Головна

УДК 316

60.5

© Кравченко А. І., 2001.

© Академічний Проект: оригінал-

макет, оформлення, 2001.

ISBN 5-8291-0107-6

Передмова до другого видання

Нове видання підручника зазнало серйозних змін. Скорочено глави про соціалізацію, особистості, соціальних групах, соціальної організації і культури. Навпаки, посилений теоретико-методологічний блок, присвячений структурі соціологічного знання і міждисциплінарної матриці предмета дослідження, розділи про соціальної стратифікації, історичній динаміці суспільства, світової системи, соціальних інститутах (сім'я, освіта, наука). Суттєво розширено і оновлена ??література, введений новий розділ, де читач зустрінеться з завданнями, вправами, питаннями для повторення пройденого матеріалу.

Зміни продиктовані, з одного боку, логікою розвитку російського суспільства, з іншого - розширенням зводу соціологічних даних, появою нових концепцій і підходів.

У першій половині 90-х років, коли сформувалася в загальному і цілому концепція підручника, в соціологічній науці не було вичерпних емпіричних даних про становлення соціальної структури суспільства. Хоча кризові явища в ній були вже чітко зафіксовані, але стійкі тенденції в соціальній поляризації суспільства не були підтверджені надійними емпіричними даними. Неясно було, що відбувається з базовими інститутами суспільства. Тепер такі дані є і, очевидно, студенту необхідно з ними познайомитися.

Існують і інші фактори, якими можна пояснити необхідність по-новому підійти до написання підручника. Перша половина 90-х років характеризувала якийсь наслідувальний етап становлення навчальних дисциплін: вітчизняні вчені механічно переписували понятійні схеми і прийоми викладу, відпрацьовані в зарубіжній соціології, від якої ми суттєво відставали. У другій половині 90-х років з'являються оригінальні навчальні посібники, в яких автори прагнуть відійти від відомих стереотипів, виробити власний підхід і осмислити ті соціальні процеси, які відбуваються в сучасному російському суспільстві. Десятирічний досвід вузівського викладання соціології (вона була введена як обов'язковий предмет в 1992 г.) збагатив і розширив горизонт тих знань, які сьогодні стали основою соціологічної освіти.

У новому виданні підручника збережено все краще, що становило перевага його попередніх видань, насамперед чітка система понять і логіка викладу матеріалу, завдяки яким даний підручник став одним з найпопулярніших в країні. Старий понятійний кістяк, що витримав випробування часом, автор ілюстрував новим емпіричним матеріалом, зробивши книгу, більш актуальною, наближеною до реалій наших днів.

Скорочення глав про соціалізацію та розвитку особистості, потреби і мотивації продиктовано, крім усього іншого, ще й тією обставиною, що за останні роки в країні випущені чудові підручники з психології та соціальної психології, де ці проблеми розкриваються у всій повноті і на високому професійному рівні. Виняток глави про соціальну організації та управлінні продиктовано тим обставиною, що набагато більш детально ці питання висвітлюються в вийшли недавно книгах автора, що стосуються менеджменту *. Подібні причини спонукали вилучити з нового підручника главу про культуру: в 2000 р автор випустив навчальний комплект для вузів по культурології * *.

* Кравченко А. І. Соціологія менеджменту: Учеб. посібник для вузів. М .; ЮНИТИ, 1999; Кравченко А. І. Історія менеджменту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. М .: Академічний Проект, 2000..

 * * Кравченко А. І. Культурологія: Навчальний посібник для вузів. М .: Академічний Проект, 2000; Культурологія: Хрестоматія для вузів. М .: Академічний Проект, 2000; Культурологія: Словник для вузів. М .: Академічний Проект, 2000..

Незважаючи на очевидні зміни, автор залишається прихильний тій концептуальній основі, яка послужила базисом колишніх видань підручника. Коротенько вони зводяться до наступного.

В системі наукового знання соціології відведено особливе місце. Вона єдина з наук, що вивчають суспільство в цілому, подібно до того, як фізика - єдина наука, що описує природу в цілому. Обидві вони складають фундамент людського знання. І хоча фізики більше двох тисяч років, а соціології не виповнилося і двохсот, вона встигла набути вигляду логічно стрункої і обгрунтованої системи достовірного знання. Опитуючи небагатьох (вибіркову сукупність), соціолог виводить знання про всі (генеральна сукупність), оскільки індивідуальні думки він обов'язково узагальнює, групує, будує типології і класифікації, застосовуючи для усереднення даних методи математичної статистики. Опитуючи людей (респондентів) по ретельно складеній програмі, вчений робить висновок про масові стереотипи, ціннісних орієнтаціях, структурах поведінки, розшаруванні населення, мотиви і способі життя. Створюючи соціально-типову картину суспільства, соціологія вивчає людей як представників великих соціальних груп, т. Е. Носіїв соціальних статусів і виконавців соціальних ролей. Одним словом, її цікавить не внутрішній світ індивіда, як психологію, а внутрішній світ суспільства і поведінку великих мас людей.

У самій цивілізованій країні світу, США, соціальні науки - соціологію, економіку, право, політологію, психологію - викладають у всіх школах, університетах і коледжах. З тих пір як в 1892 р в Чиказькому університеті було відкрито перший в світі соціологічний факультет, чотири повних покоління американців, а це десятки мільйонів людей, знають, як влаштоване суспільство і якими засобами його треба зміцнювати, а не руйнувати. Уже в 60-ті роки соціологів у США було більше, ніж у всіх інших країнах разом узятих. Психологів тут більше 60 тисяч, юристів - кілька сот тисяч. Крім того, тисячі політологів служать радниками в федеральних і місцевих органах влади. Держава і приватні фірми виділяють на підтримку соціальних наук десятки мільярдів доларів.

Питається, навіщо це потрібно американцям і окупаються витрати? Відомо, що соціологія - це наука про суспільство і взаєминах людей. Її прикладна спрямованість - створення стабільного, постійно прогресуючого суспільства. І в цьому США досягли успіху як жодна країна світу. Це єдина держава, які не знали в XX столітті воєн, соціальних потрясінь і масштабних революцій. Справа не тільки в економічному прогресі. Він давно вже вимірюється соціальними цілями, завданнями, критеріями. У США одна з найефективніших систем соціальної підтримки населення, що складається з десятків і сотень програм допомоги сім'ї, малозабезпеченим верствам населення, безробітним, пенсіонерам та іншим категоріям соціальних аутсайдерів.

Тією дорогою, яку проклали США, сьогодні рухаються і інші розвинені країни, досягаючи незмінного успіху. Так, в Японії в вузах до 70% часу відводиться на вивчення гуманітарних дисциплін, в тому числі і соціології. У Китаї тисячі студентів отримали прекрасну соціологічну підготовку в університетах Америки і Західної Європи. Сьогодні вони, ставши менеджерами, бізнесменами і політичними діячами, визначають стратегію і майбутнє країни.

А на іншому полюсі знаходиться Росія, де в кінці XIX - початку XX століття були зроблена спроба створити високоефективну систему суспільствознавчої освіти, але з певних причин так нічого не вийшло. Після революції держава дбала про впровадження в школу марксистських ідей. Курс суспільствознавства перетворився в популяризацію історичного матеріалізму і політекономії. Над усім тяжіла філософія, а психологію почали викладати тільки в кінці 60-х років.

Через сто років у порівнянні з США, т. Е. На початку 90-х років XX століття в нашій країні відкривалися соціологічні, політологічні і культурологічні кафедри і факультети. Протягом 70 років соціологів переслідували або відсували на другий план, а соціологію - під вивіскою історичного матеріалізму - викладали люди, які не мають професійної соціологічної освіти.

Яку ціну заплатила Росія за те, що наполегливо рухалася власним шляхом, ігноруючи загальносвітові тенденції? До середини 80-х років вона отримала найжорсткіше з коли-небудь існували на Землі тоталітарне суспільство. А до початку 90-х років Росія перетворилася в саме нестабільне на Землі суспільство, приголомшливий великомасштабними міжнаціональними конфліктами, війнами, військовими переворотами, соціальними революціями. У країні одна з найбільш неефективних програм соціальної підтримки населення, постійне зростання злочинності, безробіття, моральної деградації підростаючого покоління. Наші керівники і політичні лідери не отримали соціологічної освіти, і тому вони так легко вкинули країну в шокову терапію, в непродумані економічні реформи. Нерозуміння соціокультурного своєрідності Росії, законів і механізмів дії людського фактора, тенденцій розвитку соціальних інститутів привело суспільство до краю прірви. Сьогодні вони відступають, проголошуючи соціальні гасла і необхідність підтримки національної культури.

Така ціна, яку довелося заплатити суспільству, за постійне переслідування науки, покликаної навчити людей законам цього суспільства, збройної практичними проектами соціальної стабілізації і побудови безконфліктного майбутнього.

Цій науці обов'язково треба вчити всіх дорослих. Але важливіше навчати її основам молодь. Саме в школі, вузі навчаються ті, хто через деякий час поведе наше суспільство вперед. Куди вони його поведуть? Багато в чому це залежить від курсу соціології. Тут не тільки викладаються ази соціальної поведінки, аналізуються структура і механізми розвитку суспільства, а й розповідається про тих неймовірно складних проблемах, з якими доводиться стикатися молодій людині. Соціологія надає йому не тільки оптимізм, а й солідну дещицю реалізму, бо вчить головною мудрості соціального буття: все непорозуміння і нісенітниці, які відбуваються в твоєму суспільстві, зовсім не виняток - через ці особливості і закономірності в різний час проходили інші країни. Розуміння прихованої від поверхневого погляду логіки розвитку соціальної структури, механізмів і законів поведінки людей, - неодмінна умова побудови цивілізованого і освіченого суспільства.




Глава II. Внутрідісціплінарного матриця соціології | Галузі вітчизняної соціології | Ієрархія соціологічного знання | наукова картина | теоретичне знання | Глава IV. предмет соціології | Глава V. Історія соціології | античність | Новий час (XV-XVII століття) | Сучасний етап (середина XIX - початок XX століття) |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати