На головну

Поважна причина для святості

  1. В. Причина
  2. ГОЛОВНА ПРИЧИНА
  3. Зміна визначених сторонами умов трудового договору з причин, пов'язаних зі зміною організаційних або технологічних умов праці
  4. Механізм Причина Використовує
  5. Відпустка без збереження заробітної плати на гарячому обставинами та з інших поважних причин
  6. Піраміди як причина зростання і причина кризи
  7. Поняття, ознаки та склад правопорушення. Причина правопорушень

Коли заявився Служкін, Гілка запекло ліпила пельмені. Вона сиділа за столом в криво застебнутому, забрудненому борошном халаті, спиною до вікна. У всі вікно палав захід. На його тлі Гілка виглядала чорною, як чорт. Її кошлаті кучері випускали димні промені на зразок лазерних.

- Ти чого так злобно куховарити? - Поцікавився Служкін, сідаючи навпроти. - Де в тебе Гвинт, де Колесніков? ...

- Шурупи мама забрала, а Колесніков у Руневой.

- Е-е ... не зрозумів, - трохи очманів Служкін.

Гілка зачинила і защипати черепашку пельмені, ніби не бажала слухати його виправдань.

- Чого не зрозумів-то? Сам мабуть все знаєш. Колесніков мені в п'ятницю зателефонував, сказав, що його до понеділка посилають у відрядження в область. А сьогодні вранці я поперлися в магазин, дивлюся: він там з Руневой вініще купує. Та ще ковбаса у нього з кишені стирчить. Копчена. Я такої ковбаси вже рік не жерла. Загалом, зрозуміла я, що Рунева і є його коханка.

- Ну і що ти зробила, коли їх застукала? - Безрадісно поцікавився Служкін.

- Нічого. Плюнула, купила тесту та водяри взяла. Вирішила сьогодні нажертися. Прийшла додому, як дура, вмазав небагато, та чогось не полізло на Голодняк. Ось, думаю, під пельмені вкачає. Ти будеш горілку?

- Чому б і ні? - Задумливо запитав себе Служкін. - Я нині теж один. Будкін Надю з Татка до себе на дачу повіз. Мені можна.

Гілка схопилася, негайно вихопила звідкись дві чашки і розлила. Служкін підняв чашку, подивився в неї і сказав:

- Ну, за здоров'я молодих ...

Він випив і вишкірився. Гілка теж перекинула горілку і зі сльозами на очах відірвала шматок тіста зажувати.

- А ти у Колесникова в курсі всього цього був? - Запитала вона.

- У курсі, - кивнув Служкін.

- І давно у них?

- Чи не приставай, все одно не буду розповідати.

- Зараз-то вже чого? - Хмикнула Гілка. - Теж мені, партизан на допиті. Чого ж ти Руневу-то Колесникову поступився? Все ходив, стогнав ...

Служкін знизав плечима.

- Найприкріше не те, що він з нею трахается, - сказала Гілка. - Це добре, по п'янці всяке буває ... Прикро те, що він її коханкою зробив. Значить, гад, зі мною розмовляв, а сам планував, коли до неї піти ... Мені брехав, а їй квіти дарував, про мене всякі гидоти розповідав, гроші на неї витрачав, час ... Та й я теж хороша. На моїх очах вони познайомилися, і по всьому видно було, що після цього у нього хтось завівся, і дівки мені її описували один до одного, а я все збагнути не могла, ідіотка ...

- Ви, баби, все такі, - заспокоїв її Служкін. - Як крокуючі екскаватори. За десять верст ями копаєте, а під п'ятою жаби сплять.

Гілка обурено пирхнула.

- І що ти збираєшся робити? - Запитав Служкін.

- А що робити? Нічого. У магазині вони мене не бачили. Колесніков повернеться в понеділок як огірочок, а я мовчати буду в ганчірочку. Я вже подумала: якщо йому скандал влаштувати або перестати з ним спати, так він, мабуть, до кінця життя до Руневой піде. А куди я - без грошей, без роботи, без квартири, та ще з дитиною на шиї? І мужика теж хочеться - що мені, черницею жити або знімати кого на вулиці? Якщо він до сих пір від мене не пішов, може, і зовсім не піде. Поваландается з нею, перебіситься і кине. Що я, його не знаю?

- А казала - якщо засечешь, то всіх повісиш, місто підірвеш ... - розчаровано нагадав Служкін.

- Мало що я говорила ... Давай ще вмажемо.

Вони ще вмазав. Західне палання в вікнах тьмяніло, і Служкін вже міг гарненько розглянути Вєткін особа - грубо-красиве, чуттєве, неспокійне.

- Гаразд, не сумуй, Вітька, - сказала йому Гілка. - Я знаю, що ти в тій же дупі, де і я. Фігня. Виживемо, що не здохнемо.

- У сенсі? ... - Не зрозумів Служкін. - Про дупу щось детальніше ...

- Ну, що Надя спить з Будкін.

- А ти звідки дізналася? - Здивувався Служкін.

- Колесніков сказав. А йому Рунева розтріпала.

- Треба про все це в газеті кореспонденцію тиснути, - зауважив Служкін. - А то раптом ще не все чули.

- Не розумію, чого Надя в Будкін могла знайти? - Гілка знизала плечима. - Будкін як Будкін, нічого особливого.

- Чого всі баби в ньому знаходять, то і вона знайшла.

- А чого всі в ньому знаходять? Я теж з ним переспала - все одно ні фіга не прорубала.

- Ти-то коли примудрилася? - Сумно здивувався Служкін.

- Та вже не пам'ятаю коли ... Ти ж сам розповідав, як все баби на нього кидаються. Ось я і зацікавилася. Пішла до нього в гості та потрахалісь. І ні чорта не допетріла, чого в ньому такого.

- Щось я не чув раніше цієї чудової історії ...

- Та все забувала тебе розповісти, - відмахнулася Гілка.

- Шкода, що згадала.

- Не переживай. Справа житейська, як говорив Карлсон. Подумаєш, дружина зрадила, подумаєш, чоловік. Чи не війна все-таки. Залишаться - добре, а підуть - фіг з ними. Я тоді за тебе заміж вийду. У мене Колесніков ще сім раз сльозами вмиється. Я йому такі роги прироблю - в автобус не влізе. І ти теж помстися Наді. Нехай знає, видра, що на ній світ клином не зійшовся.

- Та не хочу я мститися, Гілка, - скривився Служкін. - Я і не вважаю, що вона по відношенню до мене непорядно поступила ...

- Вже переді мною, Вітька, що не вдавай з себе апостола, - скептично зауважила Гілка. - Я-то знаю, який ти самозакоханий. Ти, звичайно, дурень: у себе під носом не розгледів, як вони заспівали. Але вже якщо лопухнулся, то відігратися досхочу, а не корчі благородного. І нема чого соромитися, що коханки поки не знайшов. У мене теж коханця зроду не було - так, виродки якісь ... Любовницу знайти, напевно, важче, ніж дружину. Шукати треба, а не філософствувати.

- Ох, Гілка, як би тобі пояснити ... - зітхнув п'яний Служкін, струшуючи попіл собі в чашку. - Ти думаєш, у мене все так виходить, тому що я не можу по-іншому? ... Ні. Я просто хочу жити як святий.

- Це що ж, не трахатись ні з ким? - Навпростець запитала Гілка.

- Ні, не те ... - з досадою сказав Служкін.

- Так святі таки не трахкали.

- Дура. Чи не трахкали ченці, а не всі святі були ченцями. Я і маю на увазі такого святого. Так би мовити, сучасного, в миру ... Я для себе так визначаю святість: це коли ти нікому не є запорукою щастя і коли тобі ніхто не є запорукою щастя, але щоб ти любив людей і люди тебе любили теж. Досконала любов, розумієш? Досконала любов проганяє страх. Біблія.

- Знову твої заморочки! ... - Гілка потрясла кучерями. - Божевільний ти, Вітька. Все у тебе через дупу, не по-людськи. Ти мені краще скажи популярно: ми з тобою йдемо або що?

- Куди йдемо? - Запитав Служкін, розливаючи горілку.

- Кудись куди! В ліжечко. Трахатись.

- Ні, Гілка, - сумно сказав Служкін. - Недобре це.

- Надю шкода, так? Або святість заважає?

- Двічі дура ти, - образився Служкін. - Нічого не розумієш.

- А чого я повинна розуміти?

- Я, Гілка, тут в дівчинку закохався, - зніяковіло зізнався Служкін.

- Ось, здрастє! - Здивувалася Гілка. - В яку?

- У ученицю свою.

- Прямо так, ні з того ні з сього і - бац!

- Ну чому ж ... Вона мені давно подобалася, але я якось не визначав свого ставлення до неї. А недавно вона раптом попросилася зі мною в похід - ну, я і зрозумів. Це тільки в кіно: побачив - і любов до труни. А насправді все непомітно відбувається. По порядку. Прозаїчно.

- І ти її в коханки взяти вирішив?

- Господь з тобою! - Злякався Служкін. - Вона ж маленька! Їй всього чотирнадцять років! Я ж її вдвічі старше!

- Ну і що? У неї, чи що, ще нічого не прорізався, або у тебе, чи що, вже відсохли?

У Служкін трохи іскри з вух не посипалися.

- Гілка, я тебе вкушу! - Скриплячи зубами, попередив він.

- Подумаєш, в дівчинку закохався! - Гілка зневажливо махнула сигаретою. - Що, твоя дівчинка окочурится, якщо ти з ким-небудь потрахаться? Теж мені, знайшов привід для утримання!

- Ну, мені якось перед собою незручно ... - промимрив Служкін.

- А хто тільки що говорив, - Гілка скорчила пику і пропищала: - «Нікого не робити запорукою свого щастя»? ... Тобі таке щастя привалило - ні Колесникова, ні шурупи, ні Наді, ні Тати, та я ще сама нав'язуюся, - а ти за якусь салагу вчепився! ...

Служкін спантеличено почухав потилицю.

- Ну, в общем-то ти права, - подумавши, погодився він. - Тільки давай хоч горілку доп'ємо ...

У кімнаті Гілка розібрала диван і з апетитом повідомила:

- Ще ніколи я не зраджувала Колесникову в подружньому ліжку!

Гілка почала швидко роздягатись, розкидаючи речі.

- Іди сюди, - звеліла вона, валя Служкін на себе. - Під тобою як під велосипедом ... Ти, Вітька, не думай, що чик-чик - і готово. Ти у мене зараз працювати будеш як негр!

І Служкін дійсно працював як негр. Під його руками і губами Гілка безсоромно крутилася і корчилася, гарчала, орала і матюкалася, мотала головою, била п'ятами, дряпалася. З боку могло здатися, що Служкін в ліжку бореться зі зграєю бандерлогів.

- Сильніше, грубіше, ось так, ось тут, - хрипко повчала Гілка, зажмурівая очі. - Я тобі баба, а не мікрохірургія! ... А-у-ум-м! ...

Через деякий час вони впали з дивана на підлогу, і мокра від поту Гілка, відповзаючи від Служкін, простогнала:

- Якщо, Вітька, я ще раз закінчу, то лусну ...

Вони полежали на підлозі, відпочили.

- Давай тепер я тобою займуся, - підповзаючи назад, сказала Гілка. - А то у нас з тобою поки що тільки рукопашна була ...

- Катай, - погодився Служкін. - Тепер ти будеш негром.

Однак негра з Гілки не вийшло. Скільки вона ні працювала, коли вони будуть вигадувала, нічого не допомогло. Нарешті Служкін почав відштовхувати її, болісно крихти:

- Ну тебе на фіг ... Не бачиш - один змилок залишився ... Все, приїхали, бензин скінчився ...

- Що ж ми, толком і не потрахаемся? ... - Сідаючи, збентежено запитала Гілка.

- А я що зроблю? - Сумно сказав Служкін.

- Ну не засмучуйся. - Гілка вибачливо погладила Служкін по коліну. - Мені з тобою і так було просто зашибісь - трохи в космос не полетіла. Іншим разом все буде нормально ... Тільки не наказуй собі нічого.

- А чого мені вселяти? - Здивувався Служкін. - Я і так про себе все знаю. Удома ходжу як «те» -трідцать чотири ...

- Тим більше.

- Це, Гілка, доля, - переконано сказав Служкін. - І ніщо інше. Сама подивися, як вона з мене насильно святого робить.

- Пити треба менше, - філософськи зауважила Гілка.

 




Термометр з ліхтарями | Нехай Будкін плаче | Сосна навшпиньки | останні холоду | Хочеш світу - не готуйся до війни | окиян Окаян | Вини - вінямі | У центрі плоскої землі | Віктор Сергійович Макіавеллі | Нема чого й нема за що |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати