На головну

Приклад 1.

  1.  API Інтерфейс Windows на прикладі Visual Basic ver 6.0
  2.  Drupal: практичні приклади
  3.  IV. Приклади конкретних застосувань
  4.  IV. Приклади конкретних застосувань
  5.  IV. Приклади конкретних застосувань
  6.  IV. Приклади конкретних застосувань
  7.  IV. Приклади конкретних застосувань
   За поточними нормам, тис. Руб.  Відхилення від норм  Фактична собівартість, тис. Руб.
 Найменування статті  індекс  сумарне відхилення
 4 = (гр. 2 х хгр. 3) / 100  5 = гр. 2 + + гр. 4
 Чорні метали  -3,2  -3,58  108,42
 Кольорові метали  +1  +3,56  359,56
 лісоматеріали  +5  +2
 Разом по статті «Матеріали» -  +1,98  509,98
 Зворотні відходи (віднімаються)  42,6  -2  -0,85  41,75
 Куплені напівфабрикати і комплектуючі вироби  +3  +84,6  2904,6
 Основна заробітна плата виробничих робітників  +0,5  +4,97  998,97
 Витрати на утримання експлуатацію обладнання  +0,2  +1,41  707,41
 загальновиробничі витрати  400,6  +0,1  +0,4
 Загальногосподарські витрати  +0,8  +2,51  316,51
 Інші витрати  +1,9  +5,7  305,7
 Разом виробнича собівартість _  +102,42  6102,42

враховуються за окремими статтями витрат, а витрати сировини, матеріалів, палива, енергії - за окремими групами. Вся первинна документація складається з обов'язковим зазначенням номерів (шифрів) замовлень. Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом ділення суми витрат на замовлення на кількість виготовлених за цим замовленням виробів (Картка обліку виробництва. Рахунок 20 «Основне виробництво»). Розділивши суму по кожній статті калькуляції замовлення на кількість випущених виробів, отримаємо постатейну суму витрат на один виріб. Порівнюючи калькуляції собівартості за звітними і плановими даними, можна провести аналіз і виявити причини відхилень.

Попередільний метод обліку і калькулювання собівартості застосовується на підприємствах з однорідною за вихідному матеріалу і характеру обробки масової продукцією, на яких переважають фізико-хімічні та термічні виробничі процеси з перетворенням сировини в готову продукцію в умовах

 Витрати по підприємству в цілому - 1800 тис. Руб.

Мал. 18.3. Схема формування витрат на виробництво

безперервного і, як правило, короткого технологічного процесу вигляді ряду послідовних виробничих процесів, каж-ий з яких або група яких складають окремі само-тоятельно переділи (фази, стадії) виробництва. Цей метод ¦ подружжя застосовується у хімічній промисловості, металургії, отруті галузей лісової та харчової промисловості, а також в про-зводствах з комплексним використанням сировини.

Під переділом розуміють сукупність технологічних опера-ий по виробленню проміжного продукту, який є олуфабрікатом для виробництва продукції на наступних тадіях, фазах (переділах) виробничого процесу. У текстильній промисловості - це вироблення пряжі, виготовлення пряжі: її фарбування. При Попередільний методі обліку витрати на про-зводство продукції враховуються по цехах (переділів, фаз, тадіям) і статтями витрат. Розглянемо попередільний метод ¦ подружжя і калькулювання собівартості продукції на умовному РИМЕРА (рис. 18.4).

Приклад. Використовуються два варіанти. За першим варіантом собі-АРТІСТЬ кожного переділу калькулируется тільки в частині витрат на бработку. Собівартість продукції по переділах складе:

1-й переділ (цех) - 25 000 тис. Руб. / 20 шт. = 1250 тис. Руб. 2-й переділ - 7000 тис. Руб. / 20 шт. = 350 тис. Руб. 3-й переділ - 10 000 тис. Руб. / 20 шт. = 500 тис. Руб.

Разом: 42 000 тис. Руб. / 20 шт. = 2100 тис. Руб.





Таким чином, фактична собівартість одиниці продукції дорівнює 42000/20 = 2100 тис. Руб.

За другим в а р і а н т у калькулювання собівартості здійснюється по кожному переділу з урахуванням перехідних витрат за вартістю сировини і матеріалів з попереднього переділу. Такий варіант методу обліку і калькулювання собівартості називається напівфабрикатний. Другий варіант калькулювання по кожному переділу передбачає використання рахунку 21 «Напівфабрикати власного виробництва», коли цехи перших переділів здають на склад напівфабрикати, які відпускаються зі складу наступному переділу. Собівартість готової продукції складається з собівартості напівфабрикатів попередніх стадій обробки і витрат останнього переділу, т. Е. Ті самі витрати повторюються в собівартості напівфабрикатів кілька разів. Таке нашарування витрат називається внутризаводским оборотом, який і підлягає виключенню при підсумовуванні витрат по підприємству в цілому.

За другим варіантом за рахунком 20 «Основне виробництво» витрати складуть 25 млн руб. + 32 млн руб. + 42 млн руб. - 99 млн руб., А внутрішньозаводський оборот - 57 млн ??руб. (25 + 32). Таким чином, продукція першої переробки буде реалізовуватися на сторону з урахуванням собівартості в 25 млн руб., Продукція другого переділу - з урахуванням виробничої собівартості в 32 млн руб., І на кінцевому етапі виробнича собівартість складе 42 млн руб.

Попроцессний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах з масовим характером виробництва одного або кількох видів продукції, коротким періодом технологічного процесу, при відсутності або незначному обсязі незавершеного виробництва. Цей метод застосовується у видобувних галузях промисловості (вуглевидобувна, нафтовидобувна і ін.), А також в промисловості троітельная матеріалів, електро- і теплостанціях і ін. При попроцессном методі витрати враховуються за встановленими статтями калькуляції по всьому виробничому процесу або про окремих стадіях процесу виробництва. Після закінчення від-етного періоду сукупні витрати по виробничому процесу ділять на число одиниць випущеної продукції і обчислюють собівартість однієї калькуляційної одиниці.

Наприклад, витрати з видобутку і продажу вугілля, враховані по всіх стадіях технологічного процесу (підготовча виробка, виїмка вугілля, завантаження у вагони, транспортування, порододора-лення, сортування і збагачення вугілля) ділять на кількість тонн обитій вугілля і визначають собівартість однієї тонни. Є азлічних варіанти обчислення собівартості одиниці продук-ії за цим методом.

18.5. Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції

За економічним змістом витрати групуються за елементами витрат. На практиці під елементом витрат розуміють економічно однорідні витрати (матеріальні витрати, амортизація та ін.), За елементами витрат на підприємстві складається кошторис витрат на виробництво. Угрупування витрат за економічними елементами показує, що саме і на яку суму через асходовано на виробництво продукції в цілому по підприємству і її підрозділам, яке співвідношення окремих елементів витрат у загальній сумі витрат. Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції складається з метою визначення загальної суми витрат підприємства (за економічними елементами) і взаємної ув'язки цього розділу з іншими розділами бізнес-плану підприємства (рис. 18.5).

Угруповання витрат по економічних елементах повинна базуватися на Положенні з бухгалтерського обліку «Витрати організацій» і Податковому кодексі РФ. Як вже зазначалося, відповідно до Положення з бухгалтерського обліку витрати організацій групуються за п'ятьма елементами витрат, а відповідно до Податкового ОДЕКС РФ - по чотирьом елементам витрат. До кошторису витрат полягають всі витрати основних і допоміжних підрозділі-ий підприємства, що беруть участь у виробництві промислової родукції, а також виконанні робіт і послуг непромислового


 характеру як для господарств свого підприємства (капітального будівництва і т. п.), так і для сторонніх організацій.

До кошторису витрат включаються також витрати на освоєння виробництва нових виробів, витрати на підготовку виробництва, витрати на збут продукції та ін. Відзначимо, що при обліку витрат за елементами не виділяють витрати на закінчену виробництвом продукцію (роботи, послуги) і незавершене виробництво. Угруповання витрат по звичайних видах діяльності теж передбачає угруповання за елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні потреби;

• амортизація;

• Інші витрати.

Дане угрупування за елементами витрат також передбачена формою № 5 річної бухгалтерської звітності «Додаток до бухгалтерського балансу». Відзначимо, що кошторис витрат враховує всі витрати підприємства за елементами, т. Е. Витрати не тільки на здійснення основної діяльності, а й на інші види діяльності (на здійснення капітальних і фінансових вкладень, операційні та позаопераційні прибутки і ін.). Методи планування кошторису витрат на виробництво представлені на рис. 18.6. Умовний приклад розрахунку кошторису витрат наведено в табл. 18.5.

При складанні кошторису витрат кошторисних методом вихідними даними для розрахунків є відповідні кошториси і розділи бізнес-плану підприємства. Крім кошторисів і розділів бізнес-плану вихідними даними при складанні кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції за калькуляционному методу є собівартість окремих видів продукції по всій номенклатурі і дані про обсяг випуску товарної продукції.

 
 

Шляхом множення кожної статті планової калькуляції по кожному з виробів на відповідну кількість виробів за програмою планового періоду і наступного підсумовування даних по всіх виробах отримують виробничу собівартість товарної продукції за статтями калькуляції. Собівартість реалізованої продукції по калькуляції повинна бути рівна собівартості товарної продукції за кошторисом витрат на виробництво і реалізацію. Калькуляція дозволяє перевірити правильність розрахунків за кошторисом витрат, в свою чергу, кошторис витрат на виробництво і реалізацію товарної продукції контролює правильність складання калькуляцій собівартості окремих видів виробів.

Складання кошторису витрат наскрізним методом починається з розробки кошторисів витрат допоміжних цехів, так як продукція допоміжних і обслуговуючих цехів споживається основними




показники собівартості виробничої товарної і реалізованої продукції.

Основою розробки кошторису витрат служить класифікація витрат за економічними елементами (рис. 18.7). Вони визначаються традиційним способом згідно з відповідними інструкціями, методиками і положенням. Сукупність цих витрат за елементами (див. Табл. 18.5), перерахованим в пунктах 1-5, становить загальний обсяг витрат на виробництво продукції. Однак загальна сума

витрат, відображена в кошторисі витрат, включає не тільки витрати на виробництво товарної продукції, але і витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного виробництва (в тому числі напівфабрикатів власного виробництва), витратами майбутніх періодів і наданням послуг, які не включаються до товарну продукцію.

Для визначення виробничої собівартості товарної продукції необхідно:

а) із загальної суми витрат на виробництво виключити витрати,
 зараховують на невиробничі рахунки (вартість робіт по капі
 тального будівництва та капітального ремонту будівель і споруд
 ний, які виконувалися для свого підприємства, транспортні
 послуги, що надаються стороннім організаціям, непромисловим
 господарствам підприємства, вартість науково-дослідних
 робіт, виконуваних для сторонніх організацій, і т. п.);

б) врахувати зміну залишків витрат майбутніх періодів (при
 їх збільшенні сума приросту віднімається від суми витрат на про-
 ництво, а при зменшенні - додається);

в) врахувати зміну залишків незавершеного виробництва
 (В галузях, де воно планується): приріст зменшує собівартість
 товарної продукції, зменшення - збільшує. -

Сума, отримана після внесення змін, передбачених пунктами (а), (б) і (в) (див. Табл. 18.5, пункти 7-9), являє собою виробничу собівартість товарної продукції. Для визначення повної собівартості товарної продукції необхідно до її виробничої собівартості додати комерційні витрати (див. Табл. 18.5, пункт 11), які включають витрати на упаковку виробів на складі, транспортування продукції, комісійні збори та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції. Повна собівартість товарної продукції відрізняється від собівартості реалізованої продукції, на базі якої визначається сума прибутку, наявністю залишків нереалізованої продукції. Для визначення реалізованої продукції необхідно до повної собівартості товарної продукції додати собівартість залишків нереалізованої продукції на початок планованого періоду і відняти собівартість залишків нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Кошторис витрат на виробництво використовується при розробці фі-нансового плану підприємства, для визначення потреби в обо-ротних коштах, при складанні балансу доходів і витрат та визначення ряду інших показників фінансової діяльності підприємства.

Приклад 1.

Визначити вертикальне стискуюче напруга в точці М від дії зосередженої сили N, яка додається до поверхні грунтового підстави, якщо відомо: N = 25.0кН, точка М знаходиться на глибині 3 м від поверхні і на відстані 2 м в сторону від дії сили.

Графік для визначення коефіцієнта К.

Рішення: 1. Визначаємо відношення r / z = 2/3 = 0,67. За графіком знаходимо відповідає К = 0,1889.

2. За спрощеною формулою Ж. Буссінеска визначаємо вертикальне стискуюче напруга:

Приклад 2. Умова (див. Приклад 1) по z = 5 м; r = 2 м.

Рішення: 1. r / z = 2/5 = 0.4, отже, за графіком К = 0,3294.

2. .

Висновок: вертикальне стискуюче напруга залежить від місця положення точки, наприклад, зі збільшенням глибини (місце положення точки М) і з віддаленням від осі напруги зменшується.

Напруги від дії кількох зосереджених сил.

Схема до визначення напружень від дії кількох сил.

В основі - принцип суперпозиції. Сумарна напруга дорівнює сумі напруги від кожної сили.

;



© um.co.ua - учбові матеріали та реферати