Головна

Міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення

  1.  VII. відповідальність
  2.  VII. відповідальність
  3.  VII. відповідальність
  4.  А. ситуація міжнародного правопорушення
  5.  адміністративна відповідальність
  6.  адміністративна відповідальність
  7.  адміністративна відповідальність

Проблема міжнародної відповідальності держав є однією з найскладніших у міжнародному праві і не має однозначного вирішення ні в доктрині, ні в практиці міждержавного спілкування. Вона є корінний для забезпечення міжнародного правопорядку *.Під міжнародною відповідальністю за екологічні правопорушення розуміється наступ для суб'єкта міжнародного права навколишнього середовища, який порушив передбачені ним вимоги, несприятливих наслідків.

___

* Тимошенко А. с. Указ. соч. С. 165.

Підставою застосування міжнародної відповідальності служить екологічне правопорушення, яке проявляється в основному або в невиконанні суб'єктом міжнародного права навколишнього середовища взятого на себе міжнародного зобов'язання, або в спричиненні екологічної шкоди за допомогою забруднення моря нафтою, транскордонного забруднення навколишнього середовища сусідньої держави і т. П.

Важливим елементом міжнародного екологічного правопорушення є причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою суб'єкта міжнародного права і заподіяною екологічною шкодою. Суттєве значення має вина правопорушника. Одночасно в сучасній міжнародній практиці застосовується і безвинної або об'єктивна (strict liability) відповідальність.

Відповідно до сучасним міжнародним правом міжнародні правопорушення поділяються на злочини і делікти. Поняття міжнародного злочину визначено в ст. 19 Проекту статей про міжнародну відповідальність, розробленого Комісією міжнародного права. Це - міжнародно-правове діяння, що виникає в результаті порушення державою міжнародного зобов'язання, настільки основного для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що його порушення розглядається як злочин перед міжнародним співтовариством в цілому. Відповідно до міжнародних норм права навколишнього середовища міжнародні екологічні злочини можуть, зокрема, бути результатом тяжкого порушення міжнародного зобов'язання, що має основоположне значення для захисту навколишнього середовища, - такого, як зобов'язання, що забороняє масове забруднення атмосфери або морів.

Будь-яке міжнародно-правове діяння, яке не є міжнародним злочином, визнається міжнародним деликтом, або ординарним правопорушенням.

У міжнародному праві передбачено два види відповідальності держави: матеріальна і нематеріальна (політична). Матеріальна відповідальність застосовується за допомогою репарації, т. Е. Матеріальної, в основному грошового відшкодування шкоди, або ресторації, т. Е. Відновлення порушеного стану природного середовища. Міжнародна практика свідчить про те, що заподіяння шкоди природному середовищу, як правило, тягне відшкодування тільки прямих збитків.

Нематеріальна (політична) відповідальність застосовується в різних формах: сатисфакції (наприклад, принесення вибачень, покарання державою винних), застосування економічних та інших санкцій аж до застосування збройної сили *.

___

* Міжнародне право: Підручник. М., 1994. с.214.

Характерно те, що лише деякі міжнародні конвенції, договори та угоди передбачають заходи відповідальності. Як правило, в них не встановлюються конкретні санкції за вчинені екологічні правопорушення. У деяких міжнародних актах в області охорони навколишнього середовища, що стосуються її забруднення, відповідальність регулюється досить докладно.

Так, Брюссельська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р) встановила об'єктивну відповідальність судновласника за шкоду від забруднення нафтою, заподіяну в територіальних водах прибережної держави судами, що належать державі, яка підписала Конвенцію, які використовуються в комерційних цілях. Власник судна відповідає за всякий збиток від забруднення моря, який з'явився результатом витоку або зливу нафти.

Дана Конвенція передбачає обов'язкове страхування відповідальності за шкоду від забруднення під час перевезення судном більше 2000 т нафти наливом. В якості альтернативи страхуванню Конвенція дає власнику судна можливість надати інше фінансове забезпечення, наприклад гарантію банку або свідоцтво, видане міжнародним компенсаційним фондом, на суму, яка відповідає межі відповідальності, встановленим Конвенцією. Кожному судну, який виконав цю вимогу, видається свідоцтво. При його відсутності судну може бути заборонено заходити або залишати порт держави - учасниці Конвенції.

У Брюссельській конвенції встановлена ??межа відповідальності, рівний 210 ??млн. Умовних золотих франків (2 тис. Франковза 1 реєстрову тонну місткості судна). Власник судна може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе, що шкода:

• з'явився результатом військових дій, ворожих дій або стихійного явища;

• був цілком викликаний дією або бездіяльністю третіх осіб з наміром завдати шкоди або

• був цілком викликаний недбалістю або іншим неправомірним дією уряду або іншого органу влади, відповідального за утримання в порядку вогнів та інших навігаційних засобів.

Женевська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом (1989 г.), встановила, що за шкоду, заподіяну будь-яким небезпечним вантажем в ході його перевезення, з моменту інциденту відповідальність несе перевізник. Як і по Брюссельської конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода стала результатом військових дій, ворожих дій або стихійного явища; викликаний дією третіх осіб з наміром завдати шкоди.

Особливий приклад покладання міжнародної відповідальності за шкоду, заподіяну природному середовищу, становить відповідальність, застосовувана внаслідок військових дій. Незважаючи на дію Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р), в ході війни в Перській затоці здійснювалося навмисне великомасштабне руйнування природного середовища у військових цілях. Вже через кілька днів після початку війни дії іракських військ призвели до розливу 6-8 млн. Барелів кувейтської нафти у води Перської затоки. За 4 дні бомбардувань Іраку підірвав більшу частину з 1250 нафтових свердловин Кувейту, в результаті чого виникли пожежі на майже 600 нафтових свердловинах і були залиті нафтою величезні площі країни. Рада Безпеки ООН в резолюції № 687 від 3 квітня 1991 р підтвердив відповідальність Іраку перед іноземними державами, фізичними і юридичними особами за шкоду, завдану навколишньому середовищу, і за знищення природних ресурсів в результаті вторгнення в Кувейт. Відповідно до цієї резолюції був створений фонд, кошти в який повинні надходити від Іраку в сумі, що становить близько чверті його річних доходів від видобутку нафти. Ці кошти призначалися для покриття збитків, який, за оцінками, досягав 50 млрд. Дол. *

___

* Вилегжаніна Е. е. Збереження біосфери та міжнародна відповідальність. М., 1993. С. 54.




 Позови громадян про порушення законодавства про навколишнє середовище |  Юридична відповідальність за порушення законодавства про навколишнє середовище |  Фактори розвитку міжнародного права навколишнього середовища |  А) Зміни клімату |  Б) Скорочення озонового шару |  Е) Зростання населення |  Поняття і джерела міжнародного права навколишнього середовища |  Принципи міжнародного права навколишнього середовища |  Міжнародні екологічні організації |  Міжнародні конференції з навколишнього середовища |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати