На головну

Формування переконання і винесення вироку судом

  1.  Quot; ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО ДУХУ: ВНЕСОК У ПСИХОАНАЛИЗ об'єктивного ЗНАННЯ "- робота Башляр (1938), центральний працю першого періоду його творчості.
  2.  V. Формування і реалізація зовнішньої політики Російської Федерації
  3.  VI. Суспільно-історична природа психіки людини і її формування в онтогенезі
  4.  анатомія переконання
  5.  Антропоцентризм і ексцентризм. Формування нового екологічного свідомості
  6.  Аудіотракт - апаратна частина пристрою, в якій відбувається кінцеве формування звуку. Саме від якості його виконання залежить якість звуку на виході.
  7.  Банки і промисловість. Формування фінансового капіталу

Цей етап діяльності має особливість в психічних общениях, які тут виникають тільки між складом суддів, що розглядають кримінальну справу. Закон прямо і категорично забороняє суддям вступ на даній стадії в будь-які спілкування з усіма іншими особами без винятку. З урахуванням підвищеної відповідальності цієї стадії винесення вироку завжди здійснюється колегіально, причому в строго визначеному складі. Нарада суддів є специфічної сукупністю елементів формалізованого і неформализованного спілкування. Формализованность покликана забезпечити повноту рішення необхідних питань у формуванні переконання, активність діяльності кожного судді. Елементи неформалізованності забезпечують свободу висловлювання думок з будь-якого питання.

Суворе обмеження колегіальності сприяє підвищенню почуття відповідальності суддів за хід і результати їх діяльності в нарадчій кімнаті, граничної активізації їх психічних процесів, гарантує від сторонніх впливів. Успіх дій колегії суддів знаходиться в прямій залежності від діяльності кожного з них. У всіх членів колегії має бути чітке розуміння цілей їх діяльності, свідомість високої відповідальності, що в свою чергу має забезпечити підвищену психічну активність кожного судді.

Формування суддівського переконання непросто результат впливу на свідомість суддів певної сукупністю доказів, встановленої і перевіреної в ході судового розгляду. Воно завжди складається на основі раціонального пізнання причинно-наслідкових та інших зв'язків між фактами об'єктивної дійсності, ціннісного до них підходу, їх співвідношення з заборонами кримінального права, чуттєвого переживання отриманих у кримінальній справі результатів пізнання, зроблених з них правових висновків. На формування суддівського переконання впливають соціально-психологічні і позасудові чинники (поведінка підсудного в суді, оцінка засобів масової інформації і т. Д.).

Відповідно до норм закону колегія присяжних засідателів у дорадчій кімнаті на підставі підсумків судового слідства повинна винести вердикт, тобто рішення щодо поставлених перед нею питань, включаючи основний - про винність підсудного. З контексту поглядів про суд присяжних, останні керуються при цьому своїм розумом, совістю, життєвим досвідом, почуттями справедливості, боргу, відповідальності і т. Д. У складному розумовому і психологічному процесі за оцінкою результатів судового слідства важливе значення може мати «правове світогляд» присяжних засідателів, особливо пізнання в галузі кримінального та кримінально-процесуального права. Неминуще значення в цьому відношенні має і напутнє слово, з яким головуючий звертається до присяжних засідателів перед видаленням їх в дорадчу кімнату *.

_____________________________________________________________________________

* Див: Зажіцкій В. Напутнє слово головуючого. Відомості Верховної Ради. М., 1994, № 3, с. 5.

У гносеологічному аспекті процес формування суддівського переконання розгортається в системі «незнання - знання», від ймовірного знання до знання істинному і достовірному основі дослідження сукупності доказів. Усвідомлення суддею своєї ролі в здійсненні правосуддя сприяє появі психологічної установки незв'язаності свого висновку по суті кримінальної справи з висновками органів попереднього розслідування. Така психологічна установка сприяє критичного відношення до результатам попереднього розслідування, допомагає розкрити допущені при розслідуванні помилки або порушення закону.

У психологічному аспекті істотним для процесу формування суддівського переконання є переростання сумніву як слідства ймовірного знання в переконаність судді, що характеризує достовірність отриманих знань і готовність діяти відповідно до них.

Викладене вище дозволяє нам окреслити такі етапи формування переконання суддів; 1) попереднє вивчення матеріалів кримінальної справи з метою вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду; 2) планування судового розгляду і висунення судових версій; 3) перевірка матеріалів попереднього слідства в судовому розгляді; 4) судові дебати і співставлення своїх оцінок з оцінками обвинувачення і захисту та, нарешті, 5) остаточне формування переконання судді в дорадчій кімнаті при виробленні колективного переконання. Перші два етапи характеризує переконання в гносеологічному аспекті як знання ймовірнісна, а в психологічному - наявність сумнівів. Суддя в ході судового слідства, вивчаючи докази, спрямовує свою діяльність на усунення виниклих сумнівів, імовірні припущення підтверджує або приходить до висновку, що вони були необгрунтованими. На двох останніх етапах відбувається остаточне формування суддівського переконання. І хоча цей розподіл схематично, важливо підкреслити, що процес формування переконання грунтується не тільки на дослідженні зібраних доказів, а й є вираженням особистісної позиції судді, його етичних поглядів, професійної правосвідомості, вимоги закону *.

_____________________________________________________________________________

* Див .: Грошевий Ю. М. Проблеми формування суддівського переконання в кримінальному судочинстві. Харків, 1975.

Слід зазначити, що суддя як організатор процесу повинен мати високий рівень самоорганізації, цілеспрямованістю, наполегливістю та інші вольовими якостями. Головуючому в процесі, крім того, необхідно мати неабиякі організаторські здібності, які реалізуються в складних умовах змагань між сторонами кримінального процесу.

Зупинимося коротко на специфіці допиту в судовому засіданні, який визначається самою процедурою судового допиту. Председательствуюший пропонує підсудному дати свідчення з приводу пред'явленого обвинувачення і відомих йому обставин справи. Суд вислуховує показання підсудного, не перебиваючи його. В ході викладу підсудним показань суд має право лише звертати його увагу на необхідність повідомляти факти, що мають відношення до справи і які мають для суду інтерес. Після того як підсудний закінчить виклад своїх показань, його допитують за законом - судді, обвинувач, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, захисник. Потім підсудному право ставити питання інші підсудні та їхні захисники. Незалежно від прийнятого процесуальним законом порядку суд вправі в будь-який момент допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому уточнюючі і додаткові питання *.

_____________________________________________________________________________

* Див .: ст. 280 КПК України.

У загальних рисах такий же є процедура допиту в суді потерпілих та свідків. Перед допитом ці особи попереджаються про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і це роз'яснюється обов'язок розповісти правдиво все відоме у справі. За загальним правилом, потерпілі допитуються раніше свідків.

Слід виключно обережно ставитися до формування громадської думки до розгляду справи в суді, так як воно може досить сильно вплинути на весь хід ведення судового процесу і винесення вироку. За загальним правилом, ніхто не може і не повинен через засоби масової інформації стверджувати про винність тієї чи іншої особи і тим паче вимагати йому суворого покарання, перш ніж винність цієї особи буде доведена в судовому порядку.

На стадії винесення вироку виконується виховна функція. Кожен вирок повинен виховувати, і його виховний вплив буде досягнуто в тому випадку, якщо він буде зрозумілий усіма присутніми, якщо він відповідає їхньому моральному переконання, заснованого на правосвідомості, сприйнятим обставинам справи.

 




 Психологія допиту свідків і потерпілих |  Психологія допиту підозрюваного і обвинуваченого |  Психологія очної ставки |  Психологія впізнання |  Психологія слідчого експерименту |  Психологічні основи призначення судових експертиз. Судово-психологічна експертиза |  Психологія перевірки показань на місці |  Необхідність встановлення шляху проходження. |  Місця події, окремих об'єктів або маршруту. |  Психологічна структура судової діяльності |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати