Головна

Порівняння водокористування в Російській Федерації та США

  1. I. Нормативно-правові акти Російської Федерації
  2. M mum »російської історії
  3. XIV. речовин та їх прекурсорів, що підлягають контролю в Російській Федерації, і дикорослих конопель
  4. XIX плітці в російській історії
  5. XVIII СТОЛІТТЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІЇ
  6. А. Боровиков, Голова Федерації альпінізму СРСР
  7. Абсолютна порівняння.

Можливості статистичного зіставлення водокористування в Російській Федерації та США обмежені мінімальним числом показників. Причинами цього є організаційно-методологічні відмінності обліку використання води в кожній країні. Загальновизнані міжнародні стандарти і методи статистичних порівнянь до теперішнього часу не вироблені.

У США інформація про окремі елементи водоспоживання збирається і узагальнюється вже тривалий час - по ряду індикаторів відомості накопичені з початку ХХ ст. Разом з тим, за рівнем організації збору і обробки даних, а також по деталізації показників ця інформація в даний час значно поступається російській статистиці. (Слід зазначити, що вітчизняна обліково-звітна система, створена в 70-80 рр. Минулого століття, є великим досягненням не тільки нашої, а й світової статистичної теорії і практики).

Організація статистики використання води в США, на відміну від російської статистики, базується не на річний, а на п'ятирічної основі збору даних. Державною структурою, відповідальною за збір, перевірку, узагальнення та подання зведеної інформації, є Геологічна служба США. Останні офіційні відомості опубліковані за результатами статистичного спостереження в 2000 р

Використання води в США традиційно враховується в галонах в розрахунку на день. Такий підхід видається анахронізмом, причому не тільки з-за застосування неметричних одиниць. Відсутня можливість точної оцінки сумарного річного використання води, оскільки невідомо кількість днів, за якими фіксується водокористування (зокрема, період поливу в рослинництві). За даними офіційної статистики США загальний забір води з природних водних джерел в 2000 р склав 408 млрд. Галонів / день, що в перекладі на метричні одиниці і в розрахунку на повний календарний рік (365 днів) становить понад 560 млрд. М3. Однак за оцінками експертів ЮНЕП і ряду інших міжнародних організацій обсяг водозабору в США в кінці 90-х рр. знаходився на рівні приблизно 450 млрд. м3 / рік. Розбіжність між наведеними цифрами - більш ніж на 100 млрд. М3 - перевищує весь російський забір води для використання (близько 80 млрд. М3 / рік в кінці ХХ ст.). Тому прямі міждержавні зіставлення є приблизними і малоінформативними. Можна лише стверджувати, що абсолютні показники використання води в США в кілька разів перевищують відповідні російські обсяги.

Американська статистика не публікує багато показників водогосподарського балансу, наприклад, «загальний забір води», «міжбасейновим перекидання води», «водовідлив», «водоспоживання (використання води)», «втрати води при транспортуванні» і ін. Вельми слабо представлені характеристики водовідведення, оборотного і повторно-послідовного водокористування, скидання забруднюючих речовин із стічними водами. Незважаючи на великий досвід збору даних, в США відсутня стійкість використовуваного понятійного апарату і методології розрахунків, які постійно коригуються. Все це додатково скорочує можливість порівнянь, ускладнює порівнянність отриманої інформації в динаміці.

Як для статистики нашої країни, так і США характерна загальна і досить гостра проблема - забезпечення достовірності первинних та зведених даних, що характеризують використання води. У Росії це завдання вирішується, судячи з усього, більш продуктивно, хоча і у нас продовжують зберігатися певні недоліки.

США не є найбільшими споживачами води в світі. За оцінками міжнародних експертів водозабір в цій країні складає приблизно 450 млрд. М3 / рік. У Китаї цей показник по тим же оцінками знаходиться на рівні 520-530 млрд. М3 / рік, Індії 500 млрд. М3 / рік.

Обсяг російського водозабору (70-80 млрд. М3 / рік) менше аналогічного показника в Пакистані (понад 150 млрд. М3 / рік) і Японії (90); близький водозабору в Мексиці (близько 80), Індонезії (приблизно 75) і Ірані (70 млрд. м3 / рік).

У 2000 р забір води з природних джерел скоротився в Росії в порівнянні з 1980 р майже на 40%, а по США - на 7%. Слід враховувати, що щорічний забір води з природних джерел по відношенню до поновлюваних водних ресурсів в Росії становив в останні десятиліття близько 2-3%, а в США - понад 15%. Структура як водозабору, так і використання води в Росії і США змінилася незначно (табл.).

Таблиця 32
Структура забору води з природних джерел для використання в Російській Федерації та США *  (В% від виробленого)

джерело водозабору 1990р. 2000р. 2005р.
Росія США Росія США Росія США
 Всього в тому числі з: поверхневих водоемовподземних джерел  87,912,1  80,219,8  86,613,4  79,320,7  86,913,1  ... ...


 * У Росії - паркан прісної і морської води; в США в 1990 р - внеісточніковое (внерусловое) використання (offstream use), в 2000 р - паркан (вилучення) води (water withdrawals) з водних джерел.

За останніми даними Росстату порівнянний обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) нашої країни, розрахований за паритетом купівельної спроможності валют в доларовому обчисленні, становив у 2002 р 1164 млрд. Дол., А в США - 10435 млрд. Дол.

Обсяг водозабору з природних джерел для використання в цьому році дорівнював відповідно 73 млрд. М3 і близько 450 млрд. М3 (остання цифра - за версією міжнародних експертів). У розрахунку на 1000 дол. ВВП в Російській Федерації було забрано 63 м3, а в США - 43 м3 води.

Таким чином, питома водомісткість ВВП в нашій країні на початку ХХ ст. була приблизно в 1,5 рази вище, ніж в США. Якщо ж прийняти за основу водозабір в США в обсязі 560 млрд. М3 / рік (див. Раніше), то перевищення складе тільки 1,2 рази.

Питома водомісткість ВВП в Російській Федерації значно (в 2,5 і більше разів) перевищує відповідні показники у Великобританії, Німеччині, Франції, Японії. Безсумнівний інтерес представляють результати зіставлень з КНР, проте адекватне порівняння ВВП по Росії і Китаю відсутня.

Низька водомісткість ВВП визначається не тільки раціональністю споживання води - наявністю водозберігаючих технологій, невеликими втратами води при транспортуванні і т.п., - а й історично сформованою структурою економіки, питомою вагою галузей з високим рівнем доданої вартості і відносно малим використанням води.

Вплив багатодітній родині і інші об'єктивні (наприклад, кліматичні) і суб'єктивні чинники. У зв'язку з цим радикальне зменшення водоемкости ВВП в нашій країні не може бути досягнуто тільки за рахунок поліпшення нормування споживання води на діючих об'єктах, введення договірних відносин на водокористування або різкого підвищення ставок водних платежів (податків).

Необхідні більш серйозні державні дії щодо поступового структурного реформування економіки, які б одночасно не приводили до загального згортання виробництва, зниження зайнятості, зростання цін на вироблені водокористувачами товари і послуги, інших негативних наслідків.

Потрібно зберегти і поліпшити напрацювання вітчизняного інформаційного забезпечення водокористування, поглибити аналіз і розширити застосування відповідних даних.

Разом з тим, положення нового Водного кодексу країни акцентують увагу головним чином не на обліку використання води, а на обліку водних і пов'язаних з ними об'єктів, а також різних документів в рамках державного водного реєстру.

Кінцева мета даних облікових новацій, незважаючи на завуалированность, цілком очевидна. Вона полягає в документальному забезпеченні ринково-спекулятивних операцій з водними об'єктами і водними ресурсами аналогічно забезпечення операцій з традиційними об'єктами нерухомості та земельними ділянками, де формуються аналогічні реєстри.




Зони самоочищення видатків | Забруднення океану. | Самостійна робота студентів | Тести по темі | Природні ресурси | Технології комплексного використання природних ресурсів. | водні об'єкти | Основні принципи водокористування | Право власності на водні об'єкти | Припинення права користування водними об'єктами |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати