Головна |
Законодавством про навколишнє середовище економічно розвинених держав передбачена адміністративна, кримінальна та цивільно-правова відповідальність за порушення його вимог.
Адміністративна та кримінальна відповідальність настає за порушення конкретних норм. У США і Великобританії адміністративна відповідальність, застосовувана в формі штрафу, розглядається як різновид цивільно-правової відповідальності, оскільки такий штраф стягується в судовому порядку. Так, за законами Великобританії про чистоту повітря (1956 і 1968 рр.) Розмір такого штрафу становить до 100 фунтів стерлінгів, за Законом про контроль за забрудненням - до 400 фунтів стерлінгів. За законодавством США цивільно-правова відповідальність встановлена ??в розмірі до 25 тис. Дол. За один день порушення законодавства.
Кримінальна відповідальність за екологічні злочини регулюється як природоохоронним законодавством, так і кримінальними кодексами (наприклад, як в ФРН). Так, за законодавством США за умисне порушення конкретних положень закону про якість води, якість повітря, про відходи може бути накладено кримінальний штраф до 25 тис. Дол. За один день порушення або тюремне ув'язнення до 1 року, або те й інше. При повторному порушенні - штраф до 50 тис. Дол. За один день порушення або тюремне ув'язнення на термін до 2 років. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини в США настає за умисне порушення вимог закону.
Більш сувора кримінальна відповідальність передбачена в ФРН. Так, за порушення вимог щодо поводження з відходами пар. 326 КК ФРН передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років або грошового штрафу. До 5 років позбавлення волі карається така зміна сільськогосподарських та інших земель, яке пов'язане з неможливістю їх використання протягом тривалого часу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про навколишнє середовище, є однією з найскладніших проблем в праві навколишнього середовища.
Оригінальний варіант правового регулювання відшкодування екологічної шкоди був застосований в Японії у зв'язку з масовим отруєнням сполуками ртуті і кадмію в затоці Мінамата. У грудні 1969 був прийнятий Закон про спеціальні заходи щодо надання допомоги постраждалим від забруднення, а в 1973 р Закон про компенсацію збитків, завданих здоров'ю населення забрудненням. Цими законами передбачається компенсація постраждалим витрат на лікування і догляд; позбавлення їх від необхідності порушувати судові справи проти винних підприємств і тягаря доведення.
Механізм регламентації відшкодування заподіяної шкоди включає наступне. Урядовим розпорядженням встановлюються райони, де забруднення води і повітря досягає значних розмірів. У відповідному районі створюються комісії муніципалітету по реєстрації жертв забруднення. Постраждалі повинні пройти медичний огляд і подати прохання про компенсацію. Після офіційної реєстрації потерпілого міська влада зобов'язана сплатити витрати на медичне обслуговування. Особа визнається жертвою забруднення, якщо проживало або перебувало в районі протягом визначеного Законом періоду. При цьому держава стягує з забруднювача навколишнього середовища податок. Він розраховується виходячи з вкладу конкретного підприємства в забруднення. Податок встановлюється державними органами після забруднення і заподіяння шкоди здоров'ю людей.
В Японії, як і в інших країнах, існує позасудовий порядок компенсації шкоди на основі переговорів між жертвами і винуватцями забруднення навколишнього середовища.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства, в країнах континентальної системи права регулюється цивільним правом, в країнах загального права - на основі таких інститутів спільного права, як злочинність (nuisance) і порушення володіння (trespass).
Законодавством економічно розвинених держав передбачений також інститут суворої або абсолютної відповідальності, тобто відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки. За англо-американським правом особливістю цього інституту є те, що він застосовується, якщо шкода заподіяна власності. За загальним праву та законодавству США критерієм служить небезпечна діяльність. У законодавстві передбачено перелік небезпечних видів діяльності, при здійсненні яких з порушенням правил застосовується сувора (безвинної) відповідальність. За законодавством ФРН існує перелік категорій екологічно небезпечних об'єктів. Він включає 120 категорій таких джерел. Від суворої відповідальності особа звільняється, якщо шкода заподіяна з волі Бога, як передбачено Законом США про Суперфонда.
Стихійних лих і підготовленості до них | Поняття і види екологічно неблагополучних територій | Правовий режим екологічно неблагополучною території | СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА | І інших держав Центральної і Східної Європи | Загальні закономірності розвитку права навколишнього середовища | Основні джерела права навколишнього середовища | Охороною навколишнього середовища | Організаційно-правові заходи охорони навколишнього середовища | Правовий режим особливо охоронюваних природних територій |