На головну

Психологічний експеримент і його види

  1.  VI. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ ТРЕНУВАЛЬНИХ ДІЙ, СПРЯМОВАНИХ НА ПІДВИЩЕННЯ спеціальній ПРАЦЕЗДАТНОСТІ КВАЛІФІКОВАНИХ боксер
  2.  VIII. Психологічний аналіз дитячого горя
  3.  активний експеримент
  4.  Аналогії між лабораторним і обчислювальним експериментами
  5.  Аналогічний експеримент можна провести, наприклад, з альбомним листом - наближаючи або видаляючи його від камери, і відзначаючи відстань від листа до камери.
  6.  Арлінгтонському ЕКСПЕРИМЕНТ
  7.  Арлінгтонському експеримент.

Експериментом називається метод психологічного дослідження, який характеризується більш активним втручанням в ситуацію з боку дослідника, ніж це може бути здійснено в спостереженні. Наведемо найзагальніші характеристики експерименту як відмінного від спостереження методу отримання наукових психологічних знань, які виділив відомий вітчизняний психолог С. Л. Рубінштейн: 1) в експерименті сам дослідник викликає досліджуване явище, а не чекає, поки явище спонтанно виявить себе, 2) експериментатор може варіювати, т. е змінювати умови, при яких дане явище спостерігається, 3) ізолюючи окремі умови (незалежні змінні), експериментатор може виявити роль окремих умов або їх поєднань для виникнення того чи іншого явища і встановити закономірні зв'язки, що визначають досліджуваний процес, 4 ) в експерименті можна варіювати кількісні співвідношення окремих умов і тим самим отримати кількісні дані, що допускають математичну обробку [101].

Види експериментів, як і форми спостереження, можна класифікувати по ряду підстав1. Не наводячи всіх можливих класифікацій, скористаємося однією з них, запропонованої відомим вітчизняним психологом А. Р. Лурія [78]. Він розділив всі методи експериментального дослідження на три групи.

1 З ними студенти знайомляться в спеціальних курсах з експериментальної психології (див., Наприклад, [48]).

1. Група методів структурного аналізу,за допомогою яких виділяється і аналізується структура досліджуваного психічного процесу або явища.

2. Сукупність експериментально-генетичних методів,за допомогою яких простежуються різні стадії розвитку досліджуваного процесу (Метод зрізів) або організовується формування тієї чи іншої психічної діяльності (Формуючий експеримент).

3. Експериментально-патологічні методи(Звані А. Р. Лурія також методами синдромного аналізу), які виявляють комплекс змін при будь-яких хворобливих порушеннях психічної діяльності (наприклад, при пошкодженнях головного мозку або психічних захворюваннях) і розкривають фактори, що «відповідають» за виникнення того чи іншого комплексу змін (синдрому).

Метод структурного аналізу, по А. Р. Лурія, полягає в наступному. Психолог, що вивчає той чи інший психічний процес, ставить перед випробуваним якусь конкретну задачу і простежує будова відповідних дій випробуваного, характер використовуваних при цьому засобів в процесі вирішення поставленого завдання та ін.

Звертаючись до експериментів другої групи, покажемо відмінність методу зрізів від формуючого експерименту на конкретному прикладі експериментального дослідження, проведеного А. Н. Леонтьєвим під керівництвом Л. С. Виготського в кінці 20-х рр. XX ст. Його предметом було розвиток пам'яті як вищої психічної функції1. В експерименті взяли участь випробовувані трьох вікових груп: дошкільнята, школярі та дорослі, у яких в одній з експериментальних серій вивчалася здатність використовувати для запам'ятовування слів особливі засоби - «вузлики на пам'ять», т. Е потрібно було запам'ятовувати слова ( «рука», «книга», «хліб», «будинок» і т. п) за допомогою карток, на яких були намальовані інші предмети. Картки вибиралися випробуваними за принципом будь-якого зазначеного ними самими подібності з предметом, позначених запам'ятовується словом (наприклад, для слова «хліб» могла бути обрана картка, на якій була намальована маслянка з маслом, так як масло можна намазати на хліб).

Було встановлено істотну відмінність між піддослідними різних вікових груп у використанні карток як засобу запам'ятовування слів: дошкільнята ще не використали картку для запам'ятовування слова, бо не розуміли сенсу цієї операції, школярі дуже добре запам'ятовували з картками (і погано без карток). Дорослі ж запам'ятовували слова з картками краще, ніж школярі, і набагато краще за сравне-

1 Про поняття «вища психічна функція» див. Розділ 5.

ню зі школярами без карток (відповідно до гіпотези Л. С. Виготського, подтвердившейся в даному експериментальному дослідженні, у дорослих є вже внутрішні «картки», т. е певні внутрішні засоби запам'ятовування).

Таким чином, в цих експериментах були отримані дані, що розкривають особливості запам'ятовування у випробовуваних кожної вікової групи. Експериментатор виробляв як би зріз процесу розвитку пам'яті в онтогенезі. Виникало, однак, питання: а що відбувається на лінії «між» цими точками? Відповісти на це питання дозволив формуючий експеримент. Зокрема, за допомогою дотепного методичного прийому у випробуваного формувалося вміння використовувати внутрішні засоби для запам'ятовування, якщо до цього він застосовував лише зовнішні кошти.

В одному з експериментів школярам пропонувалося для запам'ятовування не 30 карток, як зазвичай, а всього одна. Тоді процес запам'ятовування перетворювався в розповідь, кожне слово якого певним чином було пов'язано з карткою, т. Е засобом запам'ятовування тепер виступали слова. В результаті у випробовуваних з'являлася сформована в експерименті вища форма внутрішньо-опосередкованого запам'ятовування. Формуючий експеримент широко використовується також в вікової та педагогічної психології, зокрема в дослідженнях і практичних розробках, що проводяться на основі теорії планомірно-поетапного формування розумових дій і понять П.Я. Гальперіна.

У групі експериментально-генетичних методів часто виділяють так званий лонгітюдний метод, т. Е. Систематичне вивчення одних і тих же випробовуваних протягом досить довгого часу (наприклад, протягом кількох років або навіть десятиліть).

У нейропсихології і патопсихології широко використовуються експериментально-патологічні методи, про особливості яких можна дізнатися з відповідних навчальних курсів.

Види експериментального дослідження можна класифікувати і по ряду інших підстав. Так, виділяють, наприклад, експерименти природні і лабораторні, що відрізняються різними умовами їх проведення (а саме в природних або лабораторних - і тому іноді вельми штучних - умовах).




 Галузі психології як система |  Психологія - наука чи мистецтво? Психологічна наука і психологічна практика |  Проблема співвідношення життєвої і з наукового психології |  Порівняння життєвої і з наукового психології |  Проблема системності знань в психології. Загальні принципи науково-психологічного пізнання |  Деякі методологічні проблеми психологічної науки |  Психологічна наука як соціальний інститут |  Природно-наукова і гуманітарна стратегії в психології |  Можливість об'єднання двох стратегій психологічного дослідження |  Можливі класифікації конкретних психологічних методів. Види спостереження в психології |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати