Головна

Величина, обернена ємності пам'яті

  1. III. Позитивний зворотний зв'язок в науках про суспільство
  2. А н я т і е 12.3 ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ'ЯТІ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ заучування ДЕСЯТИ СЛІВ
  3. Б) Розлади здатності згадувати, здатності зберігати в пам'яті, здатності до запам'ятовування
  4. Біологічний зворотний зв'язок
  5. Біологічний зворотний зв'язок.
  6. Відомість підрахунку трудомісткості робіт і витрат машинного часу
  7. Векторна величина, що дорівнює першій похідній від кута повороту тіла за часом, називається миттєвою кутовою швидкістю.

Мал. 5.2. Лінійна залежність між време-
 ньому пошуку і обсягом К. П. Дані Каванаха
 (Цит. За: [Richard J., Richard Ar., 1992]).


торами (цит. за: [Lieury, 1995]) був
 показано, що швидкість сканірова-
 ня нижче у дітей з затримкою розум-
 ного розвитку.

Однак для підрахунку кількості
 стимулів необхідно знати, в якому
 коді зберігається цей стимул. було
 з'ясовано, що різні види і типи
 пам'яті розрізняються форматом, в
 якому зберігається інформація. ки
 тинг (цит. за: [Richard J., Richard
 Ar., 1992]) зіставляв швидкість
 порівняння по пам'яті зі швидкістю
 візуального сканування (при ви-
 виконанні завдання Стернберга). кор
 реляція двох кривих продуктивно-
 сті свідчить про те, що при
 візуальному порівнянні беруть участь не
 тільки візуальні, а й вербальні
 компоненти.


Об'єм зберігання і швидкість кодування. Дж. Каванах [Richard J., Richard
 Ar., 1992] в 1972 р, використовуючи парадигму Стернберга, встановив, що час
 сканування лінійно зростає разом з числом стимулів, які під-
 лежать порівнянні, і що разом зі зростанням складності стимулів час
 пошуку збільшується (рис. 5.2).

Для пояснення отриманих даних він припустив, що в КП (непо
 средственно пам'яті) одночасно може перебувати константне чис
 ло ознак (N). Тому чим більше ознак має кожен з сти-
 мулів, тим більше буде час сканування в парадигмі Стернберга.
 Кожен стимул має т ознак. тоді

При цьому він встановив, що час пошуку (так / ні) 5 лінійно пов'язано з
 кількістю стимулів,?, і цей зв'язок підпорядковується наступному співвідношенню:

С

5 = -

g
Число аналізованих ознак (N) - Інваріантної, і якщо в кожному

стимулі збільшується число ознак т, то відбувається скорочення
 обсягу КП - g.

У роботі Ю. Бреденкампа [Бреденкамп, 1995] проводиться сопоставі-
 вальний аналіз гіпотез Каванаха і Беддлі. Автор виводить наступну за-
 закономірності:


Глава 5. Пам'ять

де т - Число ознак в одному стимулі, / - час аналізу одного при-
 знака.

Використовуючи розрахунки Гайсслер про величину /, яка є тимчасовою
 квант, рівний приблизно 9 мс, і запозичуючи значення С (= 243мс) з робіт
 Каванаха, Бреденкамп отримує

де т - Кількість ознак в кожному стимулі, g - число стимулів.

Іншими словами, число стимулів, помножене на кількість призна-
 ков, є константою, що дорівнює 27,04 (константа). Таким чином, тривалий
 ність сліду пам'яті є константою, і обсяг КП (G) визна-
 ся максимальною кількістю інформації і кількістю інформації,
 міститься в одному стимулі.

Зіставляючи дані пуфф (з розрахунку обсягу КП і часу пошуку) з
 гіпотезою Беддлі про те, що тривалість сліду є константная величина
 , Бреденкамп  отримує константні величини

(Ug = z, де U - час артикуляції; g- обьем КП, рівний N / m, z - тривалий
 ність сліду).

Никольсон (цит. За: [Richard J., Richard Ar., 1992]) показав, що обсяг
 КП змінюється з віком, але жорстко пов'язаний зі швидкістю читання. ав-
 тор передбачає, що збільшення обсягу КП з віком зумовлено
 прискоренням кодування стимулів в вербальну форму. Ці дані з-
 впадають з припущенням Бреденкампа про те, що сталою являет-
 ся не обсяг пам'яті, а тривалість сліду, яка, в свою чергу, визна-
 деляется часом артикуляції, помноженим на ставлення всіх призна-
 ков до числа ознак в одному стимулі. Так як артикуляція і кількість
 інформації в одному стимулі залежать від семантичного коду, правомер-
 але допустити, що вплив останнього на обсяг пам'яті проявляється як
 раз в закономірності, розкритої Бреденкампом.

Сучасні погляди на продуктивність КП. А. Н. Лебедєв [Лебедєв, 1992]
 розробив модель обсягу і швидкісних кордонів короткочасної пам'яті,
 зв'язавши ці характеристики з особливостями нейронних процесів. Соглас-
 але його моделі, обсяг короткочасної пам'яті N дорівнює:

де / - період альфа-ритму, рівний приблизно 100 мс, а - критичний
 інтервал між нейронними імпульсами (приблизно 10  мс).

З теоретичних розрахунків слід, що обсяг КП залежить від періоду


Дискретний і континуальний підхід

биття альфа-ритму і розміру алфавіту. У серії експериментів, виконати
 -наних під керівництвом А. Н. Лебедєва, було показано, що обсяг КП ра-
 вен приблизно 9 од. в разі запам'ятовування бінарних символів. «Однак
 якщо випробуваному пропонували для запам'ятовування тестові послідовності
 ності, в яких один елемент міг відрізнятися від сусідніх відразу за трьома
 перерахованих ознак (формою, розміром і кольором), то обсяг Кратковрем
 тимчасової пам'яті круто знижувався майже до трьох елементів ». [Лебедєв, 1992,
 с. 112]. Були обчислені швидкісні межі пам'яті; в грубому набли-
 жении, за розрахунками автора, для візуальної модальності, час пошуку

де Т- період биття, або тривалість веретена в фонової електроен-
 цефалограмме (ЕЕГ), що дорівнює  Я- обсяг КП.

Іншою можливістю підрахунку обсягу КП і ДП є аналіз кри-
 виття, яка ілюструє ефект первинності і недавність.

Ефект первинності і недавність. Якщо випробуваному запропонувати ряд
 стимулів для заучування, а потім попросити його відтворити ці стимули
 в довільному порядку, то ймовірність відтворення перших і пос
 Ледньов стимулів буде вище, ніж стимулів, розташованих в середині
 ряду. Цей феномен отримав назву ефекту первинності і недавність.
Якщо виходити з того, що інформація переходить з КП в ДП в результа-
 ті ментальних повторень, то можна підрахувати кількість повторень,
 припадають на один стимул поки він знаходиться в КП. неважко убедіть-
 ся, що кількість повторень залежить від серіального місця стимулу в
 ряду: Ранду (цит. no: [Richard, Richard, 1992]) підрахував кількість повторень,
 припадають на кожен стимул, і зіставив ці дані з позиційно-
 ної кривої відтворення. Він просив своїх випробовуваних вголос повторювали
 рять кожне з 20 слів, які пред'являлися послідовно (продол-
 жительность пред'явлення - 1 слово через 5 с) (рис. 5.3).

Дана крива добре збігається з кривою первинності-недавність, по-
 отриманої в результаті численних експериментів на різних модаль-
 ності і при різних межстімульних інтервалах. Зазвичай ефект первинних
 ності пояснюється тим, що стимули вже перейшли в ДП, а ефект недавно-
 сти - їх перебуванням в КП. У такому випадку кількість елементів, прихо-
 дящихся на висхідну частину U-подібної кривої, можна вважати обсягом
 КП. Крім того, був виявлений долговремнний ефект недавність (ДЕН),
 який ставив під сумнів основну тезу про те, що ефект недавнос-
 ти обумовлений кількістю інформації, що зберігається в КП. У 1974 р Бьорк
 (Цит. За: [Nakajima, Sato, 1989]) розробив парадигму безперервних діст-
 ракторов за схемою, яка виключала сумнів в правильності інтерпре-
 тації ефекту недавність як слідства збереження стимулів в КП. но
 визна експериментальної схеми полягала в тому, що стимули чергувалися
 з дистракторами, так що межстімульний інтервал і інтервал утримання
 завжди були заповнені дистракторами. Одне з пояснень ДЕН складалося


Глава 5. Пам'ять




Мал. 5.3. Залежність числа пригадувань і числа повторень від місця в ряду (цит. За:
 [Richard J., Richard Ar., 1992]).


в тому, що випробуваний підтримуючи-
 ет в КП стимули за рахунок розподілу
 ня уваги.

У 1989 р інші дослідники
 [Nakajima, Sato, 19891 провели екс-
 перімент, в якому в якості ді-
 стракторов використовувалися завдання
 різного рівня складності: було
 показано, що величина ДЕН сни
 жается в міру зростання слож-
 ності завдання. Особливо сильно ска
 називається вплив складності діст-
 ракторов на останні стимули (8 і
 9 серіальні місця в списку слів,
 які треба запам'ятати). Однак
 автори виявили наявність ДЕН
 через I тиждень після експерименту,
 що говорить на користь того, що в
 цьому ефекті беруть участь і компо-
 ненти ДП.


Мал. 5.4. Залежність відтворення від ме
 ста в ряду при єдиній і різної долинах списку
 дістракторов.



Моністична і множинна трактування пам'яті

У 1990 р Коппенааль і Гленцер [Koppenaal, Glantzer, 1990] на основі
 серії експериментів, в яких варіювалася тривалість стимулу, по-
 казали, що ДЕН може бути пояснений тим, що випробовувані адаптіруют-
 ся, виробляючи стратегію «розподілу часу». Отже, про-
 дуктивность короткочасної пам'яті може залишатися незмінною при
 переробці безперервних дістракторов, але тільки за однієї необходи-
 мом умови - щоб довжина останніх залишалася незмінною) (рис. 5.4).




Експериментальне вивчення уваги | Глава 4. Увага | Когнітивні моделі уваги | Когнітивні моделі уваги | Основні функції уваги | психодіагностика уваги | психодіагностика уваги | Дискретний і континуальний підхід | Основні мнемические процеси | форми пам'яті |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати