На головну

Предмет, метод та завдання економічної історії

  1. I метод.
  2. I. Методика бухгалтерского учета
  3. I. МЕТОДОЛОГИЯ
  4. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  5. II метод.
  6. Ii. Методики наружной иммобилизации
  7. II. Методические указания для студентов по выполнению индивидуальных заданий

Економічна історія має власний предмет дослідження. Вона вивчає історичний процес еволюції господарства і світової економіки, господарчу діяльність різних країн, розвиток їх продуктивних сил, зміну способів виробництва, починаючи з первісного суспільства і до сучасності.

У науковій літературі розглядається предмет економічної історії
у широкому та вузькому розумінні слова. У широкому - як економічний розвиток суспільства, особливості та закономірності його змін, їх зв'язки з усіма сторінками суспільного життя. У вузькому розумінні - вивчення господарчої діяльності народів різних країн, розвиток їх виробничих сил, зміна способів виробництва і господарчого побуту людей від первісного часу до сучасності.

Господарча діяльність - це діяльність людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Вона реалізується в рамках господарчої системи історичного етапу розвитку суспільства. Основні елементи господарчої системи (типу економіки), які вивчає економічна історія, - це територіальний, демографічний, духовний елемент, особливості соціально-економічних відносин (відносини власності, насамперед), галузі матеріального виробництва; розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків; сфера фінансів, грошового обігу, кредит; підсистема втручання держави в економіку.

Економічна історія зародилась у рамках політичної економії. Її виникнення вчені-економісти пов'язують з працею "Трактат про аса" Гільйома Боде (1514) та історико-економічними описами А. Сміта
"Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776). Однак до середини XIX ст. були опубліковані лише окремі історико-галузеві описи сільського господарства, розвитку ремесла та торгівлі, які сприяли формуванню економічної історії як науки. В середині XIX ст. економічна історія сформувалась як самостійна наука. Її засновниками є такі вчені, як: А. Тойнбі, Т. Роджерс, Дж. Ешлі (Англія), К. Бюхер, М. Вебер, В. Зомбарт (Німеччина), В. Левитський, М. Ковалевський, Д. Багалій (Україна), П. Віноградов, В. Воронцов, І. Кулішер (Росія). Лекційні курси з цієї дисципліни розпочали читати лише у кінці XIX ст. у вищих навчальних закладах Європи та США, а в Україні - в Харківському університеті (Левитський В. Ф.).

Цікаво знати У європейських університетах на межі ХІХ - ХХ ст. були створені кафедри історії господарства. Виникли спеціальні історико-економічні періодичні видання. Перше з них - німецький "Квартальник по соціальній і економічній історії" - вийшло у 1903 р. У 1913 р. вийшло французьке видання "Огляд соціальної й економічної історії", у 1915 р. - "Історико-економічний щорічник" (Голландія), а потім англійський "Огляд економічної історії" (1927 р.), американський "Журнал економічної і ділової історії" (1927 р.), французький "Щорічник економічної соціальної історії" (1929 р.) та ін. Це найвідоміші журнали, які виходять і у теперішній час.   Джерело: Экономическая история зарубежных стран : учебн. пособ. / Н. И. Полетаева, В. И. Голубович, Л. Ф. Пашкевич и др. ; под ред. проф. В. И. Голубовича. - 4‑е изд., доп. и перераб.- Мн. : Интепроссервис ; Экоперспектива, 2003. - 592 с.

У 1960 р. на конгресі в Стокгольмі створена Міжнародна асоціація істориків-економістів. Результатом досліджень стало створення праць з історії господарства в масштабі окремих країн і континентів. Серед них найбільш відома та популярна "Кембриджська економічна історія Європи". Узагальнюючі праці присвячені економічної історії Англії, Франції, Німеччини, Голландії, Данії, СРСР, України і інших країн.

Додаткова інформація Сучасні підходи до розв'язання проблем економічної науки знаходять прояв у наукових дослідженнях. Зростає інтерес до наукових пошуків з історії еволюції економіки серед відомих економістів світу, їх теоретичні узагальнення отримують незаперечне визнання. У 1993 році Нобелівську премію з економіки було присуджено американським історикам-економістам Фогелю Р. В. та Норту Д. С., які розглядали економічну історію як нескінченний процес, в якому сьогодення пов'язане з минулим через безперервність інститутів.   Джерело: История экономики : учебник / под общ. ред. О. Д. Кузнецовой, И. Н. Шапкина. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : ИНФРА-М, 2007. - 416 с.

Таким чином, економічна історія - це фундаментальна економічна наука, предметом дослідження якої є економіка у процесі історичного розвитку; конкретні форми становлення, розвитку і функціонування економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних, політичних та інших особливостей конкретних країн, груп, міжнародної економіки.

Економічна історія досліджує:

· господарство первісного суспільства, Стародавнього світу, Середньовіччя та розвиток економічних систем, їх підсистем та елементів на різних етапах еволюції суспільства на прикладі окремих країн, регіонів, світового господарства у поєднанні з соціально-політичними та духовними відносинами;

· історію сфер і галузей народного господарства, економічних процесів та економічних інститутів;

· економічну політику держави на різних етапах історичного розвитку, економічні причини та наслідки соціально-економічних реформ;

· історію економіки України у системі світового цивілізаційного процесу, особливості економічного співробітництва з зарубіжними країнами;

· особливості ринкових моделей господарювання та ринкової трансформації економіки зарубіжних країн, їх значення для України;

· історію світогосподарських зв'язків і міжнародних економічних відносин.

Між предметом та науковим методом економічної історії існують глибокі взаємозв'язки. Системність предмета потребує також системності методу. Метод (з лат. шлях до чогось) - спосіб пізнання дійсності. До структури методу економічної історії відносять методичні принципи класичної та сучасної філософії, методичні положення загальної економічної теорії; загальнонаукові методи, специфічні методи, тобто методи самої економічної історії.

В історико-економічних дослідженнях застосовують традиційні та новітні методи. До структури методу (способу дослідження) економічної історії відносять традиційні методи пізнання:

· історичний (історико-генетичний) - послідовний аналіз фактів і процесів еволюції об'єктів дослідження;

· системно-структурний - вивчення цілого та його частин як взаємопов'язаної системи;

· історико-порівняльний - порівняння об'єктів історико-економічного дослідження у часі та просторі;

· історико-типологічний - виявлення однотипних властивостей та ознак у різних явищах і подіях економічного життя;

· порівняльно-статистичний - отримання, обробка, відбір і аналіз історико-статистичної інформації;

· статистичний - застосовується для одержання, обробки, добору й аналізу історико-статистичної інформації, забезпечує об'єктивність історичних та економічних досліджень;

· математичний - складання системи числових характеристик досліджуваних об'єктів;

· монографічно-дедуктивний - встановлення загальних закономірностей через вивчення окремих економічних структур.

Новітні методи - це:

· кількісні - застосовуються для вивчення закономірностей, тенденцій, факторів історичного та економічного розвитку, типологічної класифікації явищ і процесів, аналізу внутрісистемних та міжсистемних взаємозв'язків. Кількісні методи ефективні для вивчення джерел, що містять як кількісно виражену, так і емпіричну інформацію. Перевага кількісних методів - об'єктивність і можливість отримання принципово нової в порівнянні з іншими методами дослідження інформації.

· соціологічних дослідів і соціальної психології;

· спеціальні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, дихронний (метод періодизації), історичне моделювання.

Завдання курсу економічної історії як навчальної дисципліни виходять з функцій науки.

Завдання вивчення дисципліни - це:

· засвоєння історико-економічних знань;

· вміння осмислювати позитивний господарчий досвід та попередження повторення негативного;

· накопичення навиків використання історико-економічної інформації про соціально-економічні процеси. Ця дисципліна вивчає минуле, однак націлена на майбутнє.

 



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ | ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ | ББК 65.03я7 | Словник | Періодизація та основні риси господарства первісної доби | Громада як головна господарська форма первісної доби | Господарство первісних племен на території України | Розпад первісної господарської системи | Рабовласницький спосіб виробництва, типи його організації: східне та античне рабство | Господарство країн Стародавнього Сходу |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати