На головну

Лабораторна робота № 4

  1. Дипломних проектах (роботах)
  2. Клиническая картина желчнокаменной болезни и холецистита, лабораторная и инструментальная диагностика
  3. Клиническая картина рака желудка, лабораторная и инструментальная диагностика
  4. Клиническая картина язвенной болезни, лабораторная и инструментальная диагностика
  5. Копрологическая лабораторная диагностика
  6. КУРСОВА РОБОТА з дисципліни
  7. Лабораторна діагностика венеричних хвороб. Лікування сифілісу.

Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) -міжнародна кредитна установа, створена на підставі угоди від 29 травня 1990 р. для фінансування ринкових перетворень у країнах Центральної і Східної Європи, колишнього Радянського Союзу.

Засновниками ЄБРР стали 40 країн, зокрема всі європейські держави (крім Албанії), низка неєвропейських країн (США, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея), а також Європейський Союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Загалом членом ЄБРР може бути будь-яка з країн - членів МВФ. Розпочав свої операції ЄБРР 15 квітня 1991 р.

Мета ЄБРР - підтримка країн-членів у проведенні структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію та приватизацію, зі стратегічним завданням цілковитої інтеграції їхніх економік у світовий економічний простір шляхом:

- організації, модернізації та розширення виробничої конкурентоспроможної і приватно підприємницької діяльності, передусім малих і середніх підприємств;

- мобілізації національного та іноземного капіталу, впровадження сучасних високоефективних форм і методів управління;

- інвестицій у виробництво з метою створення конкурентного середовища і підвищення продуктивності, якості життя та поліпшення умов праці;

- надання технічної допомоги в підготовці, фінансуванні та реалізації перспективних проектів;

- стимулювання й заохочення розвитку ринків капіталу;

- реалізації великих і економічно обгрунтованих проектів, у яких заінтересовані більш ніж одна країна-реципієнт;

- сприяння екологічно безпечному розвиткові.

ЄБРР співпрацює з іншими інвесторами і кредиторами в наданні кредитів і гарантій, а також інвестуванні коштів у акціонерні капітали. Ця діяльність доповнюється кредитуванням інфраструктури або інших проектів у державному секторі, орієнтованих на підтримку ініціатив у приватному секторі.

Штаб-квартира ЄБРР розташована в Лондоні. Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюють: Рада управляючих, Рада директорів та Президент.

У Раду управляючих - вищий розпорядчий орган ЄБРР - входять по два представники (управляючий та його заступник) від кожного учасника Банку (країни чи міжнародної організації). На щорічному засіданні Рада обирає голову - одного з управляючих, який виконує обов'язки до обрання наступного голови. Рада управляючих вирішує стратегічні, принципові питання діяльності Банку.

Рада директорів - головний виконавчий орган, до компетенції якого належать поточні питання роботи ЄБРР, а такої здійснення важливих повноважень, делегованих їй Радою управляючих. Переважно це організаційна підготовка роботи Ради управляючих, у межах її наказів - визначення політики й ухвалення рішень стосовно надаваних кредитів, гарантій, інвестицій у акціонерний капітал, заохочення кредитів, надання технічної допомоги, затвердження бюджету ЄБРР.

Президент ЄБРР (нині Жан Лембєр) обирається на чотири роки Радою управляючих більшістю голосів. Президент ЄБРР керує поточною діяльністю ЄБРР під наглядом Ради директорів. Він не бере участі в голосуваннях, але в тих випадках, коли голоси розділяються порівну, має право вирішального голосу. Він може брати участь у засіданнях Ради управляючих та головує на Раді директорів.

3. Валютно-кредитні та фінансові організації ЄС.

Регіональні фінансово-кредитні організації в межах Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відповідно до певних етапів розвитку світогосподарських зв'язків та інтенсивності інтеграційних процесів. Так, на першій стадії економічної інтеграції країн Європейського Економічного Співтовариства, коли створювався митний союз шляхом відміни обмежень на взаємну торгівлю в рамках Співтовариства та введення єдиного тарифу щодо імпорту третіх країн, для вирішення цих глобальних завдань відповідно до Римської угоди в 1958 р. був заснований Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), який розпочав свою діяльність в 1959 р. Місцеперебування - Люксембург. ЄІБ функціонує як фінансово автономна і юридично самостійна організація в рамках ЄС.

Фінансові ресурси Банку складаються з оплаченої частини статутного капіталу, накопичених резервів, а також запозичених коштів. За межами Європейського Союзу його фінансові операції здійснюються як за рахунок власних коштів, так і (за умови одержання відповідних повноважень) за рахунок бюджетних коштів ЄС або окремих країн - учасниць Союзу.

Європейський інвестиційний банк створено з метою:

- сприяння збалансованому і стабільному розвитку спільного ринку в інтересах Співтовариства;

- надання позик і гарантій на некомерційній основі для поліпшення фінансування у всіх секторах економіки:

- проектів розвитку найменш розвинутих регіонів;

- проектів модернізації і конверсії підприємств або підтримки нових видів діяльності, зумовлених прогресом у розвитку спільного ринку;

- проектів, які викликають спільний інтерес для декількох країн - членів ЄС за рахунок різних джерел, що наявні у держав.

Членами ЄІБ є 14 держав Європи - членів ЄС, за винятком Франції. Банк надає кредити як державним, так і приватним структурам у секторах комунікацій, економічної і енергетичної інфраструктур, промисловості, послуг і сільського господарства.

Головним завданням ЄІБ є сприяння вирівнюванню рівнів економічного розвитку країн ЄС шляхом фінансування проектів у менш розвинутих країнах, а також підтримка проектів загальноєвропейського масштабу в галузях транспорту, зв'язку, охорони навколишнього середовища, енергетики. Окрім країн - членів ЄС, банк надає кредити країнам, які підписали з Європейським Союзом угоди, - учасникам Ломейської конвенції, країнам, що підписали угоди про співробітництво, а також перебувають в асоціації з ЄС (наприклад, країнам - членам Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ)) та ін. Із країн, які не входять до складу ЄС, найбільш численною є група 66 країн, що розвиваються, з Африки, Карибського басейну і Тихого океану (АКТ), які свого часу в місті Ломе (Тоголезька Республіка) підписали відповідні конвенції, що передбачають досить широку кооперацію між цими країнами і ЄС, у тому числі надання учасникам Ломейської конвенції фінансової допомоги і кредитів.

У межах Європейського інвестиційного банку діє Європейський інвестиційний фонд, утворений у 1994р. Цей фонд надає довгострокові гарантії для фінансування транс'європейських транспортних і комунікаційних та енергетичних межах, а також для розвитку малих і середніх підприємств.

Європейський фонд розвитку (European Development Fund) здійснює фінансування стабілізаційних фондів і венчурного капіталу3, надає спеціальну допомогу у випадку стихійних природних лих, фінансує допомогу біженцям, а також структурні перетворення в країнах, які здійснюють економічні реформи. Фінансує Стабекс (Stabex) - спеціальний фонд стабілізації експортної виручки при реалізації країнами - учасницями Ломейської конвенції сільськогосподарської сировини; Сисмін (Sysmin) - фонд підтримки гірничодобувної промисловості країн Ломейської конвенції, продукція якої надходить на ринки ЄС.

Тимчасовий Единбурзький фонд кредитування був заснований згідно з рішеннями Європейської ради в місті Единбург (Велика Британія) в 1992 р. з метою прискорення фінансування проектів розвитку капітальної інфраструктури для сприяння економічному зростанню.

Премія Європейського інвестиційного банку (12 тис. євро) присуджується раз на два роки за докторську дисертацію на тему інвестицій і фінансування.

4. Регіональні Банки Розвитку

 

Найвідоміший з них - Міжамериканський банк розвитку (МаБР). Місцезнаходження - Вашингтон. Ця кредитна інституція створена у 1959 р. з ініціативи США для фінансування програм розвитку в країнах Латинської Америки. Операції почав здійснювати з 1961 р.

Згідно зі Статутом до головних завдань Банку входить надання фінансової і технічної допомоги країнам Латинської Америки при будівництві невеликих підприємств у гірничій і переробній промисловості, легкій і харчовій, фінансування розвитку енергетики, транспорту, а також інфраструктури. Протягом свого функціонування МаБР надав найбільший обсяг кредитів країнам "великої трійки" - Аргентині, Бразилії та Мексиці.

Банк надає кредити двох видів: на загальних комерційних умовах - з фонду звичайних ресурсів; на більш пільгових умовах - з фонду спеціальних операцій. Він уповноважений випускати облігації, гарантувати позики, які надаються урядами і підтримувати розвиток приватних підприємств. Найвищим органом МБР є рада керуючих, до якої кожна країна направляє свого представника.

Періодично МаБР направляє місії своїх штатних спеціалістів із розробки програм до латиноамериканських держав для розгляду разом з посадовими особами і спеціалістами цих країн національних планів і програм розвитку та сприяння у визначенні пріоритетних проектів, які можуть бути профінансовані Банком.

МаБР має відділення у 26 країнах Латинської Америки та у Франції.

У грудні 1965 р. для фінансування різних програм розвитку в азіатських країнах за рішенням Економічної комісії ООН було засновано Азіатський банк

розвитку (АзБР). Місцезнаходження - Маніла (Філіппіни). Кошти банку формуються як шляхом мобілізації фінансових коштів регіону діяльності Банку, так і за рахунок залучення капіталів із країн інших континентів. АзБР може вдаватись до позик, розміщувати облігації та інші зобов'язання, приймати за особливими угодами від урядів і організацій окремих країн кошти до спеціальних фондів. Зі свого боку Азіатський банк розвитку надає позики державним організаціям і приватним підприємствам із розрахунків 6,75 % річних.

Органами управління АзБР є Рада керуючих, що складається з представників усіх країн-учасниць і Правління (Рада директорів).

Операції Банку поширюються на весь спектр економічного розвитку, але головна увага приділяється:

- сільському господарству (іригація, розвиток сільських районів, рибальство, тваринництво, лісівництво);

- енергетиці (проекти в галузі енергетики, видобутку природного газу і вугілля, створення нафтопереробних підприємств і мережі газопроводів);

- фінансовому сектору (надання невеликих позик малим і середнім підприємствам);

- транспорту і зв'язку (порти і судноплавство, дороги, залізниці, аеропорти, телекомунікації);

- соціальній інфраструктурі (водопостачання міського господарства, забезпечення житлом, інфраструктура міського господарства, проекти в галузі охорони здоров'я і народонаселення).

Діяльність із кредитування здійснюється у двох основних формах: звичайне кредитування за рахунок ресурсів Банку і спеціальні операції, які фінансуються спеціальними фондами. АзБР здійснює також спільне фінансування з офіційними, комерційними та експортно-імпортними організаціями.

ТЕМА 14. ПРОБЛЕМИ МВКВ УКРАЇНИ

1. Передумови та періоди становлення валютного ринку України.

2. Проблеми врегулювання ПБ на Україні.

3. Сучасна система врегулювання валютних відносин в Україні.

4. Проблеми участі України в міжнародних валютно-кредитних інститутах.

1. Передумови та періоди становлення валютного ринку України.

З початку створення українського валютного ринку його специфика полягала в тому, що він був представлений пере важно валютною біржею, яка функціонувала як структурний підрозділ НБУ. У 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа, заснованга 40 комерційними банками як закрите акціонерне товариство, і у такому статусі вона функціонувала до 1999 р. У 19995 р. почав діяти міжбанківський ринок, яастка якого на 1999 р. становила 68% обсяду валютних операций. Починаючи з 2000 р. НБУ проголосив политику плаваючого курсу, під яку було сформовано нині діючу структуру валютного ринку.

Валютний ринок в Україні - це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют.

Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Суб'єктами валютного ринку є:

- продавці валюти;

- покупці валюти;

- посередники.

До складу валютного ринку України, входять такі суб'єкти:

- Національний банк України;

- комерційні банки, які одержали ліцензію Національного банку на право здійснення операцій з валютними цінностями (уповноважені банки);

- інші кредитно-фінансові установи-резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію Національного банку;

- юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;

- кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;

- валютні біржі або валютні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на право організації торгівлі іноземною валютою.

Центральним банком нашої держави є Національний банк України (НБУ), який було утворено у березні 1991 р. відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР. Основні функції Національного банку України:

- зберігання і використання золотовалютних резервів України та інших державних цінностей, а також забезпечує платоспроможність держави;

- представництво інтересів України у відносинах з центральними банками та іншими фінансово-кредитними установами зарубіжних країн та міжнародними валютно-фінансови
ми організаціями;

- здійснення обміну і розрахунків за наданими і одержаними державними кредитами і позиками, проведення операцій з централізованими валютними резервами, які надаються в його
розпорядження;

- регулює курс національної валюти щодо грошових одиниць інших держав.

Національний банк України є також головним органом валютного контролю в державі, який:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

НБУ за досить незначний час перетворився у справжній поважний центральний банк держави. Він опанував керівництво грошовим обігом, впровадив низку інструментів управління кредитним та валютним ринками, ринком цінних паперів. А технологія створеної та впровадженої власними силами системи електронних розрахунків, за оцінками незалежних експертів, стала найпередовішою серед країн Центральної та Східної Європи.

Залежно від конкретних завдань, що поставали перед Україною, в діяльності Національного банку можна умовно виділити три характерні етапи.

Перший етап припадає на 1991 р. - жовтень 1994 p., період болісного пошуку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети.

Другий етап, який розпочався після проголошення програми макроекономічної стабілізації, охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 р. до серпня 1996 р. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені і запущені в дію нові монетарні механізми, притаманні сучасній соціально-орієнтованій економіці.

Третій етап розпочався з вересня 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.

Лабораторна робота № 4



  35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   Наступна
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати