Головна

Теорія Де- та ресоматизації М. Шура

  1.  A) Природно-правова теорія
  2.  I. ЛОГІКА А. Теорія пізнання
  3.  I. Теоріяли? с?ра?тар
  4.  VI. Теорія адекватного харчування. Уголев А. М.
  5.  А) Феномен і теорія. природний реалізм
  6.  А. Л. Єрьомін. Ноогенезе І ТЕОРІЯ ІНТЕЛЕКТУ
  7.  А. Л. Єрьомін. Ноогенезе І ТЕОРІЯ ІНТЕЛЕКТУ

Думка про вертикальному розчленуванні і функціональному створенні і раз-рушення соматичної, душевної і духовної діяльності присутня у багатьох натурфілософських, фізіологічних і психологічний моделях. Вона має велике значення, наприклад, у функціональній моделі нервової системи Джона Джексона (J. Jackson) з його ієрархією фізичної і психічної діяльності, що вплинуло і на Фрейда.

Психоаналіз описує у фізичній і психічній діяльності топическую і генетичну прогресію і регресію. Таким чином, мають місце створення і розпад, які здійснюються між несвідомими тілесними, найбільш елементарними рівнями і свідомими диференційованими воспрітіямі і уявленнями. Крім того, психоаналіз описує прогресію і регресію в часі, фазово-специфічний розвиток і повернення до більш ранніх форм, наприклад до ранніх дитячих переживань. Виходячи з цього, М. Шур [М. Schur, 1955] описав психосоматичний сімптомообразованіі як топическую і временнею регресію, причому соматичні захворювання описуються в рамках моделі розвитку фізичної і психічної діяльності.

Найбільш ранні дитячі реакції задоволення і невдоволення розуміються як дифузні захисні феномени, які проявляються в некоординованою м'язової діяльності. Дитина відповідає на ситуацію страху рухової бурею, ця тенденція може проявлятися і пізніше. У процесі розвитку і дозрівання біль і страх в переживаннях усвідомлюються і переробляються в відчуттях, уявленнях, думках і в кінцевому рахунку в мові. Замість дифузного реагування виникає цілеспрямована, відповідна реальності переробка. М. Schur (1955) описує подолання дифузних соматичних феноменів реагування як процес розвитку в сенсі десоматизації. З цим пов'язані психоаналітичне поділ переходу первинних процесів (пряма реалізація неусвідомлених потреб, можлива заміна об'єкта, легке ущільнення і зрушення в рамках лібідіноз-ної реакції) і розвиток вторинних процесів (енергія сильніше зв'язується з певним об'єктом, задоволення може відстрочити, мислення і мова стають відповідними реальним можливостям). В процесі раннього дитячого розвитку в рамках десоматизації настає нейтралізація сексуального лібідо і агресивності, які вживаються в діях, відповідних установок «Я» і реальності. І навпаки, у випадках регресивного розвитку може знову виникати прорив лібідо і агресії, який в умовах обмежених функції «Я» (слабкість «Я») може знову приводити в процесі РЕСО-мотузці до появи психосоматичної картини симптомів. Це частіше відбувається у людей, які пережили в ранньому дитинстві багато травм і виявляють обмеження функції «Я», причому «вибір органу» визначається як ранніми дитячими травмами, так і спадковою схильністю.




 ПСІХОНЕЙРОЕНДОКРІНОЛОГІЯ |  психонейроімунології |  ПОДОЛАННЯ - ПЕРЕРОБКА ХВОРОБИ І БОЛІСНОГО СТАНУ |  Основні принципи епідеміології психосоматичних розладів |  ЧАСТОТА психосоматичних СКАРГ І ЗАХВОРЮВАНЬ |  транскультурного психосоматика |  Психосоматики та СОЦІАЛЬНІ КЛАСИ |  ВСТУП |  Характерологічні ОРІЄНТОВАНІ НАПРЯМКИ І ТИПОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ |  Загальні відомості |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати