Головна

Оратор і його аудиторія

  1.  II. ораторська мова
  2. " Інформатика "п?ні бойинша студентті? аудіторіяли? ж?не аудіторіядан тис ж?мистарин ?йимдастиру.
  3. " Інформатика "п?ні бойинша студентті? аудіторіяли? ж?не аудіторіядан тис ж?мистарин ?йимдастиру.
  4. " Інформатика "п?ні бойинша студентті? аудіторіяли? ж?не аудіторіядан тис ж?мистарин ?йимдастиру.
  5.  А. К. Буров і Е. С. Зеленський. Лабораторія анізотропних структур. Москва. 1 954
  6.  Аналогії між лабораторним і обчислювальним експериментами
  7.  аудиторія

Найвищий прояв майстерності публічного виступу, найважливіша умова ефективності ораторської мови - це контакт зі слухачами. Контакт - це спільність психічного стану оратора і аудиторії, це взаєморозуміння між виступаючим і слухачами. Спільну розумову діяльність оратора і у аудиторії вчені називають інтелектуальним співпереживанням. Для виникнення контакту важливо так само і емоційне співпереживання, тобто оратор і слухачі під час виступу повинні відчувати подібні почуття. Контакт між оратором і аудиторією виникає в тому випадку, коли обидві сторони зайняті однією і тією ж розумовою діяльністю і мають подібні переживання.

Головні показники взаєморозуміння між співрозмовниками слухаючими - позитивна реакція на слова виступаючого, зовнішнє вираження уваги у слухачів.

Форма піднесення матеріалу істотно впливає на взаємини оратора і аудиторії.

Дуже важливо, щоб кожна людина творчо підходив до підготовки і виголошення ораторської мови, повніше і ширше використовував свої природні дані, індивідуальні можливості, вміло застосовував набуті риторичні навички та вміння.

5.3 Підготовка мови: вибір теми, мета промови

Підготовка до виступу - дуже важливе і відповідальне справа в діяльності оратора.

Підготовка до конкретного виступу визначається видом ораторської мови, залежить від теми виступу, цілей і завдань, що стоять перед виступаючим, його індивідуальних особливостей, від складу аудиторії, в якій належить виступати і т.д.

Підготовка до будь-якого виступу починається з визначення теми промови. Вибравши тему, треба подумати, а її формулюванні. Назва мови повинно бути ясним, чітким, по можливості коротким.

Приступаючи до підготовки промови, необхідно визначити мету виступу. Оратор повинен ясно представляти, для чого, з якою метою він виголошує промову, якої реакції слухачів домагається.

Треба мати на увазі, що виступає слід формулювати мету мови не тільки для себе, але і для своїх слухачів. Точна формулювання цільової установки полегшує сприйняття ораторської мови, певним чином налаштовує слухачів. Саме так і вчинили видатні оратори різних часів.

5.4 Основні прийоми пошуку матеріалу

Після визначення тематики виступу, його цілі слід етап пошуку і відбору матеріалу.

Методичній літературі визначені основні джерела, з яких можна черпати нові ідеї, цікаві відомості, факти, приклади, ілюстрації для своєї промови. До них відносяться:

- офіційні документи;

- Наукова, науково - популярна література;

- Довідкова література: енциклопедії, словники з різних галузей знань, лінгвістичні словники, статистичні збірники, щорічники з різних питань, таблиці, бібліо - графічні покажчики;

- художня література;

- Статті з газет і журналів;

- Передачі радіо і телебачення;

- Результати соціологічних опитувань;

- Власні знання і досвід;

- Особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;

- Роздуми і спостереження.

Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а декілька.

Найважливіший етап підготовки ораторської мови - вивчення відібраної літературі.

Під час читання важливо вміти осмислити зміст прочитаного, з'єднати його з тими знаннями, які були отримані ранні. Це допомагає аналізувати і систематизувати матеріал, робити необхідні висновки.

При підготовці до лекції з доповіддю потрібно обов'язково робити відповідні записи прочитаного.

Читання - це не така проста справа, як може здатися на перший погляд. При читанні з'являються якісь порівняння, асоціації, зіставлення з реальними процесами життя, народжуються нові думки.


5.5 Початок, завершення і розгортання мови

В теорії ораторського мистецтва під композицією промови розуміється побудова виступу, співвідношення його окремих частин і відношення кожної частини до всього виступу як єдиного цілого. Для найменування цього поняття поряд зі словом композиція вживаються також близькі за змістом слова побудова, структура.

Приступаючи до роботи над композицією мови, необхідно, перш за все, визначити порядок, в якому буде викладатися матеріал, т. Е. Скласти план. За визначенням тлумачного словника російської мови, план - це взаємне розташування частин, коротка програма якогось викладу.

На різних етапах підготовки промови складаються різні за метою призначенням плани. Так, після вибору теми виступу рекомендується скласти попередній план майбутньої печі. Попередній план, який допомагає більш цілеспрямовано підбирати літературу і відбирати фактичний матеріал для виступу.

Після того, як вивчена література, обдумана тема, зібраний фактичний матеріал, складається робочий план. При його написанні необхідно не тільки виділити питання обраної теми, а й відібрати з них найістотніші і основні, визначити, в якій послідовності вони будуть викладені. Робочий план дає можливість судити про зміст виступу, його структурі.

На основі робочого плану оратору рекомендується скласти основний план, який називає питання, які будуть висвітлюватися у виступі. Формулювання пунктів основного плану повинні бути гранично чіткими і ясними.

За структурою плани бувають простими і складними. Простий складається з декількох пунктів, що відносяться до основної частини викладення теми. Простий план можна перетворити в складний, для чого необхідно його пункти розбити на підпункти. У складному плані виділяють також вступ, головну частину, висновок.

Після написання плану оратору необхідно попрацювати над побудовою окремих частин своїй промові. Як відзначають теоретики ораторського мистецтва, найбільш поширеною структурою усного виступу з античних часів вважається трьохприватна, що включає в себе наступні елементи: вступ, головну частину, висновок.

У вступі підкреслюється актуальність теми, значення її для даної аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія питання.

Важливою композиційною частиною будь-якого виступу є висновок. Народна мудрість стверджує: «Кінець вінчає справу». Переконливе і яскраве висновок запам'ятовується слухачам, залишає гарне враження про мови. Тому рекомендується в ув'язненні повторити основну думку, заради якої вимовляється мова, підсумувати найбільш важливі положення. У висновку підводяться підсумки сказаного, робляться висновки, ставляться перед слухачами конкретні завдання, які випливають із змісту виступу.

Перед виступаючим стоїть дуже важливе завдання - не тільки привернути увагу слухачів, а й зберегти його до кінця промови. Тому найбільш відповідальний є головна частина ораторського виступу.

У ній викладається основний матеріал, послідовно роз'яснюються висунуті положення, доводиться їх правильність, слухачі підводяться до необхідних висновків.

Структура виступу залежить насамперед від методу піднесення матеріалу, обраного оратором.

Індуктивний метод - виклад матеріалу від часткового до загального. Виступаючий починає промову з окремого випадку, а потім підводить слухачів до узагальнень і висновків.

Дедуктивний метод - виклад матеріалу від загального до конкретного. Оратор на початку промови висуває якісь положення, а потім роз'яснює їх зміст на конкретних прикладах, фактах.

Метод аналогії - зіставлення різних явищ, подій, фактів. Зазвичай паралель проводиться з тим, що добре відомо слухачам.

Концентричний метод - розташування матеріалу навколо головної проблеми, що піднімається оратором. Виступаючий переходить від загального розгляду центрального питання до більш конкретного і поглибленого його аналізу.

Ступінчастий метод - послідовний виклад одного питання за іншим. Розглянувши будь-яку проблему, оратор вже більше не повертається до неї.

Історичний метод - виклад матеріалу в хронологічній послідовності, опис та аналіз змін, які відбулися в тому чи іншому особі, предметі з плином часу.

Використання різних методів викладу матеріалу в одному і тому ж виступі дозволяє зробити структуру головної частини мови більш оригінальною, нестандартною.

Робота над планом, композицією мови - творчий процес. Кожна лекція, кожен виступ, якщо вони результат великої попередньої роботи, відображають особливості, інтереси, схильності самого виступаючого.

 




 Глава 2. Структурні і комунікативні властивості мови |  Функціональні стилі літературної мови |  зрозумілість мови |  Багатство і різноманітність мовлення |  виразність мови |  Етичні норми мовної культури (мовний етикет) |  Основні одиниці мовного спілкування |  Ефективність мовної комунікації |  Основні види аргументів |  Невербальні засоби спілкування |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати