Головна

Нехай Будкін плаче

  1.  У ясновидця Я ПІШОВ БИ, ХАЙ МЕНЕ НАВЧАТЬ!
  2.  Треба це зробити - нехай навіть вийде
  3.  Наша Таня громко плачет: Петька, гад, утиріл м'ячик!
  4.  Вона співає йому колискову - дитина плаче, співає другу - плаче, співає третю, четверту ...
  5.  Нехай будь-яким чином зломщик дізнався, що у адміністратора в змінну оточення PATH
  6.  Нехай спостереження задовольняють не тільки аксіомам тотожності і впорядкованості, але і аксіом додавання (адитивності)
Надя і Таточка вже спали, а Служкін набридло сидіти на кухні з книжкою, і він вирішив сходити в гості. Наприклад, до Вєтці. Димлячи сигаретою, він брів по блакитним тротуарах зігнутої вулички СтарихРечніков. Рідкісні ліхтарі, немов фруктові дерева, сумно цвіли средісугробов. Вдалині, за сніговими тополями і дахами, за грубними трубами, шпаківнями і човнами на сараях, примарно біліли складені гармошкойпласти багатоповерхівок. Небо над ними було безладно подряпане зігзагамісозвездій. Двері відчинив Колесников і, побачивши Служкін, відразу випіхал його наплощадку і вибіг сам. - Слухай, Вітьок! - Радісно прошепотів він. - Виручи, ось так треба! ...-- Він долонею азартно відрізав собі голову. - А в чому справа? ... - Знехотя піддався Служкін. - Мені, розумієш, треба з дому на ніч змитися! ... Ти скажи, що тебеБудкін дзвонив, що його на мосту ДАІ зупинило і машину на стоянку отправіло-- треба, щоб я приїхав виручати! - Колесніков видав цю версію з ходу, видно, заготовив заздалегідь. - Та ну тебе ... - скорчився Служкін. - Вітьок, ну як братана прошу, як мужик мужика! ... З кислою міною слідом за ним Служкін увійшов до передпокою. Гілка виглянула скухні, побачила Служкін, заверещала і кинулася цілувати. - Так злізь ти з мене! ... - Відбивався Служкін. - Гілка, не кричи, делоесть! Мені тільки що Будкін дзвонив. Його на мосту ментовка зупинила і машина забрала. Він просить, щоб Вовка його відмазав. -- Прямо зараз? - Здивувалася Гілка. - А завтра-то не можна? - Завтра будуть вже другі календарну добу стоянки, - швидко сочінілСлужкін. - А це подвоєння плати. - А чого він нам не подзвонив? - Підозріло запитала Гілка. - Каже, телефонував, та не зміг додзвонитися. - Так, блін ... - сказала Гілка і сумно подивилася на Колесникова .-- Це надовго? - На всю ніч ... - скорботно відповів Колесніков і повісив голову. - Поїдеш? - Треба. - Колесніков важко зітхнув. - А то він плакати буде ... - Ну, гаразд, - сумно погодилася Гілка і пішла на кухню, але оттудакрікнула: - А ти, Вітька, роздягайся, проходь. Колесніков засяяв і показав Служкін стиснутий кулак з оттопиреннимбольшім пальцем. Служкін скривився і показав йому стиснутий кулак соттопиреннимі великим пальцем і мізинцем. Колесніков докірливо развелрукамі, мовляв, про що мова! Служкін неквапливо роздягався, а Колесніковторопліво одягався. - Ну, я поїхав! - Крикнув він в квартиру, насуваючи шапку. - Будеш з Будкін трахатись - привіт від мене передай, - сказалСлужкін, і Колесников, розуміюче посміхнувшись, зверхньо похлопалего по плечу. Колесніков вискочив за двері, а Служкін попрямував в кухню. Гілка розмашисто нахлестала чаю в дві чашки. - Вітька, а ти правду сказав щодо Будкина? - Запитала вона. - А що, я в чомусь проколовся? - Затривожилося Служкін. - Та ні ... Просто в останній місяць Колесніков уже вкотре домашнього ночує. Саме підозріле, що у нього завжди надійна відмазка є. Я вже подумувала, не завів він собі коханку? Дівки знайомі говорили, чтовіделі його з якоюсь бабою ... - Може, підслідна? - Мляво припустив Служкін. - Іди ти, - фиркнула Гілка. - А якщо і коханка, що ти зробиш? - У-ух! - Зашуміла Гілка. - Я йому тоді влаштую тарарам! Всю рожурасцарапаю, посуд переб'ю! - І що після тарарамі? - Ну-у ... візьму з нього слово, що більше не повториться, і далі жітьбудем. Шурупу-то татусь такий-сякий, а потрібен. - А якщо повториться? - Тоді розлучуся. Тільки спершу іншого тата знайду, гарного і сквартірой. А поки шукати буду, Колесникову все життя отрую. - Суворо ... А за мене ти заміж б пішла? - Ти що, мені пропозицію робиш? - Запідозрила Гілка. - Просто з'ясовую, годжуся я ще в женихи або вже немає. - Звичайно, пішла б. Ти людина весела, легкий, без проблем. - Чого ж раніше не йшла, коли кликав? - Молода була, дура. - А зараз стара і мудра? - А зараз молода і мудра, - ображено поправила Гілка. - Чого тиразговор-то про це затіяв? Ти, випадково, Колесникова не для цього відіслав? Може, ти Будкина підмовив, щоб він його покликав? Колесніков звалить, а титут зі мною на цілу ніч залишишся, а? Ти на таке здатний. Служкін крякнув. - А як тобі більше подобається? - Запитав він. - Та вже краще так, ніж він би до коханки пішов. - Ага, тобі, значить, можна змінювати, а йому не можна? Тобі орден, а ЕМУП морді? - Служкін по-будкінскі захехекал. - Сама-то нічим не краще за нього. Теж йому роги приставила до другого поверху. - Та не в тому річ, Вітька! - Обурилася Гілка. - Ми ж людісовременние, вільні! Головне - не те, що змінює, а як ставиться! Янікогда людей не змішую: Колесніков - це завжди Колесніков, ти - всегдати. А для нього все баби однакові, аби ноги розсовували! Для нього що я, що якась повія - одне і те ж! Вся та різниця, що я даювсегда безкоштовно! - Ач ти його обробила ... - хмикнув Служкін. - На фіг тоді тобі сним таким жити? - А чого робити? Вляпалася, ось і сиджу! Ти заміж не береш, Адруг нічим не краще Колесникова. - Уф, Гілка, ну і завантажила ти мене, - зітхнув Служкін. - Гаразд, чого тріпатися даремно, - погодилася Гілка. - Шуруп спить, нічого не знає. Ти ночувати будеш? - Господь з тобою! ... - Жахнувся Служкін. - Тоді я в ванну хвилин на десять, а ти почекай. Гілка полетіла в передпокій, замкнула двері й зникла у ванній. Слишнобило, як зашльопали по підлозі її босі ноги, потім зашипів душ. Служкінзакуріл, вимкнув в кухні світло і підійшов до вікна. Звідси добре було видно весь затон. Яскраво освітлений прожекторами, онлежал посеред темряви як острів. Кораблі загадковими кристалами билівморожени в площину неприродно білого льоду. Було у всьому цьому щось токосміческое: ціле блюдо сліпучого світла в океані чорноти і далеко пунктірмелкіх зірочок - ліхтарів на дамбі, - немов віднесений в сторонуокраінний рукав спіральної галактики. Шум душа нагадував свист вселенскогоефіра. Але шум замовк, двері ванної рипнули, і Гілка вийшла. - Кидай сигарету, - пошепки наказала вона. - Підемо в кімнату. У кімнаті Служкін сів на диван, а Гілка ляснув поруч, притулившись донього. Служкін обійняв її. - Ну, не думав, не гадав ... - пробурмотів він і почав целоватьВетку в губи. Гілка піддавалася з жаром і енергією. Служкін розстебнув зверху донізупуговіци її халата, поклав руку на її гарячий живіт, повільно повів ладоньювверх і взяв, як грушу, важку і велику груди Гілки. І тут у входнойдвері заелозіла ключ. - Колесніков повернувся! - Пошепки крикнула Гілка, злетіла з дивана іначала гарячково застібатися. - Великий факір загидив сортир, - крізь зуби, ледь не загарчав, сказав Служкін, встав, пішов на кухню, увімкнув світло і злобно обрушився натабуретку. Гілка отщелкнул собачку, і Колесніков нарешті увійшов. - Чого закрилася-то на сто оборотів? - Роздратовано запитав він, роззуваючись. - Чого тут, вкрадуть тебе, чи що? ... Служкін пішов? - Ні, на кухні сидить, - відповіла Гілка і, подумавши, додала: --Куріт. Служкін покірно витягнув сигарету і закурив. М'яко ступаючи в одніхносках, Колесников пройшов на кухню і поставив перед Служкін на столбутилку горілки. - Обламати вона мене, - тихо сказав Колесніков. - Назовсім і навсегдавигнала. Зараз з горя пити будемо. Гілка з'явилася в дверях кухні. - Ти чого повернувся-то? - Запитала вона. - Автобуса довго не було. Холодно чекати. - На вулиці - мінус два ... - Мінус два - спека, чи що, по-твоєму ?! - Гаркнув Колесніков. - А ти казав, Будкін плакати буде ... - дуже скромно, по інерціісказала Гілка. - Та хрін з ним, - махнув рукою Колесніков. - Нехай плаче.


 градусів |  Мертві не потіють |  торжество |  Темна ніч |  собача доля |  станція валежной |  Фотографія з помилкою |  відвідувачі |  Факти і висновки |  бетономішалка |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати