується відповідно до правил польотів за приладами;

політ за ПВП- політ, що виконується відповідно до правил візуальних польотів

район аеродрому -частина повітряного простору над аеродромом та прилеглою до нього місцевістю у встановлених межах у горизонтальній та вертикальній площині. Для аеродромів цивільної авіації, як правило, радіусом 10 км від центру аеродрому (КТА) від земної поверхні до встановленої верхньої межі.

Для аеродромів державної авіації, а також аеродромів спільного базування та/або використання, власником яких є Міністерство оборони України, під районом аеродрому слід розуміти частину повітряного простору над аеродромом та прилеглою до нього місцевістю у встановлених межах: у горизонтальній площині - як правило, у радіусі не більше 30 км від центру аеродрому (КТА), у вертикальній площині - від земної поверхні до висоти, яка на 300 метрів більше висоти польоту по колу.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   Наступна

При польоті на висоті круга. | Увага! DНрел. може приймати негативні значення, якщо висота рельєфу місцевості, над якою виконується політ, менше висоти аеродрому! | А). Розрахунок істинної швидкості польоту за показниками вузької стрілки КУС. | Б) Розрахунок істинної швидкості польоту по показанню широкої стрілки КУС. | А) Розрахунок показань вузької стрілки КУС для заданої істинної швидкості. | б) Розрахунок приладової швидкості для широкої стрілки КУС по заданої щирій. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати