Головна

Глава 7. Емпірична соціологія

  1. академічна соціологія
  2. Бібліографічний список по всім главам
  3. У Цивільному кодексі України (глава 35) виділяється два види договору найму. У теорії їх називають комерційний і соціальний.
  4. В Глава 1. Емоційне реагування
  5. В Глава 12. Характеристика різних почуттів
  6. Вальрас, Леон (1834-1910) - видатний швейцарський економіст, засновник і глава «Лозаннській» школи маржиналізму, творець теоретичної моделі загальної економічної рівноваги.
  7. Вступна глава

Емпірична соціологія в формі соціальних досліджень зародилася в трьох європейських країнах - Англії, Франції та Німеччини, але особливо широкий розвиток отримала на рубежі ХIХ-ХХ ст. в США.

Соціальні дослідження проводилися в Англії і у Франції ще в XVII ст., Т. Е. З часів політичної арифметики »і« соціальної фізики (задовго до виникнення самого слова соціологія). Англійські політичні арифметики XVII в. (Вільям Петті, Джон Граунт, Грегорі Кінг і Едмунд Галлей) Вира-бота методи кількісного дослідження соціальних процесів; зокрема, Дж. Граунт застосував їх 1662 р до аналізу рівнів смертності. Методологія і ме-Тодика емпіричних досліджень розроблялися глав-ним чином натуралістами. Багато видатних натуралісти (Е. Галлей, П. Лаплас, Ж. Бюффон, А. Лавуазьє) увійшли в число родоначальників соціології.

На ранніх етапах теоретична і емпірична соціологія розвивалися в деякому від-риве один від одного. Розрив теорії і емпірії, під знаком якої проходило становлення класичної соціології XIX ст., Посилювався тим, що, з од-ної сторони, Макросоціологічний теорії Конта і Спенсера принципово не допускали перевірки на мікрорівні, з іншого - вони б-ли орієнтовані тільки на минуле (соціологія в цілому формувалася саме як історична соціологія), а емпіричні дослідження були присвячені злободенним проблемам сучасного суспільства. Так було до кон-ца XIX ст., Поки Дюркгейм і Вебер впритул не зайняв методологією. Тільки в 20-і роки XX в. починається об'єднання теоретичної і емпіричної соціо-логії, розробляється кількісна (на відміну від якісної у Дюркгейма, Зіммеля, Тенісу і Вебера) методологія, яскравими пред-ставники якої з'явилися П. Лазарсфельд, Р. Мертон, Дж. Ландберг і ін.

Емпірична соціологія в Європі формувалася не в університетах (центрах наукової думки), а в практичній сфері - в середовищі державних службовців, підприємців, лікарів, вчених-природничників, вчителів. Її виникнення стимулювалося практичної-кими потребами капіталістичного суспільства, розвиток ко-торого в XIX в. вело до швидкого зростання міст (інтенсив-ва урбанізація), поляризації бідності і багатства (як наслідку інтенсивної індустріалізації), пауперизації (зубожіння) населення і збільшення злочинності (явищ, неминучих на ста-дии первісного нагромадження капіталу). У цей період спостерігається зростання різного роду громадських рухів, які прагнули привернути увагу влади і громадськості до соціальних пороків і бід, які зазнає-кість суспільство, ви-ступали за соціальні реформи та просвіта населення. В Англії і США активно проявляло себе рух за соціальні обстежують-вання.

На початку XIX ст. відзначається своєрідний бум соціаль-ної емпірики. Після довгої перерви в Англії і Франції поновлюються регулярні перепису населення(1801), фор-мується система статистичних служб і товариств, об'єд-нившиеся ентузіастів емпіричних досліджень (Манчестер-ське і Лондонське статистичні суспільства, Центр загальної статистики Франції і т. Д.). Соціальна інформація, в тому числі з промислових підприємств, збирається через цер-Ковно парафії і державні фінансові інспекції, парламентські комісії, благодійні організації, уряд і приватних осіб.

В Англії великий вплив на становлення емпіричних соціаль-них досліджень надали монументальні дослідження аграрного праці Джона Сінклера статистів-чеський опис Шотландії (21 том). У спеціально сос-тавления опитувальних листах порушувалися проблеми половозраст-ної і професійно-кваліфікаційної структури насе-лення, стану сільського праці та ремесел. Дослідження Джеймса Кей-Шаттлуорт Моральні і фізичні усло вія життя текстильних робітників Манчестера (один тисячу вісімсот тридцять дві) каса-лось санітарних умов побуту трудящих. Значним внеском в англійську емпіричну науку стали досліджень-ня ліверпульського підприємця-судновласника Чарлі через Бута (1840-1916). Його орієнтація на емпіричне изу-чення проблем бідності, занять і умов життя в промисло-ному місті стало наслідком й не академічного, а прак-тичного інтересу. Видання, що вийшло в 1889-1903 рр. 17 - томне твір «Життя і праця людей в Лондоні від-Ліча ретельним опрацюванням методики і техніки збі-ра і аналізу даних. Ч. Бут відомий тим, що він стояв біля витоків течії, який вивчав екологію міста, і соціаль-ного картування міських районів. Статистичне опи-сание охоплювало порівняльний аналіз умов життя раз-особистих верств населення, зв'язку бідності з зайнятістю, ус-ловиями праці і регулярністю доходів. Три роки Бут жив в кварталах лондонській бідноти і провів тисячі інтерв'ю з роботодавцями, профспілковими Ліді-рами, робочими. На-приклад, звіт Бута про стан релігійності в Лондоні заснований на 1800 інтерв'ю. Він створив нову класифікацію населення на три класи (нижчий, середній і вищий), порівняв умови життя і праці працівників різних галузей промисло-вості. У проведенні дослідження Бута активно брала участь засновниця Фабіанського (соціалістичного) суспільства Беатриса Вебб (1858-1943), яка пізніше зі своїм чоловіком Сіднеєм Веббом (1859-1947) напише знамениту працю з історії ра-бочего руху Історія тред-юніонізму (1894) , де на багатому документальному матеріалі простежується еволюція різних соціальних інститутів.

У Франції до числа родоначальників емпіричної со-соціології відносять Луї Вілларме. Колишній лікар наполеонів-ської армії опублікував безліч робіт з соціальної ги-гієні, особливо відомий його двотомна праця Зведення фі-зического і морального стану робітників на паперових, вовняних і шовкових мануфактурах (1840). Чималу роль в розвиток соціальної емпірики внесли роботи Олександра Паран-Дюшатле Громадська гігієна (1836) і Прос-тітуція в Парижі (1834), Андре Геррі - Нариси мораль-ної статистики Франції (1832), де встановлювалася зв'язок між рівнем промислового розвитку департаментів і рівнем злочинності. Помітний слід залишили так називаються ваемие монографічні дослідження робочих сімей Фре-Деріка Ле Пле (1806-1882). У його шеститомному праці Єв-ропейської робочі (1877-1879) дана вичерпна ти-пологий робочих сімей за способом життя, професіями та бюд-жету, інформація про техніко-економічному розвитку отрас-лей, професійному просуванні молодих робітників, ус-вах життя. Його техніка пошуку індикаторів для вимірювань-ня і діагностики соціальних відносин отримала свій подальший розвиток в сучасній соціології. Він створив у Франції цілу школу (названу його ім'ям), представи-ки якої - Анрі де Турвіль, Едмон Демолен і ін. - Розвивали доктрину географічного детермінізму. Соглас-но даної концепції природні умови визначають вид і характер трудової діяльності.

Але найпомітнішою серед емпіриків був, мабуть, франко-бельгійський вчений-математик, один з найбільших статистиків XIX в. Адольф Кетле (1796-1874). З його име-ньому в історії науки пов'язаний перехід соціальної статистики від збору і опису фактів до встановлення стійких кор-реляцій між показниками, або статистичних законо-мерностей. Робота Кетле Про чоловіка та розвитку його спосіб-ностей, або Досвід соціальної життя (1835) допоможе соціо-логам перейти від умоглядного виведення нічим непрове-ряемая законів історії до індуктивно виведеним і ста-статистично розраховується соціальним закономірностям. По суті, з цього моменту можна починати відлік соціо-логії (в термінології Кетле соціальної фізики) як суворої, емпірично обгрунтованою науки. Можна виділити кілька яскравих досягнень Кетле: 1) відкриття статисти-чних закономірностей; 2) концепція середніх величин і середнього людини, згідно з якою арифметично середовищ няя величина, отримана в розподілах відповідей на пи-роси, як би онтологізіруется, знаходить самостійне життя в среднетіпічном представника даної групи, про-вин; 3) встановлення соціального закону як стійкої тенденції зміни середніх величин або як стійкої кореляції між декількома характеристиками; 4) мето-дичні правила формулювання анкетних питань. А. Кетле рекомендував ставити тільки такі питання, які: а) необхідні і на які можна отримати відповідь; б) ви-викликають у людей підозри; в) однаково розуміються всією сукупністю опитуваних; г) забезпечують взаємний контроль.

Імпульси соціальним обстеженням дали відкриття Кетле того, що траек-торії руху населення можуть бути обчислені з достатньою точ-ністю (хоча і поступається точності астрономічних спостережень), а також переконливі статистичні викладки Мальтуса щодо відповідності-но випереджаючого зростання коефіцієнта народжуваності в порівнянні з ро -стом врожайності.

В англійській і французькій емпіричної соціології можна виділити умовно наступні основні напрямки: 1) політична арифметика (У. Петті і Дж. Граунт) - найпростіше кількісне дослідження суспільних яв-лений; 2) соціальна фізика (А. Кетле) - емпіричні кількісні дослідження фізичних характеристик людини і встановлення статистичних закономірностей суспільних явищ із застосуванням складних математиче-ських процедур (розумілася як теоретична дисципліна); 3) соціальна гігієна (Е. Чадвік, Л. Вілларме, А. Паран-Дюшатле) - емпіричне опис санітарних умов праці і побуту міських промислових робітників, классифи-кація соціальних показників здоров'я населення на основі-ве опитувань, інтерв'ю та спостереження з метою вироблення прак-тичних рекомендацій для подальшого проведення бла-готворітельних соціальних реформ; 4) моральна статис-тика (А. Геррі, Дж. Кей-Шаттлуорт) - збір і аналіз ко-кількісних даних про моральних та інтелектуальних характеристиках різних верств населення з метою розроб-лення рішень у сфері соціальної політики та соціально-го управління (один з джерел соціальної інженерії); 5) соціографія (Школа Ле Пле) - монографічне опис певних територіальних або професійних заг-ностей необов'язково із застосуванням кількісних мето-дів обробки даних, але з опорою на статистику і спостеріга-дення, результати яких зазвичай використовуються для ана-лізу динамічного (історичного) стану об'єкта в різний час. До соціографія нерідко відносять, наприклад, дослідження, проведені Б. і С. Вебб, а також Ф. Енгель-сом (Становище робітничого класу в Англії). Обгрунтування статусу соціографія як описового типу дослідження, тотожного емпіричної соціології в цілому, дав Ф. Теніс.

У Німеччині зазначені напрями отримали розвиток як вторинне явище. На початку XIX ст. Ні-мецкого статистика являє собою конгломерат відомостей-ний по географії, історії, демографії, економіці, медичні-ні, а зародження власне емпіричної соціології про-виходить у другій половині XIX ст. через запозичення сло-який жив раніше ідей французької та англійської емпіричних шкіл. Так, в 60-70-і роки, в Німеччині поширюються не відрізнялися науковою новизною ідеї Геррі, Кетле, Ле Пле, під впливом яких організовують конкретні дослі-нання, в тому числі праці і побуту робітників, Ернст Енгель (автор відомого бюджетного закону >), Адольф Вагнер і Вільгельм Лексис (який розробляв математичну мо-дель масової поведінки).

Основним і фактично єдиним центром органі-зації і проведення емпіричних досліджень в Німеччині стало Суспільство соціальної політики (виникло в 1872 р), яке зіграло визначну роль в європейській интеллек-туальной життя. З діяльністю Товариства пов'язано творче-ство провідних представників німецької історичної шко-ли політекономії (тому їх нерідко називають ще німецькими соціальними політиками), зокрема Г. Шмоллер, а також М. Вебера, А. Вебера, Ф. Тенісу. Найвища активність Товариства доводиться на 80-90-ті роки XIX ст. Для його діяльності характерні попереднє колектив-ве обговорення програми майбутнього дослідження, визначення ключових проблем, за якими передбачалося соб-рать первинну інформацію, безпосередній переклад їх у формулювання питань анкети, які розсилалися за-тим експертам (землевласникам, підприємцям, чи-чиновниками , вчителям і священикам). Зібрані матеріали публікувалися без глибокої обробки, так як соціальні політики мало цікавилися методологією.

Вперше серйозну увагу на методологію досліджень-ня, правильне формулювання питань звернув М. Вебер. Завдяки його зусиллям емпірична діяльність Про суспільством піднялася на якісно новий рівень. Протягом свого життя М. Вебер брав участь прямо або побічно в шести дослідженнях. У 1890-1891 рр. Про-суспільством організувало емпіричне дослідження аграрних відносин в Німеччині. Вебер склав для нього програму і анкету, випустив у світ роботу Положення част-ських робітників в Німеччині на схід від Ельби (1892). Вебер прекрасно володів методологією кількісного (теорія ймовірностей) і порівняльно-історичного ана-лізу даних. Відомі деякі деталі проведення його першого дослідження. Так, з 3 тис. Розісланих в 1890 р анкет повернення склав 70%, а з 10 тис. Експертних блан-ков 1891 році повернулася лише одна тисяча. Вебер любив під-робно описувати результати дослідження: його перший на-учний звіт містив 890 сторінок, на 120 з яких при-водилися таблиці доходів і бюджетів робочих родин. У 1908 р за пропозицією свого молодшого брата Альф-реда М. Вебер починає цикл обстежень промислових робітників. Емпіричної ба-зою служили матеріали заводської статистики, спостережень та інтерв'ю з робітниками. Одне тільки методологічне обос-вання програми містив 60 сторінок. Кро-ме того, Вебер підготував і кілька розлогих мето-дологический документів. Один з них - Робочий план - включав 27 тем. В інструкції інтерв'юеру Ве-бер, зокрема, рекомендував починати з опису техно-логічних характеристик підприємства, а потім вже пере-ходити до історичних і географічних особливостей формування робочої сили, до кваліфікації і проблемам навчання.

У першій чверті ХХ ст. світовим лідером у розвитку емпіричної соціології стають США. Вже на 1910 року в країні було проведено близько 3 тис. Емпіричних дослід-ваний з використанням новітньої статистичної техніки. Уже в першій методологічної програмі - Фізикалізму - Дж. Ландберг (30-ті роки) заявлені центральні принципи кількісної методології: операціоналізм, квантификация і біхевіоризм. Завдяки зусиллям П. Лазарсфельда, Г. Блейлока, П. Бріджмена, У. Огборна, Р. Мертона, Г. Зеттерберга закла-дивать математико-статистичний і методико-методологічний фундамент емпіричної соціології. Проникнення мате-матики в соціологію збагатило її кластерним, факторним, кореляційним, лонгітюдним і іншими методами аналізу даних, а взаємодія з психологією призвело до роз-витку точних методів вимірювання явищ: тестів, шкал, соціометрії, прожективних, психодіагностичних процедур і т. Д.

під емпіричним дослідженням розуміється збір первинних даних, проведений за певною програмою і з використанням правил наукового висновку, що надає в розпорядження вченого репрезентативну інформацію. технологія (Методика і методи) збору даних відповідає на питання «як отримати дані, а самі дані представляють результат дослідницького пошуку і відповідають на питання« що отримано в дослідженні. стратегія емпіричного дослідження задається програмою дослідження, куди входять теоретична модель предмета дослідження, емпірична схема об'єкта дослідження, методи і методика отримання даних, аналіз і інтерпретація даних, але не входить науковий звіт, в якому описані підсумки. Розглянемо основні елементи емпіричного дослідження.

Теоретична модель предмета дослідження.При побудові теоретичної моделі предмету дослідження (ТМПІ) нас цікавлять його властивості, стану, логічні зв'язки з іншими об'єктами. Завдання емпіричного дослідження полягає в тому, щоб перевірити, наскільки виправдалися наші теоретичні припущення, налагодити зв'язки і закономірності, недоступні при вивченні реальних об'єктів. Теорія поверяется практикою.

ТМПІ являє собою логічну схему всіх мислимих або теоретично прогнозованих зв'язків, існуючих між виділеними нами абстрактними об'єктами. ТМПІ не може охопити все реально існуюче безліч абстрактних об'єктів, що мають відношення до досліджуваної проблеми або проблемної ситуації. Як правило, ТМПІ включає частину, або якусь вибірку сингулярних теоретичних утворень, які в даний момент були визнані соціологом науково значущими для вирішення конкретного завдання. Для вирішення іншої конкретної задачі будується інша ТМПІ. У соціології використовуються різні моделі. Створювані моделі накладаються один на одного, що економить зусилля дослідників на етапі створення ТМПІ і збільшує ступінь спадкоємності наукового знання. Крім того, використання частково видозміненій ТМПІ, колись вдало побудованої кимось із соціологів, підвищує надійність одержуваних даних, гарантує від необхідності винаходити заново велосипед, але тільки гіршої якості.

Таким чином, теоретична модель предмета дослідження (ТМПІ) являє собою сукупність логічно взаємопов'язаних абстрактних понять, що описують предмет-ву область дослідження.

Категорії, поняття і терміни є свого роду будівельним матеріалом структури ТМПІ, тоді як концептуалізацію, конкретизацію і операционализациюможна назвати засобами створення теоретичної моделі.

Побудова ТМПІ відбувається багато в чому за допомогою такої операції, як концептуалізація. концептуалізація- Наділення або визначення теоретичного змісту слів і перетворення їх тим самим в поняття. Так, поняття «автомобіль можна підвести під більш загальне поняття« транспортний засіб ». Економіст підведе його під поняття «споживчий товар, психолог - під уявлення про батька, соціолог - під поняття статусний символ. Таким чином, концептуалізація - це підбиття окремого під загальне, але в рамках і засобами конкретної науки. Концептуалізація - спосіб організації розумової роботи, що дозволяє рухатися від матеріалу і первинних теоретичних концептів до все більш і більш абстрактним конструктам, в межі відображає припущення, на яких базується ТМПІ.

Концептуальна схема задає теоретичне розуміння цілісності об'єкта, підтримує системні уявлення про нього в дослідницьких процедурах.

Мета концептуалізації - позначити універсум можливих на даний момент способів роботи на теоретичному рівні, забезпечити внутрішню зв'язність використовуваних концептів і конструктів, запропонувати бачення предметних полів роботи в дослідницькому режимі, задати уявлення про рівневу організацію знанія1.

Якщо концептуалізація задає вектор руху до більш високого рівня організації знання, то операционализация (процедура встановлення зв'язку концептуальної схеми з методичним інструментарієм) - це зворотне рух до концептів (понять), їх конкретизація. Операционализация в науці - це свого роду розкладання цілого на складові його частини.

Ціле найчастіше представляє дуже складне, теоретично сконструйований освіту, яке безпосередньо спостерігати практично неможливо. Ніхто ніколи не бачив цілого світу, навіть в надпотужний телескоп. Астрономи здатні бачити лише її окремі фрагменти, скажімо, Чумацький Шлях, а потім вже з них теоретично конструювати явище в цілому. Ніхто ніколи не бачив капіталізм, але з його конкретними проявами ми стикаємося щодня.

Однак на практиці соціолог зустрічає нескладні змінні або поняття, наприклад електоральна установка, які можна перевести в один анкетне питання За кого Ви збираєтеся голосувати?> ??І тим самим операционализировать їх.

В процесі операционализации соціолог може зіткнутися з серйозними труднощами. Це відбувається, коли операционализация проведена невірно, тобто коли під цілком конкретне і чітке поняття підводяться ознаки, що характеризують зовсім інше явище. Так, в 90-і роки, коли в Росії стався повний поворот від соціалізму до капіталізму, люди зіткнулися з такими дикими проявами нового ладу, що задумалися - капіталізм чи це? Зростання злочинності, кримінальний бізнес, шахрайство, корупція, падіння матеріального рівня життя, зростання смертності та інші емпірично спостережувані ознаки що співвідносилися з образом цивілізованого капіталізму, до якого прагнули російські демократи.

Вчені пропонували різні найменування: дикий капіталізм, нецивілізований ринок, радянський капіталізм, капіталізм з російською специфікою, період первісного нагромадження капіталу, капіталізм у відсталій країні та ін. Але не обрали жодного. Чому так важкий вибір відповідного найменування? А тому, що за ім'ям ховається соціальна реальність. Перш ніж визначити реальність 90-х років поняттям радянський капіталізм або якимось іншим поняттям, його треба описати теоретично. Іншими словами, спочатку треба встановити сутність явища, його структуру, закони функціонування, форми прояву. І якщо виявиться, що спостерігаються емпіричні ознаки співвідносяться з теоретичним концептом, вчені вправі з'єднати в одне ціле теоретичне поняття і його емпіричні ознаки.

Якщо ми будуємо, наприклад, теоретичну модель дослідження інвестиційного поведінки, То виділяємо в ній п'ять звичайних для будь-якої моделі елементів: суб'єкт, засоби, мотиви, об'єкт, результат. Самі по собі вони абсолютно абстрактні і не містять вказівок, які саме суб'єкти (категорії населення) передбачаються дослідженням. Адже в інвестиційній поведінці суб'єктами дії виступають одні групи населення, в девіантну або театральному зовсім інші. Уточнення, які саме категорії населення входять до складу суб'єкта в інвестиційному дослідженні, і являє собою конкретизацію. Потім відповідно конкретизуються інші чотири елементи теоретичної моделі предмету дослідження.

Після того як всі п'ять елементів приведені до одного рівня конкретності, соціолог приступає до операціоналізації. Операционализация і операціонально визначення - це не одна і та ж процедура. У процесі операційного визначення понять соціолог встановлює спостерігаються ознаки теоретичних смислів, наприклад, що фіксуються вимірювальними інструментами. У соціології операционализация передбачає переклад теоретичних понять в систему вимірюваних показників.

На схемі видно, що побудова ТМПІ вимагає: 1) обов'язкового здійснення процедур конкретизації і операционализации; 2) що кількість абстрактних елементів в теорії завжди менше кількості конкретних понять і ще менше, ніж емпірично фіксуються ознак.

Емпіричні ознаки вказують на те, до яких методів збору інформації треба вдатися соціологу. Наприклад, як визначити дохід багатих: запитати респондента прямо, отримати доступ до банківського рахунку, опитати сусідів або конкурентів? А як дізнатися про результати інвестиційного поведінки? Чи скаже пенсіонер або інженер про те, що він поклав гроші в банк, сподіваючись отримати високі відсотки, і прогорів? Інша підказка для вибору методів дослідження - структура суб'єкта соціальної дії. Як тільки встановлено, що в неї входять бідні, середні і багаті верстви, соціолог може визначитися з генеральною сукупністю, з якої виводиться вибіркова сукупність.

Насамкінець поговоримо про історію питання. Поняття операційного визначення першим в науковий обіг ввів в творі Логіка сучасної фізики (1927) Персі У. Бриджмен. Пристрасним поборником операционализации в соціології виступив Джорж А. Ландсберг в книзі Підстави соціології (1939). Він вважав, що вимір є способом визначення речей. Бриджмен вважав, що поняття повинно бути визначений через властивості об'єкта, а через операції, вироблені з ним вченими. Правда, тут виникає відома труднощі: як бути в тому випадку, коли один об'єкт можна виміряти кількома різними способами, методами і операціями (в соціології - різними шкалами)? Бриджмен стверджував, що в такому випадку вчений отримує різні поняття. Або: змінюючи операцію, ми, по суті, міняємо саме поняття.

Найбільш гострі і плідні дискусії в американській літературі з приводу проблеми операционализации проходили в 30-40-і роки. Вони дозволили поставити ряд важливих питань, пов'язаних з процесом вимірювання і його впливом на наукову теорію. Зокрема, різкій критиці були піддані будь-які спроби побудови теорії, позбавленої перевіряються гіпотез і операціоналізіровать понятій1. Саме з цього моменту починається ера емпіричної соціології як фундаментальної дисципліни, орієнтованої на строгі канони наукового методу. Ключовою вимогою цього методу виступає побудова програми дослідження, про яку говорилося в цьому розділі.

Приклад конкретизації і операционализации.Сім'ю можна віднести до загальних понять соціології (категоріям), оскільки вона являє собою не поодинокі випадки, локалізоване в просторі і в часі (сім'я Петрових), не просто малу соціальну групу в ряду інших груп (бандформувань, трудових бригад, спортивних команд та ін.), але фундаментальний інститут суспільства, одну з найважливіших і складних форм соціальної організації. Сім'я - не тільки первинний осередок сучасного суспільства, але генетична клітинка людського суспільства як такого, що пройшла тривалу історичну еволюцію одночасно з еволюцією суспільства. Кількість значень цієї категорії не є ісчісліми (кінцевим) безліччю. Весь час відкриваються нові значення і межі цього філософського і соціального явища. А це означає, що сім'я - поняття категоріальне (загальнонаукове).

Соціологів ніколи не влаштовувала родина як філософсько-соціологічної категорії - занадто розпливчатою і багатозначною вона здавалася. Вони надали їй нове, конкретно-соціологічне значення, але зберегли стару назву. У соціології сім'я - це заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю. В економіці сім'я - це група осіб, що живуть разом на одній житловій площі, провідних спільне господарство і знаходяться у відносинах спорідненості, шлюбу чи піклування. З економістами і соціологами не погодилися етнографи, які підкреслювали такий важливий момент, як спадкоємність поколінь. Під сім'єю, яка існує протягом тривалого проміжку часу, відтепер пропонувалося розуміти таку цілісність, яка ділиться і відновлюється в кожному поколінні, не порушуючи наступності. Здатність відновлювати свою єдність в кожному наступному поколінні - дуже важлива характеристика сім'ї. Вона описує те, що вчені називають життєвим циклом сім'ї.

У зв'язку з цим виникає методологічний питання: як бути вченому, знає, з одного боку, надмірну абстрактність філософсько-соціологічної категорії сім'ї, а з іншого - логічну неповноту частнонаучних визначень сім'ї, запропонованих соціологами, економістами та етнографами? З'єднати їх разом і запропонувати нове, нехай надмірно громіздка, але всеохопне визначення сім'ї? Виділити в приватних формулюваннях загальні риси і прийняти їх в якості правильного і дуже ємного визначення? Використовувати в емпіричному дослідженні замість поняття сім'ї поняття домогосподарство?

домогосподарством вважається кожен окремо проживає і харчується людина, сім'я або група людей, що спільно живуть і харчуються, але не обов'язково мають родинні відносин. Таким, наприклад, може бути група з трьох студентів, які живуть в одній квартирі. Але в такому випадку домогосподарство - більш широке емпіричне поняття, ніж сім'я, оскільки клас емпіричних референтів у нього більше, адже поряд зі стійкими родинними групами сюди доведеться включати будь-які випадкові об'єднання, наприклад, проживають в одній кімнаті студентів або знімають квартиру човників ». Виник свого роду парадокс: поняття домогосподарства виявилося емпірично ширше, але теоретично вже категорії сім'ї.

Крім того, нове поняття або термін тяжіє більше до економіки, ніж до соціології, а тим більше до етнографії. Дійсно, ведення спільного господарства - це ознака не сім'ї, а домогосподарства. В такому випадку поставлену проблему - об'єднати різні підходи - ми не вирішили, оскільки в якості загального всім наук ми взяли один з частнонаучних термінів. Правда, між двома підходами - соціологічним і економічним - не обов'язково існує протиріччя. Їх можна об'єднати, давши таке формулювання: сім'я є домогосподарство, т. Е. Групу спільно проживають осіб, об'єднаних родинними зв'язками або властивістю, а крім того, загальним бюджетом.

Оскільки домогосподарство увійшло як частина або елемент в визначення сім'ї, його слід вважати тільки узкоінструментальним терміном, що має одне значення. Чи можна тепер сім'ю і домогосподарство вважати синонімами, т. Е. Взаімозаменімимі поняттями? Звичайно, немає - буде відповідь. Але ясність настала лише після ретельного методологічного аналізу, а на практиці, де до нього звертаються дуже рідко, виникає неабияка плутанина.

Коли соціолог-емпірик невміло проводить операционализацию сім'ї, то допускає кілька помилок: 1) сім'ю як філософсько-соціологічну категорії не конкретизує в частнонаучних, а відразу проводить операционализацию, Т. Е. Здійснює заборонений переклад категорій в терміни (сім'ю як соціальний інститут розшифровує за допомогою домогосподарства як спільно ведеться господарства організованою або неорганізованою групою людей); 2) підміняє одне слово іншим, а саме запитує про сім'ю, а дає визначення, яке може бути застосоване також і до домогосподарству. Формуючи анкету, він наївно запитує респондентів: скільки чоловік проживає у вашій родині? І, про всяк випадок, дає контрольний питання: скільки чоловік проживає у вашій квартирі? Виявляється, що на обидва питання одні і ті ж респонденти часто дають різний відповідь навіть у тих випадках, коли проживають не в комунальній, а в окремій квартирі. Кількість емпіричних референтів у сім'ї виявляється більше, ніж у терміна квартира. Намагаючись з'ясувати причини розбіжності, критики встановили наступні обставини. До родини багато респондентів зараховують своїх літніх батьків, братів і сестер, які живуть в іншому місці, але входять в єдину систему спорідненості. Вони виступають кровними родичами, але не ведуть спільне господарство. У свідомості респондента сім'я виступає скоріше духовно-родинної спільністю, ніж кровно-господарською одиницею. Для того щоб уникнути плутанини, соціологу потрібно замінити сім'ю на домогосподарство і дати розшифровку останнього, а поняття сім'ї провести через самостійний блок питань, які б з різних сторін розкрили це багатовимірне явище.

Як ми з'ясували, теорії оперують категоріями, поняттями і термінами. Однак відомо, що при побудові свого теоретичного інструментарію соціолог оперує і такими одиницями, як змінні. На думку Р. Дабина, теоретична модель починається саме з змінних, взаємозв'язок яких утворює предмет дослідження1. Коли наука переводить слова в цифри, вона вдається до мови змінних.

Майже всі поняття соціології потребують перекладу в систему змінних. Це означає, що соціологічні поняття і терміни - прямо або опосередковано (через процедуру операционализации) - можна висловити мовою вимірювань, подібно до того як майже всі поняття фізики виражаються мовою чисел. Відразу обмовимося: категорії практично не піддаються перекладу на мову змінних. Це дуже абстрактні поняття, яким практично неможливо приписати, попередньо їх не конкретизувавши, т. Е. Перевівши рангом нижче, кількісну розмірність. Про це недвозначно висловився один із засновників кількісної методології Г. Блейлок: соціологи-теоретики часто користуються надмірно абстрактними поняттями, які в корені відрізняються від змінних, що є робочим інструментом соціологів-емпіриків. Прагнучи подолати розрив, Блейлок запропонував називати змінні індикаторами абстрактних понятій2.

Змінна - поняття в соціології, яке може набувати різних значень. Наприклад, дохід або освіту можуть приймати безліч значень, виражених цифрами, скажімо, дохід в 100-500, 501-1000, 1001-1500 рублів, освіта початкова (4 класу), неповну середню (9 років), повну загальну середню (11 років) , вища (5 років) або неповну середню, середню, середню техні-чеський, вища незакінчена і вищу закінчену і т. д. Пол має всього два значення - чоловічий і жіночий. Проте це змінна. Вік має цілий ряд значень, скажімо, 1 рік, 20 років, 75 років і інші. Розкид у віці респондентів називається варіацією, Конкретні величини віку - значеннями, А сукупність всіх значень утворює змінну. Таким чином, змінна вік має значення від 0 до 70 (середня тривалість життя) і більше років. Значення групуються в інтервали: 0-5, 6-10, 11-15 років і т. Д. Їх можна групувати інакше, все залежить від завдань дослідження. Інтервали значень змінної вік у випадку з пенсіонерами починаються з 55 до 60 років.

Змінною величиною виступає також приналежність до соціального класу, бо класів в суспільстві може бути кілька. Такими ж змінними є власність, статус, соціальна напруженість і ін. Серед найбільш часто вживаних соціологічних змін-них - соціальний статус, дохід, стать, вік, сімейний стан, національність. Необов'язково, щоб змінна мала кількісну оцінку. Пол - типовий приклад соціологічної змінної, яку не можна висловити в цифрах.

Деякі важливі поняття в науці не є змінними. Наприклад, культура взагалі не є змінною. Але якщо ми говоримо про культуру конкретної країни або суспільства, то дане поняття можна якось виміряти, а отже, зробити його змінної. При цьому під виміром можна розуміти концептуальне визначення поняття за допомогою словника. Якщо словник дає концептуальне визначення, то інструкція про те, як вимірювати його, є визначенням операційним. Перший тип визначення змінної називають також якісним, а другий - кількісним остільки, оскільки він передбачає процедуру вимірювання.

під концептуальним визначенням змінної (або поняття) мають на увазі словесну розшифровку або дефініцію, запозичену, як правило, зі словника. Концептуальне означає теоретичне визначення, при якому більш абстрактні поняття розшифровуються через більш конкретні.

під операційним визначенням змінної на увазі сукупність дій (зазначених в інструкції), за допомогою яких в реальності можна спостерігати (отримувати через анкетування або інтерв'ю) емпіричні ознаки описуваного даної змінної реального явища і фіксувати їх в вимірюваних величинах.




СОЦІОЛОГІЯ. Том 1. Методологія та історія соціології. | Добрєньков В. і., Кравченко А. і. | Глава 1. Пізнання навколишнього світу | ІнформаціяЗнаніе | Глава 2. Міждисциплінарна матриця соціології | Глава 3. внутрідісціплінарного матриця соціології | ІТОГО295166441212270166 | Галузі соціології та психології | Глава 4. Предмет і об'єкт соціології | Глава 5. Структура соціологічного знання |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати