На головну

Глава 8. Мислення

  1.  Chapter One (глава перша) The Eve of the War
  2.  I. ГЛАВА Про самадхи
  3.  II. ГЛАВА Про ДУХОВНОЇ ПРАКТИЦІ
  4.  III. ГЛАВА Про НЕЗВИЧНИХ ЗДІБНОСТЯХ
  5.  IV. ГЛАВА ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ
  6.  Quot; Нове мислення "і поворот у зовнішній політиці
  7.  Quot; Екологічне мислення "нове слово для старого язичництва

рон) вперед, після чого партія переходила в теоретично виграний для
 чорних пішаковий ендшпіль. Звичайно, подібна глибина розрахунку нетіпіч-
 на: за словами самого Альохіна, це найдовша комбінація, розрахова-
 ная їм під час практичної партії. Спробуємо оцінити, скільки вариан-
 тов шахіст повинен би був розрахувати, якби він діяв методом пів
 ного перебору. Якщо навіть прийняти, що на кожному ходу був вибір в середньому
 тільки з 10 можливостей, то потрібно було б розрахувати 1041 варіантів.
 Це означає, що при швидкості рахунку] хід в секунду Альохін, почавши розрахунок
 в 1922 р, не тільки не закінчив би його до початку XXI століття, але і повинен був
 провести в роздумах без сну, їжі і відпочинку ще мільярди років. Ясно, що та-
 кі жахливі цифри перебору варіантів не мають ніякого відношення
 до реального людського мислення, хоча методом повного перебору дей
 ствует більшість сучасних шахових комп'ютерів, в тому числі і
 «Deep Thought», який переміг у матчі чемпіона світу Г. Каспарова.

Для того щоб пояснити здатність людини вибирати в ході реше-
 ня завдання тільки найбільш осмислені варіанти, було введено поня-
 нення евристики, тобто такого методу пошуку, який зі значною веро-
 ятность дозволяє відбирати найбільш вдалі коридори в лабіринті ре-
 шення задачі. Візьмемо приклад однієї з таких евристик, мабуть, най-
 більш простий. Вона називається «евристикою найкрутішого підйому».
 Уявімо собі людину, що прогулюється по нерівній місцевості і
 поставив собі за мету забратися на вершину найвищої гори. ме
 стности поцяткована стежками, які постійно розгалужуються. Для того
 щоб скоротити число невдалих спроб, людина може воспользовать-
 ся правилом: вибирати завжди ту стежку, яка крутіше всіх подніма-
 ється вгору. Це і є евристика найкрутішого підйому. Ця евристика,
 як, втім, і всі інші, не гарантує успіху: найкрутіший підйом
 може вести на вершину не найвищого, а другорядного пагорба. Усе
 ж евристика збільшує ймовірність того, що розглянутий варіант
 веде до успіху. Легко можна уявити, як прикласти таку евристику
 до інших місій. Наприклад, в шахах вона може означати першочергових
 ве розгляд ходів, що призводять до матеріального перевазі, заняття
 центру фігурами, ослаблення прикриття ворожого короля і т.д.

Використовуючи декілька більш витончений варіант розглянутої вище
 евристики (так званий «аналіз цілей і способів») А. Ньюелл і Г. сай-
 мон створили програму «Загальний вирішувач завдань», яка виявилася спо-
 собнимі, зокрема, довести 2/3 теорем з відомого математичного
 трактату «Principia Matematica» Уайтхеда і Рассела.

Отже, евристики дозволяють скоротити перебір варіантів. але являють-
 ся вони адекватним описом людського мислення? Навряд чи на
 це питання можна відповісти позитивно. Звичайно, в ситуації прогул-
 ки по пересіченій місцевості розглянута евристика дійсно
 може застосовуватися людиною. Але вибір стежки, що веде вгору, не
 йде ні в яке порівняння за насиченістю розумової діяльності
 з тими ж шахами, а щодо вирішення власне інтелектуальний
 них завдань людиною застосування евристики здається малоймовірним.


дослідницька поведінка

Візьмемо знову для прикладу шахи. Фактично в процесі размиш-
 лення над ходом відбувається не стільки вибір варіантів, скільки вклю-
 чення в модель нових відносин між фігурами. Будь-яка досить
 складна шахова позиція включає дуже велику кількість відносин
 між фігурами. Створюючи модель ситуації, шахіст по необходімос-
 ти відбирає тільки деякі з них, найбільш суттєві з його точки
 зору. На основі цих відносин і будується «проблемне простір».
 У процесі обмірковування виявляються нові відносини, ті, які рань-
 ше не сприймалися як істотні. Наприклад, встановлення угро
 зи вилки з будь-якого поля робить істотним відношення фігури, за-
 захищатися це поле. Тільки наявність уявлень про відносини фі
 гур може пояснити такі вживаються при аналізі партії терміни,
 як «загроза», «захист», «підготовка ходу».

Психологічно пошук в проблемному просторі відрізняється від пре-
 дидущей етапу - створення репрезентації завдання. Поява будь-якого
 ходу серед розглянутих шахістом при обмірковуванні є резуль-
 тат встановлення відносин фігур, які і складають репрезентацію
 ситуації.

Фактично рішення багатоходових завдань з великим простором по-
 позову типу шахів включає два компонента. Перший - розглянуте в
 попередньому розділі знаходження потрібних відносин між елементами.
 Другий - розрахунок варіантів; він передбачає можливість уявного пе-
 міщення по проблемному простору з поверненнями і обхідними путя-
 ми, грунтуючись в цьому сенсі на «урівноважених системах» Піаже.

Для пояснення того, що відбувається при міркуванні шахіста над
 ходом, можна скористатися терміном С. Л. Рубінштейна «аналіз через
 синтез »: виявлення нових відносин фігур (аналіз) відбувається в резуль-
 таті переосмислення позиції і постановки нових цілей (синтез).

А. В. Брушлинский пише: «... людина шукає і знаходить рішення думки-
 котельної завдання не за принципом вибору з альтернатив, а на основі строго
 певного, безперервного, але не рівномірно формується прогно-
 зирования
шуканого »(цит. за: [Брушлинский, 1979, с. 154]). І далі на на-
 дмуть сторінках: «... наші експерименти показують, що заздалегідь дані,
 рівноімовірні і чітко відокремлені один від одного альтернативи вибору мо
 гут стати такими не на початку, а лише до кінця попереднього їм живо
 го процесу мислення. Ось чому навіть коли в ході такого процесу
 суб'єкт послідовно аналізує «кілька» формованих їм спосо-
 бов рішення задачі, цей сам по собі істотний факт навряд чи означаючи
 ет диз'юнктивній ситуації вибору з відповідно кількох альтер-
 Натів. Щоб виступити в якості альтернатив, вони повинні спочатку віз
 никнути і поступово сформуватися. Повністю сформуватися вони мо-
 гут лише в кінці, в результаті живого розумового процесу ... мишле-
 ня виступає як вибір з альтернатив не в психологічному, а в формальних
 но-логічному плані (коли акцент ставиться на вже готові продукти мис
 неністю діяльності безвідносно до живого психічному процесів
 су, в результаті якого вони формуються) »[там же, с. 159].





 розумова логіка |  Глава 8. Мислення |  дослідницька поведінка |  Методи вивчення ІП |  Процеси формування репрезентації проблемної ситуації |  Алгоритмічна нерозв'язних її наслідки для організації розумної діяльності |  дослідницька поведінка |  Глава 8. Мислення |  Глава 8. Мислення |  Глава 8. Мислення |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати