Головна

АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. I. УПРАВЛІННЯ коефіцієнт посилення
  3. III. Місцеве самоврядування і автономія
  4. JK (jishu kanri): Jishu kanri по-японськи означає незалежне управління.
  5. Адміністративне управління природокористуванням
  6. Анти-управління бажаннями в СРСР

Глава 19.. Загальні основи управління підприємством в умовах фінансової кризи

19.1. СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно нездатне задовольнити у встановлений термін пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом (тільки арбітражний суд може визнати факт банкрутства підприємства), в його основі лежать переважно фінансові причини. До основних з цих причин відносяться:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується перевищенням фінансових зобов'язань підприємства готівка його активами. Таке фінансовий стан підприємства відбивається показником "чиста негативна вартість" (або "чиста вартість дефіциту"), який визначається за формулою:

ЧВУ = ЗК-А,

де ЧОС - сума чистого негативної вартості підприємства; ЗК сума позикового капіталу, використовуваного підприємством

(Його фінансових зобов'язань); А - сума активів підприємства (не включає яка відображається у їх складі за балансом суму збитку минулих років і звітного періоду).

2. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням обсягу негативного грошового потоку над позитивним і відсутністю перспектив перелому цієї негативної тенденції.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується значним перевищенням невідкладних фінансових зобов'язань підприємства над сумою залишку його грошових коштів та активів в високоліквідної формі, яке носить хронічний характер.

Характер розглянутих причин показує, що фінансова неспроможність підприємства, що визначає юридичний факт його банкрутства, багато в чому є наслідком неефективного фінансового менеджменту.

В умовах нестабільної економіки, уповільнення платіжного обороту, недостатньої кваліфікації менеджерів і їхньої схильності до агресивних форм здійснення фінансової діяльності інститут банкрутства набуває все більшого поширення. Воно є предметом великого державного регулювання в силу негативних наслідків діяльності фінансово неспроможних підприємств для розвитку економіки країни в цілому. Ці негативні наслідки характеризуються такими негативними моментами:

- Фінансово неспроможне підприємство генерує серйозні фінансові ризики для успішно працюючих підприємств - його партнерів, завдаючи їм відчутний економічний збиток в процесі своєї діяльності. Це знижує загальний потенціал економічного розвитку країни;

- Фінансово неспроможне підприємство ускладнює формування дохідної частини державного бюджету і позабюджетних фондів, уповільнюючи реалізацію передбачених державних програм економічного і соціального розвитку;

- Неефективно використовуючи надані йому кредитні ресурси в товарній і грошовій формі, фінансово неспроможне підприємство впливає на зниження загальної норми прибутку на капітал, що використовується в сфері підприємництва;

 * Вимушено скорочуючи обсяги своєї господарської діяльності в зв'язку з фінансовими труднощами, такі підприємства генерують скорочення чисельності робочих місць і кількості зайнятих в суспільному виробництві, посилюючи тим самим соціальну напруженість в країні.

З урахуванням викладеного механізм банкрутства підприємств слід розглядати як дієву форму перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання.

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне банкрутство.Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність в силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, внаслідок чого воно оголошується банкрутом юридично.

2. Технічне банкрутство.Використовуваний термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликане суттєвою простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевершує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, зазвичай не призводить до юридичного його банкрутства.

3. Умисне банкрутство.Воно характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб; явно некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в кримінальному порядку.

4. Фіктивне банкрутство.Воно характеризує завідомо неправдиве оголошення підприємством про свою неспроможність з метоювведення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки з суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в кримінальному порядку.

Умови і порядок визнання підприємства банкрутом грунтуються на певних законодавчих процедурах. Розгляд справ про фінансову неспроможність (банкрутство) підприємства виробляється арбітражний суд. У найбільш загальному вигляді законодавчо передбачені процедури банкрутства включають:

1. Подачу заяви про порушення судового провадження у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства.Таку заяву відповідно до чинного законодавства може бути подано: підприємством-боржником; кредитором; прокурором. На підставі заяви підприємства-боржника, кредитора або прокурора суддя арбітражного суду порушує провадження у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства, про що виносить відповідну ухвалу.

2. Судовий розгляд у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства.Метою судового розгляду є встановлення реальних причин неплатоспроможності підприємства, можливостей і форм їх усунення, а також наявність або відсутність реальних передумов успішного подолання виниклого фінансової кризи в майбутньому періоді.

3. Ухвалення арбітражним судом рішення у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства.Принципово це рішення може мати такі форми:

а) про відхилення заяви при Виявленні фінансової спроможності підприємства-боржника. Так, заява відхиляється, якщо неплатоспроможність підприємства носить технічний характер ("технічне банкрутство") і наявні активи дозволяють йому повною мірою задовольнити всі фінансові зобов'язання та здійснювати подальшу господарську діяльність;

б) про зупинення провадження у справі в зв'язку із здійсненням реорганізаційних процедур. Такі процедури спрямовані на запобігання ліквідації підприємства і його вихід з фінансової кризи. Реорганізаційні процедури включають зовнішнє управління майном підприємства-боржника і його санацію. Підставою для винесення рішення про здійснення реорганізаційних процедур є наявність реальної можливості відновити платоспроможність і фінансову стійкість підприємства-боржника шляхом реалізації частини його майна, припинення подальшого залучення кредитів у всіх їх формах і інших фінансових заходів. склад такихзаходів є змістом антикризового фінансовогоуправління підприємством идетально розглядається в наступних розділах;

в) про визнання підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. В цьому випадку здійснюються спеціальні ліквідаційні процедури (відкривається конкурсне виробництво). ряд ліквідувати-

даціонних процедур при банкрутстві підприємства безпосередньо пов'язані з функціями фінансового менеджменту. Цей менеджмент покладається на ліквідаційну комісію, яка відповідно до законодавства здійснює загальне управління майном підприємства-банкрута та задоволення вимог кредиторів.

До складу функцій фінансового менеджменту в процесі здійснення ліквідаційних процедур відносяться (рис. 17.1):




ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ | В процесі | ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ | Можливі фінансові втрати | Об'єктивні ФАКТОРИ | МЕХАНІЗМИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНІСТЬ | диверсифікація | ФОРМИ І ВИДИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ | Обов'язковість | КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати