загрузка...
загрузка...
На головну

Норма обслуговування.

  1. I. Задания на анализ текста нормативного акта
  2. I. Нормативно-правовые акты Российской Федерации
  3. I. Нормативные правовые акты
  4. I. Ребенок - норма и патология.
  5. III. НОРМАТИВНАЯ ЧАСТЬ
  6. III. Нормативные акты
  7. XV. Перечень основных нормативно-правовых актов, регулирующих горные отношения

3.1 Норма обслуговування ( ) розраховується за формулою:

(11)

де - норма часу обслуговування одиниці обладнання.

(12)

де Нч - час виконання основних функцій на одиницю роботи, прийняту за одиницю вимірювання;

О - кількість одиниць обсягу роботи на одиницю устаткування, що обслуговується робітником (кількість одиниць ремонто - складності в одній фізичній одиниці устаткування, що припадає на один верстат за зміну тощо);

К - коефіцієнт враховуючий виконання допоміжних функцій, а також враховує час на відпочинок і особисті потреби.

Норма часу обслуговування розраховується за нормативами або за допомогою хронометражу.

4. Норма чисельності.

4.1 Норма чисельності розраховується за формулою:

(13)

або

(14)

де О - кількість обслуговуваних одиниць обладнання (об'єм робіт на об'єкті);

Нч.. обсл.. - норма часу на обслуговування одиниці обладнання.

4.2. На підприємствах у цехах, бригадах а також по окремих робітниках розраховується рівень виконання норм виробітку двома методами:

1 метод:

(15)

де - відсоток виконання норм виробітку;

- нормативний час на виконання обсягу робіт;

- фактичний час роботи.

2 метод:

(16)

де - фактичний обсяг робіт;

- плановий обсяг робіт за встановленими нормами.

Коефіцієнт ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат (К4)

(17)

деК1 - коефіцієнт ефективного використання робочого часу

К2 - коефіцієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу:

К3 - коефіцієнт прихованих втрат робочого часу.

К1+К2+К3=1 (18)

Коефіцієнт ущільнення робочого дня (КУЩ)

= (19)

де -сума тривалості витрат, які можна усунути

(20)

Коефіцієнт використання робочого часу

(21)

Коефіцієнт завантаження робітника

(22)

Коефіцієнт підвищення продуктивності праці

(23)

Кількість моментоспостережень (М) необхідна при вивченні витрат робочого часу:

(24)

деК - питома вага затрат робочого часу на безпосереднє виконання виробничого завдання (коефіцієнт завантаження робітників)

Р - задана або припустима величина відносної похибки результатів спостереження (може коливатися в межах 3-10%)

а - коефіцієнт, що характеризує ймовірність невиходу помилки спостереження за встановленої межі:

- для стабільного трудового процесу (крупносерійне та масове виробництво) а=1,4, тобто а2=2

- для нестабільного трудового процесу (серійне та дрібносерійне виробництво) а=1,75, тобто а2=3

Рівень виконання норм часу (виробітку) :

- на базі календарно відпрацьованого робочого часу

; (25)

де - Виконаний обсяг робіт за діючими нормами (нормо-години);

- кількість нормо-годин, витрачених додатково через відхилення від нормативних умов праці;

- кількість нормо-годин, витрачених на виправлення бракованої продукції не з вини робітника

- на базі фактично відпрацьованого часу

; (26)

де - внутрішньо змінні простої, год.

- кількість годин надурочної роботи, якщо вони мали місце

Приклад розв'язання задачі

Опрацювати дані фотографії робочого дня, проведеної методом безпосередніх замірів (табл. 1). Визначте коефіцієнт можливого ущільнення робочого дня при скороченні всіх втрат на 50%; складіть нормативний баланс робочого часу за умовою, що Тп-з - 5% від Тзм., Тобсл. - 4% від ТОП, Тпр - 5% від ТОП.

Розв'язання

1. Заповнюємо табл.1, розраховуючи тривалість процесів та вказуючи відповідний індекс затрат робочого часу

Таблиця 1

№ з/п Що спостерігалось Поточний час Тривалість (хв.) Індекс
Початок роботи 16-00 - -
Підготовка обладнання та інструменту до роботи 16-08 Тпз
Стороння розмова 16-10 ТПТД
Установлення інструменту 16-14 Тпз
Установлення пристроїв 16-22 Тпз
Обробка деталей 17-03 То
Заміна різця 17-09 Ттех
Обробка деталей 17-55 То
Ходіння за інструментом 18-03 Тпнт
Установка різця 18-06 Ттех
Обробка деталей 18-31 То
Очікування слюсаря-ремонтника через вихід з ладу верстата 18-40 Тпнт
Дрібний ремонт верстата 18-50 Тпнт
Обробка деталей 18-55 То
Здавання готових деталей 18-58 Тпз
Отримання нового завдання 19-00 Тпз
Обідня перерва 20-00 Твоп
Переналагодження обладнання 20-14 Тпз
Розмова з сусідом 20-21 Твоп
Обробка деталей 21-14 То
Перерва на особисті потреби 21-21 Твоп
Обробка деталей 22-37 То
Простій через відсутність електроенергії 22-51 Тпнт
Обробка деталей 23-28 То
Зняття інструменту, прибирання робочого місця 23-46 Торг
Закінчення роботи 24-00 Тпз
Тривалість зміни (Тзм)

Топ=То+Тд=41+46+25+5+53+76+37=283 хв.

Тпз=8+4+8+3+2+14+14=53 хв.

Тобсл=Ттех+Торг=6+3+18=27 хв.

Тпр=Твоп+Тпт=7+7=14 хв. (обідня перерва (60 хв) не включається до Тзм)

Тпн=Тпнт+Тптд=2+8+10+9+14=43 хв.

2. Розраховуємо нормативні значення затрат робочого часу:

Тпз=480*0,05=24 хв.

Нехай Топ - Х, тоді загальний час затрат за зміну (за умовами завдання) можна подати у вигляді:

Х+0,04Х+0,05Х+24+60=480;

Х=363.

Отже, Топ=363хв., Тобсл=363*0,04=14,52 хв., Тпр=363*0,05=18,15 хв.

3. Складаємо баланс робочого часу та знаходимо втрати робочого часу (табл.2.)

Таблиця 2

Найменування затрат робочого часу Фактичні затрати Нормативні затрати Відхилення (втрати)
Топ
Тпз +29
Тобсл +12
Тпр -4
Тпн +43

Отже, загальні втрати робочого часу становлять 80 хв.

4. Визначаємо можливе ущільнення робочого дня при скороченні всіх втрат робочого часу на 50%.

80*0,5=40 хв.

Розраховуємо коефіцієнт ущільнення робочого дня за формулою:

=

Відповідь: робочий день можна ущільнити на 8,3% за умови скорочення робочого часу на 50%.: отже, робочий день можна ущільнити на 7,85%

Виконайте завдання за опрацьованими питаннями

1. Складіть схему витрат робочого часу;

2. Проаналізуйте структуру фотографії робочого часу.

3. На основі заданої організаційно-технічної структури підприємства обґрунтувати поділ праці, визначивши його вид та кооперування.

4. Провести хронометраж друкування тексту обсягом 0,5 д. а. (приготування страви, написання реферату, інше) і визначити норму часу для даної роботи.

5. На основі таких даних розрахуйте норми часу: основний час становить 5 хв, допоміжний час - 2,6 хв, час на обслуговування робочого місця - 0,15 хв, час на відпочинок робітника - 0,22 хв, підготовчо-завершальний час на одиницю продукції - 0,5 хв, кількість деталей у партії - 80 шт.

6. Розрахуйте, як зміниться норма часу (відсотків, хвилин), якщо: норма виробітку збільшилась з 72 до 85 деталей за зміну тривалістю 480 хв.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте основні види бригадної форми організації праці.

2. В чому полягає різниця між нормами і нормативами?

3. Що слід розуміти під мікроелементним нормуванням і для чого воно застосовується?

 

Тести для самоконтролю

1. технічне нормування праці являє собою:

а. вид діяльності з управління підприємством;

б. комплекс технологічних робіт;

в. технологічні прийоми та методи;

г. складання нормативних планів.

2. структура технічно обґрунтованої норми часу включає:

а. час виконання оперативної роботи;

б. час на відпочинок;

в. час обслуговування робочого місця;

г. підготовчо-завершальний час;

д. час на заняття з техніки безпеки;

е. всі відповіді є правильними.

3. норма штучного часу (Ншт) розраховується наступним чином:

а. Ншт=Тосн.+Тдоп.+Тобс.+Тв. о. п.;

б. Ншт=Тсп.+Тобсл.+Тв+Тпер. тех.;

в. Ншт=Ттех.+Торг.+Тпер. тех.;

г. Ншт=Тк.+Тп-з.

4. оперативний час (Топ.) складаєтьсяз:

а. Топ.=Тосн.+Тобс.;

б. Топ.=Тосн.+Тдоп.;

в. Топ.=Тосн.+Тв.;

г. Топ.=Тп-з+Торг.+Ттех.

д. Топ.=Тосн.+Тобс.

5. Кількість робочого часу, необхідна для виконання однієї виробничої операції (роботи) або виготовлення одиниці продукції це:

а. норма виробітку;

б. норма часу;

в. норма обслуговування;

г. виробіток.

Рекомендована література

Основна [2, 4, 6, 7, 13, 14, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 30, 31, 32]

Додаткова [1, 18, 24, 25, 26, 27, 30, 32]

Тема. 11. Продуктивність та ефективність праці

Мета теми: оволодіння знаннями у напрямку ефективності та продуктивності праці.

За даною темою вивчаються наступні питання:

1. Продуктивність праці як узагальнюючий показник ефективності праці.

2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

3. Розрахунок виробітку у натуральних, вартісних та трудових одиницях виміру.

4. Види трудомісткості.

5. Фактори підвищення продуктивності праці та їх характеристика.

6. Резерви підвищення продуктивності праці, їх класифікація.

7. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

8. Значення підвищення продуктивності праці.

9. Характеристика матеріально-технічних, організаційно-економічних і соціально-психологічних факторів.

10. Вплив науково-технічного прогресу на підвищення продуктивності праці.

Після вивчення даної теми Ви зможете:

1. Характеризувати продуктивність праці як показник ефективності праці.

2. Визначати показники продуктивності праці: виробіток і трудомісткість продукції та методи їх вимірювання.

3. Пояснювати, як здійснюється розрахунок виробітку у натуральних, вартісних та трудових одиницях виміру.

4. Характеризувати види трудомісткості продукції та методику їх розрахунку.

5. Давати характеристик поняттям "фактори" і "резерви" підвищення продуктивності праці.

6. Давати характеристику матеріально-технічним, організаційно-економічним і соціально-психологічним факторам.

7. Розкривати сутність резервів підвищення продуктивності праці.

8. Наводить класифікацію резервів підвищення продуктивності праці за місцем дії.

9. Характеризувати програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

10. Визначати вплив науково-технічного прогресу на підвищення продуктивності праці.

11. Володіти методиками визначення рівня продуктивності праці.

Ключові слова і терміни

Ефективність праці, продуктивність праці, виробіток, трудомісткість, методи визначення виробітку, види виробітку, види трудомісткості, фактори зростання продуктивності праці, резерви зростання продуктивності праці, програми управління продуктивністю праці.

Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми

Ефективність праці - це її результативність, тобто співвідношення обсягу вироблених благ чи цінностей (матеріальних і нематеріальних) до затрат праці.

Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю).

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції

У практиці економічної діяльності для планування, обліку, аналізу результативності й ефективності праці використовується система показників, яка дозволяє визначити продуктивність праці у масштабі окремого працівника, виробничої дільниці, підприємства, організації, галузі і суспільства в цілому.

Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу).

Залежно від прямого або оберненого відношення існують два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток- це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць.

Він вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до величини робочого часу, затраченого на його виробництво

, (27)

або:

, (28)

де Q - обсяг виготовленої продукції (наданих послуг);

- середня облікова (спискова) чисельність промислово - виробничого персоналу (робітників);

- трудомісткість обсягу продукції (нормо або грн. годинах).

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу

Годинний виробіток - це виробіток на одну відпрацьовану людино - годину

Денний виробіток - це виробіток на один відпрацьований люд. День

Річний виробіток - (квартальний, місячний) - це виробіток на одного середньооблікового працівника за рік (квартал, місяць).

Трудомісткість- це обернений показник виробітку, характеризує витрати часу на одиницю продукції та розраховується за формулою:

, (29)

де - трудомісткість на одиницю продукції нормо годин, або грн. годинах;

Т - трудомісткість обсягу продукції (нормо або грн. годинах);

У залежності від складу трудових витрат існують наступні види трудомісткості: технологічна, трудомісткість обслуговування виробництва, виробнича, трудомісткість керування виробництвом.

За характером і призначенням розрізняють

Нормативну трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами.

Фактичну трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.

Планову трудомісткість це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.

Методи вимірювання продуктивності праці(виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції.

Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сутність натурального методуполягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах).

; (30)

де n - асортимент виготовленої продукції

- продуктивність продукції у натуральному вимірюванні (штуки, тонни, метри / грн..)

- обсяг продукції за асортиментом у натуральному вимірюванні (грн., тонн, метрів тощо за певний період);

- середньооблікова чисельність робітників (основних та допоміжних), грн..

Цей метод має широке застосування на підприємстві: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).

Недоліки цього методу: має обмежене застосування, не враховує якості продукції, не можна врахувати змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.). Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте вирізняється якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць.

Трудовий методнайчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах, після чого його відносять до фактично відпрацьованого часу. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці, використовується для оцінки рівня продуктивності праці на певних виробництвах, де виготовляється різнорідна продукція та напівфабрикати.

; (31)

де tн - нормативна трудомісткість одиниці продукції, нормо год. На одиницю.

Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він потребує стабільних норм праці, що суперечить необхідності перегляду норм у процесі здійснення організаційно-технічних заходів.

У сучасних умовах універсальним методом вимірювання продуктивності праці є вартісний(грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовночиста продукція, валовий дохід). Продуктивність праці за цим методом розраховується як відношення вартості виробленої продукції до затрат праці на її виробництво або середньооблікової чисельності працівників підприємства чи структурних підрозділів .

Вартісний метод - характеризується тим, що обсяг продукції визначається за формулою:

; (32)

де Цi - ціна відповідного виду продукції;

- продуктивність праці у вартісному вимірюванні, грн../грн..;

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.

Чинники- це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Зарубіжні економісти розрізняють дві основні групи чинників продуктивності: зовнішні (які не контролюються) і внутрішні (які контролюються).

Зовнішні чинники охоплюють політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку суспільства; урядові рішення та інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого підприємства.

Внутрішні чинники - це ті, які перебувають у зоні контролю окремого підприємства.

Оскільки одні внутрішні чинники легше змінюються, ніж інші, їх поділяють на дві групи [2]:

- "тверді", стійкі (які важко змінити) - підприємство і обладнання, технологія, матеріали та енергія, якість виробу;

- "м'які", нестійкі (які легко змінити) - інформація, знання і кваліфікація працівника, управлінський талант, стилі і методи управління, методи праці, динамічність і гнучкість структури підприємства тощо.

Чинники, що впливають на продуктивність праці, дуже різноманітні, і тому на макро- і мікрорівні для прогнозування і планування продуктивності праці їх, у вітчизняній економічній літературі, об'єднують в три групи:

- матеріально-технічні;

- організаційно-економічні, які характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

- соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

За сферою виникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяються на:

1)внутрішньовиробничі, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;

2)галузеві і міжгалузеві, пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні галузі або кількох суміжних галузей економіки;

3) Регіональні, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);

4) загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо).

Резерви підвищення продуктивності праці - це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших чинників (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Резерви можна класифікувати відносно часу їх використання, а також сфери виникнення.

За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви.

Поточні резерви можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу чи року.

Використання перспективних резервів передбачається у майбутньому через рік або кілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

Приклад розв'язання задачі

Обчислити виробіток продукції підприємства "Металург" у 2009р. в умовних одиницях, а також темпи його зростання, якщо;

- випуск продукції А за результатами першого півріччя склав -7000 т, а за результатами другого півріччя - на 15% більше, при цих показниках трудомісткість 1т продукціїА - 10 чол./год.;

- випуск продукції Б за результатами першого півріччя склав -9000 т, а за результатами другого півріччя - на 5% більше, при цих показниках трудомісткість 1т продукціїБ - 30 чол./год.

За умовну одиницю приймається трудомісткість 1т продукції підприємства. Чисельність робітників у другому півріччі 155 чоловік, що на 3% більше від їх кількості за даними попереднього звітного періоду.

Розв'язання:

Дано: QAI=7000т QAII=115% T1тА=10чол./год QБІ=9000т QБІІ=105% Т1т. б=30чол./год ЧПВП ІІ=167 чол. ЧПВП І =167-(167*0,03)=162чол Знайти: ВА - ? ВБ - ? ∆ВА - ? ∆ВБ - ?     Розраховуємо випуск продукції А за друге півріччя: QAII= QAI *1,15=7000*1,15=8050т Розраховуємо виробіток продукції А за перше і друге півріччя: В=Q* T1тА / ЧПВП ВАІ=7000*10/162=432т/грн.. ВАІІ=8050*10/167=482т/грн.. Розраховуємо темп зростання виробітку продукції А: ∆ВА=( ВАІІ - ВАІ)/ВАІ*100=(482- 32)/432*100=11,57% Аналогічно проводимо розрахунки для продукції Б

Виконайте завдання за опрацьованими питаннями

1. Складіть таблицю класифікації факторів та резервів зростання продуктивності праці.

2. Розв¢яжіть такі задачі:

2.1. Плановий обсяг виробництва основної продукції у ІІ кварталі 2009р. МП "Прогрес" - 10 000 шт, фактичне виконання становило 125%. По виробництву допоміжної продукції аналогічне співвідношення склало: 3 500 шт, 108%. Чисельність працівників ПВП за досліджуваний період - 80 чоловік, з яких службовців - 10%. Визначити показники продуктивності праці у натуральному виразі за планом та фактично та проаналізувати темпи її зростання.

2.2. За результатами діяльності підприємства ВАТ "Пульс" у 2012 р. обсяг виробництва продукції склав за планом 10 000 тис. грн.., фактично - на 7% більше, нормативна трудомісткість 1 000 шт. - 4 н./год., фактично на 5% менше. Фактична чисельність робітників зменшилася на 2% у порівнянні із плановою їх чисельністю - 150 чоловік. Обчислити продуктивність праці за трудовими показниками за планом, фактично, а також темпи її зростання.

Питання для самоперевірки

1. В чому полягає різниця між поняттями "продуктивність" та "продуктивність праці"?

2. Охарактеризуйте основні види трудомісткості і покажіть залежність між трудомісткістю та продуктивністю праці.

3. Назвіть різновиди вартісного методу вимірювання продуктивності праці і в чому полягає специфічність кожного з них?

Тести для самоконтролю

1. продуктивність праці вимірюється показниками:

а. натуральними.

б. вартісними.

в. трудовими.

г. трудовими та вартісними.

д. натуральними та трудовими.

2. рівень продуктивності праці характеризується показниками:

а. енергоозброєність праці.

б. фондоозброєність праці.

в. виробіток.

г. трудомісткість.

3. до категорії робітників відносяться:

а. верстатники.

б. слюсарі-збірники.

в. обліковці.

г. бухгалтери.

д. електромонтери.

е. чергові слюсарі.

4. до категорії спеціалістів відносяться:

а. начальники цехів.

б. майстри дільниць.

в. начальники відділів.

г. економісти.

д. технологи.

е. бухгалтери.

ж. юрисконсульти.

5. які є фактори продуктивності праці ?

а. матеріально-технічні.

б. юридичні.

в. організаційно-економічні.

г. соціально-психологічні.

д. екологічні.

Рекомендована література

Основна [2, 6, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 30, 31, 32]

Додаткова [18, 24, 25, 27, 28, 33]

ЗМ 3. Політика доходів і оплата праці

Тема 12. Розподіл доходів та особисте споживання у ринковій економіці

Мета теми: дослідження взаємозв'язку між рівнем доходів та рівнем споживання.

За даною темою вивчаються наступні питання:

1. Принципи формування доходів у ринковій економіці.

2. Структура доходу співробітника підприємства.

3. Особисте споживання у ринковій економіці.

4. Охарактеризуйте вартість робочої сили та її структуру.

5. Охарактеризуйте диференціацію доходів населення.

6. Показники рівня життя населення.

Після вивчення даної теми Ви зможете:

- Визначати принципи формування доходів у ринковій економіці.

- Характеризувати структуру доходу співробітника підприємства.

- Характеризувати особисте споживання у ринковій економіці.

- Характеризувати вартість робочої сили та її структуру.

- Характеризувати диференціацію доходів населення.

- Визначати показники рівня життя населення.

Ключові слова і терміни

Доходи населення, види доходів, диференціація доходів, споживання, види споживання, якість життя, показники якості життя, вартість робочої сили.

Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми

Доходи населення- в ринковій економіці являють собою сукупність надходжень грошових і натуральних засобів за визначений проміжок часу, що використовуються фізичними особами з метою споживання і нагромадження.

Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва). Основними каналами доходів населення є:

- трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т. д.);

- доходи від підприємництва (прибуток);

- доходи від власності (рента, відсотки і т. д.);

- доходи від індивідуальної трудової діяльності;

- інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар).

Доходи можна поділити на грошові і натуральні доходи.

Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін.

Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання.

Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію тощо.

Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца. З цього питання варто пригадати матеріал вивчений з курсу «Економічна теорія».

У загальноекономічному розумінні споживання є використання суспільного продукту у процесі задоволення економічних потреб, заключна фаза процесу економічного відтворення. Відрізняють виробниче та невиробниче споживання.

Виробниче споживання - це процес виробництва, коли споживаються засоби виробництва (знаряддя праці, сировина, матеріали, робоча сила тощо.)

Невиробниче споживання здійснюється за межами виробництва. Невиробниче споживання ділиться на особисте споживання (задовольняються потреби у їжі, одязі, житлі, освіті, відпочинку, збереженні здоров'я тощо.) та загально громадське споживання (задовольняються потреби в управлінні, науці, обороні).

Сукупні доходи та рівень споживання пов'язані з рівнем життя та є показники економічного добробуту.

Рівень життя - визначається ступенем розвитку та задоволення потреб, інтересів людей, що відбивається у конкретних показниках.

Рівень життя визначається на основі оцінки кількості і якості спожитих життєвих благ (матеріальних і духовних). Він оцінюється як забезпеченістю населення життєвими благами, так і ступенем задоволення потреб людей у певних благах.

Склад життєвих благ дуже різноманітний. Поряд з доходами населення рівень життя визначають умови життєдіяльності, під впливом яких складається певний спосіб і стиль життя, оцінюється його якість.

Система показників рівня життя, яка рекомендована ООН, включає широке коло характерних умов життя. Виділяють 12 груп показників:

1. Народжуваність, смертність та інші демографічні характеристики населення.

2. Санітарно-гігієнічні умови життя.

3. Споживання продовольчих товарів.

4. Житлові умови.

5. Освіта і культура.

6. Умови праці і зайнятість.

7. Доходи і витрати населення.

2. Вартість життя і споживчі ціни.

3. Транспортні засоби.

4. Організація відпочинку.

5. Соціальне забезпечення.

6. Свобода людини.

При оцінці рівня життя використовуються показники річного споживання продуктів харчування, одягу, взуття в розрахунку на людину і сім'ю, забезпеченість житловою площею, меблями, товарами довготривалого користування, предметами культурно-побутового призначення. Окрім цього, використовуються показники, які характеризують забезпеченість населення школами, дитячими садками, рівнем медичного обслуговування, пунктами побутового обслуговування, пральнями, перукарнями, банями, їдальнями тощо.

Серед показників рівня життя основними є:

- Споживчий бюджет - середньостатистичний баланс доходів і витрат родини за певний час,, що характеризує рівень життя населення, його різних груп. Споживчий бюджет може бути нормативний та фактичний. Нормативний поділяється на раціональний та мінімальний бюджет.

- Мінімальний споживчий бюджет як верхня межа бідності виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини. Він визначається суспільством як необхідний для збереження більш-менш допустимого рівня життя.

- Прожитковий мінімум - визначає вартість споживання важливіших матеріальних благ та послуг, що необхідні людині для підтримки їх життєдіяльності. (до нього входять витрати на харчові продукти та непродовольчі товари короткострокового споживання, послуги, податки та ін. платежі). Розрізняють прожитковий мінімум фізіологічний і соціальний. Перший розрахований на задоволення тільки головних найелементарніших потреб в товарах і послугах. Другий, окрім мінімальних норм задоволення фізичних потреб, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні запити. Соціально-фізіологічний мінімум - нижня межа малозабезпеченості (бідності). Розрахований прожитковий мінімум забезпечує можливість придбання найнеобхідніших товарів та одержання послуг (200 видів товарів). Розраховується також оптимальний (раціональний) споживчий бюджет. Він відображає ту величину і структуру споживання матеріальних і духовних благ, які забезпечують найповніше й розумне задоволення потреб людини за даного рівня розвитку продуктивних сил.

- Фактичний споживчий бюджет - являє собою реальні доходи та витрати родини, фактичний обсяг благ, що вона споживає. Відображає рівень задоволення біологічних та соціальних потреб.

- Мінімальна заробітна плата;

- Рівень матеріальної забезпеченості - це показник, що визначається шляхом порівняння середньодушового доходу родини з розміром мінімальної заробітної плати, або з бюджетом прожиткового мінімуму.

- Рівень малозабезпеченості - характеризує ступінь незадоволення основних матеріальних потреб, що склався у конкретній родині

- Гарантований прожитковий мінімум - це офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитковий мінімум і не може перевищувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету.

Виконайте завдання за опрацьованими питаннями

1. Використовуючи дані Державного комітету статистики України за три останні роки проаналізуйте показники якості життя в Україні.

2. На основі статистичних даних проаналізувати рівень доходів і оплати праці працівників різних регіонів. Зробити висновки, побудувати графіки і діаграми.

3. Підготувати реферативний матеріал за публікаціями з проблем бідності в Україні, стратифікації доходів населення, формування середнього класу, інше.

4. Підготувати есе на тему: "Соціально-економічна політика держави і рівень життя населення: теоретичне підґрунтя і практика реалізації".

Питання для самоперевірки

1. Пригадайте сутність понять «доходи» та «споживання».

2. Поясніть взаємозв'язок рівня доходів та рівня споживання в державі.

3. Визначте показники якості життя в державі.

4. Поясніть відмінність понять «вартість робочої сили» та «ціна робочої сили».

Тести для самоконтролю

1. Співвідношення мінімального рівня доходів 10% найбільш забезпеченого населення з максимальним рівнем доходів 10% найменш забезпеченого населення має назву:

а) квентильний коефіцієнт;

б) децильний коефіцієнт;

в) коефіцієнт фондів.

2. Загальні витрати роботодавця на утримання робочої сили це:

а) ціна робочої сили;

б) вартість робочої сили;

в) межа вартості робочої сили.

3. Сукупний грошовий дохід на душу населення визначається шляхом:

а) ділення грошового доходу населення на чисельність працюючого населення;

б) ділення суми кінцевих доходів населення на чисельність населення країни;

в) ділення сукупного грошового доходу населення на чисельність населення.

4. До соціальних трансфертів не належить :

а) пенсія;

б) стипендія;

в) відпускні.

5. Співвідношення працюючих та непрацюючих членів сім'ї відноситься до факторів, що впливають на формування доходів населення:

а) нивелюючих;

б) диференціюючих;

в) Пропорційних.

Рекомендована література

Основна [2, 6, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 30, 31, 32]

Додаткова [18, 24, 25, 27, 28, 33]

Т 13. Заробітна плата в умовах ринкової економіки та її регулювання

Мета теми: оволодіння сутністю поняття «заробітна плата», встановлення її ролі та значення.

За даною темою вивчаються наступні питання:

1. Сутність заробітної плати як економічної категорії і елементу ринку праці.

2. Функції заробітної плати у процесі суспільного відтворення.

3. Види заробітної плати (номінальна і реальна заробітна плата).

4. Принципи організації заробітної плати, елементи організації.

5. Структура заробітної плати: основна, додаткова заробітна плата, заохочувальні і компенсаційні виплати.

6. Основні види доплат і надбавок до заробітної плати.

7. Недоліки в організації заробітної плати в Україні, можливі шляхи її удосконалення.

8. Зміст закону України "Про оплату праці".

9. Необхідність державного регулювання заробітної плати та його сутність.

10. Механізм встановлення: мінімальної заробітної плати, норм і гарантій щодо оплати праці, відпусток, оплата часу виконання державних і громадських обов'язків, розмірів заробітної плати в бюджетних установах і організаціях, керівникам державних підприємств.

11. Сутність договірного регулювання заробітної плати.

Після вивчення даної теми Ви зможете:

- Характеризувати сутність заробітної плати як економічної категорії.

- Давати характеристику основним функціям заробітної плати.

- Характеризувати поняття номінальної і реальної заробітної плати, реальних доходів.

- Визначати принципи організації заробітної плати.

- Характеризувати структуру та основні елементи організації заробітної плати.

- Описувати систему доплат і надбавок до заробітної плати, яка існує на підприємствах.

- Визначати основні недоліки в організації заробітної плати та шляхи її вдосконалення.

- Характеризувати основні положення ЗУ "Про оплату праці"

- Характеризувати необхідність та значення державного регулювання заробітної плати.

- Розкривати сутність поняття мінімальної заробітної плати та методика її встановлення мінімальної заробітної плати

- Характеризувати основні норми і гарантії щодо оплати праці, відпусток, оплати часу виконання державних і громадських обов'язків.

- Пояснювати особливості встановлення розмірів заробітної плати в бюджетних установах і організаціях, керівникам державних підприємств.

- Визначати сутність договірного регулювання заробітної плати.

Ключові слова і терміни

Заробітна плата, структура заробітної плати, реальна заробітна плата, номінальна заробітна, організація заробітної плати, мінімальна заробітна плата, індексація заробітної плати, основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші компенсаційні та заохочувальні виплати.

Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.

Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодування надлишкових затрат праці забезпечувати її підвищення тільки у зв'язку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективнішим використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.

Заробітна плата є найбільш дієвим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

- відтворювальну - як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;

- стимулюючу - встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;

- регулюючу - як засіб розподіл і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон'юнктури;

- соціальну - забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконувати цих функцій. Розрізняють номінальну, реальну заробітну плату реальні доходи трудівників. Номінальна заробітна плата(грошова)- це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості якості затраченої ними праці, результатів праці.

У зв'язку з тим, що предмети споживання надходять працівникам через обмін заробітної плати на товари, заробітна плата має грошову форму.

У ринкових умовах в будь-які періоди і в різних районах країни ціни на товари різні, тому на однакову заробітну плату можна придбати різну кількість товарів. Точнішою характеристикою доходів працівників є реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних культурних благ, а також послуг які може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги. Цю залежність можна виразити так:

Ірпз=Інпз/Іц, (33)

де Ірпз, Інпз- індекси реальної номінальної заробітної плати;

Іц - індекс цін.

Якщо ціни на товари зростають швидше ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується. Така ситуація має місце сьогодні в Україні.

Реальні доходи включають реальну заробітну плату і надходження із суспільних фондів споживання. При цьому основним джерелом доходів населення є заробітна плата.

За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулювання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв'язку взаємозумовленості всіх її частин.

Заробітна плата робітників і службовців складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Згідно з Законом України "Про оплату праці" основна заробітна плата- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати- це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання. Мінімальна заробітна плата є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Організація оплати праці- це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв'язок міри праці і міри її оплати. Міру праці визначають кількісні та якісні її аспекти, а міру оплати - прожитковий рівень як вихідний її момент.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства. Згідно із законом України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі:

- законодавчих та інших нормативних актів;

- генеральної угоди на державному рівні;

- галузевих, регіональних угод;

- колективних договорів;

- трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їхні представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їхні представницькі органи; працівники.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах. Кожний з елементів має чітко окреслене призначення, проте вони взаємодіють між собою, що забезпечує за правильного їх застосування дієву систему матеріальної зацікавленості у досягненні певних виробничих показників.

Правильна організація заробітної плати є необхідною умовою ефективного стимулювання праці. Реформування заробітної плати має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі, удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати. Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної (структурної, податкової, цінової) політики.

Виконайте завдання за опрацьованими питаннями

Складіть таблицю динаміки мінімальної заробітної плати в Україні за, починаючи з 1991 року та до теперішнього часу.

Питання для самоперевірки

1. Які чинники (ринкові і неринкові) впливають на формування заробітної плати?

2. Розкрийте механізм державного і договірного регулювання заробітної плати.

3. Проаналізуйте недоліки в організації заробітної плати в Україні, можливі шляхи її удосконалення.

4. Розкрийте зміст закону України "Про оплату праці".

5. Охарактеризуйте необхідність державного регулювання заробітної плати та його сутність.

6. Яким чином здійснюється встановлення мінімальної заробітної плати, норм і гарантій щодо оплати праці, відпусток, оплата часу виконання державних і громадських обов'язків.

7. Яким чином здійснюється встановлення розмірів заробітної плати в бюджетних установах і організаціях, керівникам державних підприємств.

8. Поясніть сутність договірного регулювання заробітної плати.

Тести для самоконтролю

1. До принципів оплати праці відносять:

а. різна оплата за однакову працю.

б. рівна оплата за рівну працю.

в. оплата праці з урахуванням кількості та якості праці.

г. систематичне підвищення заробітної плати.

д. підвищення заробітної плати на підставі підвищення продуктивності праці.

2. елементами тарифної системи є:

а. тарифно-кваліфікаційний довідник.

б. тарифні сітки.

в. положення про преміювання.

г. тарифні ставки.

д. положення про доплати і надбавки.

3. колективна заробітна плата в бригаді розподіляється за наступними показниками?

а. тарифними ставками.

б. кількістю відпрацьованих годин.

в. тарифними ставками і кількістю відпрацьованих годин.

г. коефіцієнтом трудової участі у виконанні завдань.

4. вартість робочої сили - це:

а. Вартість набору життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили даної якості;

б. Ставка заробітної плати;

в. Ціна робочої сили даної якості.

5. пряма заробітна плата включає:

а. плата за відпрацьований робочий час;

б. заробітки відрядників;

в. премії за участь у прибутку;

г. вартість житла - власність підприємства;

д. премії за нічну зміну і працю у вихідні дні.

Рекомендована література

Основна [2, 6, 7, 9, 24, 13, 14, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 30, 31, 32]

Додаткова [6, 7, 10, 11, 13, 14, 17, 23, 24, 26, 27, 32, 34]

Тема 14. Форми та системи оплати праці

Мета теми:

За даною темою вивчаються наступні питання:

1. Сутність і структура тарифної системи оплати праці, її призначення.

2. Зміст і призначення тарифно-кваліфікаційного і кваліфікаційного довідників.

3. Тарифна сітка, її різновиди. Сутність єдиної тарифної сітки.

4. Тарифні ставки та методи їх встановлення.

5. Схеми посадових окладів та методи їх встановлення.

6. Система доплат і надбавок, їх види.

7. Характеристика форм заробітної плати.

8. Сутність відрядної форми, умови її функціонування.

9. Системи відрядної форми та їх характеристика.

10. Системи погодинної форми.

11. Характеристика погодинної форми оплати праці, умови її функціонування.

12. Сутність бригадної форми оплати праці, розрахунок і розподіл бригадного заробітку.

13. Зарубіжний досвід оплати праці персоналу.

14. Загальні риси безтарифної системи оплати праці.

15. Контрактна система оплати праці, ефективність її використання.

16. Умови застосування різних систем оплати праці.

17. Методи нарахування заробітку за різних системи оплати праці.

18. Особливості оплати праці керівників, фахівців та службовців.

19. Умови преміювання за умов погодинної форми оплати праці.

Після вивчення даної теми Ви зможете:

- Розкривати сутність і структуру тарифної системи оплати праці.

- Характеризувати зміст і призначення тарифно-кваліфікаційного і кваліфікаційного довідників, охарактеризуйте розділи кваліфікаційних довідників.

- Характеризувати сутність тарифної сітки, як елементу тарифної системи, визначте групи тарифних сіток, що використовуються на підприємствах України.

- Розкривати сутність єдиної тарифної сітки, її структуру та особливість застосування.

- Характеризувати тарифні ставки, пояснювати методику встановлення тарифних ставок.

- Характеризувати схеми посадових окладів, та методику їх встановлення.

- Охарактеризувати існуючу систему доплат і надбавок, визначати компенсуючі та стимулюючі доплата та надбавки.

- Визначати сутність застосування безтарифної системи оплати праці.

- Давати характеристику існуючим формам заробітної плати.

- Розкривати сутність відрядної форми, поясніть умови її функціонування.

- Пояснювати переваги і недоліки відрядної форми оплати праці.

- Характеризувати системи відрядної форми оплати праці: просту відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну та поясніть методику їх розрахунку.

- Давати характеристику погодинної форми оплати праці, відзначте умови її функціонування.

- Характеризувати системи погодинної форми: просту погодинну, погодинно-преміальну, контрактну та поясніть методику їх розрахунку.

- Визначати сутність бригадної форми оплати праці, пояснювати, як здійснюється розрахунок і розподіл бригадного заробітку.

- Володіти вміннями та навичками розрахунку заробітної плати за відрядної та погодинної форми оплати праці та їх системами, визначення тарифних ставок, середніх тарифних розрядів, коефіцієнтів, ставок та заробітної плати за тарифною системою, посадовими окладами з урахуванням доплат та надбавок.

Ключові слова і терміни

Форми оплати праці, системи оплати праці, погодинна оплата праці, відрядна оплата праці, тарифна система оплати праці, безтарифна система оплати праці, окладна система оплати праці, відрядно-прогресивна система оплати праці, акордна система оплати праці, тарифна сітка, тарифний розряд, тарифікація, схеми посадових окладів, тарифна ставка, посадовий оклад, доплати, надбавки, премії.

Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми

Форми і системи заробітної плати являють собою способи встановлення залежності величини винагороди за працю від кількості та якості витраченої праці. Основне їх призначення - забезпечення правильного співвідношення між мірою праці та мірою її оплати.

Формою оплати праці слід вважати загальноприйняту методику визначення у грошовому вираженні розміру компенсаційних затрат праці з урахуванням його кількісно - якісних характеристик, системою оплати праці - встановлену послідовність взаємопов'язаних відрахувань по нарахуванню заробітку різним категоріям працюючих. Таким чином під формами і системами оплати праці слід вважати модель здійснення взаємозв'язку оплати з витратами і результатами праці.

Основними формами заробітної плати є погодинна і відрядна. На окремих підприємствах застосовують і інші форми заробітної плати , але основною формою вважається погодинна, оскільки на її основі створюються всі інші форми, зокрема відрядна.

Дві форми оплати праці, що базуються на тарифній системі - відрядна і почасова включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва. Як погодинна так і відрядна форми оплати праці мають свої, що відрізняються від інших, алгоритмом розрахунків, системи. Методику нарахування заробітної плати при різних формах і системах ми і розглянемо в даному підрозділі.

Погодинна форма оплати праці - характеризується тим, що нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Інженерно-технічні працівники отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу. Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов'язки, оплачується в загальному порядку.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, за якої обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню; результат праці не залежить від результатів роботи інших працівників; використовується строго регламентований технологічний режим; робітник не може впливати на технологічн

1   2   3   4   5   6

Затверджую | Основна | Додаткова |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати