На головну

самосвідомість

  1.  Завдання № 2. Самосвідомість, або образ Я
  2.  НАЦІОНАЛЬНЕ САМОСОЗНАНИЕ
  3.  Нація: самосвідомість, інформація та істина
  4.  Професійна самосвідомість учителя
  5.  самосвідомість
  6.  САМОСОЗНАНИЕ як об'єкт психодіагностики

самосвідомість - Це особливий, структурний компонент психіки, що виражається в здатності людини виділяти самого себе як якусь самостійну і відмінну від усього навколишню дійсність.

Зміст самосвідомості проявляється в усвідомленні людиною фізичних і психічних властивостей, дій і вчинків, почуттів, бажань, прагнень тощо.

Самосвідомість формується на певному рівні розвитку особистості під впливом способу життя, який вимагає від людини самоконтролю власних вчинків і дій, прийняття повної відповідальності за них.

Ряд авторів виділяє три компонента в самосвідомості: самопізнання, самооцінку, саморегуляцію.

Критерії самосвідомості: 1) виділення себе з середовища, свідомість себе як суб'єкта, автономного від середовища (фізичної і соціальної); 2) усвідомлення своєї активності ( «Я керую собою»); 3) усвідомлення себе "через іншого" ( "Те, що я бачу в інших, це може бути і моя якість»); 4) моральна оцінка себе, наявність рефлексії - усвідомлення свого внутрішнього досвіду.

У структурі самосвідомості можна виділити чотири рівні:

1. Безпосередньо-чуттєвий рівень - самовідчуття, самопереживання психосоматичних процесів в організмі і власних бажань, переживань, станів психіки. В результаті досягається найпростіша самоідентифікація особистості.

2. Целостно-подібний, особистісний рівень - усвідомлення себе як діяльного початку. Виявляється як самопереживання, самоактуалізація, підтримання аутоідентічності свого "Я".

3. Рефлексивний, інтелектуально-аналітичний рівень - усвідомлення особистістю змісту власних розумових процесів особистості. В результаті можливо самоспостереження, самоосмислення, самоаналіз, саморефлексія.

4. Цілеспрямовано-діяльний рівень - своєрідний синтез трьох розглянутих рівнів, в результаті виконуються регулятивно-поведінкові і мотиваційні функції через численні форми самоконтролю, самоорганізації, саморегламентаціі, самовиховання, самовдосконалення, самооцінки, самокритики, самопізнання, самовираження.

Виділяючи себе з об'єктивної дійсності, усвідомлюючи свої переваги і недоліки людина може змінювати себе. Стимулом для самозміни можуть бути вимоги суспільства (в тому числі і конкретних людей) або власні ж вимоги до себе [7].




 види почуттів |  бібліографічний список |  Мозок і психіка. Будова нервової системи |  блоки мозку |  Робота нервової системи людини. Рефлекторна діяльність мозку |  Динаміка нервових процесів |  Виникнення і розвиток психіки в філогенезі |  розвиток психіки |  бібліографічний список |  Функції і властивості свідомості |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати