загрузка...
загрузка...
На головну

Бщіе відомості про способи побудови лінії взаємного перетину двох поверхонь

  1. I. Основні лінії зв'язку педагогіки з соціологією. Мікро- та макроанализ 1 сторінка
  2. I. Основні лінії зв'язку педагогіки з соціологією. Мікро- та макроанализ 2 сторінка
  3. I. Основні лінії зв'язку педагогіки з соціологією. Мікро- та макроанализ 3 сторінка
  4. I. Основні лінії зв'язку педагогіки з соціологією. Мікро- та макроанализ 4 сторінка
  5. I. Відомості про заявника
  6. IV. Організація методологічної роботи та проблеми побудови системного підходу
  7. SaveDate - Вставка дати та часу останнього збереження документа, зазначених на вкладці Файл в групі Відомості.

Лінія перетину двох поверхонь в загальному випадку являє собою просторову криву, яка може розпадатися на дві і більше частин. Ці частини можуть бути, зокрема кривими. Зазвичай лінію перетину двох поверхонь будують по її окремих точках. Загальним способом побудови цих точок є спосіб поверхонь-посередників. Перетинаючи дані поверхні деякої допоміжної поверхнею, і визначаючи лінії перетину її з даними поверхнями, в перетині цих ліній отримаємо точки, що належать шуканої лінії перетину.

Найбільш часто в якості поверхонь-посередників застосовують площині або сфери, в залежності від чого розрізняють такі способи побудови точок лінії перетину двох поверхонь:

спосіб допоміжних площин і спосіб допоміжних сфер. Застосування того чи іншого способу залежить як оттіпа даних поверхонь, так і від їх взаємного розташування.

Спосіб допоміжних січних площин слід застосовувати тоді, коли обидві поверхні можливо пересечьпо графічно

простим лініях деякою сукупністю проектують площин або, зокрема, сукупністю площин рівня.

Спосіб допоміжних сфер можна застосовувати при побудові лінії перетину таких поверхонь, які мають загальну площину симетрії, розташовану паралельно будь-якої площини проекцій. При цьому кожна з поверхонь має містити сімейство кіл, за якими її можуть перетинати допоміжні сфери, загальні для обох поверхонь. Спосіб допоміжних січних сфер можна застосовувати при побудові лінії перетину двох поверхонь обертання, осі яких перетинаються і паралельні будь-якої площини проекцій.

Яким би способом не вироблялося побудова лінії перетину поверхонь, при знаходженні точок цієї лінії необхідно дотримуватися певної послідовності. У лінії перетину двох поверхонь розрізняють точки опорні і випадкові.

В першу чергу визначають опорні точки, так каконіпозволяют бачити, в яких межах розташовані проекції лінії перетину і де між ними має сенс визначати випадкові точки для більш точного побудови лінії перетину,

Визначення видимості лінії перетину виробляють окремо для кожної ділянки, обмеженого точками видимості, при цьому видимість всієї ділянки збігається з видимістю будь-якої випадкової точки цієї ділянки.

При побудові лінії перетину необхідно мати на увазі, що її проекції завжди розташовуютьсяв межах площі накладення однойменних проекції пересічних поверхонь.

Рис 5.11 дає наочне уявлення про рішення задачі по визначенню лінії перетину двох довільних поверхонь обертання а й р за допомогою допоміжних сферичних поверхонь,




Побудова лінії перетину двох площин по точкам захід прямих ліній з площиною | Введення в систему Н, V однієї додаткової площині проекції | Введення в систему H.V двох додаткових площин проекцій | Обертання навколо заданої осі | Обертання навколо обраної осі | Спосіб паралельного переміщення | При цьому способі поверхню розглядається як сукупність всіх послідовних положень деякої лінії, що переміщається в просторі за певним законом. | Креслення призми і піраміди. | Призми і піраміди в трьох проекціях, точки на поверхні | Поверхнею обертання називається поверхня, яка описується будь-якої кривої, зокрема прямий, (утворює) при її обертанні навколо нерухомої осі. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати