загрузка...
загрузка...
На головну

До умов правомірності необхідної оборони, що відносяться до нападу, відносяться: суспільна небезпека посягання, його готівку і дійсність

  1. II. ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
  2. III. БЕЗПЕКА І ЗАХИСТ ТУРИСТІВ, туристських ПАМ'ЯТОК І ОБ'ЄКТІВ
  3. III. ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
  4. IV. ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА ВІД СПОРУД ТА БУДІВЕЛЬ, РОЗТАШОВАНИХ ПОБЛИЗУ АЕРОДРОМУ
  5. XIII в. в історії Русі: боротьба із зовнішньою небезпекою, навали і вторгнення зі Сходу і Заходу.
  6. Адаптації до посушливих умов у рослин і тварин
  7. АДАПТАЦІЯ ТА ОСНОВНІ СПОСОБИ ПРИСТОСУВАННЯ живих організмів до екстремальних умов СЕРЕДОВИЩА

а) Посягання, проти якого допустима необхідна оборона має бути об'єктивно суспільно небезпечним. Таке посягання, за загальним правилом, є злочином, за вчинення якого зазіхає підлягає кримінальній відповідальності. Однак необхідна оборона допустима і проти такого суспільно небезпечного посягання, яке об'єктивно здатне завдати істотної шкоди суспільним чи особистим інтересам, хоча сам зазіхає може і не підлягати за нього відповідальності в силу встановленого законом віку, неосудності або невинного його здійснення. Необхідна оборона проти таких посягань допустима тому, що вони об'єктивно суспільно небезпечні, не будучи в той же час злочинами. Необхідна оборона найчастіше зустрічається при зазіханнях на життя, тілесну та статеву недоторканість, здоров'я людини, власність, громадський порядок. Допустима необхідна оборона проти злочинних посягань на честь громадян, проти незаконних дій посадових осіб.

Неприпустима необхідна оборона від правомірних дій. Тому вона не може застосовуватися, наприклад, проти працівника міліції, який здійснює затримання хулігана. Виключена необхідна оборона проти акту необхідної оборони. Не можна оборонятися від дій, що здійснюються в стані крайньої необхідності. Немає необхідної оборони в тих випадках, коли з метою розправи особа провокує напад.

б) Посягання, проти якого допустима необхідна оборона, має бути готівковим, тобто започаткованим (або близьким до початку) і ще не закінченими.

Готівковим визнається посягання, яке вже почалося або загроза початку якого настільки очевидна, що зволікання із застосуванням запобіжних заходів може призвести до того, що шкода тому, хто обороняється буде завдано і він втратить можливість вдатися до захисту. Коли ж посягання вже закінчене, завершено, вдаватися до застосування насильницьких заходів до колишнього посягає не можна, бо небезпека вже відпала і припинити напад вже неможливо. Після очевидного припинення посягання необхідна оборона неможлива, але виникає право на затримання особи, яка вчинила злочин.

в) Посягання повинно бути дійсним, реальним, а не уявним, уявним, тобто існуючим в реальній дійсності, а не тільки в уяві особи, який вважає, що воно піддалося нападу. Зрозуміло, що якщо насправді посягання не було, то не виникає і право на необхідну оборону.

уявна оборона. Можливі випадки, коли захист здійснюється від уявного посягання. "Захист" в такій ситуації недоречна, а саме заподіяння шкоди "нападнику" не може розцінюватися за правилами необхідної оборони, так як її реально немає, оскільки відсутня сьогодення, існуюче на ділі суспільно небезпечне посягання. Відповідальність за шкоду, заподіяну при мнимої обороні, настає за дії, вчинені при наявності фактичної помилки. Важливо підкреслити, що для уявної оборони необхідно збіг таких зовнішніх обставин, які могли б стимулювати помилку особи через схожість відбувається на реальне напад. Якщо ж обстановка, в якій розвивалися події, не давала підстав для висновку про напад, а саме припущення про факт нападу було необгрунтованим, все вчинене має кваліфікуватися як вчинення умисного злочину. У тих же випадках, коли обстановка події давала підстави вважати, що відбувається реальне посягання, і особа, яка застосувала засоби захисту, що не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковість свого припущення, його дії слід розглядати як вчинені в стані необхідної оборони.

Якщо ж особа заподіює шкоду, і не усвідомлюючи удаваності зазіхання, але за обставинами справи повинна була і могла це усвідомлювати, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за заподіяння шкоди через необережність.

До умов правомірності необхідної оборони, які стосуються захисту, відносяться: захист шляхом заподіяння шкоди нападаючому, своєчасність і адекватність захисту, захист інтересів, що захищаються.

а) Захист здійснюється шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, а не третім (стороннім) особам. Заподіяння шкоди непричетним до зазіхання людям не підпадає під поняття необхідної оборони. Заподіяння шкоди третій особі є суспільно небезпечною і тягне за собою відповідальність на загальних підставах. При цьому можливі варіанти правової оцінки скоєного. По-перше, можливо заподіяння шкоди третій особі в результаті фактичної помилки. У цьому випадку скоєне оцінюється за правилами уявної оборони. По-друге, можливо заподіяння шкоди третім особам при відхиленні дії. В останньому варіанті відповідальність настає з урахуванням необережної форми вини особи.

б) Допускається захист не тільки власних інтересів обороняється, а й інтересів інших осіб, а також інтересів суспільства і держави. Тобто захищати від злочинних посягань як власне життя, здоров'я, особисту свободу, честь і гідність, житло і т.п., так і аналогічні блага інших осіб, інтереси підприємств, установ і т.д.

в) Захист повинна бути своєчасною, її правомірність зумовлюється межами в часі. Необхідна оборона можлива саме в той період часу, яке займає саме посягання. Зазвичай захист можлива з замаху до закінчення посягання, його фактичного припинення. Закінчення посягання завжди свідчить про зникнення підстави для здійснення захисту.

г) Наявність пропорційності захисту характеру і небезпечності посягання. Закон не вимагає точного, механічної пропорційності захисту і посягання, однак при захисті не повинно бути перевищення меж необхідної оборони, яким відповідно до ч. 2 ст. 37 КК визнається явна невідповідність захисту характеру і небезпечності посягання.




Питання 13. Поняття і види множинності злочинів. | Одиничне (єдине) злочин | Стаття 17. Сукупність злочинів | Стаття 18. Рецидив злочинів | Питання 14. Стадії вчинення злочину. | У кримінальному праві замах прийнято ділити на два основних види - закінчений і незакінчена. | Питання 15. Співучасть у злочині. Форми співучасті. | Питання 16. Види співучасників. Підстави і межі відповідальності співучасників. | Питання 17. Поняття, види і значення обставин що виключають злочинність діяння. | Питання 18. Затримання особи вчинила злочин. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати