Головна

Обговорення основних теоретичних положень

  1. Визначення концентрації основних забруднень в стічних водах, що надходять на міські каналізаційні очисні споруди
  2. Визначення основних термінів логістики постачання
  3. Дані щодо основних показників підприємства до і після впровадження організаційно-технічних заходів
  4. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
  5. Загальні принципи побудови обліку основних господарських процесів.
  6. Знос та амортизація основних фондів
  7. Інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, запасів.

Термін такт - широковживане поняття. Він має кілька значень. Це і «метрична музична одиниця», й почуття міри, що підказує най-делікатнішу лінію поведінки, виявляючи повагу до іншого, і почуття власної гідності. Основний принцип тактовної людини - у найскладніших ситуаціях зберегти повагу до іншого, ідучи на компроміс задля високої мети.

Термін педагогічний такт стосується діяльності тих, хто має справу з вихованням людини. Педагогічний такт - явище складніше за звичайний такт. Його наявність передбачає, що вчитель, маючи звичайний такт, досягає педагогічного ефекту, спонукаючи учня до власного прийняття рішення, до саморозвитку. Педагогічний такт досліджували К. Ушин-ський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Синиця, В. та І. Чорнокозови, Д. Самуйленко та інші вчені.

У літературі відомо кілька визначень поняття «педагогічний такт». За І. Синицею, «педагогічний такт у широкому розумінні - це спеціальне професійне уміння вчителя, за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує щодо учнів найефективніший за певних обставин засіб виховного впливу» (7, с. 31). К. Ушинський вважав, що педагогічний такт - це лише особливе застосування такту психологічного, а психологічний - це «не що інше, як більш чи менш темне, напівсвідоме зібрання спогадів, різноманітних психічних актів, пережитих нами самими» (10, с. 43). К. Ушинський вважав педагогічний такт однією з ознак педагогічної майстерності, підкреслюючи, що саме від його наявності залежить і якість навчально-виховної роботи, і стан взаємин учителя з учнями, і авторитет педагога в очах вихованців та їхніх батьків.

Праці вчених-педагогів (див. рекомендовану літературу) дають підстави констатувати: а) педагогічний такт - це почуття міри у застосуванні педагогічного впливу на учнів, коли оптимально враховуються соціальні (не втратити добрих стосунків) та педагогічні (досягти прогресивних змін, тобто розвитку учнів) наслідки; б) педагогічний такт - одна з форм педагогічної моралі; в) педагогічний такт - форма активної морально-педагогічної творчості вчителя, в якій злиті воєдино моральна свідомість і дія; г) педагогічний такт - невід'ємна ознака педагогічної майстерності.

Сучасні дослідники педагогічної майстерності відводять педагогічному тактові важливу роль у професійній діяльності вчителя. І. Синиця зазначає: «Педагогічна майстерність - це не тільки висока й усебічна загальна й методична освіченість учителя, а й уміння домогтися, щоб кожне його слово дійшло до учнів, було повністю ними сприйняте, пережите і засвоєне. А досягти цього, не володіючи педагогічним тактом, учитель не зможе». Цю думку конкретизує Ю. Азаров (1): «Якщо педагогічна техніка є формою організації поведінки вчителя, вихователя, його темпераменту, переконань, поглядів, то педагогічний такт виступає і як


регулятор цієї форми, і як засіб, за допомогою якого педагог може організувати вплив на особистість дитини, вивірити результативність цього впливу».

Принципи педагогічного такту - його головні, вихідні теоретичні положення, їх виводять із природи педагогічних явищ у галузі педагогічного впливу і з мети педагогічної діяльності. Керуючись педагогічними принципами, педагог дістає змогу успішно оволодіти педагогічним тактом, адже вони відображають психолого-педагогічні закономірності.

Одним із важливих принципів педагогічного такту є гуманістична спрямованість впливу вчителя, піклування про фізичне й моральне здоров'я дитини. Гуманізм як моральна якість особистості органічно пов'язаний з іншими якостями і є підґрунтям усіх найкращих рис людини - патріотизму, колективізму, толерантності тощо. В гуманістичній спрямованості дій учителя виявляються його повага до особистості учня, колег, батьків і прагнення зберегти їхню гідність, сприяти подальшому розвитку. Гуманістично спрямований учитель намагається встановити духовний контакт з кожним учнем, відчувати дитину, розпізнавати її настрої й прагнення, що особливо важливо у стосунках зі слабкими, хворими й дратівливими дітьми, а також із тими, хто щиро помиляється в оцінюванні своїх дійсних учинків і слів (11, с.164).

Органічно пов'язаний із гуманізмом наступний принцип педагогічного такту - підхід до учнів з оптимістичною гіпотезою. Струнку теорію педагогічного оптимізму розробив А. Макаренко у праці «Методика організації виховного процесу». Сам педагог завжди дотримувався цього принципу, вірячи в можливості перевиховання педагогічне занедбаних підлітків, у здатність до морального удосконалення людини, демонструючи цю віру навіть із ризиком помилитися. Підхід з оптимістичною гіпотезою виявляється також у впевненій позиції вчителя та в його бадьорому настрої, у прагненні створити мажорну атмосферу в колективі, й, головне, в готовності допомогти кожному вихованцеві відчути свою силу, прагнення до духовного саморозвитку.

Наступний принцип - опертя на позитивне у виховання. Він передбачає дотримання головної лінії дії вчителя: у перевихованні учня слід починати з пошуку позитивного в його особистості, зі звернення до його гідності, щоб разом із ним, спираючись на його сильні риси, долати недоліки у поведінці. Враховувати позитивне, спиратися на позитивне, підносити позитивне - важлива функція вчителя і необхідна умова його тактовного дотику до чуйної душі учня.

Принцип єдності вимоги й поваги до учня А. Макаренко сформулював гранично чітко: «Якомога більше вимоги до людини, але разом з тим і якомога більше поваги до неї». У педагогічній діяльності вимога є важливим способом впливу на учнів. Педагогічний такт учителя дає учневі змогу побачити в цій вимозі вияв поваги до його особистості. «Коли ми від людини багато вимагаємо, то в цьому самому і полягає


наша повага, саме тому, що ми вимагаємо, саме тому, що ця вимога виконується, ми і поважаємо людину» (3, с. 210 - 211). Позиція педагога - бути водночас і вимогливим, і добрим до учнів, виявляючи довіру й турботу. Вимогливість як форма вияву поваги до особистості школяра, віри в його сили, має бути позитивно підкріплена ставленням учителя, послідовністю його дій. Такт потребує від учителя, щоб він, залишаючись непримиренним до порушень норм моралі з боку учнів, обов'язково зберігав повагу й гарні стосунки з дітьми, допомагаючи виходити із складних ситуацій. Щоб визначити міру вимоги до учня й міру заохочення, педагогові слід знати особливості кожної дитини, її внутрішню позицію. «Втрачається міра - втрачається й педагогічний такт», - підкреслив І. Синиця.

Звідси й наступний принцип - принцип міри. Заслуга обґрунтування цього принципу в мистецтві виховання взагалі й стосовно педагогічного такту зокрема належить також А. Макаренкові, який зауважував: «За що б ми не вхопилися в справі виховання, ми всюди прийдемо до цього питання - до питання міри, а якщо сказати точніше - до середини... Слово «середина» можна замінити іншим словом, але як принцип це треба мати на увазі при вихованні дітей»1. Ця золота середина, певна гармонія в розподілі суворості й ласки має бути завжди, бо «надмірність у тому чи іншому ставленні до учнів часто закінчується протилежним, тобто дає зворотну реакцію». Надмірна вимогливість призводить до непослуху, надмірна серйозність - до легковажності, надмірна поблажливість - до грубості і т. д. (7, с. 29). Принцип міри виражає діалектичний підхід до використання засобів впливу. Вміння ніде не переборщити А. Макаренко вважав ознакою здібного педагога.

Виявляючи повагу й вимогливість до дитини, вчитель мусить дбати про збереження власної гідності, зміцнення свого педагогічного авторитету, не припускатися вчинків, висловів, які ганьблять його як наставника. Руйнування авторитету зводить нанівець силу впливу вихователя. Інтерпретація вчителем провини учня не повинна розривати психологічного зв'язку з ним, а, поглиблюючи гуманні стосунки, створювати в його свідомості зразок для наслідування у ставленні до себе та інших. Застосування цього принципу дає вчителю можливість за певних обставин розумно відступати, зберігаючи гідність.

Слід наголосити й на такому важливому принципі педагогічного такту, що характеризує тактику його дій, як раціоналізація негативних емоцій, що нерідко спотворюють сприймання педагогічної ситуації. Як радять психологи, позитивні емоції, що виникають під час спілкування, слід безпосередньо й відкрито виражати, а негативні - пропускати через фільтр свідомості: «Усьому приємному я радію, а неприємне намагаюсь усвідомити, щоб позбутися його». Тому педагогові потрібно вчитися змінювати емоційні реакції на розсудливі.

1 Макаренко А. С. Твори: В 7 т. - Т. 4. - С. 447. 308


Завершити розгляд принципів педагогічного такту доцільно аналізом принципу - піклування про фізичне й моральне здоров'я дитини. Вияв поваги до особистості - це не лише моральне явище, це також вплив на психічний і фізичний стан. Педагогічний такт дає змогу торкнутися цих сфер особистості дуже обережно.

Названі принципи пов'язані між собою, вони доповнюють один одного. Дотримання їх передбачає наявність у вчителя певних морально-психологічних якостей, які є передумовою педагогічного такту: любові до дітей, чуйності, витримки, принциповості, спостережливості, врівноваженості, послідовності, поміркованості, розсудливості, справедливості, доброзичливості, передбачливості, щирості, відвертості, уважності, довірливості, кмітливості, творчого мислення.

Серед таких якостей слід виокремити ті, розвиток яких потребує особливої уваги в процесі професійної підготовки вчителя. Ця спостережливість - вміння виокремлювати педагогічне значущі деталі, - що дає педагогові можливість з'ясувати мотиви й наміри дій учнів. Тактовний і спостережливий учитель може «підібрати ключі» до серця дитини, передаючи їй свої почуття й помисли так, щоб вона сприйняла їх як власні. Витримка й самовладання сприяють вибору розумного й продуманого рішення навіть у гострих конфліктних ситуаціях. Витриманий учитель контролює себе і стримує вияв негативних емоцій, намагаючись бути критичним до себе й чуйним до вихованця. Передбачливість - здатність подумки уявити можливі наслідки своїх слів і вчинків - дає змогу значно зменшити моральні втрати під час педагогічної взаємодії.

Творче мислення потрібне вчителеві для проектування особистості вихованця, побудови стратегії й тактики у складних педагогічних ситуаціях.

Для оволодіння педагогічним тактом педагогу потрібно мати й суто зовнішні навички вияву почуттів - голосом, поглядом, жестом, позою адекватно виражати своє ставлення.

Педагогічний такт передбачає гнучкість у поведінці вчителя - тактику. Педагог виступає перед дітьми в різних ролях, які потребують різної тональності: на уроці - чіткості, коректності, а подеколи й сухого звернення, у позакласній роботі - невимушеності, розкутості, задушевності, які особливо важливі в індивідуальній розмові, спілкуванні під час гри, в поході.

Особливого значення тактовність набуває у конфліктних ситуаціях. Педагогові, зокрема молодому, важливо дотримуватися певних правил тактовної поведінки, розроблених психологами:

- бути впевненим у собі. Тут важливою є здатність оволодіти конфліктною ситуацією, тобто розрядити емоційне напруження. Цього можна домогтися шляхом впливу «через фізичне - на психічне»: контролювати свої рухи, мовлення, фізичне напруження. Адже міміка, пози, жести, як ми вже знаємо, не лише виражають внутрішній стан, а й впливають на нього;


- своїм спокоєм і витримкою впливати на співрозмовника. Мовчаз
не розглядання обличчя учня - учасника конфлікту - дає вчителю
можливість зосередитися, зрозуміти його стан, а школяреві - переклю
чити увагу в очікуванні наслідків;

- зосередившись на співрозмовникові, здійснити мисленнєвий аналіз
мотивів його поведінки, щоб врахувати його інтереси й показати свою
зацікавленість у спільному вирішенні проблеми. Конфлікт завжди ви
никає, коли стикаються інтереси: той, хто обмежує інтереси, здається
супротивником. Тому слід побачити й сприйняти у співрозмовникові
позитивне, врахувати його інтереси, його потреби, щоб об'єднати на
міри й вийти на рівень взаємодії «Ми»;

- зміцнити свою позицію щодо можливості позитивного розв'язан
ня проблеми.

Ця тактика матиме позитивні наслідки за певних умов:

- якщо вчитель відкритий у спілкуванні і володіє технікою
«Я-висловлювання» (6, с. 261 - 262; 2). Ідеться про таку форму оцінки,
коли вчитель, замість звинувачень і вимог, висловлює власні почуття і
думки з приводу критичної ситуації, чим спонукає співрозмовника до
осмислення своєї причетності й пошуку розв'язання проблеми. Педагог
будує своє висловлювання з трьох частин: перша - незвинувачуваль-
ний опис події; друга - щирий вияв власних почуттів, спричинених
подією, і пояснення, чому ці почуття виникли; третя - бажаний вихід
(повідомлення того, якою він хоче бачити ситуацію);

- якщо вчитель орієнтується не на минуле, а на майбутнє у стосунках,
тобто не дорікає минулим, а шукає виходу, думає про досягнення успіху;

- якщо вміє слухати співрозмовника, не нав'язує рішення, а, вияв
ляючи повагу до його міркувань, радиться, шукає виходу, сприйнятли
вого для обох сторін;

- якщо вчитель терплячий і толерантний. Він твердий у способі
вирішення проблеми, але м'який з людьми у пошуках виходу.



  102   103   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   Наступна

КОМУНІКАТИВНІСТЬ УЧИТЕЛЯ | Як професійно значущої здібності педагога | Обговорення головних теоретичних положень | Виконання вправ на розвиток професійної комунікативності | Для встановлення емоційного контакту зі співрозмовником | УВАГА ТА СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ УЧИТЕЛЯ | Діагностування індивідуальних особливостей уваги та спостережливості студентів | Обговорення головних теоретичних положень | Виконання вправ на розвиток професійно-педагогічної уваги і спостережливості | ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ УЧИТЕЛЯ-МАЙСТРА НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕСІДИ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати