Головна

феноменологія спілкування

  1. Глава 9. Соціальна психологія спілкування.
  2. Ій шлуночок: топографія, стінки, сполучення.
  3. ЯКУ ПРОБЛЕМУ ПРАГНЕ ВИРІШИТИ ФЕНОМЕНОЛОГИЯ?
  4. Комунікація - смислова сторона спілкування. Дії, орієнтовані на їх смислове сприйняття іншими людьми, називаютсякоммунікатівнимі.
  5. Критерії та ознаки оптимальності педагогічного спілкування.
  6. Культура спілкування працівника ОВС особливо наочно проявляється в сфері міжособистісного спілкування.
  7. Моделювання - побудова імовірнісної картини майбутнього спілкування.

Практична педагогіка неможлива без постійного мовного взаємодії між усіма учасниками педагогічного процесу: вчителями (викладачами), учнями (студентами), адміністрацією освітніх установ та ін. Таким чином, педагогічне спілкування виявляється середовищем розгортання практичної педагогіки, а оволодіння кожним майбутнім і чинним педагогом компетенціями у сфері педагогічного спілкування - обов'язковою умовою професійно-особистісного становлення.

Слід мати на увазі, що поряд з поняттям спілкування, в сучасних соціальних і гуманітарних науках використовується безліч суміжних понять, в тому числі: відношення (зв'язок, взаємовідношення двох або декількох суб'єктів), взаємовідношення, взаємодія, комунікація (обмін інформацією між індивідами), інтеракція (взаємний вплив суб'єктів в процесі діалогу) та ін. У той же час, саме поняття спілкування є найбільш вживаною в педагогіці.

Як правило, спілкування структуровано відповідно до тієї сферою, в якій воно здійснюється. Тому виділяються побутове, професійне, ігрове, театральне спілкування. Найбільш поширеним видом є мовне спілкування, хоча існують уявлення про немовному спілкуванні, здійснюється за допомогою міміки (змін виразу обличчя) і пантоміміки (жестикуляції).

Однак мовне спілкування характеризується набором важливих особливостей: темп мови (кількість слів у одиницю часу), модуляції (наростання або спадання звучності голосу), ритм (чергування ударних і ненаголошених складів у мові), тембр (забарвлення голосу, що робить звучання приємним або, навпаки, різким), інтонація (тон і мелодика мови).

Крім деталізації загальних властивостей спілкування, існує розгорнута характеристика спілкування, як діяльності, тобто протікає в часі процесу, орієнтованого на потреби беруть участь в ньому суб'єктів. Зокрема, виділяються такі компоненти, як:

· Комунікативна ситуація, що включає мовця і слухача, що зв'язують їх відносини, цілі та засоби спілкування, а також - місце і спосіб спілкування;

· Орієнтація в умовах спілкування;

· Комунікативна задача, що включає комунікативний намір мовця і засоби виразності (в тому числі, мімічні і пантомімічні);

· Вибір засобів спілкування і побудова акту спілкування (рішення комунікативної задачі);

· Рефлексія наслідків комунікативного акту, тобто оцінювання його результатів і зіставлення із планованими.

Крім динамічної характеристики спілкування, існує його структурне уявлення, що представляє спілкування як сукупність специфічних прийомів: перцепція (Некритичне сприйняття інформації, коли слухає сприймає сказане, не аналізуючи зміст), обмін інформацією між учасниками спілкування (Коли інформація постійно оцінюється і переоцінюється співрозмовниками відповідно до знову одержуваними відомостями); обмін ролями (Співрозмовник запозичує стратегію і позицію партнера по спілкуванню для вирішення своєї комунікативної завдання), співпереживання (Співрозмовники включаються в єдине емоційний стан), самоствердження (Придбання прийнятного статусу в спілкуванні, в тому числі, за допомогою відповідних тверджень і вимог), позиціонування (Формування власного розуміння і ставлення до цих подій в спілкуванні).

Спілкування знаходиться під безперервним (хоча і не завжди помітним) впливом зовнішнього соціально-політичного і культурного середовища. Зокрема, ситуації спілкування можуть істотно змінюватися в залежності від того, які уявлення мовців про межі допустимого в спілкуванні (тобто, що може, а що - не може бути предметом обговорення), відносин до конфліктів, гендерних особливостей. Особливо яскраво ці особливості проявляються в ситуації спілкування представників різних соціальних і етнокультурних спільнот: в цьому випадку, від кожного учасника вимагає не тільки добра воля до продовження спілкування, а й високий рівень толерантності до того, що може здаватися не цілком прийнятним.

 




ВСТУП | Феноменологія практичної педагогіки. Взаємозв'язок теорії і практики в педагогіці. | Історичні етапи формування практичної педагогіки. | Сучасна методологія педагогічної діяльності. | Системний підхід до педагогічної діяльності. | Тест рубіжного контролю №1 | Теоретико-методологічні основи проектування. | Таксономійний підхід до педагогічного проектування. | Завдання №1. Експертиза навчальної програми. | Завдання № 2. Розробка програми елективного модуля. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати