Головна

Право договорів, його джерела та кодифікація

  1. A) Природно-правова теорія
  2. C) дається приклад країни, успішно поєднати у своїй правовій системі ознаки романо-германський системи права із загальним правом.
  3. Electrical Sources - джерела електричної енергії
  4. I. Джерела римського права
  5. I. Джерела римського приватного права
  6. I. У конституційному праві.
  7. I. Нормативно-правові акти Російської Федерації

Право міжнародних договорів - це галузь міжнародного права, що представляє сукупність міжнародно-правових норм, що регулюють відносини держав та інших суб'єктів міжнародного права з приводу укладення, дії та припинення міжнародних договорів.

Міжнародний договір - Це міжнародна угода, укладена суб'єктами міжнародного права в письмовій формі і регулюється міжнародним правом незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, у двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування.

Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного права, важливим інструментом здійснення зовнішньої функції держав. Міжнародні договори утворюють правову основу для міждержавних відносин. На основі міжнародних договорів засновуються і функціонують міждержавні організації. Зміни, які відбуваються в праві міжнародних договорів, неминуче зачіпають інші галузі міжнародного права. В силу цього право міжнародних договорів займає особливе місце в системі міжнародного права, будучи однією з провідних її галузей. В даний час в світі налічується більше 500 тис. Багатосторонніх і двосторонніх договорів.

Об'єктом права міжнародних договорів є самі міжнародні договори. Вони містять взаємні права та обов'язки сторін у політичній, економічній, науково-технічній, культурній та інших областях.

Кодифікація і джерела права міжнародних договорів. Під кодифікацією права міжнародних договорів розуміється приведення численних норм в узгоджену систему на основі загальновизнаних принципів міжнародного права. Перші спроби кодифікації договірних норм були зроблені ще Лігою Націй. Однак тільки після створення ООН вдалося розробити і прийняти ряд важливих універсальних договорів, які є основними джерелами права міжнародних договорів. Комісія міжнародного права ООН з самого початку своєї діяльності досить активно і успішно займається кодифікацією і прогресивним розвитком права міжнародних договорів. Нею були розроблені проекти міжнародних актів, що складають основу джерел права міжнародних договорів. Такими є наступні конвенції.

Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р Вона розглядає різноманітні питання договірного права, такі, як порядок укладення міжнародних договорів, значення міжнародного договору для третіх держав, підстави недійсності договорів, право на застереження; закріплює такі нові моменти, як участь в договорі не визнають один одного держав, право держав на участь в універсальних договорах, порядок вирішення спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням договорів, функції депозитарію та інші важливі питання права міжнародних договорів.

Конвенція 1969 року є основним джерелом права міжнародних договорів.

Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів від 23 серпня 1978 р У цій Конвенції кодифіковані і прогресивно розвинені норми, що стосуються правонаступництва держав щодо договорів. Вона в основному регламентує різні аспекти правонаступництва щодо багатосторонніх договорів, в тому числі установчих актів міжнародних організацій, і договорів, прийнятих в рамках міжнародних організацій. У Конвенції підкреслено значення інституту правонаступництва як засобу зміцнення правової основи міжнародних відносин.

Віденська конвенція ООН про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р Конвенція застосовується до договорів між державами (одним або декількома) і міжнародними організаціями (одна чи кілька) і до договорів між міжнародними організаціями. Вона застосовується також до договорів, що є установчими актами міжнародних організацій, і до будь-якого договору, прийнятого в рамках міжнародної організації. Конвенція регламентує питання, що стосуються цих договорів, про укладення та набрання ними чинності, про порядок прийняття застережень, про дотримання, застосування й тлумачення зазначених договорів і т. Д. Ця Конвенція як би доповнює Віденську конвенцію про право міжнародних договорів 1969 р




Доктринальна систематика і система міжнародного права | Тема 2. ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА | Поняття і класифікація принципів міжнародного права | Тема 4. СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА | Міжнародна правосуб'єктність держав | Міжнародна правосуб'єктність націй і народів, що борються за незалежність | Правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій | Проблема міжнародної правосуб'єктності індивіда | Міжнародна правосуб'єктність юридичних осіб | Тема 5. ВИЗНАННЯ І ПРАВОНАСТУПНИЦТВО В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати