Головна

I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 1 сторінка

  1. 1 сторінка
  2. 1 сторінка
  3. 1 сторінка
  4. 1 сторінка
  5. 1 сторінка
  6. 1 сторінка
  7. 1 сторінка

Вашингтонська конференція




 країни. Курс США на створення буржуазного «буферного» держави
спочатку в Західній, а потім в Східному Сибіру із завершенням боротьби
в Примор'ї листопаді 1922 р зазнав остаточної поразки.

3. імперіалістичної війни
ЗА КИТАЙ

На тлі деякого зсуву в радянсько-американських відносинах, під
впливом загальних успіхів радянської мирної політики обговорювалися на
Вашингтонській конференції угоди про Китай.

До моменту відкриття конференції основним фактором в цьому регіоні
стало загострення американо-японських суперечностей. Ще в роки світової
війни Японія зробила широке військове, економічне і политиче-
ське наступ на Китай. Вона захопила територію Цзяочжоу, порт
Циндао і фактично всю провінцію Шаньдун, нав'язала пекінському
уряду «21 вимога» (1915 г.), що означало встановлення держ-
подствующего Японії в Маньчжурії і ряд особливих привілеїв для Японії в
Китаї в цілому, військовий і морський договори (травень 1918 г.), на основі
яких японські війська були введені на китайську територію, ка-
бальні «позики Нісіхари» (1918 г.). Японія сприяла розпаду
Китаю на мілітаристські вотчини, за допомогою мілітаристів-дуцзюней
(Військових губернаторів) Чжан Цзоліня, Дуань ціжуя та інших контро-
лированной північно-східні райони країни, в тому числі залізниці
Маньчжурії.

США також активізували проникнення в Китай, діючи, одна-
ко, не так військовим натиском, скільки більш гнучкими методами сооб-
різно своїх ресурсів і можливостям. У Китаї мали філії такі
монополії, як «Стандард ойл», концерн Дюпона, «Бетлехем стіл», «Ве-
Стерн електрик »,« Ейша девелопмент »,« Нешнл сіті бенк »і ін. Після
тривалих переговорів, розпочатих з ініціативи США, в жовтні 1920 р
був створений міжнародний банківський консорціум, який мав завданням
зосередити в своїх руках всі позики, надані Китаю на ж-
лезнодорожное будівництво, створення промислових підприємств і
адміністративні реформи, т. е. перетворитися на свого роду «над-
уряд »країни. З березня 1919 р.діяло залізничне
Угода (укладену з ініціативи США), що передбачала
контроль шести іноземних держав над дорогами Маньчжурії і рус-
ського сибірсько-далекосхідного району. США звернули особливу увагу
на ідеологічні методи впливу: навчання китайських студентів в
американських університетах, зміст навчальних закладів в самому
Китаї (1920 р з 16 університетів 8, крім того, 3 - спільно з
Англією і Канадою), широке розгортання місіонерської діяльно-
сти і філантропічних починань фонду Рокфеллера, поширення
американської преси і пропагандистських видань.

Спираючись на прошарок ліберальної буржуазно-поміщицької інтеллі-
Гьонц, водночас не відкидаючи і ставки на тих чи інших військових
губернаторів-дуцзюней, безперервно воювали один з одним і содей-
ствовала розпаду країни на мілітаристські вотчини, США видвіга-
Чи своє основна вимога в Китаї: реальне здійснення принципу
«Відкритих дверей», що давало переваги американському капіталу.
Ця політика була спрямована на знищення японських, а також анг-


лійскіх і французьких сфер впливу. Логічним наслідком цього тре
бования була і ставка на «об'єднання Китаю» під владою проамері-
канського центрального уряду з встановленням мінімальної
законності і припиненням воєн, всієї «системи дуцзюната», яка робила
неможливим ні створення промислових підприємств, ні надан-
ня позик, ні залізничне сполучення.

Обмеження японської експансії було однією з цілей США на
Вашингтонській конференції. Інший було всемірне ослаблення рево-
люціонной руху в Китаї, яке бурхливо розвивалося під непосред-
тиментом впливом ідей Жовтня. У країні відбувалися великі ви-
надходження робітничого класу, виникла Комуністична партія. У Кан-
тоні утворилося демократичний уряд на чолі з Сунь
Ятсена, які вітали в телеграмі В. І. Леніну діяльність
Радянської влади.

Вихідним кордоном масового підйому в Китаї стало «рух
4 травня »(1919 р), викликане рішенням Паризької конференції про за-
кріпленні Шаньдуна за Японією. Протести робітників, студентів, интел-
-лігенціі, буржуазії змусили пекінський уряд відмовитися від
підписання Версальського договору. У цих умовах США виявилися за-
зацікавленими в підтримці Японії як єдиної країни, імев-
шей під рукою досить військ, щоб виконувати жандармські функції
в Китаї. Англія і Франція також керувалися цим соображе-
ням.

Позиція США щодо Китаю на Вашингтонській конференції
визначалася далекосяжними планами представників великого капита-
ла, і перш за все політичними подіями, що відбувалися в цій
країні. Виступаючи проти позиції старих колоніальних держав, США
побоювалися підйому революційного, демократичного і антіімперіалі-
стіческого руху. Вони розраховували посилити вплив і встановити
домінуюче становище в Китаї.

Делегація Китаю на Вашингтонській конференції включала трьох про-
американськи налаштованих буржуазних діячів, причому її радниками
і найближчими помічниками були американці. демократичному Кан-
тонскому уряду в представництві на конференції було від-
казано. Головним пунктом серед китайських вимог було питання про
Шаньдуне. На ньому сконцентрувалися патріотичні почуття молоде-
жи, інтелігенції, робітничого класу, національної буржуазії, вилів-
шиеся в масовий антияпонський бойкот і інші рухи протесту. по-
приймаючи, що в умовах, що склалися утримати Шаньдун все одно не
вдасться, Японія наполягла на тому, щоб переговори з Китаєм з цього
питання відбувалися не на конференції, а в двосторонньому порядку.
Не довіряючи їй, США і Англія направили на ці переговори по два
своїх спостерігача.

Шаньдунський питання зайняв 36 засідань і обговорювалося в напруженості
ної боротьбі з японськими дипломатами, з неймовірним завзяттям витор-
говивавшімі різні поступки і привілеї. США і Англія, виступила-
паю в якості «примирителя», висунули план передачі консорціуму
залізниць Шаньдуна і перетворення Циндао у відкритий порт. це
був, таким чином, план викупу у агресора незаконно захопленого
їм надбання і встановлення в провінції Шаньдун контролю англо-
американського капіталу.


I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ


Вашингтонська конференція




 В кінцевому підсумку після погроз і тиску на договірні
боку (перш за все на Китай) був досягнутий компроміс, воплощен-
ний в підписаному 4 лютого 1922 р японо-китайських договорі. Шань-
дун повертався Китаю, але Японія вимовила собі тривалі терміни
евакуації військ, викуп головної залізничної артерії провінції
Циндао - Цзинань, передачу вугільних копалень змішаної японо-китайської
компанії, призначення японських чиновників в митницю Циндао. негласно
було досягнуто найважливіше для Японії умова про те, що договори
1915 г. ( «21 вимога», що означали панування японців в Маньчжурії
і Внутрішньої Монголії) ні справити вплив на конференції. для
консорціуму передбачалися концесії на дві гілки основний залоз-
ної дороги. Одночасно Англія зробила заяву про повернення Ки-
таю орендованій території Вейхайвей (також в Шаньдуні), а Фран-
ція - території Гуаньчжоувань (провінція Гуандун) при збереженні
там «особливих прав».

«Миролюбної посередництво» США привело до компромісу, досяг-
нутому за рахунок Китаю, а все позитивне для цієї країни, що з-
тримав договір, - перш за все офіційне відновлення китайського
суверенітету в провінції Шаньдун - стало наслідком масового на-
рідного протесту.

Центральним документом конференції по «китайського питання» об'єк
був трактат дев'яти держав - США, Великобританії, Франції, Япо-
ванні, Італії, Бельгії, Голландії, Португалії та Китаю (підписаний 6 лю-
раля 1922 г.). У ньому були зафіксовані основні принципи амери
канської політики в Китаї, за демагогічними формулюваннями яких
приховувалося прагнення США зміцнити угруповання, яка панувала
в Пекіні, в її боротьбі з революцією і домогтися витіснення держав-
суперниць: «цілісність» країни, «об'єднання Китаю» під владою
«Життєздатного і міцного уряду», рівність можливостей
«Для торгівлі і промисловості всіх націй», утримання від отримання
будь-якої нацією спеціальних прав і переваг. Однак формулі-
ровки трактату носили розпливчастий характер, в них переважали поже-
лания, загальні фрази. Це було результатом тиску Англії і Японії,
зацікавлених в збереженні своїх позицій в Китаї.

До договору дев'яти держав примикали чотири документа конферен-
ції з правових відносин з Китаєм, що означали спробу деякого
перегляду його напівколоніального статусу, старих форм залежності від
Англії, Франції, почасти Японії. Договором про митний тариф
Китаю дозволялося підвищити мита з товарів, що ввозяться в країну товарів до
«Дійсних 5%», т. Е. Привести їх у відповідність з цінами, значи-
кові збільшеними за минулий з 1843 р період (через 4 роки -
до 7,5%). При цьому, однак, Китай не тільки не отримав права само-
стоятельно розпоряджатися своїми митами, але і не зміг підняти їх
до 12,5%, як вимагала китайська делегація. Вашингтонська конферен-
ція прийняла також резолюцію дев'яти держав про їх намір в невизначе-
ділення майбутньому вивести з Китаю ті збройні сили, які на-
ходятся там «не на підставі будь-якого трактату або угоди».
Це стосувалося головним чином найбільш численних японських гарні-
Зонов. Нарешті, було прийнято рішення про створення комісії восьми
держав для вивчення питання про скасування права екстериторіальності,
т. е. непідсудність іноземців китайському суду - типово колоніаль-


ного інституту, введеного ще в XIX в. (Договорами 1844 і одна тисяча вісімсот п'ятьдесят-вісім рр.).
Вимоги китайців про скасування екстериторіальності натрапили на
запеклий опір не тільки Японії, але і Англії, і США.

США зробили спробу створити міжнародний контрольний орган,
який мав би керувати Китайської Східної залізниці доро-
гой за принципом вирішального голосу тих держав, які надають
більше коштів. Однак в цьому питанні китайська делегація надала
досить тверде опір, яке пояснювалося відкрилася в
переговорах з радянською місією перспективою справедливого, антіколо-
ніального врегулювання питання про КВЖД. У ноті 8 грудня 1921 р
спрямованої державному секретарю США, Г. В. Чичерін проте-
Стовал проти обговорення на Вашингтонській конференції питання про
КСЗ, що стосується тільки Китаю і Росії 20.

У сенаті США Вашингтонські угоди про Китай викликали значи-
вальну критику. Сенатори Бора, Спенсер, Уолш, Кінг та інші за-
називали, що «поневолення Китаю Японією і Англією» залишилося, не по-
лучено досить конкретних підстав для втручання США в
випадку порушення проголошених конференцією принципів «відкритих
дверей »і« стабільного уряду », повернення Шаньдуна Китаю
має формальний характер і на ділі є «моральної санкцією
грабежу ». За договір дев'яти голосували 66 осіб, проти - жодного,
30 - утрималися. Також з працею були набрані необхідні 43 голо
са при затвердженні договору про митний тариф 21.

Таким чином, Вашингтонська конференція не вирішила проблем
Далекого Сходу. Китайський народ залишився об'єктом угод і супер-
пра.

В цілому для США конференція була більш успішною, ніж Париж
ська. Ряд її рішень, і перш за все договір п'яти держав, давав визна
поділене задоволення амбіцій Вашингтона. Був розірваний англо-
японський союз, угода про Шаньдуне сприяло посиленню аме-
риканских позицій в Китаї.

Однак від висувалися спочатку планів створення «Асоціації
націй »США змушені були відмовитися. Як і в Версалі, на Вашінг-
тонской конференції виявилася обмеженість можливостей США,
гострота імперіалістичних протиріч, насамперед американо
японських, а також американо-англійських. Зазнали поразки плани
США і по відношенню до Радянської Росії. Вашингтон змушений був перей-
ти до так званої ізоляціоністською політиці.

20  ДВП СРСР, т. 4, с. 567-568.

21 Congressional Record, vol. 62, p. 3551-3552, 3712, 4076, 4162-4167, 4766, 4781-
4784.


АМЕРИКАНСЬКЕ «ПРОЦВІТАННЯ»




глава п'ята
АМЕРИКАНСЬКЕ «ПРОЦВІТАННЯ»

1. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

У 1924 р Сполучені Штати Америки, як і інші країни капі
талістіческого світу, вступили в період тимчасової часткової стабіліза-
ції капіталізму. Найважливішими ознаками цього періоду були еконо
мический підйом, зростання промислового виробництва і торгівлі, техни-
чеський переобладнання підприємств, зміцнення влади буржуазії,
ослаблення робочого і демократичного руху. У США всі основні
прояви часткової капіталістичної стабілізації позначилися з го-
раздо більшою силою і чіткістю, ніж у країнах Західної Європи.

Перш за все Сполученим Штатам значно швидше вдалося пре-
здолати економічні потрясіння, викликані наслідками першої ми-
ровой війни і кризою 1920-1921 рр. Уже наприкінці 1922 р досягнувши
передкризового рівня промислового виробництва, вони вступили в по-
лосу промислового підйому, тоді як Англія, Франція і Німеччина
домоглися відносної стабілізації економіки лише в 1924 р

Економічний підйом в США тривав майже сім років, до сере
дини 1929 р і був досить значним: загальний обсяг промислового
виробництва в США в 1929 р перевищив рівень передкризового 1920 р
на 32% 1. Правда, поступальний розвиток американської економіки в
період капіталістичної стабілізації 20-х років не носило постійно-
го характеру. Двічі, в 1924 і в 1927 рр. воно переривалося частковими
спадами. Але обоє вони були короткочасними і порівняно неглубокі-
ми, і кожен раз економічний підйом в США поновлювався з новою
силою.

Інтенсивний промисловий підйом в США в 20-і роки пояснювався
величезним посиленням американського імперіалізму в період світової
війни, висуванням цієї країни в число найсильніших капіталістичних
ських держав. Перетворення США в центр фінансової експлуатації світу
дозволило монополістичноїбуржуазії витягувати величезні прибутки.
З 1923 по 1929 р включно чисті прибутки американських монопо-
лий склали в цілому 50,4 млрд. дол.2, Т. Е. В 1,5 рази
більше, ніж в роки першої світової війни.

Маючи в своєму розпорядженні величезні кошти, американські монополії проводили
Чи масове оновлення основного капіталу, оснащували підприємства но
Веші технікою, будували нові заводи і фабрики. На цій основі був
зроблений великий крок у розвитку найважливіших галузей важкої промисло
лінощів. За 1923-1929 рр. виплавка сталі в США зросла з 49 млн.
до 61,7 млн. т, видобуток нафти - з 732 млн. до 1007 млн. барелів, а про-
ництво електроенергії - з 71,4 млрд. до 116,7 млрд. кВт-год3. В цілому

1  Світові економічні кризи, 1848-1935: Т. 1-3. М., 1937-1939, т. 3, с. 383.

2 Нариси нової і новітньої історії США: У 2-х т. М., 1960, т. 2, с. 78

3 Historical Statistics of the United States. Colonial Times to 1970. Wash., 1975, p. 593,
693, 821.


ж в порівнянні з довоєнним рівнем промислове виробництво США
збільшилася до кінця 20-х років на 72%.

Швидкі темпи економічного розвитку країни в роки относитель-
ної капіталістичної стабілізації дали монополістичноїбуржуазії
США величезні переваги перед буржуазією інших країн. відомо,
що економіка Великобританії переживала в 20-і роки явний застій,
Франція за темпами економічного зростання значно відставала від сої-
нання Штатів, а Німеччина тільки ще вступала на шлях прискореного
відновлення свого економічного потенціалу, різко ослабленого її
поразкою в першій світовій війні. Особливо сприятливе положення,
створилося тоді для США, призвело до різкого збільшення їх удельно-
го ваги у світовій економіці. До кінця 20-х років Сполучені Штати
давали 48% промислового виробництва капіталістичного світу. вони
виробляли промислової продукції на 10% більше, ніж Велікобрі-
тания, Франція, Німеччина, Італія та Японія, разом узяті 4.

Особливо швидко розвивалися нові галузі промисловості, кото
які обладналися за останнім словом науки і техніки. найбільш яр-
ким прикладом з'явився бурхливе зростання автомобільної промисловості.
Великі автомобільні заводи були побудовані в США ще на початку
XX ст. Але лише в 20-і роки американська автомобільна промислових
ність по-справжньому стала на рейки масового виробництва. У 1929 р
виробництво автомобілів в країні збільшилася до 5337 тис., що при-
мірно в 11 разів перевищило довоєнний рівень5. виробничі потужності
ності автомобільної промисловості в кінці 20-х років давали мож
вість ще більшого збільшення випуску продукції: навесні 1929 р
в окремі дні з конвеєрів американських автомобільних заводів схо-
діло до 25 тис. машин.

Результатом таких надзвичайно високих темпів розвитку автомобіль-
ної промисловості було швидке проникнення автомобіля в життя
Америки. До кінця 20-х років в Сполучених Штатах експлуатувалося в
цілому 26,7 млн. автомашин, в тому числі 23,1 млн. легкових.
Це було набагато більше, ніж у всіх інших країнах світу. мас-
совое виробництво і поступове здешевлення автомобіля способство-
вали його поширенню серед досить широких верств населення:
в 1929 р на тисячу жителів США доводилося 189 легкових автомашин.
Автомобіль став в 20-ті роки воістину символом американського «про-
Цветанов ».

Розвиток автомобільної промисловості в США було пов'язано в пер-
шу чергу з ім'ям Генрі Форда, великого конструктора і організато-
ра, що став в XX в. власником однієї з гігантських автомобільних «им-
перій ». У 1908 р на фордовских заводах почалося виготовлення прапор-
нітой «моделі Т», що отримала потім широку популярність у всьому світі
під назвою «форд». За 20 років, з 1908 по 1927 р було випущено
близько 15 млн. автомашин цієї марки, після чого фордовские заводи були
переведені на виробництво іншої, більш комфортабельною моделі.
У 20-ті роки масовий випуск автомобілів, крім компанії Форда, на-
чали ще дві великі фірми - «Дженерал моторз» і «Крайслер».

4  Новітні зміни в економіці США. М .; Л., 1930, т. 1, с. 132.

5 Historical Statistics of the United States, p. 716.



I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ


АМЕРИКАНСЬКЕ «ПРОЦВІТАННЯ»




 У 1929 р на частку цієї «великої трійки» доводилося 83% всього про-
виробництва автомобілів в Сполучених Штатах 6.

Стрімке збільшення випуску продукції на заводах Форда,
а потім і інших фірм було досягнуто за рахунок посиленої раціоналі-
зації виробництва. Вона включала, з одного боку, технічне пере-
обладнання підприємств, збільшення їх енергоозброєності, широ-
кую механізацію виробничих процесів, а з іншого - впровадження
стандартизації, масове виготовлення типових деталей і подальшу
їх швидкісну збірку на конвеєрних лініях. підвищення виробляй-
ності, а ще більше інтенсивності праці забезпечувало значні
ве збільшення вироблення на кожного робітника. У 1923-1929 рр. вона
виросла в середньому на 43% 7. Це дозволяло капіталістам зменшувати
число робочих, залишати на конвеєрних лініях тільки найсильніших
і витривалих, платити їм за більш продуктивну і, головне,
набагато більш інтенсивну роботу кілька підвищену заробітну пла-
ту і все одно мати економію за рахунок різкого скорочення загального чис
ла зайнятих. Таким чином, капіталістична раціоналізація вироб
ництва посилювала експлуатацію одних робітників і викидала на ули-
цу інших. І в тому і в іншому випадку вона так чи інакше оберталася
проти пролетаріату.

Настільки ж швидко розвивалися і інші нові галузі американської
промисловості: електротехнічна, хімічна, виробництво синте-
тичних матеріалів, радіопромисловості. зростання енергоозброєності
і впровадження нової техніки створювали основу для значного збіль-
чення виробництва і в деяких інших галузях економіки. В кінці
20-х років в США було електрифіковано близько 70% фабричних стан-
ков. Як і в автомобілебудуванні, високі темпи зростання виробництва в
ряді галузей важкої промисловості в роки капіталістичної ста-
зації в чималому ступені забезпечувалися посиленою інтенсіфікаці-
їй праці робітників.

У роки часткової капіталістичної стабілізації ще більш прискореного
рілся процес урбанізації і індустріалізації США. Загальна чисельність
ність населення країни за 1920-1930 рр., за офіційними даними
14-го і 15-го цензів, зросла з 105,7 млн. До 122,8 млн., Т. Е. На 16%.
При цьому міське населення збільшилося за 10 років з 54,2 млн. До
69 млн. (На 27%), тоді як приріст сільського населення йшов неізме-
римо повільніше: число сільських жителів збільшилася з 51,5 млн. до
53,8 млн., Т. Е. Всього лише на 4,5%. В результаті такого різкого не-
відповідності в темпах приросту питома вага міського населення за
1920-1930 рр. підвищився з 51,3 до 56,2%, в той час як частка сільських
ського населення знизилася з 48,7 до 43,8%8.

З особливою швидкістю зростало населення найважливіших індустріальних рай-
онов. З кожним роком збільшувалася кількість великих міських аг-
ломерацій, що включали великі міста, які оточували їх передмістя і
практично зливалися з ними міста-сателіти. Уже в 1920 р в
Сполучених Штатах було 58 таких великих урбанізованих райо-
нов, в яких жило близько 36 млн. чоловік, тобто. е. третину населення стра-

6 Link A. American Epoch. A History of the United States since 1890V Vol 1-4.
N. Y., 1967, vol. 2, p. 262.

7 Historical Statistics of the United States, p. 951.

8 Ibid., P. 8, 11.


аи. До 1930 р число цих великих міських агломерацій досягло 97,
а. їх сумарне населення збільшилася до 55 млн., склавши вже близько
45% населення США9.

Все більше зростаючий рівень урбанізації та індустріалізації соеди-
-наних Штатів протягом 20-х років знайшов відображення і в вимірюв-
неніі структури самодіяльного населення країни. Загальна його чисельність
ність збільшилася за 1920-1930 рр. з 42,2 млн. до 48,7 млн. чоловік.
Це зростання йшов насамперед за рахунок швидкого збільшення числа робо
чих, зайнятих в промисловості, будівництві та на транспорті (з
17 млн. До 19,3 млн.), А також числа осіб, зайнятих в торгівлі, фінан
вих установах і сфері обслуговування (з 8,8 млн. до 14 млн.),
в той час як чисельність самодіяльного сільськогосподарського на-
селища скоротилася (з 11,1 млн. до 10,5 млн.) 10.

Маніпулюючи даними про економічний підйом в США, буржуазія
ная пропаганда, вдохновляемая офіційним Вашингтоном, посилено
поширювала тезу про міцність і непорушність стабілізації. У еже-
придатному посланні президента Кулиджа конгресу про становище країни в
грудні 1925 р проголошувалося, що Америка вступила «в еру длитель-
ного загального процвітання » 11. Славослів'я на честь «просперіті» до-
Стигла апогею в кінці 20-х років. Найвизначніші діячі обох партій,
особливо лідери правлячої республіканської партії, на всі лади твер-
дили про настання «вічного процвітання», про «ліквідацію криз»,
про успіхи в справі «викорінення бідності». В серпня 1928 року в одній
з передвиборних промов Г. Гувер урочисто сповістив: «Америка
Зараз ближче до повної перемоги над бідністю, ніж будь-коли в історії
будь-якої країни світу ... Ми ще не досягли цієї мети, але якщо у нас
буде можливість і далі продовжувати ту ж політику, яка про-
водилася протягом останніх восьми років, ми з божою допомогою ско-
ро наблизимо той день, коли бідність назавжди буде вигнана з нашої
країни » 12.

На погляд поверхневого спостерігача картина економічної ситуа
ції в США до кінця 20-х років була дуже оптимістичною. результатом
промислового підйому було нове збільшення національного доходу
США. За 1923-1929 рр. він зріс з 74,3 млрд. до 86,8 млрд. дол., т. е.
на 17% 13. Але його розподіл був надзвичайно нерівномірним.
Левова його частка привласнювалася невеликою жменькою монополістів.
У 1929 р на частку великої буржуазії, яка складала всього лише близько
1%) самодіяльного населення США, доводилося 14,5%) національного
доходу країни 14. 513 мільйонерів отримували дохід, рівний сумарної
річній заробітній платі 1 млн. робочих. Але все ж дещо перепада-
ло і на частку дрібної буржуазії і верхівкових верств робітничого класу.
Збільшення доходів і широке поширення системи продажу в
розстрочку створювали для цих груп населення досить значні

9  Change and Continuity in Twentieth Century America: The 1920's / Ed. by J. Brae-
man, R. Bremner, D. Brody. N. Y., 1969, p. 403.

10 Historical Statistics of the United States, p. 138-139.

11 The: State of the Union Messages of the Presidents, 1790-1966: Vol. 1-3 / Ed. by
F. Israel. N. Y., 1966-1967, vol. 3, p. 2689.

12 A History of the United States from 1865 to the Present. Meridian Documents of Ame-
rican History / Ed. by F. Clingberg. Cleveland; New York, 1962, p. 371.

13 Historical Statistics of the United States, p. 224.

14 Ibid., P. 302.



I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ


АМЕРИКАНСЬКЕ «ПРОЦВІТАННЯ»




 можливості для придбання іноді за готівковий розрахунок, а частіше в
кредит автомобілів, радіоприймачів, холодильників, пилососів, сти-
ральних машин та іншої побутової техніки.

Двадцяті роки були відзначені також колосальним зростанням вар-
сті акцій. За п'ять років, з грудня 1924 по жовтень 1929 р акції,
котирувалися на нью-йоркській біржі, збільшилися в ціні з 27 млрд.
до 87 млрд. дол., т. е. більш ніж втричі. Не дивно, що до кінця
20-х років в країні почалася справжня біржова вакханалія. В неї
були втягнуті мільйони американців, які звертали свої сбереже-
ня на покупку цінних паперів, сподіваючись, що невпинний ріст стои-
мости акцій в умовах «вічного процвітання» зробить їх багатіями.

Лідери ділового світу США своїм авторитетом прагнули подкре-
пити ці примарні надії. Так, голова фінансового комітету
фірми «Дженерал моторз» Дж. Рескоб в 1929 р цілком серйозно ут
верждал, що якщо кожен робітник і службовець буде економити по
15 дол. В тиждень і регулярно купувати на ці кошти найбільш
солідні акції, то через 20 років він буде мати у своєму розпорядженні капіталом в
80 тис. Дол. «На моє переконання, - укладав Дж. Рескоб, - у нас в
країні кожен не тільки може, а й зобов'язаний стати багатим » 15. мно
Гії рядові американці, загіпнотизовані такою перспективою
легкого збагачення, схильні були вірити всьому, що говорилося в ці
роки про «блискуче майбутнє» американського капіталізму.

Але обстановка в країні аж ніяк не підтверджувала ці оптімістіче-
ські прогнози. Стабілізація капіталізму в США, так само як і в інших
капіталістичних країнах, проходила в умовах загальної кризи ка
піталізма і тому була тимчасовою, часткової і неміцною. Про це
свідчила насамперед надзвичайна нерівномірність розвитку
різних галузей промисловості. При швидкому зростанні ряду нових
галузей важкої індустрії спостерігався застій, а іноді навіть і паде-
ня виробництва в таких традиційних сферах економіки, як видобуток
вугілля, суднобудування і більшість галузей легкої промисловості.
Приріст промислового виробництва в галузях, які виготовляли
предмети першої необхідності (текстильна, взуттєва, харчова і т. д.),
навіть в найкращі роки «просперіті» був лише трохи вище приросту
населення. У другій половині 20-х років позначився значне з-
скорочень житлового будівництва. Ще більш несприятливим було
становище у вуглевидобувній промисловості. У 1923-1929 рр. доби-
ча вугілля в США скоротилася з 658 млн. до 609 млн. т, т. е. на 8%,
а число робочих, зайнятих у вугільних шахтах, впало з 864 тис. до
654 тис., Або на 23%16.




I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 4 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 5 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 6 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 7 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 8 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 9 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 10 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 11 сторінка | I. ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКА США В 20-ТІ РОКИ 12 сторінка | США І Версальської системи |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати