Головна

Тема 17. Музичне мистецтво України ХІХ - початку ХХ ст

  1. J; режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відповідності з Законом України «Про надзвичайний стан».
  2. Архітектура. Образотворчо-декоративне та ужиткове мистецтво
  3. Відомості Верховної Ради України. -1994. - №7. - Ст. 36.
  4. Галузеві пріоритети розвитку вільних економічних зон України
  5. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в україні наприкінці XVIII-початку XX ст.
  6. Господарство первісних племен на території України
  7. Господарство України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Починаючи висвітлення даної теми, необхідно вказати, що українська музика була невід'ємною складовою побутово-реалістичного і романтичного театру, доповнювала його психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характери. Тут багато важив неповторний чар української народної пісні. Народна пісенна творчість пов'язана і з розвитком професійної української музики XIX ст. Українська пісня звучить в усіх музичних творах («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Катерина» М. Аркаса, «Підгоряни» М. Вербицького, «Осада Дубна» П. Сокальского та ін.) та стає основою фортепіанної музики та камерних вокальних творів П. Сокальського, С. Воробкевича, М. Лисенка. Композитори охоче писали музику для хорів, використовуючи щедрівки, купальські й весільні пісні тощо. Це сприяло піднесенню української пісні на рівень високого професійного мистецтва. Поміж усіх видів і жанрів музичного мистецтва найнесприятливіші умови склалися для розвитку опери. Д. Антонович пояснював це тим, що для опери були затісні рамки українського музично-драматичного театру; фахової підготовки актори не мали, відсутньою була національна оперна традиція і, головне, не було державного опікування українською культурою.

Необхідно зазначити, що одним із відомих композиторів XIX ст. був С. Гулак-Артемовський - оперний співак, драматург, що навчався у Київській духовній семінарії. У 1839 р. М. Глинка, О. Даргомижський та М. Волконський влаштували концерт і на зібрані кошти відправили талановитого юнака до Італії. Дебют С. Гулака-Артемовського відбувся на сцені Флорентійської опери. Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського - створення за власним лібрето першої національної опери «Запорожець за Дунаєм» (1862 р.). Сюжет опери підказаний М. Костомаровим. Майже 20 років царська цензура забороняла постановку опери. На українській сцені її вперше поставив у 1884 р. М. Кропивницький. У другій половині XIX ст. виникає система української музичної освіти. Відкрилися музичні училища у Києві, Одесі, Харкові, Львові. Серед українських професійних композиторів вирізняється творчість П. Ніщинського і П. Сокальського. П. Ніщинський закінчив Афінський університет, де здобув ступінь магістра наук. В Одесі організував хори і керував ними. Вершиною його творчості вважається музична картина «Вечорниці», написана для п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». П. Сокальський заснував 1864 р. в Одесі Товариство любителів музики. Він створив близько 40 фортепіанних п'єс, 40 романсів, опери «Мазепа», «Майська ніч» та «Облога Дубна».

Далі варто вказати, що особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив М. Лисенко (1842-1912 рр.) - видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики і педагог, засновник професійної школи. Навчався у Петербурзькій та Лейпцігській консерваторіях. Активно освоював у своїй музиці шевченкіану (понад 80 вокально-хорових творів різних жанрів). Він збагатив майже всі жанри української музики. Йому належать опери «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Енеїда», дитячі «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна». М. Лисенко - основоположник інструментальних жанрів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори. З іменем Лисенка пов'язаний розвиток національної музичної освіти. Він організовував хори, недільну школу для хлопців-селян, викладав у приватних музичних школах, 1904 р. відкрив у Києві музично-драматичну школу. Видатними творцями духовної музики на зламі XIX- XX ст. були К. Стеценко та М. Леонтович.

Література:

1. Епохи історії музики в окремих викладах. Бароко. Класика. Романтика. Нова музика : навч. посібник для студ. ВНЗ культури і мистецтв / ред. Юрій Семенов. - О. : Будівельник, 2004. - 240 с.

2. Рудик П. А. Українська культура першої половини ХІХ століття : конспект лекцій / П. А. Рудик ; Нац. ун-т харч. технологій. - К. : [б. в.], 2002. - 47 с.

3. Рудчук Ю. А. Духова музика в Україні (ХVІІІ-ХІХ ст.): історико-музикознавче дослідження / Рудчук Ю. А. - К. : ДАКККіМ, 2006. - 228 с.

4. Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ - початку ХХ ст. / ред. Н. Ю. Асєєва. - К. : Наук. думка, 2000. - 240 с.

5. Мистецтво України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. http://www.br.com.ua/kurs/History_of_Ukraine/69611.htm

Тема 18. Шедеври архітектури Києва (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Починаючи виклад матеріалу з даної теми необхідно зазначити, що в цей період сформувалася високопрофесійна школа української архітектури: П. Альошин, О. Бекетов, В. Городецький, О. Вербицький, О. Кобелєв та ін. У 50-х рр. ХІХ ст. ще продовжували зводитися будівлі у стилі класицизму, наприклад Перша київська гімназія у 1850 р. Сьогодні це гуманітарний корпус Київського університету (архітектор О. Беретті). Однак окремі вдалі роботи вже не могли подолати кризу стилю. Т. Шевченко, як майже і всі діячі демократичної культури, ототожнював пізній класицизм миколаївської доби з казарменою спорудою. Спроба знайти новий шлях, використати романтичний арсенал форм середньовічної архітектури або прийоми раннього Відродження також стикалися з жорстокою регламентацією. Комплекс будинків «Присутствених місць» (1854-1857 рр., архітектори К. Скражинський, М. Іконников, І. Штром), що складають ансамбль Софійської площі, був оформлений у стилі раннього Відродження, хоча фасад їх не настільки виразний.

Далі необхідно підкреслити, що найбільш значною пам'яткою архітектури того часу є Володимирський собор, будівництво та живописне оформлення якого затяглося майже до кінця століття (1862-1896 рр.). Первісний проект І Штрома передбачав грандіозну 13-поверхову споруду. Здійсненню задуму перешкодили події Кримської війни. Автори проекту прагнули до більш точного відтворення давньоруських та візантійських взірців, хоч їм не вдалося уникнути еклектичного нашарування. Саме 70-ті рр. XIX cт. стали переломними у розвитку української архітектури. Інтенсивне будівництво охопило всі великі міста, набуваючи в кожному з них своїх неповторних рис. Починається доба розквіту еклектики як провідного напряму архітектури. Давньогрецький термін «еклектика» - означає свободу вибору, у цьому випадку - свободу використання архітектурних стилів та декоративних елементів, що склалися у будівельній практиці різних часів і народів. Поштовхом до зміни стилю у забудові Києва стало відновлення К. Маєвським Царського (Маріїнського) палацу. Піднята з руїн споруда вразила сучасників вишуканістю й багатством форм пізнього бароко. Через деякий час у місті та в цілому по Україні було зведено чудові споруди Київського, Львівського, Одеського оперних театрів, виконані у віденському стилі «рінгштрассе», який у період розквіту еклектики набув інтернаціонального значення. Основний принцип еклектики - кожна споруда - свій стиль послідовно втілив у своїй творчості академік архітектури Володимир Ніколаєв (1847-1911 рр.). Протягом кількох десятиріч він брав участь у спорудженні таких будівель Києва, як Купецьке зібрання (нині філармонія), театр Бергонєв (нині російський драматичний театр ім. Лесі Українки) та ін.

Варто зауважити, що перші роки XX ст. в українській архітектурі відбувається становлення стилю модерн, що було пов'язано не лише зі спробою подолати «багатостильність» минулих років, а й прагненням створити в усіх видах мистецтва синтетичний стиль, головною ознакою якого стало застосування нових конструкцій з металу і залізобетону. Парадигмою модерну стала сплетена із лози хатина замість дорійського храму. Втім таке становище існувало лише в ідеалі: цегла залишалася основним матеріалом масового будівництва, а твори «чистого» модерну в архітектурі XX ст. досить рідкісні. До видатних пам'яток архітектури цієї доби відносяться споруди архітектора Владислава Городецького (1863-1930 рр.). Йому доручають будівництво художньо-історичного музею (нині Державний музей українського образотворчого мистецтва), католицького Миколаївського костьолу (нині Зал органної та камерної музики), кенаси (Караїмський молитовний будинок). В. Городецький обирав для своїх споруд гамму кольорів, у якій домінував природний колір цементу - сірий. Часто використовувалися орнаменти зі східними мотивами, які нагадують різьблення по каменю, хоч насправді виліплені з міцного цементу. В архітектурній творчості В. Городецького помітне місце належить і його власному будинку на вулиці Банковій - так званий «будинок з химерами».

Завершуючи аналіз архітектури Києва цієї варто охарактеризувати творчість архітекторів, які працювали в стилі «неокласицизму». Перш за все це - Павло Альошин (1881-1961 рр.), за проектом якого було споруджено Педагогічний музей (нині Будинок вчителя у Києві), будинок Ольгинської жіночої гімназії (сучасне приміщення НАН України). До зразків неокласицизму належить корпус Центральної наукової бібліотеки та бібліотеки Київського університету (архітектор В. Осьмак), будівництво яких було розпочате у 1913 р.

Література:

1. Горбачов Д. Український авангард (перша третина XX століття) : метод. рек. для студ. іст. ф-ту / упоряд. О. О. Сморжевська ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. / Д. Горбачов. - К. : Знання України, 2008. - 35 с.

2. Малаков Д. В. Архітектор Городецький : архітектурні розвідки / Д. В. Малаков. - К. : Кий, 1999. - 240 с.

3. Українське бароко : у 2 т. / ред. Д. Горбачов. - Х.: Акта, 2004. - Т. 1. - 636 с. ; Т. 2. - 412 с.

4. Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ - початку ХХ ст. / ред. Н. Ю. Асєєва. - К. : Наук. думка, 2000. - 240 с. : іл.

5. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн / В. В. Чепелик. - К. : [б. в.], 2000. - 378 с.

6. Архітектура Києва.[Електронний ресурс], Код доступу: http://kiev-book.narod.ru/pam4-r.html

 



  11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   Наступна

Тема 5. Ранні релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен | Тема 6. Ярослав Мудрий і культурний розвиток Київської Русі | Тема 7. Софія Київська - як світоглядна ідея та художній шедевр. | Тема 8. Культура Галицько-Волинської Русі | Тема 9. Іван Федоров і розвиток українського книгодрукування у ХVІ ст. | Тема 10. Роль братств у збереженні і розвитку української культури | Тема 11. Феофан Прокопович - видатний діяч української культури | Тема 13. Культурологічні погляди Г. Сковороди | Тема 14. Ренесансні риси архітектури Львова | Тема 15. Києво-Могилянська академія - центр культури і освіти східних слов'ян у XVIІ-XVIIІ ст. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати