Головна

ЗОВНІШНЯ КУЛЬТУРА ОРАТОРА

  1. I. ОБЩЕЕ ПОНЯТИЕ КУЛЬТУРЫ. КУЛЬТУРА, ЦИВИЛИЗАЦИЯ, ПРИРОДА
  2. III. КУЛЬТУРА ЛИЧНОСТИ И КУЛЬТУРА ОБЩЕСТВА
  3. Аквакультура
  4. АККУЛЬТУРАЦИЯ
  5. Аккультурация, ее виды и результаты
  6. Аналіз промови оратора
  7. Антикультура - болезнь цивилизации

Зовнішність є не останнім чинником того, хто виступає. Тут важливо володіти собою, вміти створити імідж, півний образ.

Вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, постава − випростана чи згорблена, ваша жестикуляція − все це складає певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора формується саме в ці найперші хвилини.

До місця промови треба йти спокійно, не бігти, не поправляти на ходу одяг, не слід на ходу зачісуватися тощо.

Негарно спрямовувати погляд у вікно, у стелю або заплющувати очі під час виступу. Не слід дивитися й крізь людей байдужим, відчуженим поглядом. Досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд саме на собі. Треба вчитися поступово переводити погляд з одного ряду облич на наступний, повертатися поглядом до тих, на яких виражено зацікавлення. Існує й такий прийом: час від часу повільно малюйте очима цифру 8, що наче лежить горизонтально на рівні очей залу.

Жестикуляція ораторові необхідна. Заклякла постава сприймається погано. Але й мавп'яча жестикуляція недоречна.

Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні.

Механічні жести − це жести, що супроводжують промову без зв'язку з її змістом, тобто робляться автоматично.

Ілюстративні жести − це жести, які зображують те, про що йдеться. Ані механічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони тільки відволікають від промови, а іноді навіть створюють комічне враження.

Емоційні жести − це жести, що підсилюють виразність промови, прикрашають її, допомагають у виділенні основних думок.

Трохи повертайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а непомітно переносьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу. Ноги треба тримати трохи розставленими, одну ногу виставити дещо вперед. Коліна мають почуватися гнучкими. Груди й руки треба тримати без напруження.

Правильні артикуляція й вимова, добра дикція − запорука успіху. Слід чітко й правильно вимовляти кожен звук, боротися з шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою.

Кожне слово треба чути, не можна зливати кілька слів в якусь невиразну звукову масу. Чіткість вимови часто залежить і від аудиторії, в якій виступає оратор. Потрібно пам'ятати, що чим більша аудиторія, тим повільніше поширюються звукові хвилі.

Усе базується на диханні, яке має бути досить глибоким і водночас інтенсивним.

Дотримуйте паузи. Пауза − це теж засіб впливу на слухача. Паузи можна поділити на дихальні, логічні та психологічні. Дихальні паузи використовуються, щоб набрати дихання. У цей момент ви відпочиваєте самі і даєте відпочити аудиторії. Логічні паузи відбивають структуру тексту і в першу чергу розділові знаки.

Нарешті, вправно користуйтеся інтонаціями.

 



  3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Аналогійна аргументація | Підсумкові висновки | Типологічні висновки | Апелювальні висновки | ОБРАЗ ОРАТОРА | ОБРАЗ АУДИТОРІЇ. | РИТОРИЧНИЙ ІДЕАЛ | Підрядкові знаки | ЛОГІКА ТА ЕМОЦІЇ В ПРОМОВІ | ЕЛЕМЕНТИ ХУДОЖНОСТІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ПРИЙОМИ В МОВІ ОРАТОРА |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати