На головну

Країни, що розвиваються у світовій економіці

  1. C) дається приклад країни, успішно поєднати у своїй правовій системі ознаки романо-германський системи права із загальним правом.
  2. III. США В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  3. III. США В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  4. XVII ст. зросли роль і значення купецтва в житті країни. велике
  5. АЗІАТСЬКІ КРАЇНИ
  6. Антифашистської коаліції І ПІДСУМКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  7. Арабська культура в розвитку світової цивілізації

Група країн, що розвиваються (близько 140 держав Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії) з'явилася на рубежі 50 - 60-х років внаслідок розпаду світової колоніальної системи.

Для світового господарства значимість цієї групи країн визначається не тільки чисельністю населення (близько 80%), а й значними запасами природних ресурсів. На території цих країн зосереджено близько 90% нафти, 70% - природного газу, 45% - залізної, 70% - мідної, і 90% - олов'яної руди. Є величезні запаси бокситів (~ 70%), фосфатів і апатитів (~ 74%), близько половини світових запасів гідроенергетичних ресурсів.

В економічній літературі виділяється ряд загальних характерних рис країн, що розвиваються [44]:

· Багатоукладний характер економіки - різноманітні форми господарювання: від патріархально-общинної і дрібнотоварної до державної, кооперативної і монополістичної. Уклади мають своєю системою цінностей і характеризуються специфічним способом життя населення;

· Відносно низький рівень розвитку продуктивних сил, технічна відсталість промисловості, сільського господарства і соціальної інфраструктури виражається в якісній неоднорідності суспільства. Відсталість країн, що розвиваються має загальноісторичний і сучасний аспекти, що доповнюються диспропорциональностью всього відтворювального процесу;

· Залежне становище в системі світового господарства, що виявляється у зовнішньоекономічних зв'язках. Відстала структура економіки, низький рівень продуктивних сил, аграрно-сировинна спеціалізація, колоніальне минуле обумовили зовнішньоекономічну орієнтацію країн, що розвиваються на індустріальні держави Заходу. Їх зовнішньоекономічні зв'язки розвиваються переважно по лінії Південь - Північ (розвиваючі - розвинені країни). Залежність проявляється у відносинах домінування і підпорядкування, які реалізуються економічно. Економіка більшості країн, що розвиваються носить периферійний характер, відрізняючись від розвинених не тільки ступенем розвитку, а й моделями виробництва і розподілу матеріальних благ. У країнах, що розвиваються ринкові відносини будуються на моделях «наздоганяючого розвитку» або «імітаційної», на основі залучення іноземного капіталу, технологій і підприємницької ініціативи.

Як свідчить світова практика, на рівень розвитку країн, що розвиваються впливають дві групи чинників - внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх факторів належать: економіко-географічне положення, природно-кліматичні умови, демографічний і соціальний стан. До зовнішніх чинників належить ступінь участі у світовій економіці і використання науково-технічного прогресу (НТП), який на рубежі XX - XXI ст. відіграє вирішальну роль в реструктуризації національних економік.

Ступінь використання зазначених факторів позначається на диференціації країн, що розвиваються. Як зазначалося раніше (гл. 2), тут виділяються країни-лідери світу, що розвивається (ОПЕК, нові індустріальні країни), країни з середнім рівнем економічного розвитку і найменш розвинені країни. Однак, незважаючи на наявну диференціацію країн, в цілому на сучасному етапі розвитку світового господарства посилюється роль і значення групи країн, що розвиваються. Якщо в 1950 р на частку країн, що розвиваються доводилося 27,4% світового ВВП, у 1980 році - 28,7, у 2000 - 39,8 то в 2010 р їх частка становила понад 45% [45]. У 1990 - 2010 рр. темпи зростання ВВП цих країн в середньому перевищували 5 - 6%, тобто були вдвічі вище, ніж в розвинених країнах, така тенденція зберігається і в поточному десятилітті XXI ст.

Економіка країн, що розвиваються тісно пов'язана з розвитком зовнішньоекономічних зв'язків. Вони сприяють розширенню і модернізації основних фондів, нівелювання економічних і соціальних диспропорцій. У 2010 р частка країн, що розвиваються у світовому експорті товарів становив понад 45%, а в світовому експорті послуг 35% (таблиця 28). Частка країн, що розвиваються у світовому імпорті до 2010 р зросла до 38%. Експерти відзначають такий показовий фактор, як зростання торгівлі між самими країнами, що розвиваються (43% зовнішньоторговельного обороту в 2010 р). Помітно поліпшується структура їх експорту, де зростає питома вага промислової продукції з 12% в 1960 р до 70% в 2010 р

Таблиця 28 - Частка країн, що розвиваються у світовому експорті товарів і послуг (1970 - 2010 рр.)

%

 країни  1970 р  1980 р  1990 р  2000 р  2010 р
 Товари
 В цілому  18,12  28,29  23,93  32,12  45,21
 четвірка НІС *  1,87  3,51  6,13  7,16  7,92
 Трійка і АСЕАН * *  1,1  2,06  2,24  3,69  3,71
 Китай  0,73  0,91  1,78  3,94  9,1
 Мексика  0,39  0,77  1,17  2,5  3,0
 Індія  0,64  0,37  0,51  0,66  1,1
 послуги
 В цілому - -  18,85  21,92  35,23
 четвірка НІС * - -  6,05  7,23  7,31
 Трійка з АСЕАН * * - -  1,61  2,31  2,39
 Китай - -  0,7  1,78  3,9
 Мексика - -  0,93  0,87  1,0
 Індія - -  0,59  1,05  2,7

* Гонконг, Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань.

 * * Індонезія, Малайзія, Таїланд.

Як відзначають експерти, в першому десятилітті XXI ст. піднесення великих країн, що розвиваються остаточно перетворилося в один з системоутворюючих чинників формування нової моделі світового економічного розвитку (ММЕР). А це, в свою чергу, веде до формування нових правил гри на світовому економічному просторі, що обумовлює:

1) поступову зміну територіального розміщення світового виробництва;

2) зміна його структури;

3) трансформацію світової торгівлі;

4) еволюцію спрямованості, масштабів і характеру світових фінансових потоків;

5) зміну моделі світового споживання;

6) зміна якості і структури світового ринку праці.

Важливим фактором, що сприяє позитивній динаміці і якісної зміни економіки країн, що розвиваються є зростання світових прямих іноземних інвестицій (ПІІ), частка яких в 2010 р склала більше 29% (у 2001 р - 25,4%, в 2005 р - 15, 4%) [46]. За наявними прогнозами і в поточному десятилітті (2011 - 2020 рр.) Очікується збільшення обсягів ПІІ насамперед в країни, що розвиваються. Основними сферами вкладення ПІІ залишаться фінансово-банківський сектор, біотехнологія, електронна промисловість, сектор інформаційних технологій. У менш розвинених країнах даної групи зберігає свою привабливість нафтогазової та агропромисловий комплекси.

Залучення ПІІ залежить від послідовності реалізації економічної політики, спрямованої на стимулювання припливу іноземного капіталу, структурних перетворень в економіці, лібералізації господарських процесів, вирішення соціальних проблем.

В цілому залучення іноземного капіталу при його цілеспрямованому використанні виявилося досить ефективним засобом прискорення економічного розвитку країн, що розвиваються. Завдяки іноземному капіталу, досягнувши певного рівня розвитку, багато з країн, що розвиваються приступили до власного експорту капіталу. Створення закордонних компаній стало необхідною умовою зміцнення позицій не тільки окремих фірм, а й галузей промисловості, підвищення їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Якщо в 1985 році частка ПІІ з країн, що розвиваються не перевищувала 6%, то в 2009 р їх частка вже становила 21%. У 1995 р лише 1,1% зовнішніх активів 2 500 найбільших ТНК припадало на країни, що розвиваються, а в 2009 р даний показник досяг 9% [47].

З огляду на зростаючу в XXI ст. конкуренцію між країнами за залучення ПІІ, важливо виділити фактори, що впливають на приплив іноземних інвестицій [48].

- Гарантії як загальноекономічної, так і політичної стабільності в країнах, що приймають іноземні капітали;

- Незмінність на тривалу перспективу загального господарського і податкового законодавства;

- Можливість неодномоментно вилучення понад прибутків, а передбачуваного і гарантованого отримання нехай нижчою, але надійною прибутку, і її вільного використання інвестором.

Активне включення країн, що розвиваються в міжнародний рух капіталів позитивно позначається на продуктивності праці (за рахунок використання більш досконалих технологій), де розрив між розвиненими і великим числом країн, що розвиваються хоча і залишається істотним, але має тенденцію до скорочення. Сприятливий вплив виявляється також на підвищення добробуту населення і на обсяг його споживання, про що, перш за все, може свідчити динаміка зростання ВВП на душу населення (таблиця 29).

Таблиця 29 - Динаміка зростання ВВП на душу населення

(Тис. Дол. За ПКС 2005 року)

 показник  рік
 2010 *
 ВВП на душу населення країн, що розвиваються  2,9  4,2  5,3  6,6

*  прогноз

Джерело: Динкін ??А. А. Світова економіка: прогноз до 2020 г. / А. А. Динкін. М.: Магістр, 2007.

За оцінкою експертів прискорене економічне зростання в країнах, що розвиваються (особливо НІС, Китаї та Індії) призведе до фундаментальних зрушень в соціальній структурі планети. Згідно з даними ОЕСР, чисельність світового середнього класу за рахунок демографічно домінуючих країн, що розвиваються протягом найближчих 20 років збільшиться на 3 млрд осіб [49]. Його приріст вже в даний час відбувається майже виключно за рахунок країн Азії та Латинської Америки, а починаючи з 2030 х років, як очікується, зміститься в Африку. Це неминуче відіб'ється на глобальному балансі споживання ресурсів розвитку (де все більшої значущості набувають людські ресурси), а також на структурі світового виробництва і споживання.

За оцінкою експертів, «мотором» розвиваючого світу є нові індустріальні країни, зростання економіки яких робить позитивний вплив в цілому на розглянуту групу країн.

 




Роль промисловості в структурі світового господарства | Галузева структура промисловості світового господарства | Динаміка виробництва високотехнологічної продукції | Паливно-енергетичний комплекс: структура, тенденції розвитку | Агропромисловий комплекс і особливості його розвитку | Транспортний комплекс в світовій економіці XXI століття | Роль науково-технічного прогресу в розвитку сучасного світового господарства | Терміни і поняття | Розвинені країни в світовій економіці | Місце США у сучасній світовій економіці |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати