Головна

А). Способи вивчення динаміки громадської думки в підрозділі, прийому її формування.

  1. F43.2/ Расстройство приспособительных реакций.
  2. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
  3. V. Довідковий матеріал для поглибленого вивчення курсу
  4. АКАДЕМІЧНА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВА ДУМКА. СУЧАСНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ - 2 ГОД.
  5. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів
  6. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів

Виховуючи окремого військовослужбовця, необхідно рахуватися і з психологією колективу. Громадська думка - це сукупність пануючих в колективі оціночних суджень по різноманітним подіям і явищам в житті суспільства, Збройних Сил , частини або підрозділу.

Громадська думка не тільки важливий компонент психології військового колективу, але і могутній регулятор внутріколективних відносин.

Ось чому для командира виключно важливо не тільки постійно відслідковувати громадську думку у своєму підрозділі по основним питання життєдіяльності, але і вміти впливати на процес її формування, придавати бажану спрямованість.

Накопичений у військах досвід підказує, що об'єктивна оцінка громадської думки вимагає дотримання певних методичних прийомів.

По-перше, вивчення громадської думки передбачає чітке визначення предмету по відношенні якого бажано вияснити думку колективу. В даному випадку мається на увазі, що думку неможливо вивчати взагалі. Вона завжди конкретна і стосується певного явища, проступку, майбутньої або минулої події.

По-друге, важливо визначити об'єкт вивчення. Відомо, що у будь-якому колективі є люди або групи людей, які користуються найбільшим авторитетом і впливом на оточуючих. Вже в силу цієї обставини саме їх оцінки і погляди частіше за все в найбільшій ступені відповідають колективній думці по питанню, яке нас цікавить. Тому знання думки цієї категорії військовослужбовців дозволить командиру правильно зорієнтуватися стосовно колективної думки підрозділу і відповідним чином відреагувати на неї.

Розпочати роботу щодо вияснення громадської думки підлеглих командиру доцільно з проведення бесід. При цьому в якості експерименту слід відібрати найбільш авторитетних в колективі військовослужбовців. Частіше за все це - сержанти, лідери мікрогруп військовослужбовців. Щоб забезпечити найбільшу ефективність необхідно поговорити з лідерами мікрогруп як позитивної, так і негативної орієнтації.

Методичні вимоги до організації таких бесід залишаються загальними: подолати настороженість і встановити нормальний психологічний контакт із співрозмовником; чітко сформулювати питання, які стосуються предмета розмови; уникати запитань, відповідь на які може поставити підлеглого у незручну ситуацію; уважно слухати відповіді і не нав'язувати свою точку зору на проблему; співставити позиції, які висловили співрозмовники, виявити співпадаючі моменти і протиріччя.

Бесіда може використовуватись для прогнозу можливої реакції колективу на той чи інший крок, який планує застосовувати командир. В цьому випадку в ході бесіди з підлеглими можна представити їх декілька варіантів вирішення проблеми та вислухати думку по кожному з них. Даний метод для невеликого підрозділу (взводу, роти) є найбільш доступний і прийнятний.

Опитування від бесіди відрізняється більш суворою процедурою проведення. Перш за все воно передбачає залучення всього особового складу підрозділу, вимагає спеціального опитувальника по колу проблем, які цікавлять командира. Цей метод дозволяє значно розширити коло питань, по яким може бути виявлена громадська думка. Опитування може проводитися або шляхом анкетування, або усно.

У тому випадку, коли командиру важливо отримати найбільш точне уявлення про громадську думку колективу, краще вдатися до анкетного опитування. При анкетуванні забезпечується анонімність джерела інформації і тому досягається більша відвертість відповідей на запитання, які мають особистісну значимість для тих, кого опитують. Крім того, використовуючи запитання, які дублюються в анкеті, командир завжди може домогтися більшої достовірності в оцінці громадської думки колективу.

Головна трудність, з якою може зіткнутися командир при використанні цього методу, полягає в необхідності розробки соціологічної анкети. Успішно справитися з цією задачею командиру допоможе додержання наступних правил:

По-перше, потрібно чітко уявляти, що ми хочемо взнати в результаті анкетування. Тому формулювання запитань і відповідей на них повинні бути зрозумілими, розрахованими на рівень підготовки військовослужбовців роти та не мати "подвійного смислу". Не потрібно також запитувати людей про банальні речі, на які відповідь очевидна.

По-друге, анкета повинна мати певну структуру. Інакше вона залишає дуже несприятливе враження. Хороша анкета обов'язково включає в себе наступні розділи: звернення до респондента, відомості про того, кого опитують, один або декілька блоків змістовних запитань і заключну частину (запрошення до більш розгорнутого висвітлення своїх думок, подяка за участь в дослідженні). Не потрібно прагнути до великої кількості запитань - на великі анкети дуже часто військовослужбовці не встигають у визначений час дати відповіді.

По-третє, потрібно передбачувати різні варіанти запитань: чергувати закриті (з обмеженою кількістю відповідей), напівзакриті та відкриті запитання, запитання у вигляді таблиць і переліку, складні і легкі запитання.

Командиру важливо пам'ятати, що вивчення громадської думки в підрозділі - це не самоціль, а необхідний елемент керівництва колективом. Вивчення повинно здійснюватися безперервно, супроводжуватись працею по наданню їй потрібного спрямування. З'ясувавши зміст громадської думки по тому чи іншому питанню, керівник оцінює її орієнтацію, вплив на службову діяльність особового складу, виконання поставлених завдань.

Якщо вона не сприяє досягненню наміченої мети, командиру нерідко приходиться проводити напружену роз'яснювальну роботу, домагаючись переорієнтації поглядів і уявлень військовослужбовців, які склалися. Для того, щоб ця праця була більш ефективною, командиру важливо знати механізм формування громадської думки і прагнути надати цьому процесу керованого характеру ще в період зародження.

У своєму розвитку громадська думка проходить низьку етапів: спочатку воїни безпосередньо переживають подію, той чи інший факт із життя підрозділу та оцінюють його; потім вони обмінюються своїми поглядами та оцінками, порівнюють особистісні підходи з підходами товаришів по службі; в подальшому проходить корегування оцінок і їх групування навколо переважаючих і найбільш переконливих позицій.

Найважливішим із цих етапів є етап обговорення події. Саме в результаті взаємообміну інформацією думка переростає межі індивідуальної свідомості і стає чинником свідомості колективної. Тому командиру важливо не допустити, щоб у ході обговорення ініціативу захопили у свої руки недостатньо зрілі в моральному відношенні воїни та нав'язали особовому складу свою точку зору. Змінити в подальшому думку, яка затвердилася, буде набагато складніше, чим спрямувати в потрібне русло процес її формування. Для цього командиру слід своєчасно давати оцінку найважливішим подіям, які зачіпають інтереси всього колективу або більшості його членів, аргументовано розкривати помилковість поглядів тих військовослужбовців, які переслідують егоїстичні чи вузькогрупові цілі. В першу чергу це робиться на зборах військовослужбовців, службових нарадах сержантського складу, в стінному друку, при постановці завдань, в індивідуальних бесідах з підлеглими та інших формах спілкування.

Дослідження показують, що думка командирам по різним питанням службової діяльності для більшості воїнів відіграє вирішальну роль у формуванні в них необхідних поглядів. При цьому, чим вище його авторитет, тим більший вплив на думку оточуючих він чинить. У той же час було б помилкою переоцінювати особисті можливості. Командиру слід врахувати, що в підрозділі завжди є воїни, які користуються певним впливом на ті чи інші групи військовослужбовців. Це так звані неформальні лідери. Своїми висловами вони здатні або підтримати позиції керівника, або внести розкол в умонастрої особового складу. Тому командиру є сенс провести з ними індивідуальні бесіди, роз'яснити сутність події, яка обговорюється, її вплив на бойову готовність, оцінити її через призму вимог законів України та військових статутів.

Щоб керувати формуванням громадської думки, командиру важливо постійно знати, в якому напрямку йде обговорення питання серед особового складу. Якщо є необхідність можна провести засідання "круглого столу" із запрошенням представників вищестоящого штабу, військових юристів, працівників місцевих органів влади. Корисними можуть бути диспути, вечори запитань по хвилюючий проблемі. Головне, щоб вони проходили у відвертій обстановці. Ні в якому випадку не можна допустити тиску на тих, хто висловлює точку зору відмінну від точки зору командира. Важливо доказово й аргументовано показати її помилковість. В ході дискусії керівник не повинен нав'язувати воїнам готових висновків. Його задача - спрямувати обговорення таким чином, щоб до правильних висновків вони прийшли самостійно.

Слід врахувати, що громадська думка, як елемент психології колективу, занадто динамічна. Вона може змінюватися під впливом різноманітних життєвих обставин. Тому керівник не повинен задовольнятися досягнутими результатом. Чим складніша обстановка в колективі, тим більші зусилля повинен прикласти командир для забезпечення єдності та взаєморозуміння особового складу, його спрямованості на вирішення поставлених завдань.

 



  101   102   103   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113   114   115   116   Наступна

Методика використання бібліотечних фондів військових частин та проведення літературно - музикального вечора у підрозділі. | Проведення літературно - музикального вечора про творчість Т. Г. Шевченко | Методика підготовки і проведення диспуту. | РОЗДІЛ 11. Деякі заходи по національно-патріотичному вихованню військовослужбовців у підрозділі. | Приблизна структура підготовки й проведення зустрічі з ветеранами. | Методика роботи з віруючими військовослужбовцями. | Методика підготовки і виступу з доповіддю. | Методика підготовки й проведення колективної бесіди | Технологія індивідуальної бесіди з підлеглим. | Порядок застосування колективних форм роботи з особовим складом. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати