На головну

V.3. Правові категорії осіб в залежності від status civitatis

  1. An aggregated socio-economic status
  2. I. Нормативно-правові акти Російської Федерації
  3. I. Нормативні правові акти
  4. I. Насамперед розглянемо особливість суджень залежно від ізмененіясуб'екта.
  5. II.6.3) Особливості категорії юридичної особи.
  6. III. Категорії і науковий предмет
  7. IV. ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ психопатологічних КАРТИНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКОВОГО ЧИННИКА

У класичну епоху римського права на загальну правоздатність осіб в сфері приватного права впливала також приналежність до тієї або іншої категорії громадянства, встановленої публічним правом. У цій відношенні поряд з повноцінними римськими громадянами виділялися дві спеціалізовані категорії: латини і перегріни.

Латини (latini) були історично й етнічно спеціалізованої категорією громадянства для населення так званих союзницьких територій, що оточували власне Рим в Італії, перш за все області Лациума. Не визнавати рімскімі.гражданамі, вільні і самостійні латини користувалися правами латинського громадянства, яке могло досить легко перерости в римське при набутті місця проживання в Римі. Латини не мали публічних прав, визнаних для римських громадян, проте вони повинні були нести військову обов'язок у складі спеціальних легіонів. Статус латина припускав право на земельний наділ в Лациуме згідно з традиційними нормами і порядку наділення ім. Латинське громадянство мало на увазі повне jus commercii і jus conubii, зрівнює історичних жителів Лациума з римськими громадянами. Однак testamentum factio і legis actio латинов вимагали особливої ??санкції суду. Усередині латинського громадянства були свої внутрішні підрозділи: так зване колонарное латинства мало тільки повноваженнями jus commercii і правом пред'явлення приватних позовів по цивільному праву, рівнозначного з римлянами шлюбного права вони були позбавлені.

Перегринами (peregrini) називалися всі інші свободнорожденниє категорії громадян, які не належали до римського або латинського громадянства, але знаходилися в підданстві Римської держави. Перегріни не тільки були позбавлені публічно-правового статусу, притаманного римським громадянам, але і в сфері приватних прав істотно обмежувалися. Шлюб римських громадян з перегрінами створював особливий випадок правового регулювання і випливають з цього союзу обов'язків, ніж типові для римлян форми правоустановленія шлюбу. Перегріни не володіли правоздатністю цивільного права у власному розумінні. Однак визнавалося, що вони володіють приватними правами в рамках jus gentium, тобто вважаються суб'єктами господарського обороту в тих формах і в тих зобов'язаннях, які не покладалися притаманними тільки римським громадянам (могли укладати договори купівлі-продажу, товариства і т.д., але не могли оформляти угоди за допомогою манципації, не могли стіпуліровать, укладати договори позики та позики).

З постановами римського імператора Каракалли (III ст.н.е.) різниця правового статусу вільних громадян римського підданства була в основному згладжена. Однак надалі, в епоху рецепції римського права, наявність різних за обсягом приватних прав категорій громадянства навіть вільного населення зберігалося в різних варіаціях.

 




IV.2.1) Поняття і класифікація позовів приватного права. | IV.2.2) Позовна давність. | IV.3. легісакціоннийпроцес | IV.3.2) Види легісакціонногопроцесу. | IV.4.1) Походження і зміст формулярного процесу. | IV.4.3) Загальний хід формулярного процесу. | IV.4.4) Претор в приватному судочинстві. | IV.4.5) Презумпції і фікції преторського права. | IV.5. Когніціонний процес | V.1. Загальні початку правового становища осіб в приватному праві |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати