На головну

Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти

  1. Адсорбція. Основні закономірності адсорбції
  2. Будущий будет принципиально иным или никаким не будет
  3. Визначення економіко-математичного моделювання. Види моделей. Основні етапи моделювання
  4. Виникнення та основні етапи розвитку реферування
  5. Виникнення та основні етапи розвитку реферування: період СРСР
  6. Виникнення та основні етапи розвитку реферування: світова практика
  7. Витоки вітчизняної системи реферування: основні характеристики Державної системи науково-технічної інформації

Загальнопедагогічними принципами корекційно-розвивальної освіти є:

- принцип нормативності освіти і відкритості освітніх перспектив для дітей групи ризику вимагає забезпечення в освітньому процесі рівноправної позиції дітей групи ризику з однолітками, забороняє зниження щодо них освітньої планки; гарантує можливість вільного переходу на інші освітні рівні в межах загальної освіти, рівні з однолітками перспективи в отриманні професійної, середньої і вищої освіти у відповідності зі здібностями;

- принцип педагогічної організації середовища життєдіяльності дитини вимагає врахування типових особливостей дітей групи ризику, умов їхнього життя (санітарно-гігієнічних, психогігієнічних, дидактичних) в ситуації шкільного навчання;

- принцип рівноправного партнерства з родиною вимагає безпосередньої, особистісної причетності школи і педагогів до проблем дитини, їх активної зацікавленості у вирішенні цих проблем, передбачає включення батьків як повноправних суб'єктів виховної діяльності в ко-рекційну роботу з дітьми, а також рівну з батьками відповідальність педагогів за долю вихованців;

- принцип особистісно-орієнтованого підходу у вихованні дітей групи ризику вимагає визнання унікальності, неповторності, самоцін-ності кожної дитини; диктує необхідність планування індивідуальної траєкторії розвитку школяра з опорою на його сильні сторони, природні схильності, здібності; підкреслює важливість спеціальної педагогічної роботи з виявлення здібностей кожного і створення умов для їх реалізації в умовах шкільного навчання;

- принцип пріоритетної уваги до стосунків дитини в ситуації навчання підкреслює необхідність спеціальної педагогічної уваги до стосунків, що складаються в дитини на основі навчальної діяльності в школі і вдома (ставлення до себе як суб'єкта діяльності, відносини з


однокласниками, зі значущими дорослими - учителями, вихователями, батьками); вимагає фахового педагогічного впливу на зазначені стосунки, регулювання і спеціального конструювання їх з позицій зміцнення почуття власної гідності особистості, задоволення її соціальних потреб у визнанні і повазі, виховання моральних норм поведінки в системах відповідальної залежності;

- принцип успішності у навчанні в умовах подолання посильних труднощів диктує необхідність індивідуалізації і диференціації педагогічних методів, прийомів і засобів, виходячи з індивідуального темпу, характеру засвоєння навчального матеріалу, які визначають тип сприйняття навчальної інформації; створення у навчанні умов психо-логічного комфорту для дитини, що забезпечують її впевненість у власних силах і радість від результатів, які досягаються через подолання посильних труднощів;

- принцип педагогічного оптимізму підкреслює важливість віри в сини і можливості дитини, акцентує увагу на вирішальній ролі сприят- ливих педагогічних умов для стимулювання й активізації внутрішніх компенсаторних механізмів психічної діяльності, гармонізації розвитку;

- принцип інтегративного характеру освітнього процесу для дітей групи ризику стверджує необхідність органічного поєднання в освітньому процесі навчальних і виховних стратегій зі стратегіями діагностичними, оздоровчими, розвивальними і соціальними.

Конкретні завдання корекційно-розвивальної освіти знаходять відображення в її основних напрямах:

1) охорона здоров'я дитини і корекція психосоматичного неблаго-попуччя її розвитку за допомогою специфічних медичних і загальнопе-дигогічних прийомів і методів роботи;

2) розвиток соціально-моральних якостей дітей, необхідних для успішної адаптації в шкільних умовах (усвідомлення кожною дитиною обов'язків і відповідальності, обумовлених соціальною роллю учня, уміння будувати свою поведінку відповідно до правил шкільного життя, адекватно реагувати у конкретних ситуаціях навчання);

3) формування навчальної мотивації, послідовне заміщення первісного зовнішнього інтересу до школи, формальних мотивів навчання, що характерні для більшості дітей групи ризику на початковому етапі навчання, пізнавальними інтересами;

4) розвиток до необхідного рівня психофізіологічних функцій, що
забезпечують навчальну діяльність: фонематичного слуху, артикуля-
ційного апарату, моторики рук, просторової орієнтації, координації в

системі «очі- руки»;

5) збагачення кругозору і розвиток мовлення до такого рівня, який
Дозволяє дітям включитися в навчальний процес, спілкуватися відпо
відно до їх логіки і свідомо сприймати навчальний матеріал;


6) розвиток особистісних компонентів пізнавальної діяльності (пізнавальної активності, самостійності), подолання інтелектуальної пасивності, безініціативності;

7) формування навчальної діяльності дітей і корекція недоліків у її основних структурних ланках: інформаційно-орієнтаційній, оперативно-виконавській, контрольно-оцінній.



  7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   Наступна

Принципи корекційно-педагогічної діяльності | І. Актуалізація опорних знань | Становлення і розвиток корекційної педагогіки як науки | Історія розвитку корекційної педагогіки в Західній Європі | Індивідуальні завдання | Категорія адаптації в онтогенезі | Фактори соціально-психологічної дезадаптації | Механізми розвитку адаптаційних порушень | Сутність девіантної поведінки | Теорії формування девіантної поведінки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати