Головна

I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 11 сторінка

  1. 1 сторінка
  2. 1 сторінка
  3. 1 сторінка
  4. 1 сторінка
  5. 1 сторінка
  6. 1 сторінка
  7. 1 сторінка

Першими осередками культурного розвитку в Америці були Віргі-
ня і Нова Англія. Однак в силу різних соціально-економічних
і суспільно-політичних умов культурний розвиток цих колоній
пішло різними шляхами. У Віргінії, як і взагалі на Півдні, де переважатиме
дали олігархічні порядки, культурні цінності ставили достоя-
ням порівняно вузького кола осіб зі складу имущей еліти, причому
культура була в значній мірі «імпортованої», привезеної
з метрополії. Інакше протікала культурна еволюція в Новій Англії
з її сильно вираженими рисами громадського життя, що давало сильний
імпульс формуванню самобутніх національних традицій. американ-
ське просвіта нерозривно пов'язане з іменами таких блискучих вчення
них і мислителів, як Бенджамін Франклін і Томас Джефферсон, ко
менту, котрим належало відіграти визначну роль у боротьбі колоній за неза-
висимость.

Син небагатого ремісника, Франклін в юності працював в тіпогра-
фії. В «Автобіографії» він писав: «... за походженням я не був ні
багатий, ні знатний, і перші роки мого життя пройшли в бідності і без-
вестность » 24. В порівняно ще молодому віці Франклін просла-
вився на весь світ дослідами в області електрики і винаходом гро-
моотвода. Його дослідження про природу блискавок завдали удару по религиоз-
вим уявленням. Вчений широкого діапазону і разом з тим
видатний громадський діяч, Франклін прагнув поєднати свої
теоретичні дослідження з практикою, з конкретними завданнями общест-
кої життя. Він виступив проти поширеного в американських
колоніях релігійного фанатизму і пропагував наукове єство
знання. Він критикував церкву з позиції прогресивного для того време-
ні помірного філософської течії - деїзму, яке, хоча і не отри-
цало існування бога, містило в собі риси атеїзму.

Франклін зазначав у «Автобіографії», що, вихований в строгих
релігійних правилах, він все ж вирішив не відвідувати публічні зібрання
ня своєї релігійної громади, «зробивши неділю вдень занять».
Пояснюючи таке рішення, Франклін писав, що мета богослужінь

23 Туганова О. Е. Указ. соч., с. 67; Atlas of Early American History, p. 34-35.

24 Франклін В. Обр. твори. М., 1956, с. 418.


БЕНДЖАМІН ФРАНКЛІН

скоріше полягала в тому, щоб зробити нас пресвітаріанамі, ніж в тому,
щоб зробити нас добрими громадянами »25. Як видно, бути хорошим

громадянином американський просвітитель вважав важливіше, ніж дотримуватися

релігійні догмати.

Поряд з природними науками і Філософією Франклін займався
політичної економії та історії. І в цих областях він виступав
як передовий учений і громадський діяч. Франклін ідеалізував
буржуазні відносини, розглядаючи прибуток, одержуваний купцями

 25 Там же, с. 480, 481.



I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ


РОЗВИТОК КОЛОНІЙ І визвольний рух




 і промисловцями, як справедливу винагороду за вкладений ка-
плекав. Однак в області економічної науки Франклін висловив гени-
альні здогади, зокрема щодо природи вартості, яку
він вважав за необхідне вимірювати кількістю витраченої праці. В по-
слідстві це положення Франкліна отримало високу оцінку Маркса26.

Перу американського вченого належав і ряд історичних сочи-
нений, в яких він з позицій буржуазного демократизму виступав про-
тив тих, хто цікавився лише «великими» - історією воєн і полко-
водцев, а не історією «найдрібніших істот» - простих поселенців Аме-
рики 27. Багато і наполегливо Франклін займався пропагандою ідей
освіти.

Прихильність ідеям освіти у Франкліна поєднувалася з не-
прийняттям системи рабовласництва. Він доводив, що праця раба неефектив-
деко і що його використання вимагає значно більших капітало-
вкладень, ніж використання праці найманого робітника28. Нарешті, важливо
підкреслити, що Франклін з'явився одним з піонерів освободітель-
ного руху. Він показав себе прихильником об'єднання колоній і

розширення їх прав29 .

Як і передові мислителі Західної Європи, Франклін заперечував
проти обкладання податками без згоди представників колоній. Це-
була вимога підіймається буржуазії, спрямоване на захист бур-
жуазной свободи і власності. Надалі, з початком освободі-
ного руху в колоніях, питання про податки зайняв одне з центрального
них місць в конфлікті з Англією, і висунутий тоді колоністами
гасло «Ніяких податків без представництва» по суті вже з-
тримався в проекті Франкліна. Він писав, що «союз колоній абсолютно-
необхідний для їх збереження ... для їх взаємного захисту та безпеки
і для розширення британських поселень в Північній Америці » 30.

Франклін передбачав посилення самостійності колоній, але
виходив з того, що вони залишаються в складі Британської імперії. толь
до пізніше, з розвитком революційного руху, Франклін змінив
точку зору і став прихильником повного відділення від Англії і проголо-
Угоді незалежності. Але навіть тоді, в ранні роки, його погляди
відображали зростання національної самосвідомості. 21 вересня 1765 р філа-
дельфийская газета «Констітюшнл курант» помістила малюнок Франклі-
на, який вважається першою американською політичною карикатурою:
хтось ударив по ній на 14 частин змія з назвою колонії під кожною частиною
і загальна підпис «Об'єднаймося або помремо». Протягом всього життя
Франклін послідовно виступав за об'єднання колоній в єдиний
Союз.

Виразником національної самосвідомості американського народу був
і Томас Джефферсон, виходець із середовища земельної аристократії. Раз
носторонне освічена людина, Джефферсон, як і Франклін, багато

26  див .: Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд., Т. 23, с. 60, прямуючи. 17а.

27 Франклін В. Обр. твори, с. 104, 105.

28 Там же, с, 37-38.

29 Documents of American History: Vol. 1, 2 / Ed. by H. S. Commager. Enslewood Cliffs
(N. J.), 1973, vol. 1, p. 43-45.

30 Цит. по: Білявська І. А. Франклін - діяч національно-визвольного дви-
вання американського народа.- Зап. історії, 1956, № 10, с. 33. Детальніше про жит-
ні і діяльності Б. Франкліна см .: Радовський М. І. Веніамін Франклін, 1706-
1790. М .; Л., 1965; Іванов Р. Ф. Франклін. М., 1972.


зробив для пропаганди ідей освіти. Ідеалом Джефферсона була
республіка дрібних землевласників. Трудівників землі він називаються
вал «обраним богом народом». Джефферсон вітав революції,
які порівнював з кризою, пережитим людиною під час болез-
ні, і вважав за необхідне їх періодичне повторення 3i. він примикав
до лівого, революційного крила просвіти, висловлював інтереси
фермерства і демократично налаштованої частини буржуазії.

Подібно Франкліну, Джефферсон зазнала сильного впливу француз-
ських і англійських просвітителів 32. У творах цих діячів, як
і багатьох інших американських письменників і публіцистів того часу,
можна без зусиль виявити вплив Руссо, Монтеск'є, Кондорсе, воль-
тера, Бекона, Локка, Гаррингтона, Мільтона та ін. Особливо імпонірова-
ла буржуазії північноамериканських колоній філософія Джона Локка з
його доктриною природного права на життя, свободу і власність.
Філософія Локка, з одного боку, розвивала і обгрунтовувала ідею пра-
ва на революцію, а з іншого - пропагувала класовий ком-
міс 33. Витяги з творів Локка, так само як і інших прогресивних
них філософів того часу, популяризувалися в альманахах і пам-
Флет і навіть наводилися в проповідях пасторів, коли порушувалися
політичні питання.

Підводячи підсумки стану американської культури до початку освободі-
ного руху, необхідно підкреслити, що вона вже мала собст-
венное, чітко виражене обличчя, але її рівень все ще перебував на не-
вищому щаблі. Це визначалося важкими умовами матеріальної
життя колоністів і строкатістю компонентів, з яких складалася
культурне життя народжувалася американської нації. практично
розвиток культури в кожній колонії йшло своїм шляхом. тільки через
кілька десятиліть в Америці склалася єдина національна куль-
туру, хоча і до цього дня зберігаються регіональні особливості34. на-
передодні визвольного руху проти Англії в колоніях уже явст-
венно проступали риси самобутньої культури, причому її фундаментом
служила європейська і перш за все англійська культура. У цьому немає
нічого дивного, бо більшість колоністів були вихідцями з
Англії.

Як уже зазначалося, поселенці при освоєнні майже незайманого кон-
континентів віддавали цій нелегкій роботі всі сили. Ця обставина бла
гопріятствовало «імпорту» європейської культури. З іншого боку,
особливості трудового життя і всього життєвого укладу за океаном поро
чекали самобутні риси і явища, що призвело, зокрема, до роз
тию художньої народної культури - в майстерності усно рас
оповіді, народних піснях і творах ремісників.

Важливим компонентом нової культури з'явилися запозичення з
древньої культури аборигенів континенту - індіанців, а також ввезен-
них в Америку африканських невільників. Г. Аптекер відзначав, що нали-

 31 Захарова М. Н. Про генезис ідей Томаса Джефферсона.- Зап. історії, 1948, № 3,
С. 45, 49. Детальний опис життя і діяльності, а також характеристика про-
суспільно-політичних поглядів Т. Джефферсона дані в кн .: Севастьянов Г. Н.,
Уткін А. І.
Томас Джефферсон. М., 1976.

32 Согрін В. В. Ідейні течії в Американській революції XVIII століття. М., 1980,
с. 95, 135.

33 Див .: Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд., Т. 37, с. 419.

34 Туганова О. Е. Указ. соч .. с. 62.



I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ

ність і діяльність населення африканського і індіанського походження
надали досить значний вплив на весь розвиток Америки35. ін-
дейскіх слова і назви перейшли в словесний ужиток поселенців.
В американському фольклорі можна спостерігати запозичення з міфології
індіанців, а індіанська тема стала однією з класичних тим національних
ної літератури американців. Що ж стосується негрів, то вони внесли
значний внесок у розвиток художніх ремесел, а також надали
сильний вплив на поезію і музична творчість 36.

 Формування національної культури і розвиток освіти в
Америці носили складний і різноманітний характер. Слід ще раз
підкреслити, що вирішальне значення в цьому процесі мали умови ма-
териальной життя колоністів, під впливом яких визначалися
ступінь і характер впливу англійської культури, складалися риси
і особливості нової американської культури. «... Було неминуче, - від-
мечал американський історик, - що культурні течії з Англії, уда-
ряясь про американський берег, повинні були піддаватися глибоким пере-
менам, і це відбивалося різним чином в кожній сфері (культу
ри.- Авт.) в залежності від того, яким був берег » 37.

Нарешті, залишається сказати, що, хоча населення колоній по національній
ному складу було далеко не однорідним і поряд з англійцями, перед-
ставлять лише близько 2/ З поселенців, були французи, німці, гол-
ландци, іспанці та ін., основна маса колоністів користувалася англій-
ським мовою. Мова цей встиг придбати тут деякі особливості
як внаслідок певного догани, відрізнявся від англійського,
так і внаслідок появи нових слів, запозичених з мов дру-
ших іммігрантів, а також індіанців. «Ви говорите не по-англійськи і не
по-шотландськи, - заявляв англієць одному з приїжджих американ-
ців, - ваш мова відрізняється від того і від іншого, і я роблю висновок, що цей
мова американський » 38.

Таким чином, до середини XVIII ст. в північноамериканських колоніях
Англії були наявні ознаки формування нової нації. У різних ко
лоніях по-різному позначалося вплив освіти на розвиток куль-
тури і на хід соціально-економічного життя і суспільно-полі-
ських відносин. Безперечно, однак, що всюди на початок освободітель-
ного руху було досягнуто значного прогресу, виявилася
певна спільність у розвитку культури і освіти, що поряд
з іншими факторами було важливою передумовою буржуазної ре-
волюции.

Багато сучасників, спостерігаючи за розвитком американських колоній,
починали розуміти, що розрив колоній з метрополією неминучий. анг-
лийский письменник Олівер Голдсміт в 1762 р писав, що колонії пережи-
ють бурхливе зростання і що, таким чином, «руйнується» їх залежність
від Англії. А французький мандрівник, який відвідав Америку в
1765 р відзначав, що «ця країна не може бути довго підпорядкована Ве-
нії, як і будь-який інший знаходиться на відстані державі ...

35 Аптекер Г. Колоніальна ера. М., 1961, с. 22.

36 Народи Америки: У 2-х т. / Под ред. А. В. Єфімова, С. А. Токарева. М., 1959, т. 1,
с. 90.

37 Wertenbaker Th. J. The Golden Age of Colonial Culture. Ithaca, 1961, p. 151.

38 Цит. по: Аптекер Г. Колоніальна ера, с. 176. Див. Також: Шлєпаков А. Н. США:
соціальна структура суспільства і його національний склад. Київ, 1976, с. 71-74.



I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ


РОЗВИТОК КОЛОНІЙ І визвольний рух




 Її розміри такі великі, щорічний приріст населення такий значний,
і вона має таку кількість всього необхідного для її власної про-
ку, що жодна нація нікому не здається більш підготовленою до не-
залежно » 39.

2. КАМПАНІЯ ПРОТИ ПОДАТКІВ І БОЙКОТ
БРИТАНСЬКИХ ТОВАРІВ

Визвольний рух у колоніях піднялося незабаром після закін-
чания Семирічної війни 1756-1763 рр. Витіснивши в результаті війни
з Канади своїх головних суперників - французів, англійці попита-
лись ввести більш суворий режим в своїх північноамериканських колоніях.
Ця спроба викликала рішучу відсіч з боку американців.
Почалася масова кампанія протесту, безпосереднім приводом до ко
торою стало прийняття британським парламентом 22 березня 1765 р зако
на про гербовий збір. Згідно з цим законом податками обкладалися всі
друковані видання та юридичні документи: шлюбні контракти, тор-
говие угоди, паперу про спадщину, різного роду офіційна доку
ментація 40.

Законодавча асамблея Віргінії першої спеціально обговорювала
питання про гербовий збір. У складі віргінських законодавців сфор-
валась група молодих депутатів, опозиційно налаштованих по відно
шенням до панувала верхівці багатих плантаторів. серед де-
татів виділявся щойно обраний до складу асамблеї 29-річний
Патрік Генрі, вже добре відомий в Віргінії адвокат, з чиїм име-
ньому був пов'язаний гучний процес 1761 року, на якому він виступив про-
тив дискримінаційних заходів англійського уряду по так званою
мому «справі Парсона». Генрі представляв інтереси джентри - дрібно-
помісних землевласників глибинних, внутрішніх районів колонії,
незадоволених засиллям багатою верхівки Атлантичного узбережжя.
Він був блискучим оратором. Його манера виступів у вищій мірі
імпонувала більшості таких же, як він, джентрі - депутатів вір-
гінской асамблеї. У цьому, за словами американського дослідника
Р. Ізак, полягав «секрет популярності П. Генрі» 41.

29 травня 1765 р Генрі вніс на розгляд віргінської, асамблеї
резолюцію, зміст якої полягав у тому, що тільки самі віргінці
можуть вводити нові податки і що рішення англійського парламенту
про гербовий збір є незаконним42. Захищаючи свою пропозицію,
Генрі сказав: «Тарквіній і Цезар кожен мали свого Брута,
а Карл I - Кромвеля, Георг III ... »- в цьому місці оратор зробив драма-
тическую паузу. У той же момент пролунав крик: «Зрада, зрада!»
Генрі незворушно продовжував: «Георгу III слід було б з цього
винести урок »43.

39  Цит. по: Аптекер Г. Колоніальна ера, с. 166.

40 Parliamentary History of England from the Earliest Period to the Year 1803: Vol. 1
36 / Ed. by E. Cobbet. L., 1806-1820, vol. 16, col. 40.

41 Isaak R. Preachers and Patriots: Popular Culture and the Revolution in Virginia.-
In: The American Revolution, p. 152-153.

42 Henry W. W. Patrick Henry: Life, Correspondence and Speeches: Vol. 1-3. L .; N. Y.,
Тисяча вісімсот дев'яносто один, vol. 1, p. 80-82.

43 Ibid., P. 86-87.


Виступ Генрі справило велике враження. майбутній автор
Декларації незалежності, тоді 22-річний Томас Джефферсон, слухав
цю промову і був вражений ораторським мистецтвом П. Генрі. "Я стояв
біля входу в зал засідань, - згадував згодом Джефферсон, - і
слухав блискучий виступ пана Генрі, який відрізнявся талантом
популярного оратора. Він дійсно мав цим талантом в огром-
ного ступеня. Іншого такого оратора мені більше не доводилося сли-
шать. Мені здалося, що він говорить так, як писав Гомер » 44.

Проте запропонована П. Генрі резолюція проти введення
гербового збору зустріла різку опозицію консервативних делегатів
віргінської асамблеї. Вона була прийнята на наступний день, 30 травня
1765 р лише незначною більшістю голосів і в урізаному вигляді:
був опущений розділ про те, що Англія не має права обкладати колонії
податками45.

Навіть урізане рішення віргінської асамблеї було важливим кроком
в розвитку антибританській руху. «Резолюція віргінської ассамб-
леї, - писав головнокомандувач британськими силами в Америці генерації
рал Гейдж, - ... послужила сигналом до загального протесту на контінен-
ті ... » 46 Жодна інша законодавча асамблея не прийняла резолю-
ції, подібної віргінської. Але, як зазначав генерал Гейдж, інші
колонії «аплодували» віргінці «як захисникам і жертвуються аме-
риканської свободи », схвалюючи їх вчинок в промовах і публічних виступ-
лениях. У колоніях почалася кампанія проти закону про гербовий збір
з метою не допустити його «виконання». Кампанія прийняла настільки
крутий характер, що генерал Гейдж вже передбачав, що вона «може
привести до скасування закону » 47.

Кілька днів по тому після прийняття віргінської резолюції зако
нодательную асамблея Массачусетса запропонувала скликати межколоніаль-
ний конгрес для обговорення становища. Вона обрала делегатів на цей
конгрес і відправила запрошення іншим колоніям надіслати своїх
представників в Нью-Йорк 7 жовтня 1765 р48 З 13 колоній на кон-
прогрес в Нью-Йорк прибули представники 9. Обговорення питання про
участю в конгресі і вибори делегатів на конгрес відбувалися в
гострих зіткненнях. Нью-Гемпшир, Північна Кароліна, Джорджія,
Віргінія не були представлені, хоча і надіслали повідомлення про свою
солідарності. Південна Кароліна, Коннектикут і Нью-Йорк послали
делегатів, але не дали їм повноважень підписувати будь-які до-
ти. Під час обговорення питання про посилку делегатів в асамблеї Пенсіль-
вання рішення було прийнято лише більшістю в один голос 49.

Розбіжності виявилися і в ході засідань конгресу, продолжав-
шегося два тижні. Більшість присутніх дотримувалися уміння
корінних поглядів. Виступивши проти закону про гербовий збір, вони не від-
Вергал влади короля і парламенту. Деякі делегати, зокрема
К. Гедсден з Південної Кароліни, наполягали на тому, щоб, виявивши

 44 Цит. по: Meade R. D. Patrick Henry. Patriot in the Making. Philadelphia, 1957, p. 174.
Див. також: Campbell N. D. Patrick Henry: Patriot and Statesman. N. Y., 1969, p. 59.

45 The Autobiography of Thomas Jefferson / Ed. by D. Malone. N. Y., 1959, p. 22.

46 The Correspondence of General Thomas Gage with the Secretaries of State, 1763-1775: Vol. 1, 2 / Ed. by С. Є. Carter. New Haven, 1931-1933, vol. 1, p. 67.

47 Ibid.

48 Morgan E. S. and H. M. The Stamp Act Crisis. N. Y., 1962, p. 139.

49 Miller J. З Origins of the American Revolution, p. 138.


I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ


РОЗВИТОК КОЛОНІЙ І визвольний рух




лояльність по відношенню до короля, ігнорувати рішення парламенту про »
введенні ненависного гербового збору. Але ця точка зору була від-
вергнута. Конгрес прийняв Декларацію про права і скаргах британських
колоній в Америці, а також направив звернення до короля і парла-
менту 50.

Вироблення цих документів проходила з великими труднощами. делегат від
Делавера С. Родні зауважив, що двотижневі дебати на конгресі
були «одним з найскладніших справ, в яких йому коли-небудь доводилось
лось брати участь ». «Труднощі» цього завдання і полягала в тому, щоб
заявити про права і привілеї колоній, не відкидаючи «прерогатив коро-
ни і влади парламенту » 51. Прийняте конгресом заяву виражало
невдоволення політикою метрополії і відстоював принцип «ніяких на-
логів без представництва ».

Свого часу англійська буржуазія сама висунула це гасло, ви-
ступаючи проти абсолютизму Стюартів. Тепер вимога «ніяких нало-
гов без представництва »було підхоплено в колоніях і використано
в боротьбі проти політики Англії. Це був, однак, питання не стільки
про податки, скільки про владу. Поставивши під сумнів право парламенту,
в якому колонії не були представлені, обкладати їх податком, колоніальних
сти тим самим ставили під сумнів владу парламенту взагалі. ще за
рік з гаком до конгресу в Нью-Йорку бостонський адвокат Джеймс
Отіс, з ініціативи якого був скликаний конгрес і який сам був
обраний делегатом від Массачусетсу, виступив з памфлетом «Права бри-
Танський колоній », де вперше в рішучій формі засудив спроби
парламенту вводити нові податки 52.

Протести проти введення закону про гербовий збір викликали до життя
нові форми демократичного руху. Важливим фактором громадськості
ного розвитку стають дії «натовпу», т. е. масові стихійні
виступи низів, які зіграли величезну роль в Американської революційної
ції 53. Доля закону про гербовий збір була вирішена виступами
низів, які зробили практично неможливим його здійснення. «... Нова
політика - політика вулиці прийшла на зміну старій політиці - полі-
тику дебатів в залах асамблеї » 54.

«Політика вулиці» почалася з демонстрації 14 серпня 1765 року в Бос-
тоні проти податківця Е. Олівера. Останній змушений був
заявити, що складає з себе покладені на нього обов'язки по збору
податків. Натхненні цим успіхом учасники демонстрації на про-
тяжении наступних двох тижнів скоїли напад на будинки не-
скількох митних і судових чиновників 55. Однією з найбільш нена-
вістних фігур в Массачусетсі був колишній губернатор Т. Хатчінсон,
займав до часу прийняття закону про гербовий збір пост віце
губернатора і верховного судді колонії. Хатчінсон був ініціатором

50 Morgan E. S. and Н. М. Op. cit., р. 142-144, 147-148.

51 Letters to and from Caesar Rodney, 1756-1784. N. Y., 1970, p. 26.

52 Otis J. Rights of the British Colonies Asserted and Proved.-In: Pamphlets of the American Revolution, 1750-1776: Vol. 1, 2 / Ed. by B. Bailyn. Cambridge, 1965, vol. 1, p. 419-470.

53 Jensen M. The American People and the American Revolution.-Journal of American History, 1970, vol. 57, p. 12.

54 Lemlsch I. Op. cit., p. 20.

55 Longley R. S. Mob Activities in Revolutionary Massachusetts.- New England Quarterly, 1933, vol. 6, p. 108-109.


ряду заходів, якими британський уряд обмежувало права колоніальних
стів. Широко поширилася чутка, що закон про гербовий збір був
також прийнятий за його підказкою.

У ніч на 26 серпня розлючений натовп напав на особняк Хатчін-
сона, розгромила його дощенту, залишивши лише цегляну кладку на-
зовнішніх стін, що не піддатися руйнуванню. «Хатчінсон і його сім'я ледь
встигли вискочити на вулицю з-за столу, за яким сиділи за вечерею.
Повстанці сокирами виламали двері. Маса людей хлинула у внутрішній
ня покої, здираючи зі стін оббивку і прикраси, керуємося меблі і ламаючи
стіни кімнат ... » 56

Потужні масові виступи, які піднялися з початком кампанії
проти гербового збору, носили класовий характер. хоча виступи
низів були стихійними діями, вони підготовлені були всім ходом
попереднього розвитку: зростанням багатства, з одного боку, і посиленням
ням бідності - з іншого, загостренням класових протиріч і нако-
п'ючи невдоволенням серед найбідніших верств населення, поступовим
розвитком їх політичної свідомості 5?.

Незабаром після серпневих «заворушень» в Бостоні генерал Гейдж
відзначав, що «в даний час всі спокійно і, здається, на зміну
шторму прийшла тиша » 5S. Однак «шторм» тривав. У всіх ко
лоніях під тиском масових вимог збирачі складали з себе
повноваження, публічно зрікаючись посад і підписуючи від-
ствующие зобов'язання. Демонстранти знищували привезену з
Англії гербовий папір або відправляли її назад. Тих, хто Опір
лялся, піддавали екзекуціям: роздягали догола, вимащували смолою і
вивалювали в пір'ї. У такому вигляді їх прив'язували до дерева або водили
по місту під улюлюкання натовпу.

Розмах масового руху в колоніях, вибухи невдоволення, грозів-
шие вилитися в повстання проти існуючих порядків, служили
причиною зростаючої тривоги серед королівської адміністрації, яка
стала схилятися на користь умиротворення і скасування гербового збору.
Представники імущих класів, які взяли участь в антибританських
виступах, як зазначав генерал Гейдж в грудні 1765 р охоче ви-
пользовали масові виступи і навіть «заохочували», щоб «предотвра-
тить »втілення в життя закону про гербовий збір, домогтися відставки
податківців, перешкодити випуску гербового паперу, а також з метою
бойкоту англійських товарів. Однак в тих випадках, коли виступи
мас ставали некерованими і погрожували «особистим інтересам і ін-
тересам власності »,« вони прагнули стримати їх » 59.

Лідери визвольного руху з числа заможних груп були за-
стрельщікамі кампанії протесту проти гербового збору. Але їх ініціа-
тива «скоро обернулася спонтанними виступами (масАвт.)
c протестом проти соціального і економічного становища »в самих
колоніях 60. У цьому проявилася з самого початку «крихкість союзу між-

56 Вапуп В. The Ordeal of Thomas Hutchinson. Cambridge, 1974, p. 68.

57 Hoerder D. Boston Leaders and Boston Crowds, 1765-1776.- In: The American Revolution, p. 244; Nash G. Social Change and the Growth of Prerevolutionary Urban Radicalism.- Ibid., P. 26.

58Гейдж - конвой, 23 вересня 1765 р.- In: The Correspondence of General Thomas Gage, vol. 1. p. 68.

59 Ibid., P. 78-79.

60 Hoerder D. Op. cit, p. 240.



I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ




I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 1 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 2 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 3 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 4 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 5 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 6 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 7 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 8 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 9 сторінка | I. ОСВІТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 13 сторінка |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати