На головну

Право навколишнього середовища країн - членів СНД та інших держав Центральної і Східної Європи

  1.  1 сторінка
  2.  1 сторінка
  3.  1 сторінка
  4.  1 сторінка
  5.  1 сторінка
  6.  1 сторінка
  7.  1 сторінка

Як і в Російській Федерації, законодавство про навколишнє середовище в державах - колишніх республіках СРСР знаходиться в стадії формування. У цих державах прийняті нові конституції і деякі нові закони в сфері взаємодії суспільства і природи.

Обсяг регулювання екологічних відносин в конституціях різний. Так, охорона навколишнього середовища та природокористування досить широко регулюються в Конституції України, прийнята 28 червня 1996 г. Вона визнає право своїх громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права. Крім того, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення (ст. 50). З правом громадян співвідноситься обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України, долати наслідки Чорнобильської катастрофи, зберігати генофонд українського народу (ст. 16). Таким чином, в Конституції України закріплено екологічна функція держави.

Конституція Республіки Казахстан, прийнята на референдумі 30 серпня 1995 року, містить лише публічна заява про те, що держава ставить за мету охорону навколишнього середовища, сприятливого для життя і здоров'я людини (ст. 31). При цьому екологічні права громадян не визнаються.

Певною мірою збігаються підходи цих держав до регулювання відносин власності на природні багатства. У ст. 6 Конституції Казахстану передбачається право державної власності на надра, води, рослинний і тваринний світ. Земля може знаходитися як у державній, так і в приватній власності. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу, внутрішньої (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в рамках компетенції, яка визначається Конституцією (ст. 13). Крім того, Конституція гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14).

У державах - членах СНД йде активний процес законотворчості. У Казахстані, наприклад, прийняті Закони «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991, 1997 г.) і «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок екологічного лиха в Приаралье» (1992 р); Земельний кодекс (1990 р); Кодекс про надра та переробки мінеральної сировини (1992 р); Лісовий кодекс (1993 г.); Водний кодекс (1993 г.); Закон «Про охорону, відтворенні та використання тваринного світу» (1993 г.), «Про екологічну експертизу» (1997 р), «Про особливо охоронюваних природних територіях» (1997 г.).

Систему екологічного законодавства України утворюють Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р); Земельний кодекс (1990 р); Закони «Про природно-заповідний фонд України» (1992 р), «Про плату за землю» (1992 р), «Про охорону атмосферного повітря» (1992 р), «Про тваринний світ» (1993 р); Лісовий кодекс (1994 г.); Кодекс про надра (1994 г.); Закон «Про екологічну експертизу» (1995 г.); Водний кодекс (1995 г.).

У Республіці Білорусь поряд з Законом «Про охорону навколишнього середовища» діють Кодекс про землю, Кодекс про надра, Лісовий кодекс, Водний кодекс.

Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія та інші колишні соціалістичні держави Центральної і Східної Європи мають більш розвинене право навколишнього середовища, ніж Росія і держави - члени СНД. Воно було більш розвиненим і на етапі соціалістичного розвитку. Уже в 80-і рр. в Болгарії, Угорщині, Польщі були прийняті комплексні закони про охорону навколишнього середовища. Зараз такі закони прийняті у всіх державах цього регіону. Вони передбачають всебічне регулювання охорони навколишнього середовища від шкідливих впливів.

Основними напрямками законодавчої діяльності цих держав є, по-перше, прийняття законів, яких бракувало в старій системі екологічного законодавства, а по-друге, гармонізація екологічного законодавства з європейським. У цьому, зокрема, проявляється тенденція до їх входження в європейський правовий простір.

Раніше, ніж в Росії, в цих державах були створені міністерства охорони навколишнього середовища. Взаємодіючи з іншими державними структурами на національному та місцевому рівні, вони вирішують проблеми навколишнього середовища.

В умовах переходу до ринкової економіки ця група держав відчуває об'єктивні труднощі, пов'язані з дефіцитом фінансових коштів, необхідністю модернізації виробництв з урахуванням більш високих екологічних вимог і т.п.

2. Право навколишнього середовища в економічно розвинених державах *

__________________________

* Написаний за сприяння Нідерландського інституту прогресивних досліджень в галузі гуманітарних та соціальних наук Королівської Нідерландської Академії мистецтв і наук.

 




 Правовий режим державних природних заказників |  Правовий режим пам'яток природи, дендрологічних парків і ботанічних садів |  Правовий режим лікувально-оздоровчих місцевостей, курортів і рекреаційних зон |  Правовий режим особливо охоронюваних природних об'єктів |  Поняття і фактори створення екологічно небезпечних ситуацій |  Стан законодавства про запобігання та діях в екологічно небезпечних ситуаціях |  Правові заходи попередження |  Правове регулювання попередження аварій |  Правове регулювання прогнозування стихійних лих і підготовленості до них |  Поняття і види екологічно неблагополучних територій |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати