Головна

Сашенька

Після роботи Служкін пішов не додому, а в Старі Річковики. Район билзастроен двоповерховими бревенчатимі бараками, схожими на фрегати, витащенниена берег. Прощально зеленіли палісадники. Ряди потемнілих сараїв стояли попояс в гігантських осінніх лопухах. Служкін вийшов на крутий обривистий берегКами і зверху попрямував до судноремонтного заводу. Висока облачнаяархітектура світилась крізь тиху воду річки. Червоні бакени іздалекаказалісь горобиновими листям. Вузька дамба підковою охоплювала затон. Гілка старих, високих тополь на дамбі, відбиваючись у коричневій, стоячейводе затону, застигли білі теплоходи. Краснокирпичное, дореволюційний будинок заводоуправління грозновздималось над обриви, схоже чи то на Брестську фортецю, то чи наобвітое жилами могутнє серце древнього мамонта. Біля входу в гущі акаційзаблуділся обшарпаний Ленін. У конструкторському бюро, побачивши Служкін, який відкрив двері, якась тоженщіна крикнула в глибину приміщення: - Рунева, до тебе наречений! Служкін чекав Сашу на сходовому майданчику біля відчиненого вікна. Тіхоулибаясь, Саша прикурила від його сигарети. В її красі було щось сумне, немов відцвітають, як ніби красивою Саша була останній день. - Чого ти так довго не заходив, Вітя? - Докірливо запитала вона. --Я По тобі так скучила ... - Закрутився, - винувато пояснив Служкін. - І школа ця ще ... - Школа, географія ... - мрійливо сказала Саша. - Ти, Вітя, всегдабил романтиком ... Амазонка, Антарктида, Індійський океан ... Ось виїхати битуда від усієї тутешньої фігні - осточортіло все ... З затону долинув гудок корабля. - Що у тебе новенького? - Запитав Служкін. - А що у мене може бути? Нічого. - Саша знизала плечима і зітхнула .-- З сусідами по малосімейці лаюся та картоплю чищу ... - Як залицяльники? Нишпорять? - Які тут залицяльники? - Посміхнулася вона. - Один якийсь в последнеевремя клеїться, та що з того? - Нема толку, коли в заду голка, - підтвердив Служкін. - А хто він, твій щасливий обранець? - Мент, - убито зізналася Саша. -- Яка ганьба! - З досадою сказав Служкін. -- А як же я? Жінка, сміючись, наразилася головою в плече Служкін. - Добре з тобою, Вітя. - Вона поправила йому комір сорочки. --Рядом З тобою так легко ... Розкажи, як там наші? - Наші або ваші? - Єхидно запитав Служкін. Саша потерлась скронею об його підборіддя. - Ваші добре поживають, - повідомив Служкін. - Розважаються, зваблюють, гроші роблять. Вчора зайшов до ваших і побачив у них під кроватьюцелий мішок порожніх банок з-під пива - вибіг в сльозах. Я тут недавноподсчет справив: якщо мені не пити і не їсти, а всю зарплату на машінуоткладивать, то я зберу на "запор" через сто п'ятдесят і два роки. А Наді, незважаючи на весь її меркантилізм, Будкін все одно не сподобався навіть сосвоімі автопарком. Надя сказала, що він - хам. - Твоя Надя - розумна жінка, - погодилася Саша. - А вона каже, що дура, тому що за мене заміж вийшла. - Ну і що, що Будкін хам. Я це знаю. Але серцю не накажеш. - Все сохнеш? - Серйозно, зі співчуттям запитав Служкін. - Даремно, Сашенька. Якщо для тебе на Будкін світ клином зійшовся - так адже клин-токліном і вибивають ... Це великий натяк. - А я йому лист написала ... - Угу. І я певен в поштові голуби, - здогадався Служкін. - І це теж ... - зніяковіла Саша і дістала з кишені сложеннийвчетверо зошита листок. - Прочитай, будь ласка, Вітя ... Мені дуже важнознать твоя думка ... Прочитай вголос. Служкін хмикнув, взяв листочок з її пальців і розгорнув. - "Я дуже втомилася без тебе. Мені здається, що наша сварка --недоразуменіе, випадковість. Вона виникла із дрібниці. Якщо ти вважаєш, що явіновата, то я згодна і прошу вибачення. Ти мені дуже дорогий і потрібний. Я тебяжду завжди . Приходь ", - прочитав Служкін. Саша уважно вслухалася в звучання власних слів. - Лаконічно і поетично, - сказав Служкін, складаючи листок і прибираючи в кишеню. - Дракула б розплакався. Але не Будкін. - Вважаєш, це марно? - Зітхнувши, сумно запитала Саша ізадумчіво додала: - Але ж треба ж щось робити ... Хоч би ти, Вітя, заборонив мені це ... Я б тебе послухала, чесне слово. Ти ж мій лучшійдруг. - Дружби між чоловіком і жінкою не буває, - повчально ізрекСлужкін. - Ти мені розкажеш, як він відреагує на лист? - Розповім, - погодився Служкін. -- Хоч зараз. Починати?


 Олексій Вікторович Іванов. Географ глобус пропив |  глухонімий козлище |  географ |  знайомство |  Переселення на диван |  Зустріч Наполеона з червоними партизанами |  Червона професура |  Відхилення від теми |  Відлучення від мрії |  М'ясна порода мамонтів |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати