загрузка...
загрузка...
На головну

Класифікація приміщень і умов робіт за ступенем

  1. I. Аналіз інженерно-геологічних умов території, оцінка перспективності її забудови
  2. I. Аналіз інженерно-геологічних умов території, оцінка перспективності її забудови
  3. I. Завдання семіотики і передумови, необхідні для її розробки
  4. I. Класифікація комп'ютерів
  5. I. Обов'язкові внески на капітальний ремонт власників приміщень у багатоквартирному будинку
  6. I. ПРИЙОМИ ИЗМЕРЕНИЙ І СТАТИСТИЧНІ СПОСОБИ ОБРОБКИ ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ В психологічних дослідженнях
  7. I. Роботи Г. П. Щедровицького

небезпеки ураження струмом

За умовами розміщення електроустановки ділять на закриті (або внутрішні) і відкриті (або зовнішні). Закритими є електроустановки, розміщені всередині будівлі (або судна), що захищає їх від атмосферних впливів. Відкриті - це такі електроустановки, які не захищені від атмосферних впливів. Електроустановки, захищені тільки навісами, сітчастими огорожами, розглядаються як відкриті (зовнішні).

Небезпека ураження людей електричним струмом значною мірою залежить від особливостей навколишнього середовища і навколишнього оточення. Наявність в приміщенні вогкості, їдких парів руйнівно діє на ізоляцію електроустановок і підвищує небезпеку ураження струмом.

Підвищену небезпеку створюють також знаходяться поблизу від електрообладнання металеві предмети, струмопровідні підлоги або стіни, з'єднані з землею. У цих умовах людина може доторкнутися до корпусу електрообладнання, що випадково опинився під напругою, і до одного з цих предметів, що буде пов'язано з проходженням через людини великого струму.

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) встановлюють таку класифікацію приміщень за ступенем небезпеки ураження струмом:

1. Приміщення з підвищеною небезпекою,які характеризуються наявністю хоча б однієї з таких ознак: 1) вогкість - відносна вологість тривалий час перевищує 75%; 2) висока температура, що перевищує постійно або періодично 30 оС; 3) наявність струмопровідних (металевих, земляних, бетонних або залізобетонних) підлог; 4) виділення струмопровідного пилу (металевої, вугільної); 5) можливість одночасного дотику людини до яких з'єднання з землею металоконструкцій будинків, технологічним апаратам, механізмам, з одного боку, і до металевих корпусів електроустановок - з іншого.

2. Приміщення особливо небезпечні. Особливу небезпеку створює наявність хоча б однієї з таких чинників: 1) особлива вогкість - відносна вологість повітря близька до 100% (стеля, стіни, підлогу і предмети покриті вологою), 2) наявність хімічно активної чи органічної середовища - в приміщенні містяться агресивні пари, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання, 3) одночасне наявність двох або більше ознак підвищеної небезпеки.

3. Приміщення без підвищеної небезпеки. Вони характеризуються відсутністю всіх перерахованих вище умов підвищеної і особливої ??небезпеки.

Важливе практичне значення має те, що території розміщення зовнішніх електроустановок (ЕУ) прирівнюються до особливо небезпечних приміщень.

Наведена вище класифікація має велике значення для вибору заходів електробезпеки, типу і виконання електрообладнання. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних заходи безпеки повинні бути найбільш повними.

У приміщеннях з великою вологістю повинно бути встановлено водозахищений (IР55) електрообладнання. При виділенні пилу, яка може горіти і вибухати, встановлюється вибухозахищене обладнання. При виділенні пилу, тирси, сажі, а також на складах встановлюється закрите (IР54) електрообладнання. Якщо виробничі процеси протікають з виділенням хімічно активних речовин, вологи або пилу, то застосовується вибухозахищене обладнання повинно бути також захищене від впливу хімічно активного середовища, вологи і пилу.

Технічні засоби забезпечення електробезпеки

Все ЕУ повинні бути виконані таким чином, щоб запобігати або зменшувалася до допустимого рівня вплив на людину наступних ОВПФ:

електричного струму;

електричної іскри і дуги;

рухомих частин вироби;

частин вироби, що нагріваються до високих температур;

небезпечних і шкідливих матеріалів, використовуваних в конструкції вироби, а також небезпечних і шкідливих речовин, що виділяються при його експлуатації;

шуму й ультразвуку;

вібрації;

електромагнітних полів, теплового, оптичного і рентгенівського випромінювання.

Крім того, конструкція ЕУ повинна відповідати також вимогам, спрямованим на зниження ймовірності виникнення пожеж від:

електричної іскри і дуги;

частин вироби, що нагріваються до високих температур, в тому числі від впливу електромагнітних полів;

застосування пожежонебезпечних матеріалів, використовуваних у виробі, що виділяють небезпечні і шкідливі речовини при експлуатації і зберіганні.

Для забезпечення безпеки в електротехнічних виробах можуть використовуватися:

ізоляція струмоведучих частин (робоча, додаткова, подвійна, посилена);

мале напруга в електричних ланцюгах; малим є змінна напруга, що не перевищує 42 В, і постійна напруга, що не перевищує 110 В. При наявності несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням працюючого, зіткненням з великими металевими добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, колодязях, на понтонах), для живлення ручних світильників слід застосовувати напругу не вище 12 В;

елементи для здійснення захисного заземлення металевих неструмоведучих частин вироби, які можуть опинитися під напругою (при на-

рушении ізоляції, режиму роботи вироби і т.п.);

елементи, що відключають виріб від мережі, коли доступні дотику частини виробу виявляються під напругою;

оболонки для запобігання можливості випадкового дотику до струмоведучих, що рухається, гарячого частин виробу;

блокування для запобігання помилкових дій і операцій;

екрани та інші засоби захисту від шкідливого та небезпечного впливу електромагнітних полів, теплового, оптичного і рентгенівського випромінювання;

засоби видалення утворюються в процесі експлуатації небезпечних і шкідливих речовин;

елементи, призначені для контролю ізоляції і сигналізації про її пошкодженні, а також для відключення вироби при зменшенні опору ізоляції нижче допустимого рівня;

попереджувальні написи, знаки, забарвлення в сигнальні кольори та інші засоби сигналізації про небезпеку (тільки в поєднанні з іншими заходами забезпечення безпеки);

виконання вимог ергономіки.

Електрична схема вироби повинна виключати можливість його самовільного включення і відключення, а конструкція вироби - можливість неправильного приєднання сочленяющимся струмоведучих частин при монтажі виробів у споживача.

Електротехнічні вироби, призначення яких не вимагає класу захисту людини від ураження струмом II або III, повинні бути обладнані елементами для заземлення: болт, гвинт, шпилька і т.п., виконаними з металу, стійкого до корозії, або покритими металом, що захищає від корозії . Зазначені елементи і контактні площадки не повинні мати поверхневого забарвлення. Елементи для заземлення повинні бути розміщені в безпечному і зручному для приєднання заземлювального провідника місці. Біля цього місця поміщається незгладимий при експлуатації знак заземлення.

Найменший діаметр різьби болта (гвинта, шпильки) і діаметр контактної площадки для приєднання заземлюючого провідника вибираються по струму - см. ГОСТ 12.2.007.0. Так при струмі до 16 А мінімальний діаметр різьби - М4, а діаметр контактної площадки - 12 мм, від 16 до 25 А - відповідно М5 і 14 мм, від 25 до 100 А - М6 і 16 мм.

Значення опору між заземлювальним болтом і кожної доступної дотику металевої нетоковедущей частиною ЕУ, яка може виявитися під напругою, не повинно перевищувати 0,1 Ома.

захисне заземлення - Це навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. Пристрій захисного заземлення є одним з основних заходів електробезпеки і широко застосовується в організаціях. Воно призначене для захисту працюючих від ураження струмом при дотику до частин електроустановок, які за нормальних умов експлуатації не під напругою, але які можуть опинитися під напругою в результаті пошкодження або поганий стан ізоляції, а також з інших причин. Такими частинами можуть бути корпусу електричних машин, трансформаторів, приладів, каркаси розподільних щитів, корпуси світильників і настановної арматури, металеві оболонки кабелів і ін.

Захисне заземлення усувається в мережах з ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В, а в мережах напругою вище 1000 В - з будь-яким режимом нейтралі. При нормальному напрузі мережі від 42 до 380 В змінного струму і від 110 до 440 В постійного струму заземлення виконується за наявності ознак підвищеної або особливої ??небезпеки.

Заземлюючих пристроїв - це сукупність конструктивно об'єднаних заземлювальних провідників та заземлювача. Розрізняють природні і штучні заземлювачі. Природні заземлювачі - це металеві заглиблені конструкції або арматура залізобетонних конструкцій. Не можна використовувати в якості заземлювачів трубопроводи для горючих рідин, а також горючих або вибухонебезпечних газів.

Штучні заземлювачі призначені тільки для заземлення, як їх використовують: вертикальні електроди - відрізки труб, сталеві прутки - стрижні діаметром до 20 мм, довжиною 2,5-5 м, ввертати або забиваються вертикально в землю; горизонтальні провідники - сталеві смуги перетином не менше 4х40 мм і стрижні, що укладаються горизонтально в траншеї на глибину 0,5-0,7 м.

Деякі типи групових заземлювачів (на практиці зазвичай застосовуються не поодинокі заземлювачі, а групові, що складаються, наприклад, з декількох вертикальних електродів і горизонтальної сполучної смуги) показані на рис. 2.3

На промислових підприємствах частіше застосовуються заземлювачі, зображені на рис 2.3, б, в, д, а для заземлення пересувних установок - на рис. 2.3, р

Рис 2.3. Типи групових заземлювачів:

а - сітчастий; б - контурний; в, д - смуговий заглиблений

з розташованими в ряд вертикальними електродами; г - смуговий

з вертикальними електродами (сполучна смуга або провід -

поза землі): 1 - вертикальні електроди; 2 - сітка; 3 - контур;

4 - сполучна смуга; 5 - заземлюючий провідник,

ВРУ і ЗРУ - відкрите і закрите розподільчий пристрій.

Схеми заземлення наведені на рис.2.4.

Мал. 2.4. Принципові схеми заземлення:

а - в мережі з ізольованою нейтраллю; б - в мережі з напругою вище 1000 В

з заземленою нейтраллю: 1 - заземлюючих обладнання; 2 - заземлювач

захисного заземлення; 3 - заземлювач робочого заземлення.

Правильно розраховане захисне заземлення повинне знижувати до допустимих величин напруга дотику Uh і напруга кроку Uш, Тобто

 ; (2.4)

 ; (2.5)

де ,  - Гранично допустимі значення напруг дотику і кроку, В.

Напруга дотику дорівнює різниці між повним напругою Uз на корпусі електроустановки при замиканні на нього струму і потенціалом ?х точки поверхні підлоги або землі, на якій знаходиться людина:

 (2.6)

Напруга кроку - це напруга між двома точками ланцюга струму, що знаходяться одна від одної на відстані кроку, на яких одночасно стоїть людина:

 (2.7)

де с - довжина кроку, рівна 0,8-1 м.

величини Uз, ?х, Iз (Струм замикання) Rз і Rз (Опору відповідно заземлення та ізоляції справних фаз) показані на рис. 2.5

Мал. 2.5. Схема функціонування захисного заземлення

Сила струму, що проходить через тіло людини, що потрапила під напругу дотику, має значення

 (2.8)

де ?s - Питомий опір поверхні землі в місці опори ступень людини, Ом · м;

Rh - Питомий опір тіла людини, Ом · м.

Напруга дотику визначають як частку від напруги Uз на корпусі, тобто

Uh = ?прUз = ?прIз Rз, (2.9)

де ?пр - Коефіцієнт напруги дотику, ?пр ? 1.

З виразу (2.8) і (2.9) слід

Ih = ?прIз Rз(2?s+ Rh) (2.10)

З формули (2.10) видно, що чим менше опір Rз розтікання струму з заземлювачів, тим менше буде сила струму, що протікає через тіло людини, що потрапила під напругу дотику. Тому величина Rз нормована і забезпечення нормативних вимог до величини Rз становить мета проектування заземлюючих пристроїв.

Зазвичай проектування ведуть в такому порядку.

1. Визначають розрахункове питомий опір ?розр грунту в місці закладення заземлювального пристрою

?розр = ??вим, (2.11)

де ? - коефіцієнт сезонності, для вертикальних електродів довжиною до 3 м, ? = 1,0-1,9 м;

?вим - Виміряне питомий опір ґрунту, Ом · м.

2. Вибирають тип заземлювального пристрою і матеріали для його виготовлення (труби, прутки, смуги, куточки і т.д.).

3. Визначають опір одиночного заземлювача. Для трубчастого заглибленого вертикального заземлювача це опір Rод становитиме:

 (2.12)

де lт, D - довжина і діаметр труби, м;

t - відстань від середини труби до поверхні грунту, м.

Якщо знайдене Rод ? Rн - Нормативні вимоги до опору заземлення, то розрахунок припиняють. В іншому випадку переходять до наступного етапу.

4. Визначають кількість n заземлювачів:

n = Rод / Rн?в,

де ?в - Коефіцієнт використання вертикальних електродів групового заземлювача, що змінюється від 0,36 до 0,94 і визначається за спеціальними таблицями.

5. Знаходять опір Rп горизонтальної сполучної смуги:

 (2.13)

де lп, B - довжина і ширина смуги; to - Заглиблення смуги, м.

lп ? 1,05 аn, (2.14)

де а - прийняте відстань між заземлювачами, м.

Знаходять загальний опір Ro розтікання струму заземлювального пристрою:

Ro= 1 / (?вn / Ro + ?г / Rп), (2.15)

де ?г - Коефіцієнт використання горизонтальної сполучної смуги, рівний 0,19-0,96.

Якщо груповий заземлювач має певний вид (див. Рис. 2.3, г), то його загальний опір розтікання струму може бути обчислено за наближеною формулою

 (2.16)

де l, d, t - вказані на рис. 2.3;

kв - Коефіцієнт впливу вертикальних електродів, рівний 0,25-0,89.

Викладена вище методика заснована на тому, що питомий електричний опір землі не змінюється з глибиною ( «однорідна» по електричної структурі землі). Облік неоднорідності електричної структури землі ( «двошаровий» і «багатошарова» земля) призводить до складним і громіздким формулами для розрахунку заземлення, виконати який можна за допомогою ЕОМ.

Якщо паралельно з штучними можна використовувати і природні заземлювачі (що знижує загальні витрати на спорудження заземлювального пристрою), то допустимий опір штучного заземлювача  , Становитиме:

 (2.17)

де Re - Опір природних заземлювачів.

Заземлення як міру електробезпеки властиві певні недоліки: пристрій його вимагає іноді великих витрат, не забезпечується відключення замкнулася на корпус електрообладнання. Тому застосовані і інші заходи захисту - занулення і захисне відключення.

занулення- Це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. Нульовим захисним називається провідник, що з'єднує зануляемие частини з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму (трансформатора) (рис. 2.6).

Рис 2.6. Схема роботи занулення

Занулення застосовується в електричних мережах напругою до 1000 В із заземленою нейтраллю. У цих мережах, крім силових проводів (А-В-С), є нульовий провід (N). Зазвичай такі мережі і використовують для розподілу електричної енергії на берегових підприємствах, тому занулення - основна міра забезпечення електробезпеки на підприємствах.

При зануленні замикання будь-який з фаз на корпус електроприймача призводить до появи струму короткого замикання. Він впливає на струмовий захист (запобіжники з плавкими вставками, автомати). Її спрацьовування призводить до швидкого відключення аварійної ділянки електричного кола. Крім того, наявність повторних заземлювачів нульового проводу (див. Рис. 2.6), які повинні мати опір розтікання струму Rn ? 30 Ом, знижує напругу на корпусі відносно землі ще до спрацьовування захисту.

Повторні заземлення виконують на кінцях повітряних ліній довжиною більше 200 м, а також на вводах від повітряних ліній в ЕУ, які підлягають заземленню.

Надійне і швидке відключення аварійної ділянки електричного кола при наявності занулення забезпечується виконанням умови

lдо • з ? klн, (2.18)

де lдо • з - Сила струму короткого замикання, А;

k - коефіцієнт безпеки, який дорівнює 3 - для плавких запобіжників, 1,2-1,4 - для автоматів (у вибухонебезпечних приміщеннях підвищується);

lн - Номінальна сила струму плавкий вставки запобіжника або уставки автомата.

Для забезпечення умови (2.18) відповідним чином підбираються фазні і нульові захисні провідники. Їх загальний опір має задовольняти нерівності

 (2.19)

де Zф, Zн - Допустимі повні опору фазного і нульового проводів, які визначаються за довідниками, Ом; Uф - Фазна напруга, В; Zт - повне

опір трансформатора, Ом (табл. 2.5).

Таблиця 2.5




Принципи, методи і засоби забезпечення | Принципи та методи забезпечення безпеки праці | Технічні засоби забезпечення безпеки праці | Психологічні основи забезпечення безпечної поведінки | Засоби індивідуального захисту | Безпеки робочого середовища | Безпеки робочого середовища | Форма запису вихідних даних | захисного відключення | Заходи безпеки при використанні ручного електроінструменту |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати