На головну

Економічний розвиток СРСР в роки перебудови

  1. I.3.1) Розвиток римського права в епоху Стародавнього Риму.
  2. III. РОЗВИТОК ПСИХІКИ У тваринному світі І СТАНОВЛЕННЯ СВІДОМОСТІ ЛЮДИНИ
  3. III. ЕКОНОМІЧНЕ ВЧЕННЯ ДЖ. М. КЕЙНСА
  4. IX. Розвитку лісопромислового І БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
  5. V. Засвоєння і розвиток
  6. X. РОЗВИТОК І ПОПЕРЕДЖЕННЯ легастенія
  7. XX століття нерідко характеризується як "атомне століття", що пов'язано не тільки з появою атомної зброї, але і з розвитком атомної енергетики.

У середині 1980-х рр. основною проблемою в СРСР вважалися низькі темпи зростання економіки. Тому на квітневому Пленумі ЦК КПРС в 1985 р був проголошений курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Його зумовили 4 причини: 1) невирішеність соціальних проблем - продовольчої, житлової, виробництва товарів і послуг і т.п .; 2) загроза втрати військово-стратегічного паритету; 3) необхідність звільнення економіки країни від західних поставок засобів виробництва, які визначали НТП; 4) необхідність припинення скорочення темпів економічного зростання, запобігання економічній кризі. прискореннярозумілося як підвищення темпів розвитку економіки і як нова якість зростання - інтенсифікація виробництва на базі НТП.

Новий курс супроводжувався проголошенням активної соціальної політики. Керівництво визначило 6 стратегічних завдань підвищення добробуту населення, серед яких особливо виділялися продовольча і житлова.

Для успіху перетворень потрібно активну участь в них народу. У зв'язку з цим особлива увага приділялася активізацій людського фактора за допомогою матеріальних благ і позаекономічних стимулів - зміцнення трудової дисципліни, розвитку змагання, гласності,тобто дозволеної критики недоліків. Для оздоровлення суспільства в 1985 р почалася антиалкогольна кампанія.Вона виявилася не тільки непопулярною серед населення, а й ще болісно вдарила по державному бюджету, позбавивши його левової частки доходів.

У червні 1987 р на пленумі ЦК КПРС була проголошена реформа системи управління державними підприємствами, сенс якої полягав у переході від адміністративних до економічних методів керівництва. Підприємства переводилися на самоокупність і госпрозрахунок, вони могли самостійно вибирати партнерів, закуповувати сировину і продавати продукцію, в тому числі за кордон. Трудові колективи отримали право вибирати керівників і контролювати виробництво.

Економічні труднощі перших років перебудови, особливо у виробництві товарів і послуг населенню, змусили уряд піти на створення в країні багатоукладної економіки.Були прийняті два закони, які відкривали простір для колективного і приватного підприємництва, - про індивідуальну трудову діяльність (1986 рік) і про кооперацію (1988 р). Полігоном для реформ стало сільське господарство, де послідовно вводилися колективний підряд, оренда, а в 1989 р було визнано рівність усіх форм господарювання, включаючи фермерство. Однак багатоукладності в радянській економіці не вийшло.

На XIX партконференції було визнано, що від стратегії прискорення треба відмовитися і зайнятися більш глибоким реформуванням економіки, підкріпивши його реформою політичної системи. Однак подальші спроби змінити ситуацію провалювалися, а народне господарство країни занурювалось все глибше в кризу. Наростав дефіцит споживчих товарів, посилювалася інфляція, почалося скорочення обсягів виробництва. У суспільстві збільшувалася соціальну напругу. Влітку 1989 почалися масові страйки в країні. Першими виступили шахтарі.

Практика перебудованих років показала, що необхідно відмовитися від планово-розподільчої економіки і почати перебудову відносин власності. Навесні 1990 була проголошена нова мета економічного реформування - перехід до регульованого ринку.Нова модель економічного розвитку країни будувалася на поєднанні плану і ринку. Уряд планував з 1991 р почати "орендизації економіки" і до 1995 р перевести на оренду 20% промислових підприємств.

Критики ідеї "регульованого ринку", які вважали поєднання плану і ринку безглуздістю, "смаженим льодом" (С. Шаталін і ін.), Розробили більш радикальну програму "500 днів",передбачала поетапну "приватизацію економіки". Але вона не була прийнята Верховною Радою Української РСР.

Під урядову програму орендизації економікистала підводитися законодавча база. Було прийнято понад 100 законів, в тому числі про власність, про землю. Але вони "не працювали". Країна розпадалася на окремі економічні райони, рвалися народногосподарські зв'язку. Ситуація різко погіршилася після краху соціалістичної системи і ліквідації РЕВ.

Радикальна частина радянського керівництва визнавала, що задумана зміна моделі економічного розвитку країни неможлива без допомоги країн Заходу, оскільки мова йшла про повернення СРСР в орбіту світових господарсько-економічних зв'язків. Група радянських економістів на чолі з Г. Явлінськимспільно з вченими Гарвардського університету (США) розробила програму переходу СРСР до ринку, розраховану до 1997 р Передбачалося, що країни сімки(США, Англія, Франція, ФРН, Італія, Канада і Японія) візьмуть її за основу своїх взаємин з СРСР. Однак план залишився нереалізованим. Серпневі події 1991 року в корені змінили ситуацію в країні. Радянські республіки стали "розбігатися", намагаючись вирішити свої економічні проблеми самостійно. Єдине народногосподарське простір СРСР розпалася. Восени 1991 р країна опинилася перед загрозою економічного краху.




Суспільно-політичне та культурне життя країни в післявоєнний період | Міжнародне становище і зовнішня політика СРСР в післявоєнний період | Суспільно-політичне життя країни в 1950 - першій половині 1960-х рр. | Соціально-економічний розвиток СРСР в 1950 - першій половині 1960 рр. | Культурне життя в СРСР в середині 1950 - середині 1960 рр. | Зовнішня політика Радянської держави в 1950 - першій половині 1960-х рр. | Суспільно-політичне життя в СРСР в 1964-1985 рр. | Економічний розвиток СРСР в 1960 - першій половині 1980-х рр. | Культурне життя СРСР у другій половині 1960-середині 1980-х рр. | Зовнішня політика СРСР у другій половині 1960 - середині 1980-х рр. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати